Постанова № 64803516, 14.02.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/233/16 Головуючий у 1-й інстанції: Клопот С.Л.

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 лютого 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Бєлової Л.В.,

секретаря Понсе Кашоіда О.,

за участю:

представника позивача: Шамка О.Б.,

представника відповідача: Репехи О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український торгівельний дім «Белшина» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Український торгівельний дім «Белшина» звернулося у суд із позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 19 січня 2016 року (Форма «П») №0000122200 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3 173 654 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить, скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню, з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність оскаржуваного податкового - повідомлення рішення, встановивши реальність господарських операцій позивача із контрагентами, на підставі яких ним сформовано витрати, що визначаються при визначенні об'єкта оподаткування.

Проте, з таким висновком суду не можна погодитися.

Колегією суддів установлено, що в період з 26 жовтня 2015 року по 25 грудня 2015 року відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Український торгівельний Дім «Белшина» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року.

За результатами перевірки посадовими особами податкового органу був складений акт №4/22/35237656 від 04.01.2016 року, у якому відповідач дійшов до висновку про порушення позивачем п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п.137.10 ст. 137 Податкового Кодексу України та заниження доходів на суму 3173 654 грн.

До зазначених висновків відповідач дійшов на підставі того, що перевіркою неможливо підтвердити факт поставки товарів від ТОВ «УТД Белшина» саме ТОВ «Маркттранс», ТОВ «Ентер Шоп», що свідчить про нікчемність угод позивача із вказаними контрагентами.

На підставі зазначеного акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 19 січня 2016 року (Форма «П») №0000122200, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3 206854 грн.

Не погоджуючись із рішенням в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3 173 654 грн., позивач звернувся у суд.

Обговорюючи правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів зазначає наступне.

За визначенням підпункту 14.1.257 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів.

Відповідно до пункту 135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 135.2 цієї статті).

Підпунктом 135.5.4 пункту 135.5 ст. 135 ПК визначено, що інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 01 грудня 2014 року по 31 грудня 2014 року позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини на підставі договорів поставки з контрагентами: TOB «Маркетсенс» та TOB «ЕНТЕР ШОП».

Так, згідно умов договору від 04.04.2014 року №68/1, укладеного між ТОВ «УТД Белшина» (постачальник) та ТОВ «Маркетсенс» (покупець), постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар (автошини), окремими партіями, відповідно до замовлення покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. Фактична кількість, асортимент, ціна та загальна вартість товару, що підлягає поставці покупцеві, вважаються узгодженими сторонами в момент отримання постачальником попередньої оплати згідно умов договору в момент підписання бухгалтерських документів.

Згідно умов договору від 31.03.2014 року №65, укладеного між ТОВ «УТД Белшина» (постачальник) та ТОВ «Ентер Шоп» (покупець), постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар (автошини), окремими партіями, відповідно до замовлення покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. Фактична кількість, асортимент, ціна та загальна вартість товару, що підлягає поставці покупцеві, вважаються узгодженими сторонами в момент отримання постачальником попередньої оплати згідно умов договору в момент підписання бухгалтерських документів.

Позивачем були виписані на користь вказаних контрагентів податкові накладні, які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також зазначені господарські операції були відображені в бухгалтерському обліку відповідно до оборотно - сальдових відомостей.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов та скасовуючи спірне податкове повідомлення - рішення, виходив з реального характеру поставки позивачем на користь TOB «Маркетсенс» та TOB «ЕНТЕР ШОП» товарів.

Разом з тим, факт поставки позивачем на користь TOB «Маркетсенс» та TOB «ЕНТЕР ШОП» товарів спростовується матеріалами справи, а оцінка доказів у справі зроблена місцевим судом без дотримання вимог статті 86 КАС України, відповідно до якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 69 цього Кодексу встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина 2 цієї статті).

На думку колегії суддів, висновки місцевого суду щодо реальності поставки позивачем товарів TOB «Маркетсенс» та TOB «ЕНТЕР ШОП» є передчасними та зробленими без з'ясування усіх обставин у справі та із порушенням норм процесуального права.

Заперечуючи проти позову та доводячи правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення, ДПІ у судовому процесі посилається на обставини, які спростовують реальність господарських операцій з поставки позивачем на користь TOB «Маркетсенс» та TOB «ЕНТЕР ШОП» товарів.

Так, контролюючий орган, поряд із доводами про відсутність у цих товариств матеріально-технічної бази для здійснення господарської діяльності (відсутність основних засобів, трудових ресурсів), посилався на протокол допиту свідка ОСОБА_4 під час здійснення кримінального провадження № 32014110000000047 від 20.11.2014 року, а також на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 04 вересня 2015 року про закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_4, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 ст. 27, частиною 1 ст. 205 КК України, звільнення останнього від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Зокрема, досудовим слідством було встановлено, що ОСОБА_4 приблизно на початку грудня 2011 року, вступивши у попередню змову із його знайомим, спрямовану на створення ТОВ «Маркетсенс», без мети ведення фінансово - господарської діяльності, вчинив дії, результатом яких стало придбання та перереєстрація суб'єкту підприємницької діяльності, яка в подальшому використовувалася для прикриття незаконної діяльності, а саме сприяння суб'єктам реального сектору економіки в мінімізації податкових зобов'язань та розкрадання державних коштів. Окрім того, під час зазначеного провадження ОСОБА_4 пояснив, що на підприємствах TOB «Маркетсенс» та TOB «ЕНТЕР ШОП» він ніколи не працював, розрахункові рахунки, які належать вказаним підприємствам ніколи не відкривав, печатки цих товариств ніколи не отримував та не підписував жодних договорів чи інших документів як директор зазначених підприємств.

Відповідно до частини 1 ст. 205 КК України фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

За змістом цієї норми злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб'єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємства виключно з метою здійснення злочинної діяльності.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 28 вересня 2016 року у справі №825/1004/13а.

Відповідно до частини 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Частиною 2 цієї статті визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Наведеним доводам ДПІ на підтвердження відсутності реального характеру поставки позивачем на користь TOB «Маркетсенс» та TOB «ЕНТЕР ШОП» товарів, місцевий суд у порушення вимог статті 86 КАС України не дав належної оцінки, тоді як обставини, на які посилається податковий орган, входять до предмету доказування у справі і мають істотне значення для вирішення питання стосовно правомірності збільшення у податковому обліку позивача доходу.

Колегія суддів дійшла до висновку, що з урахуванням пояснень, викладених в протоколі допиту свідка ОСОБА_4 під час здійснення кримінального провадження № 32014110000000047 від 20.11.2014 року, а також ухвали Печерського районного суду м. Києва від 04 вересня 2015 року про закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_4, спростовується реальність поставки позивачем товарів TOB «Маркетсенс» та TOB «ЕНТЕР ШОП», а первинні документи бухгалтерського обліку, на яких зазначено прізвище, ім'я та по батькові ОСОБА_4, як директором зазначених підприємств, не можуть уважатися достовірними.

При цьому, судова колегія ураховує, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. Така правова позиція також наводиться в постановах Верховного суду України від 14 червня 2016 року у справі №21-1318а/16, від 22 листопада 2016 року у справі №826/11397/14.

Відповідно до частини 1 ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Окрім того, відсутність обвинувального вироку щодо ОСОБА_4, як посадової особи - директора TOB «Маркетсенс» та TOB «ЕНТЕР ШОП», не може спростовувати достовірність його пояснень відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.

До того ж, як зазначалося вище, ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04 вересня 2015 року, копія якої наявна в матеріалах справи, ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності (з нереабілітуючих обставин).

Зазначеною ухвалою суду, яка набрала законної сили, установлено, що ОСОБА_4, прізвище якого зазначено в первинних документах TOB «Маркетсенс» та TOB «ЕНТЕР ШОП», як прізвище директора вказаних товариств, жодних первинних документів не підписував, податкову та фінансову звітність не формував.

Відповідно до частини 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина 2 ст. 71 КАС України). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 ст. 71 КАС України обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.

Оцінюючи докази, наявні у даній справі, колегія суддів дійшла до висновку, що сам факт наявності видаткових та податкових накладних, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, тоді як для податкового обліку значення має саме факт поставки товару тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження податкового кредиту.

Таким чином, надані позивачем первинні документи бухгалтерського та податкового обліку не є достатніми доказами фактичного виконання операцій; спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими ДПІ фактами ознак фіктивної діяльності контрагентів позивача свідчить про безтоварність господарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього товариства.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, що є підставою для відмови в їх задоволенні.

Відтак, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваній постанові, прийнятій з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також за неповного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року скасувати.

У задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Український торгівельний дім «Белшина» відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяЛ.В. Бєлова

(Повний текст постанови складений 17 лютого 2017 року.)

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Бєлова Л.В.