Постанова № 64808089, 14.02.2017, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 500/6475/16-а

Провадження № 2-а/500/30/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2017 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Адамова А.С.,

за участю секретаря - Хачатрян А.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Управління соціального захисту населення Ізмаїльської районної державної адміністрації Одеської області до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного штрафу,

ВСТАНОВИВ:

14.12.2016 року Управління соціального захисту населення Ізмаїльської районної державної адміністрації Одеської області звернулося до суду з позовними вимогами, якими просить суд визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про накладення адміністративного штрафу ВП №42378214 від 06.12.2016 року у розмірі 5100 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12.05.2011р. по справі №2-а-5137/11 було задоволено позов ОСОБА_1 та визнано неправомірними дії Управління праці та соціальної політики Ізмаїльської районної державної адміністрації Одеської області щодо відмови в перерахунку та виплаті ОСОБА_1 в повному обсязі одноразової компенсації, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зобов'язано Управління праці та соціальної політики Ізмаїльської районної державної адміністрації Одеської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразову компенсацію, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за 2010 рік, відповідно до положень ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням раніше виплачених грошових коштів. Зобов'язано Управління праці та соціальної політики Ізмаїльської районної державної адміністрації Одеської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік, відповідно до положень ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням раніше виплачених грошових коштів. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20.12.2013р. рішення було залишено без змін. На виконання даного рішення управлінням було здійснено відповідний перерахунок та встановлено недоплачену суму у розмірі 44946 грн. Проте, рішення суду в частині здійснення виплати не було виконано у зв'язку з відсутністю фінансування, оскільки Законом України «Про державний бюджет України на 2014 рік» Міністерству соціальної політики України видатки на виконання судових рішень не передбачалися. 02.09.2014р. до управління соціального захисту надійшов лист відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області щодо перебування на виконанні у відділі виконавчого листа №2-а-5137/11, виданого Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області 24.02.2014р. про зобов'язання Управління праці та соціальної політики Ізмаїльської районної державної адміністрації Одеської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік, відповідно до положень ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням раніше виплачених грошових коштів. 08.09.2014р. управління соціального захисту надало пояснювального листа №01/08-802-1710, в якому було зазначено, що управління соціального захисту не має можливості виконати рішення суду у зв'язку з набранням чинності з 01.01.2013р. Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012р. №4901-VІ, відповідно до статті 3 якого виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється не управлінням соціального захисту, а Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а у разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних бюджетних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. У зв'язку з невиконанням рішення суду з поважних причин державний виконавець звернувся до суду з поданням від 02.09.2014р. про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення суду з зобов'язання Управління здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами, та щорічної допомоги на оздоровлення за 2010р. відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням раніше виплачених грошових коштів, на стягнення з Управління на користь ОСОБА_1 боргу по перерахунку у розмірі 44946 грн. У поданні вказав на порядок виплати з бюджету та просить змінити спосіб і порядок виконання судового рішення про стягнення 44946,00 грн. Таким чином. Здійснення перерахунку ОСОБА_1 у розмірі 44946 грн. за рахунок коштів державного бюджету органами Казначейства було і є можливим лише за наявності рішення суду про стягнення коштів. 16.04.2015р. до управління соціального захисту надійшло повідомлення №09.3-3131 про прийняття до обліку рішення, виконання якого гарантується державою щодо зобов'язання Управління здійснити нарахування заборгованості за рішенням суду відповідно до Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014р. №440. 17.04.2015р. управлінням соціального захисту було надано довідку про суму заборгованості. Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20.11.2015 року у задоволенні подання старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12 травня 2011 року за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціальної політики Ізмаїльської районної державної адміністрації Одеської області відмовлено. 25.02.2016р. управлінням соціального захисту було отримано постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 08.02.2016р., винесену на підставі виконавчого листа Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 14.02.2014р. №2-а-5137/11. Закриття провадження відбулося на підставі п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про державне провадження». При цьому, у постанові про закриття виконавчого провадження, невиплата управлінням соціального захисту заборгованості ОСОБА_1 у розмірі 44946 грн. через відсутність фінансування з Державного бюджету вказується як поважна причина невиконання судового рішення. 04.05.2016р. Управлінням отримано постанову державного виконавця про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження №42378214 від 08.02.2016р. по виконанню виконавчого листа №2-а-51378/11 та постанову про відновлення виконавчого провадження з виконання вказаного виконавчого листа. Підставою для скасування постанови про закриття виконавчого провадження було те, що при надсиланні подання про встановлення порядку та способу виконання, державним виконавцем не було долучено інших матеріалів виконавчого провадження, а саме копії запитів на адресу Управління праці та соціальної політики Ізмаїльської районної державної адміністрації Одеської області, копій постанов про відкладення провадження виконавчих дій які б, напевне, мали б значення для вирішення судом питання по суті». 15.11.2016р. до управління соціального захисту від відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ в Одеській області надійшов лист щодо виконання вимог виконавчого листа №2-а-5137/11. 18.11.2016р. управління соціального захисту надало до відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ в Одеській області чергового пояснювального листа №01/07-700-5546, в якому було зазначено, що управління соціального захисту не має можливості виконати рішення суду у зв'язку з набранням чинності з 01.01.2013р. Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012р. №4901-VІ, відповідно до статті 3 якого виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється не Управлінням, а Державною казначейською службою України. 09.12.2016р. Управлінням отримано постанову Відділу про накладення на Управління штрафу у розмірі 5100 грн. за невиконання вимог виконавчого листа Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 14.02.2014р. №2-а-5137/11 у зв'язку з тим, що відсутність видатків в Управлінні на виконання рішення суду коштів не визнано поважною причиною невиконання рішення суду. Відділом примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ в Одеській області повністю проігноровано вимоги Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012р. №4901-VІ, а саме статті 3. Також, не здійснено оскарження ухвали суду від 20.11.2015р. про відмову у задоволенні подання про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення суду, що надало б можливість здійснити подальші виконавчі дії відповідно до Порядку погашення заборгованості за рішеннями, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014р. та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні. 14.02.2017р. до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Представник відповідача, сповіщений належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, надав суду письмові заперечення на позов, в якому просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, мотивуючи тим, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа №2а-5137/11 від 14.02.2014р., виданим Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області щодо зобов'язання управління праці та соціальної політики Ізмаїльської районної державної адміністрації Одеської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразову компенсацію, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС за 2010р., відповідно до положень ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням раніше виплачених грошових коштів, а також здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік, відповідно до положень ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням раніше виплачених грошових коштів. 07.03.2014р. відповідно до вимог ст.ст. 17,19,20,25,75 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №42378214, копію якої було направлено боржнику до виконання, стягувачу - для відома. 01.04.2014р. (13.05.2014р., 19.06.2014р., 26.08.2014р.) державним виконавцем були направлені листи боржнику щодо виконання вимог виконавчого документу №2а-5137/11 та надано триденний строк з дня отримання листа. Відповіді від боржника не надходило та на підставі ст. 35 Закону були винесені постанови про відкладення провадження виконавчих лій. 27.08.2014р. до відділу надійшло пояснення УПСЗН Ізмаїльської РДА від 08.08.2014р. №01/08-802-1710 щодо неможливості виконання вимог виконавчого документу №2а-5137/11 з посиланням до вимог ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». 02.09.2014р. державним виконавцем відділу до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області подане подання про встановлення зміни способу чи виконання рішення суду. На підставі чого та відповідно до п.1 ч. 1 ст.ст.38,39 Закону державним виконавцем відділу було винесено постанову про зупинення виконавчого провадження від 01.09.2014р. Ухвалою суду від 20.11.2015р. у задоволення подання відділу було відмовлено. На підставі цього та ч. 5 ст. 39 Закону державним виконавцем відділу було винесено постанову про поновлення виконавчого провадження від 08.02.2016р. та цього ж числа винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону, копії направлені сторонам виконавчого провадження. 11.03.2016р. та 11.04.2016р. ОСОБА_1 звернувся до відділу з заявою щодо скасування постанови від 08.02.2016р. Постановою про перевірку виконавчого провадження від 21.04.2016р. начальником відділу було скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 08.02.2016р. 25.04.2016р. державним виконавцем відділу було винесено постанову про відновлення виконавчого провадження ВП№42378214 та копії направлені сторонам виконавчого провадження. 07.11.2016р. державним виконавцем відділу направлено лист боржнику №09.1-14689/В-5/14 щодо виконання вимог виконавчого документу №2а-5137/11 та надано триденний строк з дня отримання листа. 24.11.2016р. до відділу надійшов лист від боржника від 18.11.2016р. №01/07-700-5547 про неможливість виконання зобов'язання за виконавчим документом у зв'язку з відсутністю коштів, так як відповідно до кошторисних призначень фінансуються тільки поточні соціальні виплати. Відповідно до ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем накладено на боржника штраф в межах визначених ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання вимог виконавчого документу. Керуючись ст.ст.63,75 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу від 06.12.2016р. у розмірі 5100 грн. Згідно зі ч. 4 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом. У зв'язку з чим, державний виконавець відділу здійснив усі заходи щодо зобов'язання боржника вчинити певні дії, а іншого, Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено.

Також у поданих заперечень відповідач просить суд розглядати справу за відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12.05.2011р. по справі №2-а-5137/11 було задоволено позов ОСОБА_1 та визнано неправомірними дії Управління праці та соціальної політики Ізмаїльської районної державної адміністрації Одеської області щодо відмови в перерахунку та виплаті ОСОБА_1 в повному обсязі одноразової компенсації, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зобов'язано Управління праці та соціальної політики Ізмаїльської районної державної адміністрації Одеської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразову компенсацію, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за 2010 рік, відповідно до положень ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням раніше виплачених грошових коштів; зобов'язано Управління праці та соціальної політики Ізмаїльської районної державної адміністрації Одеської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік, відповідно до положень ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням раніше виплачених грошових коштів. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20.12.2013р. рішення було залишено без змін.

На виконання даного рішення управлінням було здійснено відповідний перерахунок та встановлено недоплачену суму у розмірі 44946 грн.

В іншій частині рішення суду не було виконано. Як зазначається позивачем - у зв'язку з відсутністю фінансування, оскільки Законами України про державний бюджет України на відповідні роки Міністерству соціальної політики України видатки на виконання судових рішень не передбачалися.

02.09.2014р. до управління соціального захисту надійшов лист відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області щодо перебування на виконанні у відділі виконавчого листа №2-а-5137/11, виданого Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області 24.02.2014р. про зобов'язання Управління праці та соціальної політики Ізмаїльської районної державної адміністрації Одеської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік, відповідно до положень ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням раніше виплачених грошових коштів.

08.09.2014р. управління соціального захисту надало пояснювального листа №01/08-802-1710 начальнику відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області.

У зв'язку з невиконанням рішення суду з поважних причин державний виконавець звернувся до суду з поданням від 02.09.2014р. про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення суду з зобов'язання Управління здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошових коштів на стягнення з Управління на користь ОСОБА_1 боргу по перерахунку у розмірі 44946 грн.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20.11.2015 року у задоволенні подання старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12 травня 2011 року за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціальної політики Ізмаїльської районної державної адміністрації Одеської області відмовлено.

25.02.2016р. управлінням соціального захисту було отримано постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 08.02.2016р., винесену на підставі виконавчого листа Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 14.02.2014р. №2-а-5137/11. Закінчення провадження відбулося на підставі п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про державне провадження». При цьому, у постанові про закінчення виконавчого провадження, невиплата управлінням соціального захисту заборгованості ОСОБА_1 у розмірі 44946 грн. через відсутність фінансування з Державного бюджету вказується як поважна причина невиконання судового рішення.

04.05.2016р. Управлінням отримано постанову державного виконавця про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження №42378214 від 08.02.2016р. по виконанню виконавчого листа №2-а-51378/11 та постанову про відновлення виконавчого провадження з виконання вказаного виконавчого листа.

15.11.2016р. до управління соціального захисту від відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ в Одеській області надійшов лист щодо виконання вимог виконавчого листа №2-а-5137/11.

18.11.2016р. управління соціального захисту надало до відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ в Одеській області пояснювального листа №01/07-700-5546, в якому було зазначено, що управління соціального захисту не має можливості виконати рішення суду. у зв'язку з набранням чинності з 01.01.2013р. Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012р. №4901-VІ, відповідно до статті 3 якого виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється не Управлінням, а Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а у разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних бюджетних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду та надано довідку суми грошових коштів, що підлягає виплаті позивачу, з урахуванням проведених виплат.

09.12.2016р. Управлінням отримано постанову Відділу про накладення на Управління штрафу у розмірі 5100 грн. за невиконання вимог виконавчого листа Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 14.02.2014р. №2-а-5137/11 у зв'язку з тим, що відсутність видатків в Управлінні на виконання рішення суду коштів не визнано поважною причиною невиконання рішення суду.

Не погоджуючись з правомірністю прийнятої постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про накладення адміністративного штрафу ВП №42378214 від 06.12.2016 року у розмірі 5100 грн., позивач оскаржив її до суду.

Згідно із ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд відповідно до вимог частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді цієї справи повинен перевірити, чи прийняті рішення та вчинені дії: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції від 02.06.2016р. №1404-VІІ) (далі - Закон №1404-VІІ) за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Частинами 1 та 2 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції від 02.06.2016р. №1404-VІІ) (далі - Закон №1404-VІІ) у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Виплата коштів за рішенням суду відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» органами Казначейства можлива лише за наявності рішення суду про стягнення коштів, та в даному випадку не розповсюджується на винесене рішення суду.

Управління соціального захисту населення Ізмаїльської районної державної адміністрації Одеської області є структурним підрозділом Ізмаїльської районної державної адміністрації, яка є органом державної виконавчої влади, та в своїй діяльності керується Конституцією, Законом України «Про місцеві державні адміністрації» та іншими законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами Мінпраці, Департаменту охорони здоров'я та соціального захисту населення Одеської обласної державної адміністрації, розпорядженнями голів обласної та районної держадміністрацій, а також Положенням про Управління соціального захисту населення Ізмаїльської районної державної адміністрації. Тому Ізмаїльська районна державна адміністрація, як орган виконавчої влади, та її структурні підрозділи зобов'язані виконувати покладені на них повноваження, в тому числі щодо захисту інтересів держави в сфері соціального захисту населення.

Відповідно до ст. 95 Конституції України виключно Законом України про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Діяльність Міністерства соціальної політики України у частині забезпечення функцій головного розпорядника бюджетних коштів регламентується Бюджетним кодексом України. Бюджетним кодексом визначено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та проводять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань. Бюджетні кошти, які спрямовуються Міністерством соціальної політики України щомісяця відповідно до помісячного розпису асигнувань на відкриті в органах Казначейства України рахунки органів соціального захисту населення, використовуються виключно для проведення поточних соціальних виплат, передбачених пільговим категоріям громадян.

Судом встановлено, що Законами України про державний бюджет України на відповідні роки, у тому числі і на 2016р. Міністерству соціальної політики України видатки на виконання судових рішень не передбачалися.

Вказане також вбачаться із наданих позивачем листу Департаменту охорони здоров'я та соціального захисту населення Одеської обласної державної адміністрації від 02.02.2017р. №01-11/480, наказом Міністерства соціальної політики України та Міністерства фінансів України №178/207 від 24.02.2016р. «Про затвердження паспорта бюджетної програми на 2016рік», кошторисом на 2016р.

Отже, виконання судових рішення про зобов'язання виплатити грошові кошти управлінням соціального захисту населення Ізмаїльської райдержадміністрації є неможливим у зв'язку з відсутністю коштів, так як відповідно до кошторисних призначень фінансуються тільки поточні соціальні виплати.

Таким чином, суд доходить до висновку, що невиконання судового рішення Управлінням в частині виплати коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів на зазначені цілі не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Аналогічна правова позиція зі спірного питання висловлена Верховним Судом України у постанові від 24.03.2015 року №21-66а15, постанові від 19.05.2015р. по справі №667/4594/14-а, а також Вищим адміністративним судом України у постанові від 06.12.2016р. №К/9991/67018/12 по справі 2а-11012/11/1370.

Враховуючи вищевикладене, судом зроблено висновок, що відповідачем неправомірно накладено на позивача штраф оскарженою постановою за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення суду з огляду на наявність причин, які є поважними, що перешкоджають виконати рішення суду у встановлений строк, а саме відсутність відповідного фінансування та встановлення окремого порядку виконання рішення судів згідно Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» лише про стягнення коштів, а не про зобов'язання вчинити певні дії, зокрема виплату.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги вищевикладене, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги Управління соціального захисту населення Ізмаїльської районної державної адміністрації Одеської області є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Управління соціального захисту населення Ізмаїльської районної державної адміністрації Одеської області до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного штрафу - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про накладення адміністративного штрафу ВП №42378214 від 06.12.2016 року у розмірі 5100 грн.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 16.02.2017р.

Суддя: А.С.Адамов