Рішення № 64821158, 16.02.2017, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/5733/16-ц

Провадження № 2/645/568/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2017 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Сілантьєвої Е.Є.,

при секретарі - Момот О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - 12 Харківська державна нотаріальна контора про визнання права власності на частину квартири,

В С Т А Н О В И В :

Позивачі звернулись з позовом до суду та просили визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності на 3/4 частини квартири АДРЕСА_1, після смерті батька, ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6, а за позивачем ОСОБА_2 право власності на 1/4 частини квартири АДРЕСА_1, після смерті чоловіка, ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначили наступне: ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6., був чоловіком ОСОБА_2 та батьком ОСОБА_1 За життя ОСОБА_5 був власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується реєстраційним посвідченням виданим Харківським міським бюро технічної інвентаризації 06.03.1996 року, реєстровий № 58573 та Довідкою за № 1301721, виданою КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 24.12.2015 року. ОСОБА_5 заповіт не складав. Позивачі є спадкоємцями першої черги та у встановлений законом строк звернулися до Дванадцятої Харківської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини та просили видати їм свідоцтво про право власності на спадщину. 12.10.2016 року, державним нотаріусом була винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії - у видачі свідоцтв про право на спадщину на квартиру, оскільки відповідно довідки б/н від 14.12.2015 р. від ОСББ «Дружба-2» ОСОБА_5 повністю вніс пай за квартиру у лютому 1987 році, однак, згідно відповіді відділу РАЦС по м. Харкову, у період часу з 1986 року до 1990 року, останній перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_6, тому нотаріус не може визначитись із правовим статусом даної квартири, тобто достовірно знати чи є квартира власністю ОСОБА_5 чи є спільною власністю ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Позивачі зазначили, що сама інформація зазначена у довідці б/н від 14.12.2015 р., що видана ОСББ «Дружба-2», в частині того, що ОСОБА_5 було повністю сплачено пай у лютому 1987 році не відповідає дійсності. В довідці б/н від 14.12.2015 р., що видана ОСББ «Дружба-2» є посилання на рішення Фрунзенського РВК м. Харкова за № 55/5 від 17.02.1987 року, відповідно якого до рішення виконкому Фрунзенської ради народних депутатів м. Харкова № 55/5 від 17.02.1987 року, було затверджено рішення загальних зборів кооперативу ЖБК «Дружба-2» від 28.12.1986 року про виключено із членів кооперативу ЖБК «Дружба-2» ОСОБА_3, у зв'язку із отриманням ним нового житла, та про включення його сина - ОСОБА_5 до членів кооперативу і передачу йому вартості паєнагромадження по даній квартирі. В довідці б/н від 04.01.1996 року, що видана ЖБК «Дружба-2», зазначено, що пай повністю було сплачено ще у 1983 році, тобто за три роки до укладення шлюбу із ОСОБА_6 таким чином позивачі зазначили, що ОСОБА_6 не мала жодного відношення до сплати вартості паю за квартиру у 1983 році та не могла бути співвласником даної квартири через те, що квартира була оформлена у власність через шість років після розірвання шлюбу. Враховуючи вищевикладене, та неможливість оформити спадщину в органах нотаріату, позивачі були вимушені звернутись до суду за захистом своїх прав.

У судовому засіданні представник позивачів, який діяв на підставі доручення, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_4, до судового засідання не з'явилися, надали до суду свої письмові заперечення на позовну заяву, в яких просили відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_7, який діяв на підставі доручення, заперечував проти задоволення позову. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що відповідач ОСОБА_3, повністю виплатив вартість однокімнатної квартири АДРЕСА_1 одноразовим внеском на рахунок Житлово-будівельного Кооператива "ДРУЖБА-2" при вступу до кооперативу у грудні 1983 року, у зв'язку з переїздом до даної квартири разом з дружиною, відповідачем ОСОБА_4, та сином, ОСОБА_5. Зазначена обставина підтверджується Довідкою правління ОСББ "ДРУЖБА-2" від 14.01.2016 р. про те, що ОСОБА_3 був членом ЖБК "ДРУЖБА-2" з грудня 1983 року, проживав у квартирі АДРЕСА_1, та виплатив вартість квартири в сумі 2159 руб. 47 коп. повністю одноразово у грудні 1983 року. ОСОБА_5, на той час був розлучений та щомісяця, з 1980 року по 1998 рік, виділяв кошти на утримання своєї доньки - позивача ОСОБА_1, 1980 р. народження, і ніколи не брав участі у виплаті вартості вищевказаної квартири. Вартість спірної квартири була виплачена ним шляхом переказу 02.12.1983 року на рахунок ЖБК "ДРУЖБА-2" коштів в сумі 2159,47 рублів, з ощадної книжки ОСОБА_4, з рахунку НОМЕР_1 у Держтрудощадкасі СРСР № 6212 в м. Харкові. На вказаному рахунку відповідачі по справі зберігали свої спільні заощадження. Враховуючі зазначене, відповідач ОСОБА_3, набув право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 шляхом її викупу у 1983 році. Але, як зазначив представник відповідача, відповідач ОСОБА_3, продовжував перебувати у черзі на поліпшення житлових умов та у грудні 1986р. разом з дружиною, відповідачем ОСОБА_4, переїхав до квартири АДРЕСА_2, в якій до тепер постійно проживають, при цьому передавши однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 у володіння сину ОСОБА_5, який залишався в ній постійно проживати. Представник відповідача зазначає, що стосовно цієї передачі не було ніякого спору і ОСОБА_3 не мав перешкод у користуванні переданою квартирою, оскільки син довгий час проживав у квартирі один і часто бував у відрядженні. Відповідач по справі ніколи ні дарував, ніяким чином не відчужував спірну квартиру, що підтверджується як змістом рішення Фрунзенської районної РНД № 55/5 від 17.02.1987 року про прийняття сина ОСОБА_5 у члени ЖБК "ДРУЖБА-2". Але це не означає набуття права власності на квартиру. ОСОБА_5 пайових внесків ніколи не робив і відповідачам не поверталися кошти одноразового внеску в розмірі вартості вищевказаної квартири. Крім того, ОСОБА_5, не реєстрував дану квартиру у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно саме тому, що доки живі батьки, які сплатили у 1983 році повну вартість даної квартири, вважав себе саме володільцем, а не власником спірної квартини. Саме тому на час смерті і не існувало заповіту від померлого. Представник відповідача наполягав, що відповідно до Закону України "Про власність" від 1991 року саме відповідач ОСОБА_3, набув право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 шляхом її викупу у 1983 році . Також, представник відповідача вказав, що відповідачі намагались у судовому порядку встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що одноразовий внесок на рахунок житлово-будівельного кооператива "ДРУЖБА-2" у розмірі вартості кватири АДРЕСА_1 у сумі 2159 руб. 47 коп. в цінах 1984 року виплатив повністю у 1983 році ОСОБА_3 при вступу до ЖБК "ДРУЖБА-2", але ухвалами суду йому було роз'яснено право на звернення до суду у позовному провадженні. На цей час у Фрунзенському районному суді м. Харкова розглядається справа за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання права спільної часткової власності на спірну квартиру. Також представник відповідача вказав, що відповідачі дійсно після смерті сина, ОСОБА_5, вони звертались до нотаріальної контори з заявами про відмову від спадщини на користь своєї онуки, ОСОБА_1, але при цьому, вони мали на увазі відмову ні від прав власності на квартиру, а відмову від особистих речей померлого сина та його вкладів у банківських установах.

Представник третьої особи - 12 ХДНК до судового засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, через канцелярію надійшла заяву з проханням слухати справу за відсутності представника 12 ХДНК.

Суд, вислухавши пояснення та доводи сторін, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, вважає що позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частина 1 ст. 60 ЦПК України передбачає, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, Рішенням Фрунзенської районної ради народних депутатів виконавчого комітету № 55/5 від 17.02.1987 року було затверджено рішення загальних зборів членів ЖБК «Дружба-2», протокол № 3 від 23 грудня 1986 року, про виключення з членів кооперативу громадянина ОСОБА_3 прийнятті в члени кооперативу громадянина ОСОБА_5 (син) та про передачу йому вартості паєнакопичення по даній квартирі АДРЕСА_1. Також було вирішено відкрити особистий рахунок на однокімнатну квартири АДРЕСА_1 на ім'я громадянина ОСОБА_5 на склад родини одна особа - член ЖСК - ОСОБА_5 Особистий рахунок по даній квартирі на ім'я ОСОБА_3 був закритий. Також надана вказівка голові правління ЖБК «Дружба-2» у встановленому порядку провести відповідні зміни у реєстрації ЖБК у Міському бюро технічної інвентаризації. Як вбачається з мотивувальної частини вказаного Рішення громадянин ОСОБА_3, член ЖБК «Дружба-2», який займав з родиною з 3 осіб (він, дружина, син) однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, отримав нове житло та 17 грудня 1986 року виписався з вказаної квартири. Рішенням загальних зборів членів ЖБК «Дружба-2», протокол № 3 від 28 грудня 1986 року громадянин ОСОБА_3 був виключений з членів кооперативу. Цим же рішенням громадянин ОСОБА_5 (син) був прийнятий у члени кооперативу та йому передана вартість паєнакопичення по даній квартирі АДРЕСА_1.

Правовою підставою для зайняття квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_3 - був обмінний ордер № 7692 від 02.12.1983 року, згідно якого ОСОБА_3 обміняв з громадянкою ОСОБА_9 квартиру АДРЕСА_1. Склад родини, згідно обмінного ордеру, складав ОСОБА_3, його дружини та син, ОСОБА_5

Згідно довідки ОСББ "ДРУЖБА-2" від 14.01.2016 р ОСОБА_3 був членом ЖБК "ДРУЖБА-2" з 02 грудня 1983 року по 17грудня 1986 року , проживав у квартирі АДРЕСА_1. Вартість квартири в сумі 2159 руб. 47коп. повністю була сплачена одноразово у грудні 1983 року.

Судом вивчалась копія ощадної книжки ОСОБА_4, з якої вбачається, що з рахунку НОМЕР_1 у Держтрудощадкасі СРСР №6212 в м. Харкові на рахунок ЖБК «Дружба -2» були перераховані кошти 2159 грн. 47 коп. Таким чином, відповідачем ОСОБА_4 , яка перебувала у шлюбі з ОСОБА_3, була перерахована вартість спірної квартири у 1983 році. Таким чином, факт виплати у 1983 році паєнакопичення за квартиру АДРЕСА_1 відповідачами, сторонами по справі визнаний та не заперечується.

Відповідно до ст. 149 ЖК України права і обов'язки члена житлово-будівельного кооперативу, а також членів його сім'ї, умови користування і підстави припинення користування жилими приміщеннями визначаються статутом кооперативу.

Відповідно до п. 27 Примірного Статуту житлово-будівельного кооперативу, який затверджений Радою Міністрів УРСР від 30 квітня 1985 року № 186 особі, прийнятій до членів житлово-будівельного кооперативу, за рішенням загальних зборів членів кооперативу, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в

місті Ради народних депутатів, надається в безстрокове

користування окрема квартира, що складається з однієї чи кількох

кімнат, відповідно до кількості членів сім'ї, суми її пайового

внеску та граничного розміру жилої площі, передбаченого пунктом 28

цього Примірного статуту.

Згідно п. 5 ст. 30 Примірного Статуту член ЖБК має право вийти з кооперативу. Громадянин вважається таким, що вийшов з кооперативу, з дня подання про це заяви до правління кооперативу.

Відповідно до п. 31 Примірного Статуту , в редакції, яка діяла на час виходу ОСОБА_3 передачі паєнакопичення, член житлово-будівельного кооперативу має право за згодою загальних зборів членів кооперативу передати свій пай будь-кому з

постійно проживаючих з ним членів сім'ї, які досягли вісімнадцятирічного віку або одружилися чи влаштувалися на роботу в передбачених законом випадках до досягнення зазначеного віку. Пай, який є спільною власністю подружжя, може бути переданий тільки при наявності згоди іншого з подружжя. Член житлово-будівельного кооперативу, який повністю виплатив пайовий внесок за квартиру, в разі вибуття з кооперативу вправі передати квартиру своїм родичам або іншим особам, які відповідно до законодавства мають право на одержання жилого приміщення в

будинках державного і громадського житлового фонду або на вступ до кооперативу і беруть на себе зобов'язання по додержанню статуту кооперативу. Зазначена передача допускається за умови, що при цьому не обмежуються права членів сім'ї які проживають разом з членом кооперативу, що вибуває. Згода вказаних вище членів сім'ї (включаючи тимчасово відсутніх) на передачу квартири викладається

в письмовій формі та подається до правління кооперативу разом з

відповідною заявою члена кооперативу.

Судом досліджувався ордер на жиле приміщення № 004506 від 28.11.1985 року, відповідно якого ОСОБА_3 отримав на родину, разом з дружиною ОСОБА_4, двохкімнатну квартиру АДРЕСА_2 на підставі рішення РВК № 59 від 15.03.1985 року.

Згідно п. 8 ст. 30 Примірного Статуту член ЖБК зобов'язаний при одержанні іншого житлового приміщення звільнити з відповідними членами сім'ї та іншими особами займану квартиру.

Враховуючи вищезазначене, ОСОБА_3, який був членом кооперативу, при його виході з повною передачею паєнакопичення, отримавши інше житло, втратив зв'язок з кооперативом, квартирою. Посилання представника відповідача, що відповідач ОСОБА_3, сплативши у 1983 році суму вартості за квартиру став її власником, та будучи виключеним з членів кооперативу у зв'язку з отриманням іншого житла, та передавши все паєнакопичення на квартиру ОСОБА_5 є неспроможними та такими що суперечать матеріалам справи, а саме рішенню Фрунзенської районної ради народних депутатів виконавчого комітету № 55/5 від 17.02.1987 року, яким було затверджено рішення загальних зборів членів ЖБК «Дружба-2», протокол № 3 від 23 грудня 1986 року, про виключення з членів кооперативу громадянина ОСОБА_3, прийнятті в члени кооперативу громадянина ОСОБА_5 (син) та про передачу йому вартості паєнакопичення по даній квартирі АДРЕСА_1.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, даних у п. 5.1 постанови від 18 вересня 1987 р. № 9 "Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи", член ЖБК, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, відповідно до ст. 15 Закону "Про власність" набувають права власності на квартиру і тому вправі заповісти, продати, подарувати її або обміняти на приміщення в іншому ЖБК, у державному чи громадському житловому фонді або на будинок (частину будинку), належний громадянинові і вчиняти відносно неї угоди, що незаборонені законом.

Враховуючи зазначене, ОСОБА_5 став членом ЖБК «Дружба-2» на підставі Рішенням Фрунзенської районної ради народних депутатів виконавчого комітету № 55/5 від 17.02.1987 року було затверджено рішення загальних зборів членів ЖБК «Дружба-2», протокол № 3 від 23 грудня 1986 року, про виключення з членів кооперативу громадянина ОСОБА_3, прийнятті в члени кооперативу громадянина ОСОБА_5 (син) та про передачу йому вартості паєнакопичення по даній квартирі АДРЕСА_1.

Зазначене підтверджується довідкою ЖБК «Дружба-2» від 04.01.1996 року, згідно якої ОСОБА_5 постійно мешкав у квартири АДРЕСА_1 та є володільцем даної квартири. Вартість квартири - 2159,47 рублей у цінах 1984 року. Пай сплачений повністю.

Згідно реєстраційного посвідчення, виданого Харківським міським бюро технічної інвентаризації 06.03.1996 року, реєстровий № 58573 та Довідкою за № 1301721, виданою КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 24.12.2015 року, кооперативна квартира АДРЕСА_1 зареєстрована за гр.. ОСОБА_5 на праві особистої власності на підставі довідки ЖБК «Дружба-2».

Таким чином, Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 5-1 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 18 вересня 1987 року „ Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи " ( зі змінами і доповненнями) згідно із ст.. 15 Закону України «Про власність» (якій діяв на час виникнення вказаних правовідносин) ОСОБА_5 став власником квартири АДРЕСА_1.

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_6.

Після його смерті відкрилась спадщина - квартира АДРЕСА_1.

ОСОБА_2 є дружиною ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 06 листопада 2010 року , серія НОМЕР_2.

ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про народження видане повторно 03.07.2015 року, серії НОМЕР_3 та свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про народження видане повторно 10.09.1983 року, серії НОМЕР_5.

Ст. 1261 ЦК України передбачене, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Судом вивчалась спадкова справа № 445/2015, копія якої була надана 12 ХДНК.

Так, відповідно спадкової справи - 15 травня 2015 року позивач ОСОБА_2, дружина померлого та ОСОБА_1, донька померлого, звернулись до нотаріуса з заявами про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_5

Оскільки в заяві від 15 травня 2015 року ОСОБА_1 була допущена помилка, 08 вересня 2015 року повторно звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті батька.

Також, 08 вересня 2015 року відповідач ОСОБА_4 звернулась з заявою до нотаріуса, в якої вказала, що вона, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам'яті, усвідомлюючи значення своїх дій та маючи можливість керувати ними, розуміючи обставини, які мають для неї істотне значення, без застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку інших осіб, за своєю справжньою волею, відмовляється від спадщини на користь дочки спадкодавця, ОСОБА_1 також у заяві зазначено, що відповідачу ОСОБА_4 нотаріусом роз'яснено,що відмова від спадщини має місце у відношенні всього спадкового майна, а не його частки.

08 вересня 2015 року відповідач ОСОБА_3 звернувся з заявою до нотаріуса, в якій вказав, що він, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам'яті, усвідомлюючи значення своїх дій та маючи можливість керувати ними, розуміючи обставини, які мають для нього істотне значення, без застосування до нього фізичного чи психічного тиску з боку інших осіб, за своєю справжньою волею, відмовляється від спадщини на користь дочки спадкодавця, ОСОБА_1 Також у заяві зазначено, що відповідачу ОСОБА_3 нотаріусом роз'яснено, що відмова від спадщини має місце у відношенні всього спадкового майна, а не його частки.

Згідно з ч. 2 ст. 1274 Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги. Відповідно до ч. 5 ст. 1273 ЦК України відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною.

Таким чином, відповідачі у добровільному порядку відмовились від прийняття спадщини після смерті сина - ОСОБА_5, на користь своєї онуки - ОСОБА_1. посилання на той факт, що вони помилились щодо обставин є неспроможними, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами та відповідачі не скористались своїм правом, передбаченим ч. 5 ст. 1274 ЦК України.

Крім того, як вбачається з матеріалів спадкової справи, ОСОБА_5 у період з 27 грудня 1986 року по 24 січня 1990 року (свідоцтво про розірвання шлюбу від 24.01.1990 року - а.с.97) був одружений з ОСОБА_6. Згідно заяви відповідача ОСОБА_3 до 12 ХДНК у шлюбі народився син.

Згідно ч. 1 ст. 1267 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має прав прийняти спадщину або не прийняти її.

Матеріали справи не містять доказів про звернення сина ОСОБА_6 та ОСОБА_5 з заявами про прийняття або відмови від спадщини. Крім того, як вбачається з даних свідоцтва про укладення шлюбу, шлюб був укладений 27 грудня 1986 року, в той час, як передача паєнакопичення по спірній квартирі відбулось 23 грудня 1986 року. Також відсутні данні про той факт, щоб колишня дружина ОСОБА_6 вступала до членів Ж БК «Дружба-2».

Таким чином суд встановив, що позивачі здійснили всі дії для належного оформлення спадку, та оцінюючи в сукупності надані докази в процесі розгляду справи та пояснення сторін по справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є мотивованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 1261, 1267, 1268, 1269, 1274 ЦК України, , ст.ст. 10, 11, 213-215, 218 ЦПК України суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 право власності в порядку спадкування за законом на 3/4 частини квартири АДРЕСА_1, після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 право власності в порядку спадкування за законом на 1/4 частини квартири АДРЕСА_1, після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги. Особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: