Рішення № 64804699, 07.02.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2017Справа №910/22407/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Агро-інвест"

до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог га стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропартнер"

про стягнення 39 446,25 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бета-Агро-інвест" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення з останнього збитків в сумі 39 446,25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було здійснене перевезення вантажу, оформленого залізничними накладними №32126401 від 06.09.2016 2016 у вагоні №67874826, №32222812 від 12.09.2016 за Договором від 03.02.2015 №51/02, укладеним між позивачем, як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропартнер" як продавцем. В ході перевезення було встановлено факт нестачі, що були зафіксовані шляхом складання комерційних актів від 23.09.2016 №БА 786720/31 та від 18.09.2016 №БА 786718/29, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача загалом 39 446,25 грн. збитків.

Ухвала суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання була надіслана за адресою місцезнаходження відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5.

Відповідно до ст. 64 ГПК України судом вчинені дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

На призначені судові засідання 24.01.2017 та 07.02.2017 представник відповідача не з'являвся, витребуваних судом доказів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення судового засідання з зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив, хоча про дату та час їх проведення повідомлений належним чином, про що зокрема свідчать наявні у матеріалах справи оригінали поштових відправлень, з яких слідує, що поштова кореспонденція з ухвалами суду про призначення судових засідань була вручена відповідачу 03.01.2017 та 03.02.2016. Крім того, представник відповідача ОСОБА_2 була ознайомлена з матеріалам справи, про що свідчить її підпис від 13.01.2017р. про ознайомлення з матеріалами справи

Судом також враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників сторін у судовому засіданні 07.02.2017 не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На виконання умов Договору від 03.02.2015 №51/02, укладеним між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Бета-Агро-інвест", як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропартнер" як продавцем, 12.09.2016 вантажовідправник - ТОВ "ТД "Агроімпорт ЛТД" (третя особа) зі станції Дунаєвці по залізничній накладній №32222812 та № 32126401 відправило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Агро-інвест" (вантажоодержувач) мінеральне добриво Амофос у вагоні №60723855 та №67874826 загальною вагою 132 000 кг.

Відповідно до ч. 5 ст. 306 ГК України загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Аналогічну норму містить ст. 908 ЦК України.

Під час прибуття вагону на станцію призначення Добропілля Донецької залізниці, на підставі ст.24 Статуту залізниць України, була виявлена невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена вантажовідправником у накладній.

Згідно із ст. 52 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут), на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами.

Статтею 129 Статуту залізниць України, встановлено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; комерційний акт складається для засвідчення таких обставин, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; порядок складання комерційних актів встановлюється Правилами.

Пунктами 1, 2 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №567/6855, передбачено, що при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, складаються комерційні акти та акти загальної форми; комерційні акти складаються для засвідчення таких обставин, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу даним, зазначеним у перевізних документах.

На станції призначення 18.09.2016 вантаж було видано з комерційним актом №БА 786718/29 від 18.09.2016, який свідчить про нестачу мінерального добрива Амофос у кількості 1550кг.

Судом встановлено, що комерційний акт 786718/29 від 18.09.2016 складений у відповідності з Правилами складання актів. Вагон технічно справний.

Відповідно до інформації, викладеної в розділі Д комерційного акту 786718/29 від 18.09.2016 на підставі акта ф. ГУ-23 35057 від 18.09.2016 ст. Красноармейськ виявлено: поверхня вантажу на рівня бортів в 2 яруси, м'які біг-беги ув'язані між собою. У верхньому ярусі прораховується 32 місця. Над 1-м люком по ходу поїзда пошкоджено 1 місце з розсипу вантажу, над 7-м люком пошкоджено 2 місця розташованим нижче бортів на 1,5 м з розсипом вантажу. В місцях пошкодження мішків ув'язка відсутня. Двері люка закриті, течі вантажу нема. При повному розвантажені в нижнім ярусі виявлено 36 міст. Зважування вагону здійснював начальник станції Добропілля ОСОБА_3, заступник начальника станції ОСОБА_4 , головний інженер ТОВ "Бета-Агро-інвест" ОСОБА_5

Зважування вагону №67874826 та перевірка колічества місць вантажу - мінерального добрива Амофос, по накладній значиться брутто 89800 кг, тара 21800кг, нетто 68000кг. При зважуванні на 150 тонних вагонних вагах повірених 02.09.2016 фактично виявилось брутто 88250кг, в накладній 21800кг., нетто 66450, тобто менше на 1550 кг.

Крім того, на станції призначення 23.09.2016 вантаж було видано з комерційним актом №БА 786720/31 від 23.09.2016, який свідчить про нестачу мінерального добрива Амофос у кількості 1800кг.

Судом встановлено, що комерційний акт 786720/31 від 23.09.2016 складений у відповідності з Правилами складання актів. Вагон технічно справний.

Відповідно до інформації, викладеної в розділі Д комерційного акту 786720/31 від 23.09.2016 на підставі акта ф. ГУ-23 35057 від 18.09.2016 ст. Красноармейськ виявлено : вантаж розташований нижче рівня бортів на 20-40 см., хаотично в 2 яруси біг-беж ув'язані між собою. У верхньому ярусі прораховується 28 місц. Наявні вільні місця над 1-м-2 люком с 2-х сторін 350см.х50смх120см. Над 4-м люком 100см.х280см.х120см, над 7-м люком 2-х сторін 350см.х50смх110см. Праворуч над 5-м і 7-м люками розорано по мішку, мається розсип вантажу. Ліворуч над 6-м люком на мішку розірвана упаковка. Над 1-м люком праворуч розірваний 1 мішок, розсип вантажу. Зважування вагону здійснював начальник станції ОСОБА_3 , робітник станції ОСОБА_6, головний інженер ТОВ "Бета-Агро-інвест" ОСОБА_5

Зважування вагону №60723855 вантаж - мінеральне добриво Амофос проведено на 150 тонних вагонних вагах повірених 22.07.2016, вага по накладній склала брутто 85800 кг, тара 21800кг, нетто 64000кг. Фактично виявилось брутто 84000кг, в накладній 21800кг., нетто 62200, тобто менше на 1800 кг.

Розрахунок шкоди, спричиненої внаслідок недостачі вантажу у вагоні №60723855 та вагоні №67874826 проведений позивачем відповідно до Правил перевезення вантажів та становить

Так, відповідно до додатку №10/07, вартість однієї тони добрива становить 11 775грн.00коп. з ПДВ. Виходячи з цього, вартість одного кілограма добрива становить 11грн. 775коп. Об'єм нестачі загалом становить 3 350кг. Вартість нестачі вантажу становить 3 350кг х11грн.775коп.= 39 446грн.25коп.

Спір виник внаслідок порушення відповідачем правил перевезення вантажу, що призвело до фіксування вказаного порушення із складанням комерційних актів №БА 786718/29 від 18.09.2016 та №БА 786720/31 від 23.09.2016 та виникненням у відповідача перед позивачем обов'язку відшкодувати завдані збитки в загальному розмірі 39 446грн.25коп.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.

Статтею 920 Цивільного кодексу України обумовлено: у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до статті 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Згідно статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Відповідно до ч.1 статті 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Отже, обставини недостачі, які зафіксовані в комерційних актах від 18.09.2016 № БА 786718/29 та від 23.09.2016 № БА 786720/31, свідчать про незабезпечення залізницею збереження вантажу в процесі перевезення.

Частина 1 статті 314 ГК України передбачає, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 ГК України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Відповідно до ч. 2 статті 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно з п. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Згідно ст. 105 Статуту залізниць України залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Статтею 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Згідно статті 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ст. 114 Статуту).

Відповідно до статті 130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Матеріалами справи доведено, що Відповідач не виконав покладених на нього законом та договором перевезення, укладеним між ним та вантажовідправником на користь Позивача, цивільно-правових зобов'язань в частині забезпечення схоронності перевезеного вантажу.

Порушення відповідачем своїх обов'язків полягає в частковій втраті вантажу і складається з ними в причинно-наслідковому зв'язку.

Згідно із частиною першою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною другою статті 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі статтею 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою Відповідача та збитками, завданими Позивачеві доведений обставинами та фактами встановленими судом, якій полягає у тому, що внаслідок недбалого ставлення до своїх обов'язків за Договором на перевезення в частині забезпечення схоронності перевезеного вантажу (Позивачу) було завдано майнової шкоди.

Про наявність вини Відповідача свідчать два елементи: а) наявність у останнього реальної можливості діяти правомірно і попередити наступ негативних наслідків (збитків) і б)невжиття ним всіх необхідних заходів для недопущення протиправної поведінки та попередження настання збитку.

Відповідач не надав суду доказів (у розумінні статті 32 ГПК України), які б спростовували доводи позивача.

Отже, відправник підготував вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснював навантаження з виконанням Технічних умов, проте під час прибуття на станцію Добропілле Донецької залізниці була виявлена невідповідність фактичної маси вантажу, з масою вантажу, яка зазначена вантажовідправником у накладних, що свідчить про незабезпечення залізницею збереження вантажу в процесі перевезення.

З огляду на наведене, факт порушення відповідачем правил перевезення вантажу належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача збитків в розмірі 39 446грн.25коп. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.

За приписами статті 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Агро-інвест" (юридична адреса: 86020 смт. Очеретине, Донецької обл., вул. Залізнична, 10; поштова адреса: 14007, м. Чернігів, пр. Миру, 233, ідентифікаційний код 30844997) заборгованість в сумі 39 446 (тридцять дев'ять тисяч чотириста сорок шість) грн. 25 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 16.02.2017

Суддя І.І.Борисенко