Постанова № 64803523, 14.02.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/11155/16 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В.

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 лютого 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Кузьмишиної О.М.,

секретаря Понсе Кашоіда О.,

за участю:

представника позивача: Каплі О.М.

представника відповідача: Панасюк Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кроналайн» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування податкових повідомлень - рішень, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кроналайн» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 листопада 2016 року, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Кроналайн» звернулося у суд із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, у якому просило скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 27 квітня 2016 року № 0005121406, №0005131406.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 листопада 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов до висновку, що твердження позивача, покладені в основу заявлених позовних вимог, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду даної справи.

Проте, з таким висновком суду не можна погодитися в повній мірі.

Колегією суддів установлено, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Кроналайн» з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за імпортними контрактами від 01.02.2011 №01022011, від 08.07.2013 №08/07/2013, від 10.07.2013 №10/07/2013, від 12.07.2013 №12/07/2013, від 13.07.2013 №13/07/2013, від 19.07.2013 №19/07/2013, від 24.07.2013 №07/24/2013, від 16.08.2013 №16/08/2013, від 30.08.2013 №30/08/2013, від 09.01.2014 №09/01/2014, від 25.01.2014 №25/01/2014, від 17.04.2014 №17/04/2014, від 17.06.2014 №17/06/2014, від 16.10.2014 №16/10/2014, від 27.10.2014 №27/10/2014, від 21.11.2014 №21/11/2014, від 02.12.2014 №02/12/2014, від 16.02.2015 №16/02/2015, від 17.02.2015 №17/02/2015, від 23.02.2015 №23/02/2015, від 23.04.2015 №23/04/2015, від 11.06.2015 №11/06/2015, від 03.08.2015 №03/08/2015.

За результатами вказаної перевірки контролюючим органом зроблено висновок про порушення позивачем вимог статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» (зі змінами та доповненнями) щодо обов'язкового декларування валютних цінностей, що перебувають за межами України, а саме: порушення строків декларування станом на 01.10.2014, на 01.04.2015, на 01.07.2015, на 01.10.2015 та на 01.01.2016.

За результатами проведення перевірки, податковим органом складено акт від 13.04.2016 року №276/26-15-14-06-04/32645517 та прийнято податкові такі повідомлення-рішення від 27.04.2016 року:

- №0005121406, яким товариству за порушення статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» нараховано суму грошового зобов'язання в якості пені за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 414 289,38 грн.;

- №0005131406, яким товариству за порушення пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» нараховано суму грошового зобов'язання за штрафними санкціями за порушення валютного законодавства у розмірі 850,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, зазначені податкові повідомлення - рішення залишені без змін.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся у суд із адміністративним позовом.

Обговорюючи правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Пунктами 1 постанов Правління Національного банку України від 14.05.2013 року № 163, від 14.11.2013 року № 453, від 12.05.2014 року № 270 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті», від 20.08.2014 року № 515, від 20.11.2014 року № 734 «Про врегулювання ситуації на валютному ринку України», від 01.12.2014 року № 758, від 03.03.2015 року № 160, від 03.06.2015 року № 354, від 03.09.2015 року №581, від 04.12.2015 року № 863 «Про врегулювання на грошово-кредитному та валютному ринках України» установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Судом встановлено, що позивачем порушено строки розрахунків в іноземній валюті за перевіряємий період, а саме: надходження товару за зовнішньоекономічними договорами від 01.02.2011 №01022011, від 08.07.2013 №08/07/2013, від 10.07.2013 №10/07/2013, від 12.07.2013 №12/07/2013, від 13.07.2013 №13/07/2013, від 19.07.2013 №19/07/2013, від 24.07.2013 №07/24/2013, від 16.08.2013 №16/08/2013, від 30.08.2013 №30/08/2013, від 09.01.2014 №09/01/2014, від 25.01.2014 №25/01/2014, від 17.04.2014 №17/04/2014, від 17.06.2014 №17/06/2014, від 16.10.2014 №16/10/2014, від 27.10.2014 №27/10/2014, від 21.11.2014 №21/11/2014, від 02.12.2014 №02/12/2014, від 16.02.2015 №16/02/2015, від 17.02.2015 №17/02/2015, від 23.02.2015 №23/02/2015, від 23.04.2015 №23/04/2015, від 11.06.2015 №11/06/2015, від 03.08.2015 №03/08/2015.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Органи доходів і зборів вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Із змісту наведених правових норм убачається, що підставою для звільнення резидента від відповідальності за порушення граничних строків надходження товару за зовнішньоекономічними договорами є вина нерезидента щодо порушення таких строків, яка встановлена відповідним рішенням суду, Міжнародного комерційного арбітражного суду чи Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України.

Оскільки позивачем не заперечується, що за зазначеними вище господарськими операціями надходження товару відбулося із простроченням граничного строку, а належних доказів того, що останнє сталося з вини контрагентів позивачем не надано, податковим органом правомірно нараховано пеню відповідно до ст.ст. 2, 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті.

До того ж, колегія суддів звертає увагу, що до матеріалів справи долучено відповідний розрахунок пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержання виручки (вартості недоставленого) товару в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом НБУ на день виникнення заборгованості, розмір пені, нарахований відповідно до зазначеного розрахунку, позивачем не спростовується.

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі щодо того, що розрахунок граничного строку здійснення розрахунків в іноземній валюті здійснювався за постановами Правління НБУ, прийнятими у 2015 році, за господарськими операціями, які були здійснені по суті до набрання чинності цими постановами, що виключає можливість застосування їх дії на правовідносини, що виникли до цього, колегія суддів не приймає до уваги. Позаяк, із змісту акта перевірки убачається, що до позивача застосовано санкції за порушення строків розрахунків відповідно до постанов НБУ від 14.05.2013 року, від 14.11.2013 року, від 12.05.2014 року, від 20.08.2014 року, від 20.11.2014 року, від 01.12.2014 року, від 03.03.2015 року, від 03.06.2015 року, від 03.09.2015 року, від 04.12.2015 року, які були чинні під час дії та виконання вищезазначених контрактів.

Окрім того, на думку колегії суддів, порядок розрахунків за експортно-імпортними операціями не залежить від моменту (дати) укладення зовнішньоекономічного контракту, відтак за експортно - імпортними операціями, які здійснюються у 2013 - 2015 роках, застосовується 90 - денний строк розрахунків незалежно від дати укладання зовнішьоноекономічного договору.

Таким чином, місцевий суд дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для скасування податкового повідомлення - рішення від 27 квітня 2016 року №0005121406, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Кроналайн» за порушення статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» нараховано суму грошового зобов'язання в якості пені за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 414 289,38 грн.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про правомірність податкового повідомлення - рішення №0005131406, яким товариству за порушення пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» нараховано суму грошового зобов'язання за штрафними санкціями за порушення валютного законодавства у розмірі 850,00 грн., з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» № 15-93 від 26.11.2015 року встановлено, що валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України.

Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

До резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції): за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету, - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України (абзац 8 частини 2 ст. 16 вказаного Декрету).

При цьому, статтею 16 вказаного Декрету встановлено, що санкції, передбачені цим пунктом, застосовуються Національним банком України та за його визначенням - підпорядкованими йому установами.

Положення Указу Президента України № 734/99 від 27.06.1999 «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства», яким органи державної податкової служби наділено повноваженнями застосовувати до резидентів і нерезидентів України санкції, передбачені пунктом 2 статті 16 Декрету № 15-93, не підлягають застосуванню, оскільки, врегульовуючи по-іншому питання, які були врегульовані законом (Декретом, виданим у межах повноважень, наданих Законом України від 18 листопада 1992 року № 2796-XII "Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання"), Указ суперечить обмеженням, встановленим пунктом 4 Перехідних положень Конституції України та необґрунтовано створює протиріччя в правовому регулюванні відносин.

Ураховуючи відсутність визначення повноважень податкових органів щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення Декрету № 15-93, Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві діяло з перевищенням наданих йому повноважень.

Таке застосування статті 16 Декрету № 15-93 відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 07.02.2012 у справі за позовом ТОВ «Крим Інтеройл» до ДПІ в м. Керчі Автономної Республіки Крим про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення - рішення від 27 квітня 2016 року №0005131406, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 листопада 2016 року скасуванню в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про скасування даного податкового повідомлення - рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кроналайн» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 листопада 2016 року в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про скасування податкового повідомлення - рішення від 27 квітня 2016 року №0005131406 скасувати. Адміністративний позов у цій частині задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 27 квітня 2016 року №0005131406.

У решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 листопада 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Кузьмишина

(Повний текст постанови складений 17 лютого 2017 року.)

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Кузьмишина О.М.