Ухвала суду № 64815853, 20.02.2017, Сватівський районний суд Луганської області

Справа № 426/10850/16-к

УХВАЛА

20 лютого 2017 року м. Сватове

Сватівський районний суд Луганської області у складі:

головуючого - судді Реки А.С.,

за участю секретаря Гапич К.В.,

прокурорів Губського К.О., Бусова Д.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши у підготовчому провадженні у залі суду в м. Сватове у режимі відеоконференції із СІЗО м. Старобільська матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 258-5 КК України,-

Встановив:

Обвинувальний акт з додатками відносно ОСОБА_1, який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-5КК України надійшов до Сватівського районного суду Луганської області з прокуратури Луганської області.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні зазначив, що обвинувальний акт складено у відповідності до вимог кримінально-процесуального законодавства, кримінальне провадження підсудне Сватівському районному суду Луганської області.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 заявив клопотання, а також підтримав письмове клопотання захисника ОСОБА_3, про повернення обвинувального акту прокурору, оскільки він не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України. Мотивуючи клопотання зазначив, що замість викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які слідчий та прокурор повинні були встановити, обвинувальний акт містить лише нічим необґрунтовані висновки та припущення, не зазначені суттєві обставини кримінального правопорушення, як то час, місце, спосіб вчинення злочину, не встановлено мотив, що не дає розуміння суті обвинувачення ОСОБА_1, у тому числі, про закінченість злочину. Таким чином, обвинувальний акт не містить в собі детальний виклад фактичних обставин кримінального правопорушення та чітко сформульованого обвинувачення, зокрема, у зв'язку з відсутністю належних доказів в матеріалах кримінального провадження, які б могли підтверджувати існування описаних в обвинувальному акті обставин. Окрім того, згідно змісту обвинувального акту ОСОБА_1 має статус обвинуваченого, а не підозрюваного, оскільки на першій сторінці обвинувального акту прописано, що обвинувальній акт у кримінальному провадженні саме за підозрою ОСОБА_1, а не за його обвинуваченням. Також, відсутні відомості про місце проживання ОСОБА_1; не зазначено, яку саме терористичну організацію фінансував ОСОБА_1 Окрім того, Реєстр матеріалів досудового розслідування не містить повний вичерпний перелік зазначених заходів, які були застосовані під час досудового розслідування.

Обвинувачений підтримав клопотання своїх захисників.

Суд, вивчивши обвинувальний акт, реєстр матеріалів досудового розслідування, вислухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, приходить до наступних висновків.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Частиною 4 ст. 110 КПК України встановлено, що обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 КПК України.

Стаття 291 КПК України передбачає, що обвинувальний акт має містити такі відомості:

1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;

2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

4) прізвище, ім'я та по батькові та займана посада слідчого, прокурора;

5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення;

6) обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання;

7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;

8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування);

9) дату та місце його складення та затвердження.

Суд вважає, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст.291 КПК України, що, думку суду, унеможливлює його призначення до судового розгляду, виходячи з наступного:

Зі змісту обвинувального акту вбачається, що в грудні 2014 року, більш точної дати встановити не надалося можливим, у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, спрямований на фінансування терористичної організації «ЛНР». Так, ОСОБА_1 зареєстрований у відповідних уповноважених державних органах України, як засновник, директор/керівник, головний бухгалтер TOB «Схід Авто-Газ», засновник, директор/керівник TOB «Компанія «Екотоп», засновник, директор/керівник TOB «Луганськекогаз».

У грудні 2014 року-травні 2015 року ОСОБА_1 здійснив дублюючу реєстрацію двох товариств в реєстраційних органах «ЛНР», а саме:

«ООО «Восток Авто-Газ»: код «ЕГРЮЛ «ЛНР» 61105523, свідоцтво «Міністерства юстиції «ЛНР» № 11-0000552/2015, внесено до «Статистичного реєстру підприємств та організацій Державного комітету статистики «ЛНР» (виписка № 12-28/105 від 25.03.2015), взято на облік в «органі податкової служби «ЛНР» 02.12.2014 за № 505 (довідка «ДПІ в Ленінському районі м. Луганська» № 1398 від 30.04.2015), керівник - ОСОБА_1, засновники - ОСОБА_1, ОСОБА_4, юридична адреса: м. Луганськ, вул. Фрунзе, 4/186);

«ООО «Компания «Экотоп»: код «ЕГРЮЛ «ЛНР» 61105552, свідоцтво «Міністерства юстиції «ЛНР» № 11-0000555/2015, внесено до «Статистичного реєстру підприємств та організацій Державного комітету статистики «ЛНР» (виписка № 12-28/104 від 25.03.2015), взято на облік в «органі податкової служби «ЛНР» 02.12.2014 за № 492 (довідка «ДПІ в Ленінському районі м. Луганська» № 1397 від 30.04.2015), керівник - ОСОБА_1, засновники - ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, юридична адреса: м. Луганськ, вул. Фрунзе, 4/1);

та здійснив реєстрацію «ООО «Луганская Газовая Компания»: код «ЕГРЮЛ «ЛНР» 61102803, свідоцтво «Міністерства юстиції «ЛНР» № 0000280/2015, внесено до «Статистичного реєстру підприємств та організацій Державного комітету статистики «ЛНР» (виписка № 12-20/2239 від 29.05.2015), керівник - ОСОБА_5, засновники - ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_7, юридична адреса: м. Луганськ, м. Олександрівськ, вул. Нова, 125.

Разом з цим, між «ООО «Восток Авто-Газ» та TOB «Донецькоблгаз» (83062, м. Донецьк, пр. Ленінський, 4, директор ОСОБА_8) укладений договір № 214 від 10.03.2015 на поставку до тимчасово окупованої території Луганської області з РФ природного газу метан (транспортування та постачання здійснювалося створеними самопроголошеним урядом «ЛНР» структурами-Луганське виробниче управління магістральних газопроводів та ДП «Луганськгаз»).

З лютого 2015 року природній газ метан реалізується через АГНКС (автомобільні газонаповнювальні компресорні станції) за наступними адресами у м. Луганськ та Луганській області: вул. Монтажна, 40 («ООО «Восток Авто-Газ»); автодорога «Луганськ-Сватове-Валуйки» 8 км + 800 м («ООО «Восток Авто-Газ»); вул. Лутугинська, 32 («ООО «Компания «Экотоп»); кв. 50 років Оборони Луганська, 19 («ООО «Компания «Экотоп»); Бахмутський проїзд, 27 («ООО «Компания «Экотоп»); вул. 30 років Победи, 2н («ООО «Компания «Экотоп»); м. Олександрівськ, вул. Нова, 152 («ООО «Луганская Газовая Компания»).

Крім цього, в січні 2016 року ОСОБА_1 організував доставку продукції ТОВ «Марківський сирзавод» до тимчасово окупованої території Луганської області через окуповану територію Донецької області вартістю 700 000 грн.

В період з 15 жовтня 2014 року по січень 2016 року зазначеними вище підприємствами до бюджетів «ЛНР» та «ДНР» сплачено «податків» у розмірі (з урахуванням сплати в рублях РФ згідно офіційного курсу НБУ (гривні до рубля РФ) на відповідні періоди) 609537,17 гривень, завдяки надходженню яких профінансовано, в тому числі, силовий блок терористичної організації «ЛНР» та «ДНР».

Таким чином, із обвинувального акту вбачається, що прокурор, зазначаючи правову кваліфікацію інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, заздалегідь, без вироку суду стверджує, що обвинувачений вчинив інкримінований йому злочин, що є безпідставним і недопустимим. При складанні обвинувального акту, з урахуванням принципу, визначеного ст. 17 КПК України, можливо вказувати тільки на те, що особа обвинувачується у вчиненні певного кримінального правопорушення.

Вказівка ж в обвинувальному акті на те, що обвинувачений скоїв злочин, передбачений ч. 1 ст. 258-5 КК України, - є порушенням принципу презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, як засади кримінального провадження, передбаченої ст. 17 КПК України, яка випливає зі ст. 6, 129 Конституції України, п. 2 ст. 311 Загальної декларації прав людини Генеральної Асамблеї ООН від 10.12.1948 року, п. 2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права Генеральної Асамблеї ООН від 18.12.1966 року, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року, за змістом яких кожна особа вважається невинуватою у вчиненні злочину (кримінального правопорушення) і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку шляхом прилюдного судового розгляду і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Також, обвинувальний акт, в порушення п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України, не містить відомостей щодо місця проживання обвинуваченого ОСОБА_1, а вказане лише місце його реєстрації: АДРЕСА_1.

Згідно положень Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає. Таким чином, в обвинувальному акті не зазначено саме місце проживання обвинуваченого.

Окрім того, аналіз змісту обвинувального акту вказує на те, що обвинувальний акт складений без дотримання положень ст. 291, ст.91 КПК України, фактичні обставини кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення викладені неоднозначно, неконкретно та неповно, в обвинувальному акті не розкриті фактичні обставини кримінального правопорушення.

Так, ОСОБА_1 обвинувачується у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-5 КК України, а саме вчинення дій, які виразилися в фінансуванні тероризму з метою забезпечення терористичної організації, але формулювання обвинувачення не ґрунтується на обставинах, які свідчать про наявність доведених даних про подію - як то час, місце, спосіб вчинення кримінального правопорушення. Зазначивши в обвинувальному акті, що ОСОБА_1 здійснив дублюючу перереєстрацію підприємств, не вказано чи це було вчинено за безпосередньої особистої участі ОСОБА_1 чи за його дорученням, а також причетність ОСОБА_1 до сплати т.н. «податків», тобто відсутній виклад обставин кримінального правопорушення про те, які конкретно дії, де і коли були здійснені безпосередньо ОСОБА_1

Окрім того, в обвинувальному акті відсутнє визначення терміну «ДНР», не обґрунтовано, чи є «ДНР» терористичною організацією, що робить виклад інкримінованого обвинуваченим кримінального правопорушення не конкретизованим.

Такі недоліки обвинувального акту не можуть бути усунуті в ході судового розгляду, оскільки відповідно до частини 1 статті 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише щодо особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, а діяльність утворень так званих «ЛНР» та «ДНР» не є предметом дослідження дійсного кримінального провадження і у випадку кваліфікації дій обвинуваченого, це має мати під собою певне підґрунтя та підстави, які не конкретизовані в обвинувальному акті.

Згідно положення п. а ч.3 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього. Тобто, викладення в обвинувальному акті фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та формулювання обвинувачення повинне бути в однозначно зрозумілій формі.

Частина 3 ст. 6 Конвенції містить лише перелік окремих випадків застосування загального принципу справедливого судового розгляду, проголошеного у ч. 1 ст. 6, Конвенції. Права, перелічені у ч. 3 ст. 6 Конвенції не є вичерпними і становлять аспекти поняття справедливого судового розгляду у кримінальних справах. Тому ч. 3 ст. 6 Конвенції повинна тлумачитися з урахуванням загальної частини ст. 6. Гарантії, що містяться у ч. 3 ст. 6 Конвенції, покликані забезпечити дотримання принципу змагальності у кримінальному процесі і тим самим - дотримання принципу справедливого судового розгляду. Ці гарантії самі по собі не є метою; вони повинні тлумачитися у світлі функції, яку вони виконують у загальному контексті судового розгляду. Необхідний зв'язок об'єднує право для особи у найкоротші строки отримати точну інформацію зрозумілою для неї мовою про природу та підстави обвинувачення і обумовлює право на захист.

Згідно ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено те, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року, зазначив, що у тексті підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 року у справі «Камасінскі проти Австрії», п. 79). Крім того, Європейський суд з прав людини нагадує, що положення підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п.52; рішення від 25 липня 2000 року у справі «Матточіа проти Італії», п.58; рішення від 20 квітня 2006 року у справі «І.Н. та інші проти Австрії», п.34).

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 1 березня 2001 року у справі «Даллос проти Угорщини» п.47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п.3 ст.6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п.54, а також «Даллос проти Угорщини», п.47).

Як зазначив ЄСПЛ в своєму рішенні «Маестрі проти Італії» (заява № 39748/98) від 17.02.2004р. закон має бути доступним для конкретної особи і сформульованим з достатньою чіткістю для того, щоб вона могла, якщо це необхідно, за допомогою кваліфікованих радників передбачити в розумних межах, виходячи з обставин справи, ті наслідки, які може спричинити означена дія. Щоб положення національного закону відповідали цим вимогам, він має гарантувати засіб юридичного захисту від свавільного втручання органів державної влади у права, гарантовані Конвенцією.

Відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства України, обвинувачення має бути логічним та конкретним, виходячи з об'єктивно встановлених обставин кримінального правопорушення, і у ході співставлення яких з ознаками кваліфікації слідчому належить керуватися кримінальним законом, який характеризує об'єктивну сторону конкретного кримінального правопорушення. Колігія суддів встановила, що таким вимогам обвинувальний акт не відповідає, а відсутність конкретного обвинувачення свідчить про те, що слідчим та прокурором проігноровані вказані вимоги закону, бо наведені обставини, що характеризують об'єктивну сторону злочинів, передбачених ч. 1 ст.109, ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 258-3 КК України, зазначені в ньому формально, неповно, без вказівок обставин злочинів, які підлягають дослідженню при розгляді даної категорії справ.

Відповідно до ч.3 ст.314 КПК України суд повертає обвинувальний акт прокуророві, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 291, 314 КПК України, -

Ухвалив:

Обвинувальний акт відносно ОСОБА_1, який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-5 КК України, повернути прокурору Луганської області.

Ухвала може бути оскаржена учасниками провадження шляхом подання апеляційної скарги протягом 7 днів з дня її оголошення через Сватівський районний суд Луганської області до Апеляційного суду Луганської області.

Суддя А.С. Река