Ухвала суду № 64819383, 17.02.2017, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/1587/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2017 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош О.В. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог ст. 119 ЦПК України.

Позивачем не визначено ціну позову, відповідно не сплачено судовий збір в залежності від ціни позову. У відповідності до пунктів 4 та 22 Постанови Пленуму Верховного суду України №11 від 21.12.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» визначено, що оскільки розгляд справи провадиться в межах заявлених вимог і на підставі поданих доказів, суди згідно зі ст.119 ЦПК України повинні вимагати від осіб, що подали заяву, повного викладення обставин, якими обґрунтовуються дані вимоги, й посилання на засоби їх доказування. Якщо заява не відповідає вимогам закону, слід застосовувати правила ст.121 ЦПК України. Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленимистаттями69-72 СК Українита ст. 372 ЦК України. Вартість майна, щопідлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Вирішуючипитанняпро поділ майна,що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя,зокреманеподільноїречі, суди мають застосовувати положеннячастин4,5ст.71СК щодо обовязкової згоди одного з подружжя на отримання грошовоїкомпенсаціїта попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок Державної Судової адміністрації з зазначенням ПІБ особи, яка сплачує та в звязку з чим здійснюється перерахунок коштів.

Відповідно до пункту 2, 10 частини 1 статті 80 ЦПК України, у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - ціна позову визначається вартістю майна, а у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог. При цьому вартість майна це грошова сума, за яку це майно може бути придбане у даній місцевості. Тягар доказування вартості майна несе позивач. В якості доказу вартості майна суду можуть бути подані договори купівлі-продажу цього майна, відомості про його залишкову балансову вартість, звіт про оцінку майна, витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно, довідки про ринкову вартість майна в даний час в даній місцевості, тощо.

Матеріали позовної заяви не містять відомостей щодо погодження з відповідачем вартості спірного майна, як і відомостей про дійсну вартість спірного нерухомого на час звернення до суду з позовною заявою.

Звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності. (стаття 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Відповідно до частини 5 статті 119 ЦПК України до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Згідно статті 5 Закону України Про судовий збір від 8 липня 2011 року № 3674-VI, позивач не звільняється від сплати судового збору. Підстав для звільнення від сплати судового збору позивачем не зазначено.

Згідно частини 3 статті 6 Закону України Про судовий збір від 8 липня 2011 року № 3674-VI, за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві обєднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. За подання позовної заяви про розірвання шлюбу з одночасним поділом майна судовий збір справляється за розірвання шлюбу і за поділ майна.

Підпунктом 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України Про судовий збір встановлено розмір ставки судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, та становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2017 рік від 21 грудня 2016 року № 1801-VIII, з 1 січня 2017 року установлено прожитковий мінімуму для працездатних осіб у розмірі 1600 гривень.

З прохальної частини позовної заяви слідує, що позивачем заявлено дві вимоги майнового характеру, при цьому ОСОБА_1 у позовній заяві не зазначає ціну позову.

До позовної заяви додано квитанцію № НОМЕР_1 від 16 лютого2017 року, відповідно до якої ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 64,00 грн., а отже позивачу слід доплатити судовий збір у відповідності до законодавства України.

Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів УК у м. Ужгороді / м. Ужгород, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38015610, банк отримувача ГУДКСУ в Закарпатській області, код банку отримувача (МФО) 812016, рахунок отримувача 31216206700002, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу - судовий збір.

Крім того, до матеріалів позовної заяви не додано завіреної належним чином копія рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 лютого 2017 року, рішенням якого розірвано шлюб зареєстрований між ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Дослідивши матеріали справи приходжу до переконання, що без зазначення наведених вище обставин, вирішити питання про відкриття провадження у справі неможливо, вважаю за необхідне позовну заяву залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви з подачею її до суду в новій редакції з врахуванням вимог ст. 119 ЦПК України.

Згідно ст. 121 ЦПК України, суддя встановивши, що позовну заяву (заяву, скаргу) подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 ЦПК України, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача (заявника, скаржника) і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Якщо позивач (заявник, скаржник) відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 ЦПК України, позовна заява (заява, скарга) вважається поданою в день її первісного подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи наведене вважаю, що провадження у справі неможливо відкрити до усунення вказаних недоліків, а тому позовну заяву слід залишити без руху, а позивачу надати строк для їх усунення.

Керуючись ст. 121 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - залишити без руху.

Повідомити позивача (представника) про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви до 27 лютого 2017 року, але не більше трьох днів з дня отримання копії ухвали. Розяснити, що інакше заява буде вважатися неподаною та повернута заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_3