Рішення № 64817303, 20.02.2017, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

20.02.17

Провадження 2/235/407/17

Справа 235/223/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2017 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого: Данилів С.В.,

за участю секретаря: Харенко Т.Ю.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 13 у м. Покровську Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я на виробництві -

в с т а н о в и в :

13.01.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області із позовом до ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я на виробництві.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що він працював прохідником на ПАТ «Шахтоуправління «Покровське».

В період перебування у трудових відносинах з ВАТ «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська - Західна №1 (найменування змінено на ПАТ «Шахтоуправління «Покровське») , а саме 15.10.2008 року з ним стався нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, що підтверджується актом № 68 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом за формою Н-1, згідно якого ним було отримано багатоскілковий перелом тіла правої п'яткової кістки зі зміщенням уламків медіально і латерально, кістковий фрагмент, який утворює суглобову поверхню таранно-п'яткового зчленування, зміщений дистально, суглобова частина розширена.

Позивач вказує, що 01.06.2009 року Обласною МСЕК № 6 м. Донецьк йому було видано довідку про результати визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги, якою визначено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках, а саме 25%.

Також позивач зазначає, що у подальшому 17.03.2012 року при виконанні трудових обов'язків з ним повторно стався нещасний випадок на виробництві, що підтверджується актом № 14 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом за формою Н-1, затверджений 21.03.2012 року, згідно якого ним було отримано тяжку поєднану травму тіла: забій головного мозку 1 ст. з рефлекторною пірамідною недостатністю, забій м'яких тканин лобної ділянки зліва, забійно-рвані рани, садна лівої вушної раковини, садна і рани в/з правого плеча с/з лівого передпліччя, закритий перелом в/з-с/з правої б/гомілкової кістки без зміщення, забій п/шкірна гематома в області лівого колінного суглоба.

31.08.2012 року міжрайонною травматологічною МСЕК м. Красноармійськ йому було видано довідку про результати визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги, якою встановлено ІІІ групу інвалідності та визначено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках, а саме 60 %, безстроково.

Позивач зазначив, що внаслідок отриманих травм у нього змінилися умови життя, що тягнуть за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання і послаблення організму, він став інвалідом. Йому протипоказана важка фізична праця, робота на висоті, у відкритого вогню, з механізмами, що рухаються. Все це вплинуло на його спосіб життя, на сімейний бюджет, оскільки для лікування необхідні чималі кошти. Також посилається на те, що він втратив нормальні життєві зв'язки і йому доводиться докладати додаткові зусилля для організації свого життя. Позивач посилався на те, що зазначені обставини негативно відбиваються на його душевному стані; він постійно відчуває душевні страждання та переживання, з'явилося почуття тривоги, особливо з урахуванням незворотності наслідків отриманої травми, неможливості відновлення стану здоров'я.

З огляду на вищенаведене, просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я на виробництві у розмірі 50 000 грн.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи у його участі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, проти позову заперечив у повному обсязі, надавши письмове заперечення, що міститься в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 169 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи на підставі наявних доказів за відсутності осіб, які беруть участь у справі та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України.

З'ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані у справі докази у їх сукупності, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог на підставі наданих доказів, судом встановлено такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що згідно записів у трудовій книжці, з 25.08.1998 року по 24.10.2010 року, з 25.10.2010 року по 29.09.2012 року позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з позивачем, та був звільнений за п. 2 ст. 40КЗПП України, за станом здоров'я (а.с. 5-9, 36-38).

Перебуваючи із відповідачем у трудових відносинах, позивач працював на ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» прохідником 5 р. підземним, з повним робочим днем у шахті.

Під час роботи в шахті ОСОБА_1 отримав професійне захворювання, що підтверджується актом № 68 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом (а.с. 12,13), Актом розслідування нещасного випадку, що стався 15.10.2008 року о 13-30 год. (а.с. 10, 11), в пункті 6.1 якого вказано, що даний нещасний випадок пов'язаний з виробництвом, підлягає обліку на підприємстві, і по ньому необхідно скласти акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом за формою Н-1. Згідно п. 6.2. комісія дійшла висновку, що особами, що допустили порушення нормативних актів з питань охорони праці, невиконання яких привело до даного нещасного випадку є ОСОБА_3, ОСОБА_1

Відповідно до довідки МСЕК № 078774 від 01.06.2009 року ОСОБА_1 при первинному огляді встановлено 25% втрати професійної працездатності та визначено потребу у медикаментозному лікуванні (а.с. 14).

Відповідно до довідки МСЕК № 035041 від 08.06.2010 року при повторному огляді ОСОБА_1 встановлено 25% втрати професійної працездатності та визначено потребу у медикаментозному лікуванні (а.с. 15).

Судом встановлено, що 17.03.2012 року при виконанні трудових обов'язків з позивачем повторно стався нещасний випадок на виробництві, що підтверджується актом № 14 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом за формою Н-1, затвердженого 21.03.2012 року (а.с. 18, 19), в пункті 9 якого зазначено діагноз згідно з листком непрацездатності або довідкою лікувально-профілактичного закладу: «Поєднана травму тіла: забій головного мозку 1 ст. з рефлекторною пірамідною недостатністю, забій м'яких тканин лобної ділянки зліва, забійно-рвані рани, садна лівої вушної раковини, садна і рани в/з правого плеча с/з лівого передпліччя, закритий перелом в/з-с/з правої б/гомілкової кістки без зміщення, забій п/шкірна гематома в області лівого колінного суглоба»; згідно п. 10.1 визначено, що особами, що допустили порушення вимог законодавства про охорону праці є: ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_1

Відповідно до довідки міжрайонної травматологічної МСЕК м. Красноармійськ № 131285 від 31.08.2012 року позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності та визначено 60 % втрати професійної працездатності, безстроково (а.с. 20).

Згідно ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Законом України «Про охорону праці», а саме ч. 1 ст. 9 було визначено, що відшкодування шкоди заподіяної працівнику внаслідок ушкодження здоров'я або у випадку смерті працівника здійснюється Фондом соціального страхування він нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Відповідно до змін, внесених до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» від 23 липня 2007 року були виключені положення щодо відшкодування моральної шкоди з Фонду соціального страхування.

Оскільки Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві на час виникнення спірних відносин, в зв'язку із зміною спеціального закону, не відповідає за завдану моральну шкоду, то у разі отримання працівником виробничої травми чи професійного захворювання в цей період, він набуває права на відшкодування моральної шкоди на загальних підставах, встановлених законом.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.

Право на відшкодування моральної шкоди у позивача виникло з моменту встановлення стійкої втрати професійної працездатності вперше висновком МСЕК від 01.06.2009 року (а.с. 14).

Конституційний Суд України в п. 4.1 свого рішення від 27.01. 2004 року у справі № 1-9/2004 зазначив, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні і фізичні страждання. Втрата працездатності, яка встановлена висновком МСЕК, вже сама по собі свідчить про спричинення моральної шкоди, оскільки стан здоров'я потерпілого погіршено.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань та з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

Судом встановлено, що позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він, був здоровою працездатною людиною, в зв'язку із отриманими травмами на виробництві він втратив 60% працездатності та визнаний інвалідом третьої групи. Після втрати працездатності у нього змінилися умов життя, що тягнуть за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання і послаблення організму, переживання з приводу погіршення відносин з оточуючими. Ушкодження здоров'я, завдає фізичні та моральні страждання потерпілому, вимагає від нього додаткових зусиль для організації життя та спілкування з оточуючими, викликає критичне ставлення до себе.

Судом встановлено факт заподіяння моральної шкоди позивачу і він має право на відшкодування цієї шкоди з відповідача.

Однак ураховуючи ступінь втрати працездатності, характер, обсяг і тривалість страждань позивача, погіршення стану здоров'я позивача, а також те, що професійна працездатність позивача, в зв'язку із отриманими ним травмами втрачена на 60%, інвалідність встановлено безстроково, суд вважає за можливе стягнути на його користь суму 30 000 грн., яка буде справедливою сатисфакцією за заподіяну моральну шкоду.

Суд не приймає до уваги доводи письмових заперечень відповідача, що позивачем завищено оцінку його моральних страждань, оскільки моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю та спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, та втраченому позивачем здоров'я при виконанні своїх трудових обов'язків, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI, позивач за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи звільняються від сплати судового збору.

Частиною 3 ст.88 ЦПК України, встановлено, що якщо позивач, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою встановлена ставка судового збору - 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», з 01 січня 2017 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1600 грн.

Отже, з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір у сумі 640 грн.

Керуючись ст. ст. 3, 5, 7, 8, 10, 14, 57-60, 79, 88, 208-209,212-218 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я на виробництві - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» (р\р 26000010150071 в ПАТ «ВТБ Банк» м. Київ, МФО 321767, код ЕДРПОУ 13498562) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, грошову компенсацію у сумі 30 000 (тридцять тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, в зв'язку із втратою працездатності на виробництві.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» в дохід держави судовий збір у сумі 640 (шістсот сорок) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: С.В. Данилів