Рішення № 64804421, 10.02.2017, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/3950/16-ц

Номер провадження 2/570/280/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2017 року Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді Остапчук Л.В.

при секретарі Захарук Г.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рівне

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,

в с т а н о в и в :

Сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 16 лютого 2015 року, від шлюбу мають одну неповнолітню дитину: дочку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає з матір'ю та перебуває на її утриманні.

У зв'язку з тим, що подружні стосунки у них з чоловіком не склалися, між ними виникали постійні сварки навіть через незначні причини, кожен із них має діаметрально протилежні погляди на шлюб та сім'ю, відповідач не здатен підтримувати нормальної моральної атмосфери в сім'ї, дбати про побудову сімейних відносин, що засновуються на взаємній любові, повазі, дружбі, взаємодопомозі, на даний час вони проживають окремо, спільного господарства не ведуть, не виховують спільно їхню доньку, будь-якої допомоги на утримання дружини та дитини відповідач не надає, шлюбні відносини між ними фактично припинені і їх шлюб носить формальний характер, позивачка звернулася з даним позовом до суду і просить шлюб розірвати і стягнути з відповідача аліменти на її утримання та утримання їх неповнолітньої дитини та судові витрати по справі.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином і в установлений строк повідомлялася про слухання справи. Подала до суду заяву, в якій просить справу слухати у її відсутності, позов підтримала, просить шлюб розірвати, стягнути аліменти на утримання дитини у вказаній в позові сумі і стягнути судові витрати. Змінила позовні вимоги в частині стягнення аліментів на своє утримання і просить стягувати з відповідача аліменти на її утримання в розмірі по 300 грн. щомісячно. Вважає, що відповідач взмозі сплачувати такі суми аліментів, оскільки він їздить на заробітки до Німеччини і постійно має неофіційні заробітки. У разі неявки в судове засідання відповідача, не заперечила проти розгляду справи у його відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином і в установлений строк повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи. Подав до суду заперечення на позовну заяву ОСОБА_1, з якого вбачається, що він не заперечує проти розгляду справи у його відсутності, також зазначає, що з позовними вимогами про розірвання шлюбу, залишення дитини на вихованні матері, стягнення аліментів на утримання дружини в розмірі 700 грн. 00 коп. щомісячно до досягнення дитиною трьохрічного віку, стягнення аліментів на утримання дитини в розмірі 700 грн. 00 коп. щомісячно до досягнення дитиною повноліття, стягнення судових витрат не погоджується.

Зокрема, в запереченні відповідач вказує, що обставини справи і причини розлучення є надуманими позивачкою, він постійно дбав про сім'ю, позивачка не захотіла переїхати проживати в ІНФОРМАЦІЯ_2, куди він вимушений був переїхати після того, як його виставили з квартири в м.Рівне. Тому просить позовні вимоги про розірвання шлюбу вирішити з врахуванням їхніх сімейних обставин, категорично не заперечуючи проти розірвання шлюбу.

Щодо вимог позивачки про залишення дитини ОСОБА_3 на вихованні матері відповідач в запереченні просить відмовити, посилаючись на те, що це не є предметом розгляду даної справи, до участі в справі не залучено орган опіки та піклування. Погоджується сплачувати аліменти на користь дитини в розмірі 300 грн. 00 коп., вказуючи, що добровільно надавав допомогу на утримання дитини тоді, коли мав таку змогу. В задоволенні вимог позивачки щодо стягнення аліментів на її утримання просить відмовити через відсутність коштів та можливостей з його сторони надавати позивачці таке утримання. Також просить відмовити в задоволенні вимог позивачки щодо стягнення з нього суми судового збору, оскільки ініціатором та першопричиною розірвання шлюбу являється сама позивачка.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає можливим слухати справу у відсутності сторін, на підставі наявних документів.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 16 лютого 2015 року. Від шлюбу мають одну неповнолітню дитину, дочку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Дитина на даний час проживає з матір'ю та перебуває на її утриманні. Сторони тривалий час подружніх стосунків не підтримують, проживають окремо, спільного господарства не ведуть, у них різні бюджети, на примирення позивачка не згідна та й відповідач не просить надати їм з дружиною такий строк, постійної матеріальної допомоги на утримання доньки відповідач не надає.

Суд, відповідно до ст.112 Сімейного кодексу України, з'ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, прийшов до переконання, що дана сім'я існує формально, примирення подружжя неможливе, їх подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечило б інтересам кожного з них та інтересам їх неповнолітньої дитини. Тому суд вважає за необхідне і доцільне розірвати шлюб між ними.

На думку суду, малолітню дитину необхідно залишити з матір'ю, про що позивачка просить у позовній заяві. Доводів відповідача в запереченні на позов про те, що в задоволенні вимог позивачки про залишення дитини ОСОБА_3 на вихованні матері слід відмовити, так як це не є предметом спору даної справи, відповідно не залучався орган опіки та піклування, суд не може прийняти до уваги, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах закону. Так згідно ст.161 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Тому орган опіки і піклування повинен бути залучений до участі в справі, якщо між батьками є спір і судом визначається місце проживання дитини, тим більше такий спір має вирішуватися з врахуванням висновку органу опіки і піклування. А така вимога в позові не стоїть. Фактично дитина на даний час проживає з матір'ю, цього ніхто не заперечує, спору між батьками з ким має проживати малолітня дитина немає, тому на даний час є підстави залишити дитину з матір'ю.

Відповідно до ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Стаття 184 Сімейного кодексу України передбачає, що якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Згідно ч.2 ст.84 СК України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Враховуючи, що відповідач є здоровим, працездатним, хоча офіційно не працює, але має дохід від неофіційної роботи, виїзду на заробітки за кордон, інших утриманців немає, доказів, які б це спростовували суду відповідачем не надано, суд вважає, що позов підлягає до задоволення і стягненню підлягають аліменти, а саме: на утримання дитини в сумі по 700 гривень щомісячно до досягнення нею повноліття, на утримання дружини 300 гривень щомісячно, до досягнення дитиною трирічного віку. Встановлюючи вказаний розмір аліментів, суд враховує всі обставини справи у їх сукупності, а саме стан здоров'я відповідача і дитини, його матеріальний стан і матеріальний стан позивачки і дитини. Крім того, судом береться до уваги і вимога ст.182 СК України про мінімальний розмір аліментів. Сам відповідач в запереченні зазначає, що мінімальний розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі не може бути меншим 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що з 01 січня 2017 року становить 406 грн. 50 коп. На думку суду, таке рішення буде законним і відповідатиме інтересам дитини та сприятиме її належному утриманню.

Посилання відповідача на те, що він зможе сплачувати лише 300 гривень аліментів на утримання дитини, оскільки немає постійного доходу, а на утримання дружини взагалі немає змоги сплачувати аліменти, суд оцінює як його бажання перекласти тягар по утриманню його дитини на державу, а надавати допомогу дружині просто не бажає, адже він є здоровим, працездатним, може працевлаштуватися і отримувати постійний дохід. З попереднього місця роботи він звільнився за власним бажанням, проживає лише з матір'ю, яка отримує пенсію, а отже має засоби для проживання. Суд вважає, що не працевлаштовуючись офіційно, відповідач бажає приховати свої доходи з тим, щоб сплачувати незначні суми аліментів на утримання дитини. На переконання суду, відповідач зможе сплачувати вказані суми аліментів, як на дитину, так і на дружину, оскільки він не надав суду жодного доказу, який би це спростував. А відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до п.1 ч.1 і ч.2 ст.367 ЦПК України, суд вважає за можливе допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів на неповнолітню дитину.

В зв'язку з задоволенням позову з відповідача належить стягнути судовий збір по вимозі про стягнення аліментів, як це передбачено ст.88 ЦПК України, від сплати якого була звільнена позивачка при подачі позову до суду, а також стягнути судовий збір по вимозі про розірвання шлюбу, який позивачка сплатила при подачі позову до суду.

Керуючись ст.ст.57, 59, 60, 88, 213-215, 223, 294, 295, 367 ч.1 п.1, ч.2 ЦПК України, ст.ст.105, 110, 112, 160, 161, 180, 182, 184, 84 Сімейного кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог) - задоволити повністю.

Шлюб між ОСОБА_2 та БЕШ (дошлюбне прізвище ВОЛОЩУК) Мар'яною Іванівною, зареєстрований 16 лютого 2015 року Виконавчим комітетом Квасилівської селищної ради Рівненського району Рівненської області (актовий запис № 11) розірвати.

Неповнолітню дитину: дочку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, залишити з матір'ю.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_4, офіційно не працюючого, паспортні дані та ідентифікаційний номер суду невідомі, на користь:

- ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, жительки АДРЕСА_1, паспорт серії МЮ № 389441, виданий 28 травня 2015 року Рівненським РВ УДМС України в Рівненській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1:

- на утримання неповнолітньої дитини: дочки - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти в твердій грошовій сумі, а саме по 700 (сімсот) гривень щомісячно, починаючи з 10 серпня 2016 року і до повноліття дитини;

- на утримання дружини ОСОБА_1 аліменти в твердій грошовій сумі, а саме по 300 (триста) гривень щомісячно, починаючи з 10 серпня 2016 року і до досягнення дитиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, трьохрічного віку, тобто до 18 вересня 2018 року;

- сплачений позивачкою при подачі позову до суду судовий збір в сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) гривня 20 копійок за позовну вимогу про розірвання шлюбу;

- на рахунок 31217206700295, МФО 833017, ЄДРПОУ одержувача 38012756, код доходів 22030001, Банк ГУ ДКСУ в Рівненській області, ЄДРПОУ суду 26406260 судовий збір за в сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) гривня 20 копійок за позовну вимогу щодо стягнення аліментів, від сплати якого була звільнена позивачка при подачі позову до суду.

Рішення в частині стягнення аліментів на неповнолітню дитину допустити до негайного виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Рівненської області через Рівненський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Апеляційним судом.

Суддя Остапчук Л.В.