Рішення № 64808204, 14.02.2017, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

Справа №521/14950/15-ц

Пр. № 2/521/714/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2017 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста ОСОБА_1 в складі:

головуючого - судді Сегеди О.М.,

при секретарі - Тищенко Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті ОСОБА_1 цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У вересні 2015р. Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі ПАТ «Дельта Банк») звернулося до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3,посилаючись на те, що 24 вересня 2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (далі ТОВ «Укрпромбанк»), (правонаступник АТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_2 був укладений договір №721-013/ФКВ-08, згідно якого останньому був наданий кредит в розмірі 39900,00 доларів США, строком з 24.09.2008р. по 25.09.2015р., зі сплатою 12,1 відсотків річних.

24 вересня 2008р. в забезпечення виконання грошових зобовязань ОСОБА_2 за кредитним договором №721-013/ФКВ-08 від 24 вересня 2008р.між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №721-013/ZФПОР-08 від 24 вересня 2008р.,згідно якого остання на добровільних засадах взяла на себе зобовязання відповідати як солідарний боржник по зобовязанням ОСОБА_2, що виникають з умов кредитного договору №721-013/ФКВ-08 від 24 вересня 2008р.

Банк свої зобовязання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши позичальнику кредит, у встановленому договором розмірі.

Оскільки відповідачі ухиляються від виконання своїх зобовязань за кредитним договором, позивач просив суд стягнути з відповідачів солідарно суму заборгованості в розмірі 210815,44грн. та судові витрати по сплаті судового збору.

Представник позивача, діюча на підставі довіреності від 15 грудня 2016року в судове засідання не зявилась, надала до суду заяву, якою позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити у повному обсязі (а.с.149,150).

Відповідачі в судове засідання не зявилися, про дату час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, відповідно до ст. 74 ЦПК України (а.с.146,147).

Від представника відповідачки ОСОБА_3, діючого на підставі угоди та ордеру від10 жовтня 2016року до суду надійшла заява про відкладення розгляду справи. Раніше відповідачі також надавали через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи, аналіз викладених вище обставин, неявки в судові засідання відповідачів та представника ОСОБА_3, яким було відомо про розгляд справи, призвело до затягування судового розгляду даної справи, яка тривалий час не може бути вирішена по суті (а.с.89-93,94-98,119-120,148).

Тому суд, такі дії відповідачів відносить до таких, що суперечать вимогам ч.3 ст. 27 ЦПК України, та розцінює їх як зловживання стороною своїми процесуальними правами, що призводить до порушення розумних строків розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом.

Судом встановлено, що 24 вересня 2008р. між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_2 був укладений договір №721-013/ФКВ-08, згідно якого останньому був наданий кредит в розмірі 39900,00 доларів США, строком з 24.09.2008р. по 25.09.2015р., зі сплатою 12,1 відсотків річних (а.с. 6-14).

24 вересня 2008р. в забезпечення виконання грошових зобовязань ОСОБА_2 за кредитним договором №721-013/ФКВ-08 від 24 вересня 2008р.між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №721-013/ZФПОР-08 від 24 вересня 2008р.,згідно якого остання на добровільних засадах взяла на себе зобовязання відповідати як солідарний боржник по зобовязанням ОСОБА_2, що виникають з умов кредитного договору №721-013/ФКВ-08 від 24 вересня 2008р.(а.с.9-10).

Судом встановлено, що ПАТ «Дельта Банк» є правонаступником ТОВ КБ «Дельта» за всіма правами та обовязками, є юридичною особою, яка керується у своїй діяльності Статутом, має гербову та інші печатки (а.с.15).

30 червня 2010р. між ТОВ «Укрпромбанк», АТ «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобовязань ТОВ «Укрпромбанку» на користь АТ «Дельта Банку», відповідно до п. 4.1 якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, ТОВ «Укрпромбанк» (відступає) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобовязань перед Національним банком, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ТОВ «Укрпромбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобовязаннях, а згідно з п. 4.2 внаслідок передачі ТОВ «Укрпромбанк» ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до ПАТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимагати (замість ТОВ «Укрпромбанк») від боржників повного, належного та реального виконання обовязків за кредитними та забезпечувальними договорами (а.с. 20-25).

Тобто, ПАТ «Дельта Банк» на законних підставах має право вимоги до боржників ТОВ «Укрпромбанк».

Судом встановлено, що постановою Правління Національного банку України від 02.03.2015р. №150, ПАТ «Дельта Банк» було віднесено до категорії неплатоспроможних (а.с.28-30).

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.03.2015р. №51 було запроваджено тимчасову адміністрацію у ПАТ «Дельта Банк» та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_4 (а.с.31-32).

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 08.04.2015р. №71 були внесені зміни до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.03.2015р. №51 про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк», відповідно до яких пункт 2 цього рішення був викладений у новій редакції , а саме: «2. Тимчасову адміністрації у ПАТ «Дельта Банк » запровадити строком на шість місяців з 03.03.2015р. по 02.09.2015р. включно» (а.с.33).

Відповідно ч.1 ст. 3 до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб (далі Закон) Фонд є установою, що виконує спеціальні функції гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Згідно п.1 ч.3 ст. 37 Закону на виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду діє без довіреності від імені банку, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку, таким чином має право на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Судом встановлено, що через невиконання відповідачами зобовязань за кредитним договором №721-013/ФКВ-08 від 24 вересня 2008р., станом на 28.07.2015р. склалася заборгованість відповідачів перед ПАТ «Дельта Банк», в розмірі 210815,44грн., що складається з:

- заборгованості за тілом кредиту 178630,32грн.;

- заборгованості за відсотками 32185,11грн.

Позивач свої зобовязання виконав в повному обсязі, однак відповідачі від виконання своїх зобовязань ухиляються.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому ст. 533 ЦК передбачено, що грошове зобовязання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті під час здійснення розрахунків на території України за зобовязаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Пункт 1 ч.2 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачає право банку здійснювати операції з валютними цінностями.

Згідно з п.2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій (далі Положення), затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001р. № 275, за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку, банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або фінансова установа (кредитор) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином банк, як фінансова установа може укладати кредитні договори, предметом яких є іноземна валюта, за наявності в нього банківської ліцензії та відповідного письмового дозволу.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

У разі порушення зобовязання відповідно до ст.611 ЦК України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Правовими наслідками порушення основного зобовязання, забезпеченого порукою, є солідарна відповідальність або додаткова /субсидіарна/ відповідальність, якщо така відповідальність встановлена договором поруки.

Солідарна відповідальність означає, що у разі невиконання боржником основного зобовязання, кредитор має право вимагати виконання зобовязання в повному обсязі або частково як від боржника, так і від поручителя, або від них обох.

Частиною 1 ст.554 ЦК України визначено, що в разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до частин 1,2,4 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обовязку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обовязку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобовязаними доти, доки їхній обовязок не буде виконаний у повному обсязі. Виконання солідарного обовязку в повному обсязі одним із боржників припиняє обовязок решти солідарних боржників перед кредитором.

Умовами п.3 договору поруки №721-013/ZФПОР-08 від 24 вересня 2008р., укладеного між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_3, передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й позичальник. Відповідальність поручителя і позичальника є солідарною (а.с.15).

Тому позивач має право вимагати виконання зобовязання як від боржника, так і від поручителя.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Відповідачами не було надано до суду жодних заперечень проти позову та доказів у підтвердження цих заперечень.

Своїм правом бути присутніми у судових засіданнях відповідачі також розпорядилися на свій розсуд.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позов про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

На підставі ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Оскільки при зверненні до суду позивач, тобто Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не сплатив судовий збір, оскільки вважав себе звільненим від його сплати на підставі Закону України «Про судовий збір» в редакції від 12 серпня 2015року, то затаких обставинсуд вважає за необхідне стягнути з відповідачів у рівних частках на користь держави судовий збір в сумі 2108,15грн.

Керуючись ст.ст. 526, 553, 554, 610, 611, 612, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України суд

вирішив:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії КК670336, виданий Центральним РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 09 серпня 2001року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце реєстрації якого: 65007, АДРЕСА_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт серії КМ289099, виданий Приморським РО ОМУ УМВС України в Одеській області 01 березня 2005року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, місце реєстрації якої: 65011, АДРЕСА_2, на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-б, МФО 380236, код ЄДРПОУ 34047020, р/р 373980009) заборгованість за кредитним договором №721-013/ФКВ-08 від 24 вересня 2008р., станом на 28 липня 2015р. в розмірі 210815 (двісті десять тисяч вісімсот пятнадцять) гривень 44 копійки, з яких:

- заборгованість по тілу кредиту 178630,32грн.;

- відсотки 32185,11грн.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії КК670336, виданий Центральним РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 09 серпня 2001року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце реєстрації якого: 65007, АДРЕСА_3 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт серії КМ289099, виданий Приморським РО ОМУ УМВС України в Одеській області 01 березня 2005року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, місце реєстрації якої: 65011, АДРЕСА_4, на користь держави судовий збір в розмірі 2108 (дві тисячі сто вісім) гривень 15 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: О.М. Сегеда