Рішення № 64808459, 08.09.2011, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 2-1371/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2011 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі :

судді Гандзій Д.М.

при секретарі Рябоконь Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополь цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку Надрадо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

6 червня 2011 року, ПАТ КБ Надра, яке відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 794080 від 04.02.2011 р. було перейменовано з ВАТ КБ Надра на Публічне акціонерне товариство Комерційний банк Надраі є правонаступником всіх прав та обовязків ВАТ КБ Надра, звернулися до суду з позовом в якому зазначили, що відповідно до умов кредитного договору № 05/11/2006/840-К/495 від 24.11.2006 р., банк надав відповідачці ОСОБА_1, на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (для придбання автотранспортного засобу) кредит в сумі 15450 доларів США, з процентною ставкою 10 % річних з кінцевим строком до 23.11.2011 р., що підтверджується заявою на видачу готівки № NL-4 від 24.11.2006 р.

В свою чергу, відповідно до п. 1.3.1, 1.3.2 кредитного договору, відповідачка ОСОБА_1 зобовязалася сплачувати щомісячно за користування кредитом, в порядку, передбаченому п. 3.4.3 договору.

Крім того, в якості забезпечення виконання відповідачкою ОСОБА_1 своїх кредитних зобовязань, щодо погашення кредиту, сплати процентів та інших, передбачених договором платежів, штрафних санкцій перед банком, 24.11.2006 р., між позивачем та відповідачем ОСОБА_2, був укладений договір поруки, відповідно до умов якого, останній поручився перед банком за належне виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобовязань згідно кредитного договору у повному обсязі, як це передбачено п.п. 1.1-1.5 договору поруки та відповідати перед банком як солідарний боржник належним йому на праві власності майном та грошовими коштами.

Внаслідок неналежного виконання, взятих на себе кредитних зобовязань, станом на 19.04.2011 р., у відповідачів перед банком, за кредитним договором виникла прострочена заборгованість у розмірі 180944,59 грн., та складається з заборгованості за кредитом 96115,88 грн., в тому числі прострочена заборгованість по тілу кредиту 71761,93 грн., заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом 24177,92 грн., у тому числі прострочена заборгованість по відсоткам 22656,67 грн., пеня за порушення строку сплати ануітетного платежу 33035,84 грн., штрафу 12312,41 грн., які на дату винесення рішення, відповідачами - банку не сплачені та які позивачі просили суд стягнути в солідарному порядку з відповідачів, судові витрати по сплаті державного мита та ІТЗ судового процесу в сумі 1820 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, однак, надіслав на адресу суду клопотання, в якому, посилаючись на ст. 158 ч. 2 ЦПК України, повністю підтримав свої позовні вимоги та просив суд слухати справу за його відсутності (а.с. 35,36).

Відповідачі в судовому засіданні позов визнали повністю.

Заслухав доводи та пояснення відповідачів, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлено зобовязання позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 509 ЦК України передбачено зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтями 546,547 ЦК України передбачено виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання. Правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі.

Також, статтею 617 ЦК України передбачено особа, яка порушила зобовязання, звільняється від відповідальності за порушення зобовязання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обовязків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобовязання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Стаття 610 ЦК України зазначає порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання, відповідно до ч.3 цієї статті, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

За умовами ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобовязання.

Частинами 1 та 2 статті 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником. Порукою може забезпечуватись виконання зобовязання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (частина 1), поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків (ч.2).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення вирішення справи.

Статтею 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Виходячи з приписів статті 59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частина 1 статті 60 ЦПК України вказує, що кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Суд встановив, відповідно до умов кредитного договору № 05/11/2006/840-К/495 від 24.11.2006 р., банк надав відповідачці ОСОБА_1, на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (для придбання автотранспортного засобу) кредит в сумі 15450 доларів США, з процентною ставкою 10 % річних з кінцевим строком до 23.11.2011 р., що підтверджується заявою на видачу готівки № NL-4 від 24.11.2006 р. (а.с. 3-5,15).

Відповідно до п. 1.3.1, 1.3.2 кредитного договору, відповідачка ОСОБА_1 зобовязалася сплачувати щомісячно за користування кредитом, в порядку, передбаченому п. 3.4.3 договору.

В якості забезпечення виконання відповідачкою ОСОБА_1 своїх кредитних зобовязань, щодо погашення кредиту, сплати процентів та інших, передбачених договором платежів, штрафних санкцій перед банком, 24.11.2006 р., між позивачем та відповідачем ОСОБА_2, був укладений договір поруки, відповідно до умов якого, останній поручився перед банком за належне виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобовязань згідно кредитного договору у повному обсязі, як це передбачено п.п. 1.1-1.5 договору поруки та відповідати перед банком як солідарний боржник належним йому на праві власності майном та грошовими коштами (а.с. 6).

Крім цього, відповідно до п. 4.2.3 вказаного договору, банк має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобовязань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків та інших платежів, передбачених цим договором, можливих штрафних санкцій, якщо позичальник протягом 14-ти днів від дати отримання вимоги банку про надання додаткового забезпечення виконання зобовязання, згідно п. 4.2.2 цього договору, його не надасть або запропоноване забезпечення не влаштує банк. Також, згідно із п. 4.2.4 договору, банк має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобовязань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків та інших платежів, передбачених цим договором, можливих штрафних санкцій, якщо позичальник не вніс чергові мінімально необхідні платежі у термін, визначений п. 3.3.3 цього договору, а також у випадку невиконання умов, передбачених п. 4.3.6 договору.

Обов`язок позичальниці ОСОБА_1, закріплений умовами кредитного договору передбачає у відповідності з розділом 4.3 договору, а саме суворо дотримуватись положень цього договору, а саме сплачувати мінімально необхідні платежі у розмірі та порядку, визначених у п.п. 3.3.1,3.3.2,3.3.3 цього договору. У випадку порушення виконання зобовязань, передбачених цим договором, сплатити банку штрафні санкції, визначені п.п. 5.1-5.3 цього договору.

Також, відповідальність позичальниці ОСОБА_1 щодо порушення умов договору, цільового використання кредиту, прострочення зобовязання щодо повернення кредиту, сплати відсотків, комісій, штрафних санкцій, оговорена розділом 5 договору кредиту.

Крім цього, п.п. 1.2,1.3,1.4,1.5 договорів поруки передбачено позичальник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право кредитора вимагати виконання зобовязань, вказаних у п. 1.1. цього договору повністю як від позичальника та поручителя разом, так і від кожного окремо. Відповідальність поручителя виникає як у випадку невиконання позичальником будь-якої частини зобовязань, так і при невиконанні позичальником зобовязань в цілому. Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобовязань у повному об`ємі всім належним йому на праві власності майном та грошовими коштами.

Пункт 1.5 договорів поруки, зазначає поручитель підтверджує, що він ознайомлений та погоджується з умовами кредитного договору.

Відповідно до п.п. 2.1, 3.1 договорів поруки, кредитор набуває право вимагати від поручителя виконання зобовязання, що витікає із кредитного договору при умові, якщо в установлений кредитним договором строк виконання позичальником зобовязання в цілому чи в будь-якій його частині не будуть виконані. Поручитель, у випадку невиконання чи неналежного виконання взятих на себе зобовязань по цьому договору, виплачує кредитору пеню від загальної суми заборгованості позичальника по кредитному договору у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення зобовязання поручителя погасити заборгованість позичальника.

Як встановив суд, в порушення взятих на себе договірних кредитних зобовязань, відповідачка ОСОБА_1, належним чином свої кредитні зобовязання не виконувала, внаслідок чого, станом на 19.04.2011 р., у відповідачів перед банком, за кредитним договором виникла прострочена заборгованість у розмірі 180944,59 грн., та складається з заборгованості за кредитом 96115,88 грн., в тому числі прострочена заборгованість по тілу кредиту 71761,93 грн., заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом 24177,92 грн., у тому числі прострочена заборгованість по відсоткам 22656,67 грн., пеня за порушення строку сплати ануітетного платежу 33035,84 грн., штрафу 12312,41 грн., які на дату винесення рішення, відповідачами - банку не сплачені, та які позивач виклав у розрахунку, доданого до позову, зробленого у відповідності з діючим законодавством та перевіреного судом (а.с. 7-12).

Відповідачі проти вказаних вище фактів несплати ними кредиту не заперечували, як і не заперечували проти розрахунку заборгованості, зробленого банку.

Як з`ясував суд, ані вказаний вище кредитний договір, ані договір поруки, зазначені вище - не були визнані судом незаконними чи такими, що порушують будь-чиї інтереси та є дійними на сьогодні і ніким не були оскаржені.

У звязку з викладеним, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ КБ Надрає обґрунтованими, доведеними документально належними та допустимими доказами у відповідності до норм ст.ст. 57-60 ЦПК України, які найшли своє підтвердження в судовому засіданні та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у відповідності до вимог ст.ст. 85,88 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача мають бути стягнуті понесені та документально підтверджені судові витрати по сплаті державного мита у розмірі 1700 грн., витрати на ІТЗ судового процесу у розмірі 120 грн. (а.с. 22-23).

Керуючись ст.ст. 10,11,57-60,208-209,213-215,218,224-226 ЦПК України, ст.ст. 524,525,526,530,533, 549,550,553,554,626,612,617,625,629,1048,1050,1054,1055 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Публічного акціонерного товариства Комерційного банку Надрадо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити ;

2. Стягнути з ОСОБА_1 (ідент. номер НОМЕР_1) та ОСОБА_2 (ідент. номер НОМЕР_2) за кредитним договором № 05/11/2006/840-К/495 від 24.11.2006 р. - солідарно на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку Надра (м. Одеса, вул. Космонавтів, 36, код ЄДРПОУ 20986167, к/р 39004700700001 в ПАТ КБ Надра, МФО 328975) : заборгованість у розмірі 180944 грн. 59 коп.;

3. Стягнути з ОСОБА_1 (ідент. номер НОМЕР_1) та ОСОБА_2 (ідент. номер НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку Надра(м. Одеса, вул. Космонавтів, 36, код ЄДРПОУ 20986167, к/р 39004700700001 в ПАТ КБ Надра, МФО 328975) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1700 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 120 грн., а всього 1820 грн. з кожного по 606 грн. 67 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Д.М. Гандзій