Рішення № 64804243, 16.02.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/705/17 Головуючий у 1-й інстанції: Жукова О.Є.

Є.У.№ 331/5524/16 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Гончар М.С.,

ОСОБА_2,

При секретарі: Остащенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністюВиробничо-комерційна фірма «Компанія «СВ», Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністюВиробничо-комерційна фірма «Компанія «СВ», визнання права учасника Товариства з обмеженою відповідальністюВиробничо-комерційна фірма «Компанія «СВ», зобовязання внести зміни до статуту товариства,

за апеляційними скаргами ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Компанія «СВ» на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 24 листопада 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вказаним позовом, і, остаточно уточнивши позовні вимоги, просила суд визнати недійсними рішення загальних зборів товариства від 6 липня 2016 року, визнати за нею право учасника вказаного товариства, зобовязати внести відповідні зміни до статуту товариства і зареєструвати її в Єдиному державному реєстрі як співучасника товариства з 50 відсотками статутного капіталу.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що після смерті ОСОБА_5, який був учасником товариства із часткою 50 відсотків у статутному капіталі, в порядку спадкування за законом його частку у статутному капіталі та права учасника товариства автоматично набула його донька ОСОБА_6 За договором дарування успадковану частку у статутному капіталу та права учасника товариства ОСОБА_6 передала позивачеві, своїй матері ОСОБА_3 З наведених підстав позивач вважає, що загальні збори, на яких була присутня тільки відповідача ОСОБА_4, являються недійсним, а рішення зборів про відмову у прийнятті ОСОБА_7 учасником товариства, внесення змін до статутного капіталу та наступна реєстрація Державним департаментом змін до статуту незаконними.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 24 листопада 2016 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_3 права учасника Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Компанія«СВ» з часткою у розмірі 50 (п'ятдесят) відсотків статутного капіталу, вартістю 40 600 (сорок тисяч шістсот) гривень 00 копійок.

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю внести зміни до статуту у зв'язку зі зміною у складі учасників товариства і зареєструвати у статуті у якості учасника товариства ОСОБА_3,яка володіє часткою 50 (п'ятдесят) відсотків в статутному (складеному) капіталі, вартістю 40 600 (сорок тисяч шістсот) гривень 00 копійок, протягом 40 (сорока ) днів з моменту набрання чинності судовим рішенням.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Апеляційне провадження відкрито за апеляційними скаргами ОСОБА_3 і ТОВ ВКФ «Компанія СВ».

Позивач ОСОБА_3 вважає, що законодавством не встановлено механізму спонукання учасника товариства прийняти участь у загальних зборах та голосувати за зміни у статуті. Тому, на думку позивача, виконання рішення суду в частині покладання обовязку на товариство внести зміни до статуту відповідно до рішення суду залежить тільки від волі відповідача ОСОБА_4, що не є ефективним способом судового захисту її порушених прав. З наведених підстав ОСОБА_3 просить скасувати рішення в частині відмови у задоволенні її вимог та зобовязати Департамент реєстраційних послуг зареєструвати її як учасника товариства.

В апеляційної скарзі товариство ВКФ «Компанія СВ» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимого у повному обсязі. На думку відповідача, суд дійшов помилкового висновку про те , що одночасно з правом на частку у статутному капіталі ОСОБА_3 автоматично набула права учасника товариства. Проведення 06.07.2016 року загальних зборів без участі відповідача не є порушення статуту товариства щодо кворуму учасників. Оскільки другий учасник та засновник товариства ОСОБА_5 помер, а ОСОБА_7 не набула прав учасника товариства після смерті ОСОБА_5, загальні збори проведені без урахування частки померло. Тому, на думку товариства, слід вважати, що збори проведені за участю учасників , які мають 100 відсотків голосів, відтак рішення загальних зборів про відмову у прийнятті учасниками товариства спадкоємців померлого, внесення змін до статуту та реєстрацію змін є законним.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 не підлягає задоволенню, а скарга ТОВ ВКФ «Компанія «СВ» являється обґрунтованою у звязку із такими обставинами.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Вказаним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ч. 1 ст. 50 Закону України «Про господарські товариства» товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.

Частиною першою статті 167 Господарського кодексу України передбачено, що корпоративні права це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися іншій особі (частина перша статті 100 ЦК України).

Згідно зі статтею 55 Закону України «Про господарські товариства» при реорганізації юридичної особи, учасника товариства, або у зв'язку із смертю громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства.

При відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника. У цих випадках розмір статутного капіталу товариства підлягає зменшенню.

Відповідно до частини п'ятої статті 147 ЦК України частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства.

Крім того, частиною першою статті 1219 ЦК України передбачено, що не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами.

Встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_8 були засновниками та учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Компанія СВ» , частка кожного учасника в утворенні статутного капіталу товариства складала 40600 грн. 50 часток.

Статутом товариства передбачено, що у випадку смерті громадянина, учасника товариства, спадкоємці мають переважне право вступу до Товариства. До моменту вступу спадкоємців до Товариства або відмови товариства у прийнятті до нього спадкоємців управління діяльністю Товариства, у тому числі поточною діяльністю, здійснюється учасником товариства без урахування частки померлого учасника (том1, а.с.45-51: п.п.4.3 Статуту).

18 червня 2014 року учасник товариства ОСОБА_5 помер, спадщину після його смерті прийняла його донька ОСОБА_6

7 липня 2014 року ОСОБА_6 письмово попередила товариство про те, що являється правонаступником 50 відсотків частки статутного капіталу товариства після смерті свого батька ОСОБА_5, має переважне право на вступ до товариства та просила прийняти її в члени товариства, внести відповідні зміни до статуту і зареєструвати їх у встановленому порядку (том 2, а.с.4).

26 березня 2015 року ОСОБА_6 отримала свідоцтво про право спадщину за законом після померлого ОСОБА_5, яка складається із частки у статутному капіталі ТОВ ВКФ «Компанія «СВ», що складає 50 відсотків, вартістю 40600 грн., а 27 березня 2015 року подарувала успадковану частку своїй матері ОСОБА_3 позивачу у цій справі ( том1, а.с. 54-57 ).

В той же день 27 березня 2015 року приватний нотаріус передав ТОВ ВКФ «Компанія «СВ» заяву позивач ОСОБА_3, яка містила відомості про набуття останньою права власності на 50 відсотків статутного капіталу і вимоги внести відповідні зміни до статуту товариства та повідомити її про час і місце проведення загальних зборів ( том 1, а.с. 58).

Вказана заява отримана товариством 30 березня 2015 року.

6 липня 2016 року за участю відповідача ОСОБА_4, частка якої становить 50 відсотків статутного капіталу, відбулися загальні збори товариства, на яких було відмолено спадкоємцям померлого ОСОБА_5 у прийнятті до учасників товариства, вирішено виплатити спадкоємцям померлого учасника частку у майні товариства, вартість якої визначається на день смерті учасника, та частку прибутку, одержаного товариством на день смерті ОСОБА_5 Крім того, вирішено з метою уникнення зменшення розміру статутного капіталу товариства учаснику товариства, що залишився, внести до статутного капіталу вклад у розмірі 40600 грн. та таким чином встановити статутний капітал у розмірі 81200 грн., де 100 відсотків капіталу належить відповідачу ОСОБА_4 Одночасно постановлено з урахуванням змін у статутному капіталі та кількості учасників товариства затвердити Статут товариства в новій редакції та здійснити державну реєстрацію змін до статутних документів. Рішення зборів оформлено протоколом № 1 від 06.07. 2016 року. На підставі вказаного протоколу 11 липня 2016 року Департаментом реєстраційних послу Запорізької міської ради здійснено державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Компанія СВ» зміна складу засновника або інформації про засновників (том1, а.с.173-188).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 і визнаючи за нею право учасника товариства, суд першої інстанції з посланням на норми ч.5 ст. 147, п.2 ст.1219 ЦК України, дійшов висновку, що з набуттям права на частку у статутному капіталі товариства позивач автоматично без рішення загальних зборів набула і право на членство у товаристві. На думку суду першої інстанції, частиною 5 ст.147 ЦК України, яка є спеціальною нормою права, передбачено, що частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства. З викладених підстав судом зроблено висновок, що пунктом 2 ст. 1219 ЦК України встановлено загальне правило щодо спадкування корпоративних прав, а частина 5 ст. 147 ЦК України являється виключенням із загального правила.

Оскільки у статуті товариства відсутні обмеження на перехід прав та обовязків до спадкоємця померлого учасника, то спадкоємець ОСОБА_6, надавши згоду на вступ до товариства у письмовій заяві, направленій товариству у липні 2014 року, з вказаного часу автоматично набула у повному обсязі всі права, в тому числі і немайнові, що належали померлому учаснику ОСОБА_5

Крім того, на думку суду першої інстанції, ст. 147 ч.2 ЦК України передбачено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право зробити відчуження третім особам, що не є учасниками товариства, за умови , що це не заборонено статутом товариства. Виходячи з того, що у статуті товариства, чинного на час укладання договору дарування та проведення загальних зборів, відсутні обмеження щодо відчуження учасником товариства своєї частки третім особам шляхом дарування, то позивач ОСОБА_3 з часу отримання товариством у 2015 році її письмовій заяви про набуття права на частку у статутному капіталі також набула права учасника товариства у повному обсязі.

Такі висновки, зазначив суд першої інстанції, узгоджуються з правовою позицією , висловленою у Постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року у справі № 6-457цс16, та з висновками науково-правничої експертизи Науково-Дослідного інституту приватного права і підприємства ім. Академіка Ф.Г. Бурчака № 01-9\2-204 від 28.10.2015 р. ( том 1, а.с. 257, 59-76).

На підставі викладеного суд визнав загальні збори, які оформлені протоколом № 1 від 06.07.2016року незаконними, оскільки проведені без участі учасника товариства позивача ОСОБА_3 та з порушенням кворуму, а всі рішення зборів недійсними.

Проте колегія суддів вважає, що висновки суду у справі є такими, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

З огляду на фактичні обставини основним предметом дослідження у справі є питання, чи набула спадкоємець ОСОБА_6 після отримання спадщини у вигляді права на частку у статутному капіталі товариства також право учасника товариства.

Пунктом 2 ст. 1219 ЦК України передбачено, що до спадщини не входять права та обовязки , що нерозривно повязані з особою спадкоємця , зокрема право на участь у товаристві, якщо інше не встановлено законом або установчими документами

Посилання суду першої інстанції на те, що частиною 5 статті 147 ЦК України зроблено виключення із загального правила, оскільки передбачено , що перехід права власності на частку в статутному капіталі товариства тягне перехід до спадкоємців повністю або у відповідній частці прав, що належали померлому учасникові спадкодавцеві, не відповідає змісту вказаного закону.

В ньому йде мова про перехід до спадкоємця права власності на частку у статутному капіталі товариства померлого учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства. Але про перехід немайнових прав, які надані учаснику товариства та які мав спадкодавець, в законі не йдеться.

Сторони не оспорюють, що спадкоємець ОСОБА_6 набула право на частку у статутному капіталі товариства, які належали померлому ОСОБА_5 Однак, факт надбання спадкоємцем права на частку у статутному капіталі та його бажання стати учасником товариства не дає підстав для висновку про те, що спадкоємець без рішення загальних зборів товариства про прийняття його учасником товариства автоматично набуває всі прав, які передбачені для учасника товариства.

Такі висновки витікають зі змісту ч.5 ст.147 ЦК України та ст.55 Закону України «Про господарські товариства», якими передбачено, що в разі смерті (ліквідації) учасника товариства спадкоємець (правонаступник) спадкує не право на участь, а право на частку в статному (складеному) капіталі товариства.

Отже, лише після прийняття вищим органом товариства рішення про вступ спадкоємця ( правонаступника) учасником товариства спадкоємець частки у статутному капіталі може стати учасником товариства з наданням корпоративних прав у повному обсязі.

Факт одержання статусу спадкоємця учасника товариства лише засвідчує перехід до спадкоємця майнових прав померлого (частка у статутному капіталі, яка належала померлому учаснику товариства) та дає спадкоємцю право на вступ до господарського товариства. Право ж безпосередньої участі в управлінні господарським товариством (корпоративні права) спадкоємці набувають тільки з моменту вступу до господарського товариства, що має бути підтверджено відповідним рішенням загальних зборів товариства.

Згідно ст. 145 ЦК України та статуту товариства вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори товариства, до компетенції яких віднесено внесення змін до статутних документів, виключення учасників товариства, що також передбачає, у тому числі, прийом спадкоємців до членів товариства або відмову у прийомі на загальних зборах товариства.

Тобто, вказані компетенції загальних зборів товариства є виключним правом товариства, що унеможливлює передачу цих повноважень іншими органам, зокрема суду.

Висновки колегії суддів про те, що спадкоємець може стати учасником товариства тільки після рішення загальних зборів товариства про його прийняття до товариства узгоджуються з судовою практикою.

Так, за аналогічних позовних вимог спадкоємців, які успадкували після смерті учасника товариства з обмеженою відповідальністю право на 50 відсотків частки у статутному капіталі, Верховний Суд України в ухвалі від 3 червня 2009 року зазначив, що спадкоємці набувають лише переважне право на вступ до товариства, а висновки судів попередніх інстанцій про те, що спадкоємці, маючи переважне право на вступ, автоматично набули право учасників товариства, тому мали бути присутні на загальних зборах товариства , є помилковими. Крім того, в ухвалі зроблено висновок про те , що визнання позивачів учасниками товариства віднесено виключно до компетенції загальних зборів товариства та не входить до повноважень судових органів.

Такий же висновок зроблено у постанові Пленуму господарського суду України № 4 від 25.02. 2016 року зі змінами від 14.07.2016 року. Пунктом 4.7 постанови підкреслено, що у разі смерті (ліквідації) учасника товариства з обмеженою відповідальністю спадкоємці (правонаступники) спадкують не право на участь в діяльності товариства, а право на частку в статутному капіталі. Після набуття права на частку капіталу спадкоємці набувають переважне право вступу до цього товариства. При цьому не йдеться про автоматичне набуття такими спадкоємцями права участі у товаристві. Таке право спадкоємці набувають тільки після прийняття загальними зборами рішення про вступ спадкоємця до товариства.

Сукупність викладеного свідчить про те, що на час отримання свідоцтва про право на спадщину спадкоємець ОСОБА_6 не набула корпоративних прав учасника товариства, тому що такого рішення загальними зборами товариства не приймалося. Відтак, позивач ОСОБА_3, отримавши від спадкоємця в дарунок право на частку у статутному капіталі товариства, не є спадкоємцем померлого учасника товариства, не набула корпоративних прав та не набула переважного права на вступ до товариства. Тому її правове становище повинно бути віднесено до третьої особи, яка отримала право на частку у статному капіталі товариства та не є учасником товариства.

Оскільки позивач не набула переважного права вступу в товариство, право її прийому належить до виключної компетенції загальних зборів товариства, які мають право прийняти або відмовити третій особі, яка набула право на частку капіталу, в прийняття до товаристві в якості його учасника.

Як вбачається із матеріалів справи, 6 липня 2016 року учасник товариства відповідач ОСОБА_4 провела загальні збори учасників товариства, рішенням яких відмолено спадкоємцям померлого ОСОБА_5 , тобто спадкоємцю ОСОБА_6 та третій особі позивачу ОСОБА_3 у прийнятті їх до учасників товариства.

Таким чином товариство скористалося правом відмови у прийнятті до товариства як ОСОБА_6, яка до укладання договору дарування мала переважне право на вступ до товариства, так і третій особі позивачу ОСОБА_3, яка такого права не здобула.

Посилання місцевого суду в підтвердження своїх висновків про автоматичне набуття спадкоємцем ОСОБА_9 та позивачем ОСОБА_3Ф усіх корпоративних прав померлого учасника ОСОБА_5 на правову позицію Верховного Суду України у постанові від 14 вересня 2016 року по справ №6-457 цс16 є некоректним.

Зі змісту вказаної постанови Верховного Суду вбачається, що учасники товариства з обмеженою відповідальністю зробили відчуження шляхом продажу своїх часток у статутному капіталі іншим третім особам, які не були учасниками товариства. Після отримання у власність права на частку у статутному капіталі товариства вказані треті особи 26 травня 2010року рішенням загальних зборів товариства були прийняті до складу товариства у якості учасників товариства. Після прийняття до складу товариства між покупцями частки статутного капіталу та товариством виник спір про недійсність договорів купівлі-продажу часток у статутному капіталі.

З урахуванням того, що купівля частки у статутному капіталі проведена у встановленому законом порядку, та треті особи, які набули право на частки у статутному капіталі, були прийнятті до складу товариства , постановою Верховного Суду зроблено висновок, що такий спір є корпоративним та підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Між тим, спір у даній справі не є корпоративним. З посиланням на постанову Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 13 таких висновків дійшов Донецький апеляційний господарський суду у своїй постанові від 29.07.2015 року, залишеній без зміни постановою Вищого господарського суду України 18 .11.2015 року. Вказаним судовим рішенням апеляційного господарського суду скасовано рішення господарського суду Запорізької області від 15.06.2015 року, яким були задоволенні позовні вимоги ОСОБА_3 до ТОВ ВКФ «Компанія «СВ» про зобовязання внести зміни до статуту товариства та зареєструвати у статуті в якості учасника товариства ОСОБА_3, а провадження у справі закрито.

Судовими рішеннями господарських судів апеляційної і касаційної інстанцій зроблені висновки про те, що загальними зборами товариства позивач ОСОБА_3 не була прийнята до складу учасників товариства, тому не набула корпоративних прав учасника товариства , є фізичною особою , яка заявила позивні вимоги до товариства. Такий спір повинен розглядатися судами загальної юрисдикції ( том2, а.с.7 -11, 16-24).

З огляду на обставини справи не може бути покладено в обґрунтування часткового задоволення позовних вимог посилання у рішенні на висновки науково-правової експертизи. Висновки вказаної експертизи являються окремою думкою трьох співробітників науково-дослідного інституту щодо правового статусу позивача у справі і щодо набуття нею прав учасника товариства, у зв'язку з чим, на думку науковців, спір повинен розглядатися господарськими судами. Проте, така думка науковців суперечить нормам матеріального права, що підтверджується висновками у постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 13, якими повинні керуватися суди при розгляді корпоративних спорів ( т.1, а.с. 59-76).

Не ґрунтуються на вимогах закону і висновки суду першої інстанції щодо відсутності кворуму на загальних зборах, проведених без участі позивача ОСОБА_3

Зі змісту п.4.3 Статуту товариства вбачається, що у випадку смерті громадянина , учасника товариства, спадкоємці частки померлого у статутному капіталі мають переважне право вступу до товариств. До моменту вступу спадкоємців до товариства управління та поточна діяльність товариства здійснюється без урахування частки померлого.

Вказані положення Статуту відповідають вимогам ч.1 ст.143 ЦК України, яка встановлює необхідність вказівок у статуті товариства з обмеженою відповідальністю визначення порядку передання ( переходу ) часток статутного капіталу учасникам товариства або іншим особам.

Положення статуту товариства про можливість у випадку смерті учасника товариства не враховувати його голоси при прийнятті рішень іншими учасниками товариства узгоджується зі змістом ч.5 ст. 53 Закону України «Про господарські товариств», з якої вбачається, що до вступу (прийняття) іншої особи у якості учасника товариства загальними зборами, голоси учасника товариства , який відчужив свою частку у статутному капіталі не враховуються.

У випадку смерті учасника товариства та отримання спадкоємцем переважного права на вступ до товариства при підрахунку голосів учасників загальних зборів з посиланням на положення вказаної норми закону «Про господарські товариства» та ст. 8 ЦК України (аналогія закону) постановою Пленуму Вищого господарського Суду України № 4 від 25.92.2-16 року зі змінами від 14 липня 2016 року у п.2.30 визначено, що під час встановлення правомочності загальних зборів враховуються голоси тільки інших учасників товариства, які без урахування голосів померлого учасника товариства у сукупності становлять 100 відсотків голосів.

По справі безперечно встановлено, що засновниками та учасниками товариства являлися відповідач ОСОБА_4 та ОСОБА_5, яким належало по 50 відсотків часток статутного капіталу.

В зв'язку зі смертю учасника товариства ОСОБА_5 інший учасник товариства відповідач ОСОБА_4 06.07.2015 року одноосібно провела загальні збори товариства, рішення яких оформлені протоколом № 1.

Зважаючи на те, що на загальних зборах голоси померлого учасника товариства ОСОБА_5 не підлягали врахуванню, збори слід визнавати такими, що проведені у присутності 100 відсотків голосів учасників товариства.

Тому незалежно від положень п.п. 4.3, 5.4 та 5.5 Статуту товариства про правомочність зборів, якщо на них присутні учасники, які володіють відповідно більше як 50 або 60 відсотків, одноосібне проведення вказаних загальних зборів не суперечить вимогам п.4.3 статуту товариства та сталій судовій практиці у випадку, якщо один з учасників товариства помер , а спадкоємець має переважне право на вступ до товариства.

За вказаних обставин передбачених законом підстав для висновку про неправомочність зборів, на яких спадкоємцю померлого учасника відмовлено у прийнятті до учасників товариства спадкоємців померлого, не вбачається .

Сукупність викладеного дає підстави для висновків про те, що спадкоємець частки у статутному капіталі товариства ОСОБА_6 не успадкувала немайнові права учасника товариства. Набувши право на частку у статутному капіталі товариства за договором дарування, позивач ОСОБА_3 втратила переважне право вступу до товариства і також не набула корпоративних прав. Відтак проведення ОСОБА_4 загальних зборів без участі позивача не являється порушенням статуту товариства, а тому рішення, прийнятті на цих зборах, являються правомочними.

З огляду на викладене доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про необґрунтованість судового рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо спонукання Департаменту реєстраційних послуг провести реєстрацію відповідних змін до статутних документів товариства, являються неспроможними.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Згідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції є неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, та порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

За вказаних обставин рішення суду першої інстанцій на підставі ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у позові.

На підставі ч.5 ст.88 ЦПК України з позивача на користь товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Компанія «СВ» підлягають стягненню понесені останнім судові витрати зі сплати судового збору у суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст.307,309,313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Компанія «СВ» задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 24 листопада 2016 року по цій справі скасувати.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністюВиробничо-комерційна фірма «Компанія «СВ», Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Компанія «СВ», визнання прав учасника товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Компанія «СВ», зобовязання внести зміни до статуту товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Компанія «СВ»залишити без задоволення.

Стягнути зі ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Компанія «СВ» компенсацію судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 1818,96 грн.(одну тисячу вісімсот вісімнадцять гривень 96 коп.)

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: