Рішення № 64818162, 20.02.2017, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Єд. унік. № 243/656/17

Провадження № 2/243/831/2017

СЛОВЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

20 лютого 2017 року м. Словянськ

Словянський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючий суддя Мінаєв І.М.,

при секретарі судового засідання Кабановій О.О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Словянського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до приватного нотаріуса Словянського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання дій неправомірними, зобовязання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

30.01.2017 року до Словянського міськрайонного суду Донецької області звернулося ПАТ КБ «ПриватБанк» з позовом до приватного нотаріуса Словянського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання дій неправомірними, зобовязання вчинити певні дії, обґрунтувавши свої вимоги тим, що рішенням Словянського міськрайонного суду Донецької області від 25.05.2009 року задоволений позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки. За цим судовим рішенням позивачу надано право продажу житлового будинку, загальною площею 63,6 кв.м., що знаходиться за адресою: Донецька область, м.Словянськ, вул.Сєченова, буд.6, для задоволення вимог за кредитним договором №DOS1GA00000022 від 25.12.2007 року. Позивач є іпотекодержателем зазначеного предмету іпотеки. Власником житлового будинку є ОСОБА_4 Для продажу житлового будинку позивачу необхідний правовстановлюючий документ договір дарування житлового будинку, посвідчений 29.10.2007 року за реєстровим номером 7835 приватним нотаріусом Словянського міського нотаріального округу ОСОБА_3 Враховуючи, що ПАТ КБ «ПриватБанк» не був стороною зазначеного договору, даний документ у його розпорядженні відсутній, проте без його наявності позивач не може укласти договору купівлі-продажу. ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до приватного нотаріусу Словянського міського нотаріального округу ОСОБА_3 з заявою про видачу дублікату договору дарування житлового будинку, однак їм було відмовлено у вчиненні цієї нотаріальної дії, з посиланням на те, що дублікати нотаріально посвідчених документів видаються за письмовою заявою осіб, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії.

ПАТ КБ «ПриватБанк» не погоджується з зазначеною відмовою нотаріуса та посилаючись на ст. 16 ЦК України, ст.ст. 49,50 ЗУ «Про нотаріат», п. 2 Розділу VI «Прикінцеві положення» ЗУ «Про іпотеку», ст.ст. 3,118,119,122 ЦПК України, пункту 8 розділу ХІ «Прикінцевих та перехідних положень» ЦПК України від 18.03.2004 року, просять визнати незаконною відмову приватного нотаріуса Словянського міського нотаріального округу ОСОБА_3 у вчиненні нотаріальної дії, зобовязати приватного нотаріуса Словянського міського нотаріального округу ОСОБА_3 видати ПАТ КБ «ПриватБанк» дублікат договору дарування житлового будинку, посвідчений 29.10.2007 року за реєстровим номером 7835 приватним нотаріусом Словянського міського нотаріального округу ОСОБА_3

Представник позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_5, який діє на підставі довіреності від 26.12.2016 року (а. с. 14), в судове засідання не зявився, суду надано заяву з проханням розглядати справу без участі представника банку, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Крім того, суду надані письмові пояснення представника відповідно до яких зазначено, що за судовим рішенням від 25.05.2009 року банку надані усі права, що необхідні для продажу квартири в іпотеці, якщо у банку немає правовстановлюючого документу на це майно з причини його втрати іпотекодавцем, то логічно, що в банку виникає право на отримання дублікату такого документу, які випливають з резолютивної частини рішення: «в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №DOS1GA00000022 від 25.12.2007 року звернути стягнення на житловий будинок з господарчими та побутовими спорудами, що відносяться до нього, розташований за адресою: Донецька область, м. Словянськ, вул. Сєченова, 6, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки №DOS1GA00000022 від 25.12.2007 року) ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки». Звернули увагу на правила вирішення існуючої колізії законів між ст. 53 ЗУ «Про нотаріат та ст.38 ЗУ «Про іпотеку», так ст. 53 ЗУ «Про нотаріат» не підлягає застосуванню у разі, якщо за дублікатом документу звернувся іпотекодержатель.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, вказавши, що для отримання оригіналу правовстановлюючого документа банк звертався до власника майна ОСОБА_4, але відповіді від нього не надійшло, рішення суду від 25.05.2009 року не виконано, через що банк вимушений був звернутись до нотаріуса.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не зявилася, надала до суду заяву, відповідно до якої просила розглядати справу за її відсутності, за участю її представника ОСОБА_2 (а. с. 21). Крім того, надала до суду письмові заперечення, відповідно до яких вважає позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначила, що відповідно до ст. 53 ЗУ «Про нотаріат», у разі втрати або зіпсування документа, посвідченого або виданого нотаріусом, за письмовою заявою, перелічених у першому реченні ч. 5ст. 8 ЗУ «Про нотаріат», видається дублікат втраченого або зіпсованого документа. У нотаріальній практиці видача дубліката документа є окремою нотаріальною дією, що включена в перелік нотаріальних дій, вчинюваних нотаріусами України. І як кожна окрема нотаріальна дія, вчинення цієї нотаріальної дії має свої особливості. Згідно із положеннямист. 53 ЗУ «Про нотаріат»право на отримання дубліката документа мають виключно фізичні та юридичні особи, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії. Посилання цієї норми наст.8 ЗУ «Про нотаріат»свідчить про те, що законодавець пов'язує право на отримання зазначених відомостей з обмеженим колом суб'єктів з урахуванням необхідності дотримання нотаріальної таємниці (а. с. 25-26).

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2, який діє на підставі договору про надання правової допомоги від 07.02.2017 року (а. с. 22) заперечував проти задоволення позовних вимог, прохав у їх задоволенні відмовити з підстав, викладених у письмових запереченнях. Додатково зазначив, що позивачем не доведено факту втрати або псування оригіналу документа. Також суду не доведено, що лист на адресу власника майна отримано. В разі відмови у позові просить стягнути з позивача витрати за надання правової допомоги 1000 грн.

Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2, 3 ст.10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з положеннями ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Рішенням Словянського міськрайонного суду Донецької області від 25.05.2009 року задоволений позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки та надано ПАТ КБ «ПриватБанк» право продажу житлового будинку, загальною площею 63,6 кв.м., що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Словянськ, вул. Сєченова, буд. 6, для задоволення вимог за кредитним договором №DOSIGA00000022 від 25.12.2007 року. ПАТ КБ «ПриватБанк» є іпотекодержателем зазначеного предмету іпотеки, власником житлового будинку є ОСОБА_4 Рішення набуло законної сили 05.06.2009 року (а. с. 5-6).

Як вбачається з постанови приватного нотаріуса Словянського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про відмову у вчиненні нотаріальної дії №221/02-31 від 25.11.2016 року, ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено у видачі дублікату договору дарування житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Словянського міського нотаріального округу ОСОБА_3 29.10.2007 року за реєстровим №7835, оскільки вчинення такої дії суперечить законодавству України, а саме ст. 53 ЗУ «Про нотаріат», тобто дублікат виконавчого листа може бути видано лише обмеженому колу осіб, до яких заявник не входить, а також представником ПАТ КБ «ПриватБанк» не надано доказів втрати договору дарування (а. с. 7).

Відповідно дост. 53 ЗУ «Про нотаріат»,у разі втрати або зіпсування документа, посвідченого або виданого нотаріусом чи посадовою особою органу місцевого самоврядування, за письмовою заявою осіб, перелічених у першому реченні ч.5ст.8 цього Закону, видається дублікат втраченого документа.

Довідки про вчинені нотаріальні дії та копії документів, що зберігаються у нотаріуса, видаються нотаріусом виключно фізичним та юридичним особам, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії (ч. 5ст. 8 ЗУ «Про нотаріат»).

Частиною 1 ст. 39 ЗУ «Про іпотеку» передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Відповідно до ч. 5 ст. 38 ЗУ «Про іпотеку», дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі - продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.

Згідно з ч. 10 ст. 38 ЗУ «Про іпотеку», договір купівлі-продажу предмета іпотеки, укладений відповідно до цієї статті, є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було предметом іпотеки.

Зі змісту вказаних положень ЗУ «Про іпотеку» випливає, що в разі звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом надання іпотекодержателю права продати такий предмет іпотеки, укладений іпотекодержателем договір купівлі-продажу має відповідати всім вимогам законодавства, зокрема, і щодо форми договору купівлі-продажу.

Згідно з п. 2.7 глави 2 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогонаказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок) зазначено, якщо рішенням суду або договором про задоволення вимог іпотекодержателя передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, посвідчення таких договорів здійснюється за загальними правилами посвідчення договорів відчуження.

Правочини щодо відчуження та застави майна, право власності на яке підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що підтверджують право власності (довірчої власності) на майно, що відчужується або заставляється, та, у передбачених законодавством випадках, документів, що підтверджують державну реєстрацію прав на це майно в осіб, які його відчужують (п.1.1. глави 2 розділу ІІ Порядку).

За змістом п. 1.2 глави 2 розділу ІІ Порядку право власності на квартиру, що відчужується, може бути підтверджено, зокрема, нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу або його дублікатом.

Отже, якщо рішенням суду передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, то під час укладення такого договору купівлі-продажу іпотекодержатель зобов'язаний надати оригінал договору купівлі-продажу предмета іпотеки або його дублікат.

Аналіз змісту норм ст.ст.8,53 Закону України «Про нотаріат»вказує про те, що дублікат нотаріально посвідченого документу видається лише особам, які були стороною правочину, аст. 38 Закону України «Про іпотеку»вказує про те, що у іпотекодержателя наявне право продажу предмету іпотеки з отриманням всіх необхідних документів для цього.

При вирішенні питання застосування цих норм слід виходити з пункту 2розділу VI «Прикінцеві положення» ЗУ «Про іпотеку», в якому вказано про те, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Закон України «Про іпотеку» від 5 червня 2003 року № 898-IVнабрав чинності 1 січня 2004 року, аЗакон України «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 року № 3425-ХІІнабрав чинності 1 січня 1994 року.

Крім того, відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обовязковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно зістаттею 14 ЦПК України,судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Для цілей статті 6 Конвенції з прав людини виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, розцінюється як складова частина «судового розгляду»(рішення Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 року у справі«Горнсбі проти Греції»(Case of Hornsby v. Greece)1, рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року у справі «Шмалько проти України»).

Судом установлено, що рішення суду від 25.05.2009 року, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки на користь банка, набрало законної сили. Отже, ПАТ КБ «ПриватБанк» надано усі права, необхідні для продажу спірного нерухомого майна, а саме укладення від імені ОСОБА_4 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, отримання витягу з державного реєстру прав власності, отримання дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування та надано банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу предмета іпотеки.

Банком вживалися заходи щодо отримання дублікату правовстановлюючих документів від власника ( а. с. 29), але документи надані не були. Відсутність відомостей про отримання власником житлового будинку ОСОБА_4 вимоги банку про надання оригіналів правовстановлюючих документів в даному випадку не має принципового правового значення для вирішення спору по суті.

Право на звернення до суду, гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачає практичне виконання остаточних, обовязкових для виконання рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися не виконаними на шкоду стороні у провадженні.

У такому самому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (п. 52 рішення Європейського суду з прав людини від 15.10.2009 року у справі «ОСОБА_6 проти України»).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відмова відповідача у видачі дублікату правовстановлюючого документу є незаконною та на відповідача слід покласти обовязок видати дублікат зазначеного правовстановлюючого документу.

Відповідно доч. 1 ст. 88 ЦПК України,стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, необхідно стягнути з приватного нотаріуса Словянського міського нотаріального округу ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судові витрати за сплату судового збору у розмірі - 1600 грн., витрати ОСОБА_3 за надання правової допомоги слід віднести на її рахунок.

Керуючись ст.ст.10,11,14,60, 88,212-214 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до приватного нотаріуса Словянського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання дій неправомірними, зобовязання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати незаконною відмову приватного нотаріуса Словянського міського нотаріального округу ОСОБА_3 у вчиненні нотаріальної дії.

Зобовязати приватного нотаріуса Словянського міського нотаріального округу ОСОБА_3 видати публічному акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» дублікат договору дарування житлового будинку, посвідчений 29.10.2007 року за реєстровим номером 7835 приватним нотаріусом Словянського міського нотаріального округу ОСОБА_3.

Стягнути з приватного нотаріуса Словянського міського нотаріального округу ОСОБА_3 (юридична адреса АДРЕСА_1), на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (юридична адреса м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.50, р/р № 29092829003111, МФО № 305299, код ЄДРПОУ 14360570) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до відповідного апеляційного суду через суд першої інстанції. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення складене та підписане у нарадчій кімнаті у єдиному екземплярі.

Суддя

Словянського міськрайонного суду ОСОБА_7