увійти
УКР
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Кіровоградської області
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
| "23" квітня 2007 р. | Справа № 4/95(10/133)
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Хилька Ю.І. за участю секретаря судового засідання Волоткевича А.В. розглянув справу № 4/95 (10/133) за позовом: Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції м.Кіровоград до відповідачів: 1. приватного підприємства “ Екос - Агро” м.Кіровоград відповідача 2: селянського (фермерського) господарства “Віра” с.Мар'ївка Новомиргородського району Кіровоградської області про визнання недійсною угоди час прийняття: 14 год 55 хвилин. За участю представників сторін:
від позивача - участі не брали. Про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені у відповідності до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України (вих. №НОМЕР_6 року). Про причини неявки позивач суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав. від відповідача 1 - участі не брали. Направлена відповідачу 1 поштова кореспонденція, в якій повідомлялось про час та місце розгляду справи за адресою реєстрації підприємства в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України ( м.Кіровоград вул. Луначарського 2Б кв.60) повернута до суду з відміткою установи зв'язку про те, що адресат відсутній, вручити немає можливості. При цьому, господарським судом враховується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб- учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т.п. можуть вважатись належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. від відповідача 2 - ОСОБА_1., голова фермерського господарства ; від відповідача 2 - ОСОБА_2. , довіреність № б/н від ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
СУТЬ СПОРУ:
Подано позов про визнання недійсною угоди від 08.09.2002 року, укладеної між Приватним підприємством “ Екос - Агро” м.Кіровоград та Селянським (фермерським) господарством “Віра” с.Мар'ївка Новомиргородського району Кіровоградської області про оренду комбайна з послідуючим викупом, як такої, що укладена з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, та застосування наслідків визнання угоди недійсною, зазначених в ст. 49 ЦК України в редакції 1963 року. Відповідач- 2 позов заперечив, вважає, що матеріалами справи не доведено наявність умислу на спричинення шкоди будь-чиїм інтересам. На час проведення господарських операції так і на час розгляду справи судом, відповідач 2 перебуває на обліку в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, значиться як юридична особа та зареєстрований в установленому порядку. Господарський суд вважає за можливе провести розгляд справи при даній явці сторін, без участі представника позивача. Розглянувши справу за наявними в ній матеріалами, заслухавши пояснення представників відповідача 2, господарський суд,
В С Т А Н О В И В:
Позивач обґрунтував свої вимоги наступним. Між приватним підприємством "Екос-Агро" (відповідачем 1) та селянським фермерським господарством „Віра" (відповідачем 2) ІНФОРМАЦІЯ_2 року було укладено договір оренди комбайна з послідуючим викупом. На виконання умов вказаного договору згідно до податкової накладної №НОМЕР_1р. приватне підприємство „Екос -Агро"реалізувало комбайн „Домінатор-80" загальною вартістю 35000,0 грн., вт.ч. ПДВ-5833,33 грн. селянському фермерському господарству „Віра". Оплату проведено готівковими коштами відповідно до авансового звіту СФГ „Віра" №НОМЕР_7р. Рішенням Ленінського районного суду м.Кіровоград від 28 квітня 2005р. визнано недійсними установчі документи приватного підприємства "Екос Агро” з моменту їх реєстрації на ОСОБА_3 та виключено з реєстру платників податку на додану вартість. Пункт 4 Перехідних положень ЦК України, прийнятого 16.01.2003 року, що набрав чинності з 1 січня 2004 року, визначає що цивільний кодекс застосовується до цивільних відносин, які виникли або діють після набрання ним чинності, а щодо цивільних відносин що виникли до набрання чинності ЦК України, застосовуються норми ЦК України в редакції 1963 року. Відповідно до ст.49 ЦК України, угода укладена з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, визнається недійсною. Пленум Верховного Суду України в пункті 6 постанови від 28 квітня 1978 р.№3 „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" зі змінами від 25.12.92р. роз'яснив, що до угод укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними особами та юридичними особами від оподаткування доходів, використання всупереч закону колективної, державної чи чиєїсь приватної власності з корисливою метою, тощо. На думку позивача вказана господарська угода між відповідачами підлягає визнанню недійсними на підставі статті 49 ЦК Української РСР в редакції 1963 року, як такий, що вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки приватне підприємство “ Екос - Агро” зареєстровано на підставну особу. Викладене свідчить, що ПП “ “ Екос - Агро” під час реєстрації на особу, яка не мала наміру і можливостей займатися підприємницькою діяльністю та здійснювати господарську діяльність, умисно діяло всупереч інтересам держави і суспільства, умисел його був спрямований на приховування від оподаткування доходів. Відповідно до ст.67 Конституції України кожний зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і в розмірах, встановлених законом. Тому господарські зобов'язання, що є предметом спору, спрямовані на приховування від оподаткування доходів і підлягає визнанню недійсним, як такі, що суперечать інтересам держави і суспільства. Відповідач- 1 позов не заперечив, відзив на позовні вимоги не надав, в судове засідання представника не направив. Згідно довідки Головного управління статистики в Кіровоградській області відНОМЕР_2 стосовно приватного підприємства “Екос Агро” ідентифікаційний код 31844503 м.Кіровоград вул. Луначарського 2Б кв. 60. проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи 05.06.2006 року виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради за рішенням господарського суду. Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача 2, господарський суд з'ясував наступні факти та відповідні їм правовідносини. На підставі договору від 08.09.2002 року згідно до видаткової накладної №НОМЕР_3 року та податкової накладної №НОМЕР_4 року відповідач 2 отримав від відповідача 1 комбайн “Домінатор 80” на суму 35000 грн. та провів оплату за отриманий товар на підставі прибуткового касового ордеру від 27.12.2003 року. Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28.04.2005 року по справі №2-1098/05 за позовом ДПІ в м.Кіровограді до ОСОБА_3, приватного підприємства „ Екос-Агро” про визнання недійсними установчих документів позовні вимоги задоволені. Визнані недійсними установчі документи приватного підприємства „ Екос-Агро” з моменту перереєстрації на ОСОБА_3, тобто з 15.02.2002 року. Вказане рішення суду прийнято з наступних мотивів. Судом встановлено, ПП „ Екос-Агро” було зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності реєстраційною палатою Кіровоградського міськвиконкому 15.02.2002 року , його місцезнаходження м.Кіровоград вул. Луначарського 2 Б в м.Кіровограді. Згідно акту обстеження місця знаходження платника податків від 15.01.2005 року вказане підприємство за вказаною в реєстраційних документах адресою не значиться. Засновником та власником підприємства за статутними документами є ОСОБА_3, що стверджується свідоцтвом про державну реєстрацію та статутом підприємства. За поясненнями ОСОБА_3 підприємство ним було зареєстроване на прохання знайомих ОСОБА_4 та ОСОБА_5за винагороду з метою надання їм допомоги в здійсненні підприємницької діяльності.
Згідно ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Як вказано в пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28.04.78р. „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” / з наступними змінами / при розгляді справ про визнання угоди недійсною слід мати на увазі, що дія цієї норми поширюється на угоди, які укладено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тобто які порушують основні принципи існуючого суспільного ладу. До них, зокрема, належать угоди спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів. Задовольняючи позов у такій справі, суд повинен у рішенні вказати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди і хто з її учасників мав умисел на досягнення цієї мети. Згідно з роз'ясненнями президії ВАСУ № 02-5/111 від 12.03.99р. „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” / з наступними змінами / необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. До угод, що підпадають під ознаки статті 49 Цивільного кодексу, належать, зокрема, угоди, спрямовані на приховування підприємствами, установами, організаціями чи громадянами, які набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, від оподаткування доходів. Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягало завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. За відсутності таких повноважень наявність умислу у юридичної особи не може вважатися встановленим. Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Наявність умислу та обставин щодо виконання угоди, стосовно дійсності якої виник спір, входять до предмету доказування в судовому процесі. Один лише факт визнання установчих документів ПП „Екос-Агро” недійсними за рішенням суду, яке вступило в законну силу, без встановлення в судовому процесі обставин щодо стану виконання підприємством конституційного обов'язку сплачувати податки, встановлені законом, за результатами господарської діяльності в цілому та конкретної цивільно-правової угоди, зокрема, не може бути достатньою підставою для визнання такої угоди недійсною з підстав, передбачених ст. 49 ЦК УРСР. Викладені в позовній заяві припущення, що особи, яка підписувала договір від імені відповідачів 1 та 2 мали на меті ухилятися від сплати податків з коштів отриманих в оплату товару і оспорювана господарська угода спрямована на приховування відповідачами від оподаткування доходів, не підтверджуються жодним іншим доказом, крім рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28.04.2005 року і власних міркувань позивача з цього приводу. Господарський суд при цьому виходить з вимог ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги і заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. При цьому господарським судом враховується, що обов'язок доказування наявності в діях відповідачів мети, яка протирічить інтересам держави та суспільства покладена на позивача. Будь-яких клопотань від позивача щодо сприяння в витребувані документів не надходило. В судовому засіданні представник позивача заявив, що він не може надати будь-які додаткові матеріали та просив суд розглянути справу на підставі наявних в справі матеріалів. На час виписки ПП „ Екос- Агро” податкової накладної №НОМЕР_3 року і сплати СФГ “Віра” по прибутковому ордеру №НОМЕР_1 року 35000 грн. за реалізований комбайн, відповідачі, як юридичні особи були включені до ЄДРПОУ. Таким залишився відповідач 2 і на час розгляду даної господарської справи, що підтверджується довідкою головного управління статистики в Кіровоградській області від №НОМЕР_5 року. Установчі документи ПП „ Екос- Агро” на час укладення спірної угоди були дійсними, позивач звернувся з позовом про визнання їх недійсними лише в квітні 2005 року, тобто в термін більше одного року з часу виписки податкової накладної від 27.12.2003 року. На думку господарського суду, рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28.04.2005 року про визнання недійсними установчих документів ПП „ Екос- Агро” з моменту їх реєстрації не може бути єдиною підставою, без детального аналізу та врахування інших доказів зібраних по справі, для визнання недійсними всіх договорів укладених , з моменту створення цього підприємства, з іншими фізичними чи юридичними особами. Згідно до ч.2 ст.18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними, і були внесені до нього, то третя особа може посилатись на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатись на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Позивач не надав господарському суду доказів порушення відповідачами податкового законодавства, доказів про порушення відносно посадових осіб цих підприємств кримінальних справ за ухилення від сплати податків. Виявлені при проведенні перевірки факти заниження податкових зобов'язань в результаті заниження обсягів реалізації на суму 17053 грн. 41 коп. (а.с.16-17) не є безспірним доказом наявності умислу у відповідачів на порушення податкового законодавства. Будь-яких доказів про наявність порушень податкового законодавства селянським (фермерським) господарством “Віра” позивачем до суду не надано зовсім. Фактично до винесення вироку по кримінальній справі відносно осіб, які скоїли дії, що протирічили інтересам держави та суспільства у вигляді ухилення від сплати податків, враховуючи презумпцію невинуватості, взагалі неможливо розглядати позови про визнання господарської угоди недійсною.. За приписом ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дії чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалено вирок або постанова суду є обов'язковим тільки вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, лише у питаннях чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Поряд з цим, господарським судом залишається без задоволення клопотання відповідача 2 про закриття провадження у справі у зв'язку з ліквідацією відповідача 1, оскільки на думку суду застосування п.5 ч.1 ст.157 КАС України можливе лише у разі ліквідації підприємства, організації чи установи, які були стороною у справі, тобто ця обставина унеможливлює подальший розгляд справи по суті. З матеріалів справи вбачається, що проведено ліквідацію лише відповідача1, а відповідач 2 не ліквідований і суд повинен розглянути справу по суті. Крім того, господарський суд вважає за необхідне залишити без задоволення клопотання відповідача 2 про вирішення питання щодо повороту виконання судового рішення в порядку ст. 265 КАС України, оскільки відповідачем 2 не подано до суду докази про фактичне виконання рішень суду, що були винесені по справі раніше та потім були скасовані. При цьому, господарський суд вважає за необхідне роз'яснити відповідачу 2, що згідно до ч.3 ст. 265 КАС України якщо питання про поворот виконання судового рішення не було вирішено судом апеляційної чи касаційної інстанції, заява відповідача про поворот виконання розглядається адміністративним судом, у якому знаходиться справа. Заяву про поворот виконання може бути подано протягом одного року з дня виникнення підстав для повороту виконання. Господарським судом приймається до уваги, що позивачем не виконано викладені в ухвалі від 27.03.2007 року вимоги суду про уточнення позовних вимог, враховуючи положення ст.ст. 207-208 ГК України. Господарським судом враховується, що при розгляді спору не виключається можливість визнання однієї із сторін по зобов'язанню добросовісним набувачем, що робить неможливим притягнення до деяких видів відповідальності. Отже, аналізуючи всі зібрані по справі і подані сторонами документи, господарський суд вважає, що доказів які б беззаперечно і однозначно свідчили б про наявність умислу юридичних осіб відповідачів при укладенні угоди договору та проведенні господарських операцій по поставці товарів на суму 125813 грн. 60 коп. з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, позивачем -ДПІ в м. Кіровограді не надано. Тому, позовні вимоги задоволенню не підлягають. Вибираючи спосіб захисту інтересів держави шляхом звернення до суду з позовом про визнання недійсними господарських зобов'язань, позивач не врахував, що юридичним наслідком скасування державної реєстрації підприємства на підставі визнання його установчих документів недійсними, повинно бути здійснення ліквідаційної процедури, під час якої могли бути вирішені питання про задоволення вимог кредиторів, зокрема держави. Лише сам факт відміни державної реєстрації підприємства не тягне визнання недійсними всіх правочинів, укладених з часу державної реєстрації та до моменту виключення з державного реєстру. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160,163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд -
П О С Т А Н О В И В:
В позові відмовити повністю. Сторони мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову в порядку і строки відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України. Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили. Постанова виготовлена в повному обсязі 23 квітня 2007 року.
|
