Постанова № 64821413, 13.12.2016, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/6378/16-а

№ провадження 2-а/646/120/2016

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.12.2016 року м. Харків

Червонозаводський районний суд міста Харкова у складі:

головуючий суддя Єжов В.А.

при секретарі Марковій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань місцевого суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень щодо припинення виплати пенсії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, яким просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області та зобов'язати відповідача виконати вимоги вказаного закону шляхом поновлення виплати позивачу призначеної пенсії у встановлених розмірах з 01.04.2015,

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області на

користь ОСОБА_1 недоплачену пенсію з 01.04.2015 по час поновлення

виплат, а також компенсацію за завдану моральну шкоду в розмірі 55000 грн.

Позов обґрунтовано тим, що позивачеві Головним управлінням Пенсійного фонду України у Харківські області була призначена пенсія за вислугою років. Умовою її призначення було звільнення зі служби відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших категорій осіб» №2262-ХП від 09.04.1992. На даний час позивач працює суддею Апеляційного суд Харківської області. У квітні 2015 управління Пенсійного фонду України у Харківській області припинило перераховувати грошові кошти. У зв'язку з вищевикладеним він 21.03.2016 звернувся до відповідача із відповідною заявою та просив відновити виплату призначеної мені і неправомірно призупиненої виплати пенсії за вислугою років з 01.04.2015 Управлінням Пенсійного фонду України у Харківській області. На звернення позивача начальник головного управління своїм листом №803/С-14 від 04.05.2016 повідомив, що мале місце застосування Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, який набув чинності 01.04.2015 і згідно з яким, тимчасово, у період з 01.04 2015 по 31.12.2015, особам, яким призначена пенсія у період роботи їх на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів» пенсії не виплачуються. Крім того, внаслідок протиправної поведінки відповідача, на думку позивача, йому було завдано душевних страждань, що виразилась у погіршенні його здоров'я, відбиранні робочого часу на збір зайвих документів, подачу позовної заяви, разом з втручанням в право власності (виходячи з практики ЄСПЛ) позбавленням його можливості нормального відпочинку, істотно погіршило матеріальне забезпечення, що виплинуло і на забезпечення сім'ї в цілому, чим йому було завдану моральну шкоду, яку позивач оцінює у розмірі 55000 грн.

Належним чином повідомлена про час та місце слухання справи позивач не з'явився в судове засідання, подавши при цьому заяву, якою підтримав позов та просив проводити судове засідання за відсутності.

Належним чином повідомлений про час та місце слухання справи представник відповідача не з'явився в судове засідання, подавши при цьому заяву, якою заперечував проти задоволення позову та просив проводити судове засідання за відсутності. Крім того, в матеріалах справи містяться заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначено, що Законом України «Про державну службу» N 889-VIII від 10.12.2015 були внесені зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а саме в абзаці першому частини першої, у частині другій статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" слова "на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу" виключені. Крім того, відповідно до ст. 90 Закону України «Про державну службу» N 889-VIII від 10.12.2015 пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Дослідивши доводи позовної заяви та заперечень на позов, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з копії наказу апеляційного суду Харківської області від 01.11.2012 № 03-02/84-ос, ОСОБА_1 зарахований на посаду судді безстроково з 01 листопада 2012 року.

Головним управлінням Пенсійного фонду України у Харківські області з 30.11.2010 позивачеві призначена пенсія за вислугою років. Умовою її призначення було звільнення зі служби відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших категорій осіб» №2262-ХП від 09.04.1992.

У зв'язку з тим, що з квітня 2015 року відповідач припинив перераховувати грошові кошти позивачеві, 21.03.2016 позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою та просив відновити виплату призначеної виплати пенсії за вислугою років з 01.04.2015.

Листом начальника Головного управління Пенсійного фонду України у Харківські області №803/С-14 від 04.05.2016 позивача було повідомлено про те, що мало місце застосування Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, який набув чинності 01.04.2015 і згідно з яким, тимчасово, у період з 01.04.2015 по 31.12.2015, особам, яким призначена пенсія у період роботи їх на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів» пенсії не виплачуються.

Приписами ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 02.03.2015 № 213-VІІІ внесені зміни до ст. 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" ".

Так, згідно ст. 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VІІІ, яка набрала чинності з 1 квітня 2015 року, тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, особам, яким пенсія призначена відповідно до цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Разом з тим пунктом 5 розділу ІІІ Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VІІІ передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", «Про прокуратуру", «Про судоустрій і статус суддів", «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу", «Про Національний банк України", «Про службу в органах місцевого самоврядування", «Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Вказаний в пункті 5 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VІІІ закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 1 червня 2015 року прийнятий не був.

ОскількиЗакон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VІІІ не скасовано, його положення не визнано неконституційними, а до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, прийнято не було, то, відповідно, з вказаної дати скасовано норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (довічне грошове утримання) призначаються, зокрема, відповідно до Закону України "Про судоустрій та статус суддів".

Таким чином, з 01 червня 2015 року особи, яким пенсії (довічне грошове утримання) призначаються, зокрема, згідно з Законом України "Про судоустрій та статус суддів", втратили право на пенсійне забезпечення відповідно до вказаного Закону, і з цієї дати їм повинна бути відновлена виплата пенсії за віком, призначена відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Вищенаведене узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними в постанові № 333/6710/15-а від 24.05.2016, яка в силу ст. 244-2 КАС є обов'язковою для всіх судів України.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо невиплати позивачу пенсії починаючи з 01.06.2015 є протиправними.

Між тим, суд вважає, що позивачем пропущено строки звернення до суду з вказаним позовом, в частині позовних вимог за період з 01 квітня 2015 року по 01 грудня 2015 року, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Згідно з ч.2 ст. 99 КАС України (в редакції Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, для вирішення питання про правильність застосування строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.

Як встановлено з матеріалів справи, порушення прав позивача в частині невиплати пенсії відбувалося періодично, починаючи з квітня 2015 року, а тому кожного місяця, не отримуючи пенсію позивач був обізнаний про порушення його прав.

Разом з тим, до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з заявою про відновлення виплати призначеної пенсії звернувся 21.03.2016.

04.05.2016 позивач отримав відповідь на своє звернення, в якій було зазначено про законність призупинення виплати йому пенсії.

На підставі отриманої відповіді, позивач звернувся з позовом про захист своїх порушених прав до суду 02.06.2016.

Таким чином, права позивачу підлягає захисту з 02 грудня 2015 року, тобто за 6 місяців до дня звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Згідно з ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Між тим, суд вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду без поважних причин, оскільки не отримуючи з 01 квітня 2015 року кожного місяця пенсію позивач був обізнаний про порушення його прав та мав змогу звернутись до суду за їх захистом.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги щодо відновлення виплати його пенсії з 01 квітня 2015 року по 01 грудня 2015 року у зв'язку з пропуском строку для звернення до суду підлягають залишенню без розгляду.

Окрім того, позивач вважав, що неправомірними діями відповідача йому було завдано моральної шкоди, яка виразилася у психоемоційному перенапруженні, нервовому потрясінні та стресі, внаслідок чого погіршився стан здоров'я. Розмір відшкодування моральної шкоди вона оцінює в 55000 грн.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Суд вважає необхідним зазначити, що позивачем не надано доказів спричинення моральної шкоди. На розсуд суду, ним не доведено факти спричинення такої шкоди, тому відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 11, 71, 94, 158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області поновити виплату ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії за вислугу років з 02 грудня 2015 року по 31 грудня 2015 року.

Позовні вимоги ОСОБА_1 щодо відновлення виплати раніше призначеної пенсії за вислугу років з 01 квітня 2015 року по 01 грудня 2015 року - залишити без розгляду.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області на

користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 551,20 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Червонозаводський районний суд м. Харкова протягом 10 днів з моменту отримання копії постанови.

Суддя: В.А. Єжов