Ухвала суду № 64803700, 15.02.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

15 лютого 2017 року К/800/36004/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Голубєва Г.К., розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 червня 2016 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2016 р. у справі № 815/2092/16 за позовом Приватного підприємства "АКС" до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "АКС" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 червня 2016 р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2016 р., позов задоволено.

Державна податкова інспекція у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи, слід погодитись із наступними висновками судів.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 48.1 ст. 48 ПК України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями п. 46.5 ст. 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 ПК України у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Згідно п. 50.3 ст. 50 ПК України у разі, якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.

Статтею 57 Податкового кодексу України передбачено, що у складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань. Відповідно до підпункту 14.1.39. пункту 14.1 статті 14 Кодексу грошове зобов'язання платника податків - сума грошових коштів, які платник податків зобов'язаний сплатити до відповідного бюджету в якості податкового зобов'язання.

Відповідно до абзаців 1,4,9 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації. У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.

Джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів (пункт 87.1 статті 87 Податкового кодексу України).

28.02.2014 року позивачем засобами електронного зв'язку направлено відповідачу податкову декларацію з податку на прибуток за 2013 рік, 27.05.2014 року позивачем подано уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток за 2013 рік та в подальшому 09.09.2014 року позивачем подано уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток за 2013 рік. В зазначених деклараціях позивачем визначено самостійно податок на прибуток за звітний (податковий) період.

Податкові декларації (звітна та уточнюючі) з податку на прибуток підприємства позивача за 2013 рік були прийняті контролюючими органами.

Податковий орган уточнюючі декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік прийняв, а перевірку провів лише зі спливом року в грудні 2015 року, а тому мав відобразити показники уточнюючий декларацій у обліковій картці підприємства.

Механізм ведення територіальними органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів встановлено Порядком ведення органами Міндоходів оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженим наказом Міндоходів від 05.12.2013 року №765 (далі - Порядок № 765 ).

Аналізуючи норми Порядку №765, суди дійшли вірного висновку, що нарахування податків в інтегрованій картці платника здійснюється відповідно до звітності, що подається платником до територіального органу Міндоходів, датою граничного строку сплати таких зобов'язань, а при поданні уточнюючого розрахунку, що збільшує або зменшує грошові зобов'язання минулих податкових періодів - датою його подання.

Тобто, з моменту подання уточнюючого розрахунку у відповідача виникає обов'язок внести відповідні зміни до картки платника податків.

Крім того, враховуючи положення пп.9.1.1 п.9.1 ст.9 ПК України авансовий внесок з податку на прибуток є невід'ємною частиною такого податку, а тому відповідно не може розцінюватися як окремий вид податку.

Враховуючи встановлені фактичні обставини справи, а також звертаючи увагу на те, що акт перевірки від 03.12.2015 року та оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 25.12.2015 року складені відповідачем після подання позивачем уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток за 2013 рік (від 09.09.2014 року), доказів невідповідності якої вимогам законодавства відповідачем не надано, суди дійшли вірного висновку, що позивачем не було допущено несплати узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених чинним законодавством, у зв'язку з чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними.

Відповідно до положень пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування судами норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті – пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

При цьому, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на те, що в рішенні Європейського суду з прав людини від 3 грудня 2003 року у справі "Рябих проти Росії" зазначено, що повноваження вищих судів щодо перегляду судових рішень мають використовуватись задля виправлення судових помилок.

Виходячи із змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, які відповідають практиці Вищого адміністративного суду України у цій категорії справ, ця касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи з урахуванням специфіки спірних правовідносин та повноти встановлення судами фактичних обставин справи. Заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суд неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 червня 2016 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2016 р.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г.К. Голубєва