Ухвала суду № 64813336, 14.02.2017, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №277/324/14-ц Головуючий у 1-й інст. Прищепа Т. П.

Категорія 39 Доповідач Жигановська О. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Жигановської О.С.

суддів Якухно О.М., Коломієць О.С.

при секретарі судового засідання Добровольській Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3, територіальної громади в особі Рихальської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області, треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання права власності на спадкове майно

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 на рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 23 грудня 2016 року

в с т а н о в и л а :

У березні 2014 року ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 звернулась до суду із названим позовом. В обґрунтування позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла баба її неповнолітнього сина ОСОБА_2 - ОСОБА_6, після смерті якої відкрилась спадщина на земельну частку (пай), грошові вклади та житловий будинок по АДРЕСА_1. Спадщину прийняли дочка спадкодавця ОСОБА_3 та син ОСОБА_7 Однак, при оформленні спадщини ОСОБА_3 приховала факт її прийняття ще й ОСОБА_7 та отримала відповідні документи лише на себе. ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_7 помер. Спадщину після його смерті прийняв неповнолітній син ОСОБА_2, в інтересах якого вона діє. Нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність належно оформлених правовстановлюючих документів на вищевказаний житловий будинок та неможливість встановлення факту прийняття ОСОБА_7 спадщини після смерті матері ОСОБА_6 Посилаючись на вказані обставини, просила

- встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_7 після смерті матері ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року;

- визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частину житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 Житомирської області в порядку спадкування після смерті ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року;

Визнати частково недійсним /в ? частині/ свідоцтво про право на спадщину за законом на ім'я ОСОБА_3 на право на земельну частку (пай) та грошові внески.

В процесі розгляду справи ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги та просила визнати за її неповнолітнім сином ОСОБА_2 право власності на все спадкове майно /житловий будинок, земельну частку (пай), грошові вклади/ та визнати повністю недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане на ім'я ОСОБА_3 (а.с.153 т.1).

Рішенням Ємільчинського районного суду Житомирської області від 23 грудня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм процесуального і матеріального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі. Зокрема, зазначає, що судом першої інстанції безпідставно не прийнято до уваги наявні в матеріалах справи докази фактичного прийняття спадщини ОСОБА_7 після смерті його матері, а відтак дійшов необґрунтованого висновку щодо відмови у задоволенні позову.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_6 (а.с.77 т.1). Після її смерті залишилось спадкове майно, яке складається із житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 Житомирської області; права на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності приватно-колективної агрофірми «Твердь» с.Симони Ємільчинського району Житомирської області; грошових внесків з відповідними компенсаційними відсотками та надбавками, що зберігаються в ТВБТ №10005/063 смт.Ємільчине АТ «Державний Ощадний банк України» (а.с.163 зворот,167-169 т.2).

Спадкоємцями першої черги є її діти: ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с.72-76 т.1).

Спадщину на частину вказаного майна /право на земельну частку (пай) і грошові вклади оформила на себе ОСОБА_3 (а.с.171 т.2). ОСОБА_5, ОСОБА_4 постановою нотаріуса відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на спадкове майно після смерті матері ОСОБА_6 (а.с.191 зворот-192 т.2).

Відповідно до вимог законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин, діями, що свідчать про прийняття спадщини є фактичний вступ в управління або володіння спадковим майном або подання заяви про прийняття спадщини до державної нотаріальної контори /ст.549 ЦК УРСР/.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачкою не доведено факт вступу ОСОБА_7 в управління або володіння спадковим майном та його набуття в порядку спадкування після смерті матері, а відтак відсутні підстави для задоволення і решти позовних вимог про визнання права власності на спадкове майно за його неповнолітнім сином та визнання недійсним виданого відповідачці ОСОБА_3 свідоцтва про право власності на це майно.

При цьому, судом першої інстанції встановлено, що позивачкою не надано суду достатніх та переконливих доказів прийняття її колишнім співмешканцем та батьком її дитини ОСОБА_7 спадщини після смерті його матері ОСОБА_6

В обґрунтування своїх вимог позивачка посилалась на довідки Рихальської сільської ради, про те, що на день смерті ОСОБА_6 та протягом 6 місяців потому в будинку АДРЕСА_1 був зареєстрований і проживав ОСОБА_7 (а.с.38 т.1).

Проте, в контексті вимог ст.549 ЦК 1963 р., чинного на той час, факт реєстрації ОСОБА_7 за вищевказаною адресою за відсутності інших доказів, не свідчить про вступ ним в управління спадковим майном, як на це вказує позивачка. Відомості, викладені у згаданих довідках, не відповідають фактичним обставинам. Так, допитана в суді першої інстанції свідок ОСОБА_8, яка працює секретарем сільської ради, не змогла підтвердити достовірність інформації, вказаній у довідках і погосподарських книгах, оскільки вона ґрунтувалась лише на факті реєстрації ОСОБА_7 у будинку матері і не перевірялась із виїздом на місце.

Допитані у судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_4 підтвердили ту обставину, що ОСОБА_7 ні на час смерті матері, ні протягом наступного періоду не проживав у її будинку. Він співмешкав із позивачкою, а потім з іншою жінкою - ОСОБА_11. ОСОБА_7 зловживав спиртними напоями, періодично вів бродячий спосіб життя і ніякого інтересу до спадкового будинку не проявляв.

Крім того, позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні 25.11.2015 року пояснила, що проживала із ОСОБА_7 разом та вела з ним спільне господарство з 1997 по 2004 рік.

Таким чином, достовірно встановлено, що ні на час смерті матері, ні протягом наступних 6 місяців ОСОБА_7 у спірному будинку не проживав, спадковим майном не опікувався, а відтак і не вчинив дій по прийняттю спадщини.

В той же час, відповідачка ОСОБА_3 пояснила, що доглядала матір, поховала її і після її смерті продовжувала користуватись спірним будинком, впорядковувала його, обробляла земельну ділянку тощо. Покійний брат ОСОБА_7 зловживав спиртними напоями, проживав із ОСОБА_1, а коли вона його виганяла, то йшов до іншої жінки або просто бомжував. Ніяких дій по прийняттю спадщини він не вчиняв.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи (а.с.78 т.1,160 т.2) та не спростовані позивачкою.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 і правильно відмовив у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не свідчать про порушення судом норм матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування рішення суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 23 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Судді: