Ухвала суду № 64812444, 15.02.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1206/17 Справа № 175/2489/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - Озерянська Ж. М. Доповідач - Петешенкова М.Ю.

Категорія 43

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Петешенкової М.Ю.

суддів - Деркач Н.М., Макарова М.О.

при секретарі - Назаренко А.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком та вселення,-

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2016 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з вищевказаним позовом посилаючись на те, що з 21 травня 1988 року до 26 квітня 2014 року ОСОБА_3 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, від якого мають дітей: сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 і доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

В період спільного проживання, а саме 27 квітня 1999 року відповідно до договору міни АВА №710111 була обміняна належна кожному із них по 1/4 частині квартира АДРЕСА_1 на незакінчений будівництвом житловий будинок готовністю АДРЕСА_3 і земельну ділянку площею 0,120 га за цією ж адресою. Після заселення до незакінченого будівництвом житлового будинку вони, добудовували будинок, зробили його придатним до проживання.

13 травня 1999 року був виданий Державний акт на право приватної власності на землю на ім'я ОСОБА_5

Декілька разів ОСОБА_5, застосовуючи фізичну силу, виштовхував її, ОСОБА_3 з будинку, закривав перед нею двері, погрожував вбивством, тому вона змушена була піти. Між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 склалися неприязні стосунки, з метою уникнення яких, їй теж довелося піти на деякий час з будинку.

У жовтні 2015 року ОСОБА_5 змінив замки на вхідних дверях будинку, що унеможливило доступ до будинку, у зв'язку з чим в січні 2016 року вони звернулися з заявами про перешкоди у користуванні будинком до Дніпропетровського ВП Дніпропетровського міського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області.

З урахуванням викладеного, просили усунути перешкоди у користуванні домоволодінням АДРЕСА_3 шляхом вселення до будинку та заборонити ОСОБА_5 чинити перешкоди у користуванні зазначеним домоволодінням.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2016 року позовні вимоги задоволено (а.с.61-65).

Усунуто перешкоди, які чинять ОСОБА_5 та ОСОБА_2 у користуванні домоволодінням АДРЕСА_3 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 шляхом вселення до будинку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Зобов'язано ОСОБА_5 забезпечити вільний доступ та не чинити перешкоди ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у користуванні домоволодінням АДРЕСА_3 та передати ключі від вхідних дверей до домоволодіння АДРЕСА_3

Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити (а.с.68-73).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, з 21 травня 1988 року ОСОБА_5 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с.15), який 26 квітня 2014 року було розірвано (а.с.13). Від даного шлюбу сторони мають дітей: сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 і доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

В період спільного проживання, за договором міни, укладеним 27 квітня 1999 року між ОСОБА_6, з однієї сторони, та ОСОБА_5, ОСОБА_3, що діяла за себе та як представник неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_2, з другої сторони, посвідченого державним нотаріусом Шостої Дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 за реєстровим № 2-205, була обміняна належна кожному із сторін по справі, в рівних частина по 1/4 частині - квартира АДРЕСА_2 на незакінчений будівництвом житловий будинок готовністю 73% по АДРЕСА_3 і земельну ділянку площею 0,120 га за цією ж адресою. Сім'я у складі чотирьох осіб: подружжя ОСОБА_3 і ОСОБА_5 та їх спільні діти ОСОБА_2 та ОСОБА_4 вселилися до житлового будинку. Після заселення до незакінченого будівництвом житлового будинку, подружжя ОСОБА_4 почали добудовувати дім, робити його придатним до проживання: зробили всі внутрішні роботи - міняли перестінки, замінили одинадцять вікон на металопластикові, укріплювали стелю за допомогою металевих швелерів, були проведені штукатурні роботи в усьому будинку, провели каналізацію, газове опалення, в усьому будинку зроблена стяжка для долівки, застелений лінолеумом утепленим, зробили ванну кімнату, туалет, ОСОБА_3 особисто поклеїла шпалери в усьому будинку, кухню обшили пластиком. У 2014 році подружжя ОСОБА_3 придбали пінопласт для утеплення усього житлового будинку з зовні, провели утеплювальні роботи 1/3 частини будинку, збудували гараж та сарай, встановили паркан, забетонували двір, а також встановили ворота, хвіртку, забили водяну скважину. На даний час будинок повністю готовий і придатний до проживання.

13 травня 1999 року на підставі договору міни земельної ділянки від 27 квітня 1999 року, Підгородненською міською радою Дніпропетровського району Дніпропетровської області був виданий Державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_5 (а.с.17).

У жовтні 2015 року ОСОБА_5 змінив замки на вхідних дверях будинку і позивачі не змогли попасти до свого будинку, тому в січні 2016 року позивачі звернулися з заявами про перешкоди у користуванні будинком до Дніпропетровського ВП Дніпропетровського міського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області. Так, відповідно до Висновку ДОП сектору патрульної поліції Дніпропетровського ВП ДМВП ГУНП в Дніпропетровській області ст. лейтенанта поліції Сухоносова О.О. від 11 січня 2016 року (а.с.20) та висновку ДОП ПП Дніпропетровського ВП ДВ ГУНП в Дніпропетровській області ст. лейтенанта поліції Благодатного О.В. від 12 січня 2016 року (а.с.21), матеріали ЖЄО №240 та ЖЄО№241 від 09 січня 2016 року розглянуті та складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст.173-2 КУпАП. Як вбачається з матеріалів справи, поведінка ОСОБА_5 неодноразово ставала предметом втручання поліції, про що свідчать також висновки ДІМ Дніпропетровського ВП від 25 квітня 2014 року (а.с.18), та від 14 вересня 2015 року (а.с.19).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі є співвласниками спірного житлового будинку, проте не мають змоги проживати у вказаному будинку через перешкоди, що створюються їм відповідачами, іншого житла вони не мають, тому наявні законні підстави для усунення перешкод позивачам шляхом їх вселення до зазначеного будинку, оскільки іншим шляхом неможливо відновити їх права.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх такими, що узгоджуються з письмовими матеріалами та відповідають нормам ст. 47 Конституції України, ст. 9 ЖК України, ст. 311 ЦК України, враховуючи, що право на житло (користування ним та усунення перешкод у користуванні ним) підлягає захисту лише у випадку порушення прав особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Результат аналізу наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпоряджання своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Доводи про помилкове посилання суду на висновки ДОП ПП Дніпропетровського ВП ДМВП ГУНП в Дніпропетровській області, оскільки винність ОСОБА_5 не встановлена, підлягають відхиленню як такі, що необґрунтовані належним чином та є надуманими, тому як відповідні звернення зафіксовано у встановленому законом порядку та свідчать про наявність між сторонами спору стосовно користування житлом, позивачі не втратили інтересу до спірного будинку, але мають перешкоди у користуванні ним.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з доведеністю факту вчинення перешкод позивачам у вселенні та користуванні будинком, що порушує їх права, як співвласників спірного житла.

Доводи апеляційної скарги про відсутність інформації про власників у відповідних реєстрах нерухомого майна, висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати, що справа вирішена неправильно.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді: М.Ю. Петешенкова

Н.М. Деркач

М.О.Макаров