Рішення № 64804082, 02.02.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1347/17 Справа № 176/881/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Пищида М.М.

Категорія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2017 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

головуючого: ОСОБА_2,

суддів: ОСОБА_3, ОСОБА_4О,

за участі секретаря: Григор»євій В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2016 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_5 про звернення стягнення,-

ВСТАНОВЛЕНО:

У квітні 2014 року ПАТ КБ ПриватБанк звернулось до суду із позовом, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору DNJ0GK00000135 від 02.08.2007 року, відповідач отримав кредит у розмірі 8000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,08% на рік до 02.08.2027 року.

Свої зобовязання за кредитним договором ОСОБА_5 належним чином не виконує, у звязку із чим виникла заборгованість по кредитному договору в сумі 16713,75 доларів США, з яких: 6787,02 доларів США заборгованість за кредитом; 3363,15 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом, а також 5635,58 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором та 928 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом.

В забезпечення виконання зобовязань за вказаним кредитним договором між відповідачем та банком був укладений договір іпотеки від 02.08.2007 року № DNJ0GK00000135, згідно з яким відповідач надав банку в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру, що розташована в АДРЕСА_1. Про наявність заборгованості та вимогу добровільно звільнити житловий будинок банк повідомляв відповідача письмово, що підтверджується відповідними доказами.

У звязку з вищевикладеним позивач просить в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №DNJ0GK00000135 від 02.08.2007 року, в розмірі 16713,75 доларів США, що на момент подання позову еквівалентно 159114,90грн., звернути стягнення на квартиру загальною площею 40кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки банком з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, з можливістю здійснення банком всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки. Виселити відповідача, який зареєстрований та/або проживає у вказаній квартирі та стягнути з нього судові витрати.

Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2016 року В задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_5 про звернення стягнення відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, колегія суддів, дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Відмовляючи у позові ПАТ КБ «ПриватБанк» суд першої інстанції застосував строки позовної давності.

Така позиція районного суду помилкова з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 02 серпня 2008 року між сторонами укладено кредитний договір № DNJ0GK00000135, за яким банк зобовязувався надати позичальнику кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 02.08.2007 року по 02.08.2027 року включно у вигляді не поновлювальної кредитної лінії у розмірі 8000 доларів США, а також у розмірі 1600 доларів США на сплату страхових платежів під 0,84% щомісячно на суму залишку кредиту. Періодом сплати вважати період з «01» по «05» число кожного місяця. Щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 94,37 доларів США для погашення заборгованості, яка складається з заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії (п.7.1) (а.с.20-22).

Того ж дня між банком та ОСОБА_5 укладений іпотечний договір № DNJ0GK00000135 з метою забезпечення виконання останнім своїх зобовязань за вказаним вище кредитним договором. Зокрема, відповідач надав в іпотеку двокімнатну квартиру, загальною площею 40,0 кв.м, яка належить йому на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 30.07.2007 року і розташована в АДРЕСА_3 (п.33.3) (а.с.23-26).

Заборгованість відповідача станом на 27.02.2014 становить 16713,75 доларів США, з яких: 6787,02 доларів США заборгованість за кредитом; 3363,15 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом, а також 5635,58 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором та 928 доларів США - заборгованість з комісії за користування кредитом.

Відповідно до розрахунку останній платіж було здійснено 16.04.2009 року. (а.с.11-13).

На виконання умов кредитного договору та іпотечного договору, відповідачу направлено вимогу-повідомлення про усунення порушень та попереджено , що у разі невиконання зазначеної вимоги банк звернеться до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с.15).

У кредитному договорі строк виконання основного зобовязання чітко визначений строк повного погашення кредиту є 02.08.2027 року.

За таких обставин банк має право предявити вимогу до боржника про виконання порушеного зобовязання щодо повернення кредиту.

Разом з тим, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобовязань ( внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов»язання, яке виникло на основі договору.

Як убачається з кредитного договору позичальник зобовязується погашати заборгованість за кредитом починаючи з місяця , наступного за звітним , щомісяця з «01»по «05»число кожного календарного місяця, частково погашати заборгованість за кредитом та нарахованими процентами. Відповідно до п. 4.1 договору, відповідальність позичальника настає з наступного дня за датою платежу , яка передбачена кредитним договором.

Отже, оскільки кредитним договором передбачено, що чергові платежі боржник повинен здійснювати не пізніше 5 числа, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до ст. 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника.

Згідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якого повязано його початок.

Правова природа пені така, що строк позовної давності щодо її стягнення обчислюється по кожному дню, за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Отже, застосування строку позовної давності в один рік згідно із ст.258 ЦК України , який щодо стягнення неустойки обмежується останніми 12 місяцями перед зверненнями до суду, а починається окремо за кожен день, за який вона нараховується , у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Колегія суддів приходить до висновку про застосування строку позовної давності до заборгованості по пені та відсотках, тобто заборгованість по пені складає 17322,21 грн., а заборгованість по відсоткам складає 31227, 59 грн.

Заборгованість ОСОБА_5 за кредитним договором складає із заборгованості за кредитом 6787,02 доларів США, заборгованості по комісії за користуванням кредитом - 928 доларів США, заборгованість по процентам за користуванням 31 227, 59 грн., заборгованість по пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором 17322,21 грн.

Згідно з ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання боржником основного зобовязання Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Щодо позовних вимог в частині виселення, колегія суддів посилається на наступні підстави.

Звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду здійснюється відповідно до статті 39 Закону України "Про іпотеку".

Так, згідно із частинами першою, другою статті 39 цього Закону в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Частиною першою статті 40 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є стаття 109 ЖК УРСР, у частині першій якої передбачені підстави виселення.

Частина третя статті 109 цього Кодексу регулює порядок виселення громадян.

За змістом частини другої статті 40 Закону України "Про іпотеку" та частини третьої статті 109 ЖК УРСР після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до частини другої статті 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють із жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинне бути зазначене в рішенні суду.

Таким чином, частина друга статті 109 ЖК УРСР установлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання їм іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання їм іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, придбане ними за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою цього жилого приміщення.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі частини другої статті 39 Закону України "Про іпотеку" підлягають застосуванню як положення статті 40 цього Закону, так і норми статті 109 ЖК УРСР.

Отже, за змістом цих норм особам, яких виселяють із жилого будинку (жилого приміщення), що є предметом іпотеки, у звязку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки та яке було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла надається інше постійне житло.

Відповідно до ч.2 ст.308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до розяснень, наданих в п.19 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24.10.2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», апеляційний суд ухвалює рішення про зміну рішення суду першої інстанції у випадку, якщо помилки у неправильно прийнятому рішенні можливо усунути без його скасування, не змінюючи суть рішення.

З огляду на це колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню та ухваленню нового рішення про задоволення позовних вимог.

Згідно ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати у вигляді судового збору, які були сплачені позивачем при зверненні до суду з даним позовом та апеляційною скаргою.

керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 308, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приват Банк" задовольнити.

Рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2016 року - скасувати.

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_5 про звернення стягнення задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 7715, 02 доларів США, що курсом 9.52 відповідно до службового розпорядження НБУ від 27.02.2014 року складає 73446, 99 грн., звернути стягнення на квартиру загальною площею 40,00 кв. м., житловою площею 26,20 кв. м., яка розташована за адресою:Дніпропетровська область, АДРЕСА_4, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки №DNJ0GK00000135 від 02.08.2007 р.) публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" з укладанням від імені ОСОБА_5 шляхом продажу вказаного предмета іпотеки з укладанням від імені відповідачадоговору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою ? покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності та дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» усіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предметаіпотеки.

В частині позовних вимог щодо виселення ОСОБА_5 з будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_5 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" судовий збір у розмірі 3609, 37 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: