Ухвала суду № 64813361, 15.02.2017, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №273/414/15-ц Головуючий у 1-й інст. васильчук О.В.

Категорія 27 Доповідач Григорусь Н. Й.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2017 року

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Григорусь Н.Й.

суддів Косигіної Л.М., Худякова А.М.

секретаря судового засідання Гайдамащук Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заочне рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 10 червня 2015 року по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором

встановила:

У березні 2015 року позивач ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся із позовом до суду, в якому просив винести рішення про стягнення з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором на загальну суму 21 556,20 грн та судові витрати.

Заочним рішенням Баранівського районного суду Житомирської області від 10 червня 2015 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 14.12.2007 в сумі 21 556,20 грн, а саме: 13 963,34 грн - заборгованість за кредитом, 5 690,18 грн - по відсоткам, 400,00 грн - комісії за користування кредитом, а також штрафів 500,00 грн (фіксована частина) і 1 002,68 грн (відсоткова складова).

Не погоджуючись з даним заочним рішенням суду, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення в частині визначеного розміру відсотків за користування кредитом зменшивши його до 4 840,43 грн та скасувати рішення щодо стягнення комісії, пені та штрафів в повному обсязі, ухваливши в цій частині нове про відмову у їх стягненні. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що дане рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при постановленні рішення суд неповно з'ясував обставини справи, які мають суттєве значення для її розгляду. Зокрема, посилається на те, що позивач безпідставно нарахував подвійний розмір відсотків за користування кредитом у період з 28.07.2014 по 31.01.2015. Окрім того, відповідач не підписував умови та правила надання банківських послуг, а тому не має сплачувати кошти за даними умовами.

Ухвалою Баранівського районного суду Житомирської області від 12 січня 2017 року заява представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення від 10.06.2015 залишена без задоволення.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов'язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківський кредит це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Статтею 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено самостійне встановлення банком процентних ставок та комісійної винагороди за надані послуги.

Судом встановлено, що 14 грудня 2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір за умовами якого, останньому на підставі поданої ним заяви надано кредитну карту з встановленим лімітом у розмірі 500 грн, базовою відсотковою ставкою 3 % на місяць з розрахунку 360 днів на рік, з кінцевим терміном повернення, який відповідає строку дії платіжної картки Договір складається із заяви позичальника, Умов та Правил надання банківських послуг (а.с. 12, 13-18). У заяві зазначено, що позичальник ознайомився та згоден з умовами надання споживчого кредиту фізичним особам. Факт укладення кредитного договору від 14.12.2007 року та отримання кредитної картки ОСОБА_1 не заперечується. Відповідно до вимог п. 3.13., 9.2., 9.5., 3.1.3. та 5.4. Умов та правил надання банківських послуг у випадку, якщо по закінченню строку, клієнт (позичальник) не надасть письмову заяву про закриття рахунку, не повідомить Банк про відмову від продовження строку вкладу (закриття вкладу), останній автоматично вважається продовженим на такий саме строк. Банк має право змінити номер рахунку без додаткових угод. Згідно п. 6.4. вищевказаних Умов, в разі незгоди з умовами або правилами надання послуг Банком клієнт (позичальник) має надати Банку письмову заяву про розірвання договору та оплатити заборгованість за кредитом в тому числі і за 30 днів після його розірвання. Оскільки у встановленому умовами кредитного договору порядку, ОСОБА_1 договір не припиняв, останній відповідно до п. 3.13., 6.4., 9.12., 3.1.3. є продовженим.

Пунктом 5.1. зазначених умов передбачено право банку нараховувати підвищені відсотки або додаткову комісію за несвоєчасне виконання позивальником зобов'язань за договором. Окрім того, при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань більше ніж на 120 днів, він зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн + 5% від суми заборгованості. Зазначені комісійні винагороди визначені у процентному відношенні від суми кредиту, тобто такі умови не суперечать положенню ч. 5 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів. Частиною 4 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки, комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

Зі змісту договору вбачається, що відповідач, перед його укладанням, був ознайомлений з умовами договору, знав про вищевказані договірні умови і свідомо погоджувалась з ними, про що свідчать заява (а.с. 12, зворот). Відповідач погодився на ці умови та сплачував їх добровільно протягом певного часу.

Крім того, у разі незгоди з умовами кредитного договору відповідач мав можливість скористатись правом, визначеним ч. 6 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якого споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин.

Проте таким правом відповідач не скористався. Окремі положення кредитного договору також не оскаржував.

З урахуванням вищевикладеного, коли відповідач ОСОБА_1 не виконав свої зобов'язався за договором, станом на 31.01.2015 утворилась заборгованість на загальну суму 21 556,20 грн, яка складається з:

- 13 963,34 грн заборгованості за кредитом;

- 5 690,18 грн заборгованості по процентам за користування кредитом;

- 400,00 грн заборгованості з комісії за користування кредитом;

а також штрафи відповідно до п. 8.6. Умов та правил надання банківських послуг:

- 500,00 грн штраф (фіксована частина);

- 1 002,68 грн штраф (процентна складова).

При цьому Банк самостійно визначав та збільшував ліміт кредиту.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором та виписка руху коштів не є належним доказом, не заслуговують на увагу, оскільки не спростовані відповідачем шляхом надання доказів на підтвердження своїх заперечень як того вимагають положення ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України. Крім того, не заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що позивач нарахував подвійний розмір відсотків (68%) за користування кредитом у період з 28.07.2014 по 31.01.2015, чим збільшив розмір заборгованості за відсотками на 849,75 грн. З наданого розрахунку вбачається, що в оспорюваний період позивачем розрахунок заборгованості по відсоткам здійснювався з відсоткової річної ставки у 30 % (з 31.07.2014 по 31.08.2014) та 34,8 % (з 01.09.2014 по 31.01.2015). Будь-яких доказів про нарахування відсотків за користування кредитом у розмірі 68 % річних матеріали справи не містять.

Враховуючи, що зобов'язання за вищевказаним договором відповідачем у визначений строк не виконано, кошти не повернуто, суд першої інстанції правильно задовольнив позов, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 21 556,20 грн та судові витрати.

Рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 10 червня 2015 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий: Судді: