Постанова № 64803415, 13.02.2017, Луганський окружний адміністративний суд

8.3.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 лютого 2017 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1271/15

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Смішливої Т.В.

при секретарі судового засідання: Бутенко К.В.,

за участю

представника позивача Мотигіної Ю.В.

представника відповідача Адоніної І.В;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськобленерго" до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськобленерго" (далі - ТОВ "Луганськобленерго") до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання протиправними дій щодо проведення перевірок та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що ДПІ у м. Сєвєродонецьку проведено камеральні перевірки податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ "Луганськобленерго" за грудень 2014 року, січень, лютий, березень та квітень 2015 року, за наслідками яких ДПІ були складено акти перевірок.

На підставі акта перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за грудень 2014 року від 18.02.2015 № 143/12-14-15-03/39104114 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми "В4" № 0000351503 від 13.03.2015 про зменшення розміру від'ємного значення ПДВ у розмірі 146738407,00 грн та податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 02.06.2015 № 0002461503 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у сумі 386868,00 грн., з яких основний платіж - 257912,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 128956,00 грн.

На підставі акта перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за січень 2015 року від 19.03.2015 № 360/12-14-15-03/14-39104114 винесено податкові повідомлення-рішення форми "В4" від 08.04.2015 № 0001061503 про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 142394588,00 грн. та форми "Р" № 0001081503 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 5430152,50 грн., з яких основний платіж - 4344122,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 1086030,50 грн., а також податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 18.06.2015 № 0002621503 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 1085576,50 грн., з яких за основним платежем - -303,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1085879,00 грн.

На підставі акта перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за лютий 2015 року від 17.04.2015 № 725/12-14-15-03/25-39104114 винесено податкові повідомлення-рішення від 18.05.2015 форми "В4" № 0002131503 про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 140956228,00 грн. та форми "Р" № 0002141503 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 2157540,00 грн., з яких 1438360,00 грн. за основним платежем та 719180,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

На підставі акта перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за березень 2015 року від 19.05.2015 № 888/12-14-15-03/25-39104114 винесено податкові повідомлення-рішення від 26.06.2015 форми "В4" № 0002722201 про зменшення від'ємного значення ПДВ у сумі 139517906,00 грн. та форми "Р" № 0002712201 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 1438360,00 грн. за основним платежем та 719180,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

На підставі акта перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за квітень 2015 року від 19.06.2015 № 1182/12-14-15-03/25-39104114 винесено податкові повідомлення-рішення від 14.08.2015 форми "В4" № 0005351503 про зменшення від'ємного значення ПДВ у сумі 138079546,00 грн. та форми "Р" № 0005341503 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 2157540,00 грн., з яких 1438360,00 грн. за основним платежем та 719180,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались ТОВ "Луганськобленерго" в адміністративному порядку, однак, скарги залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Крім того, на підставі актів камеральних перевірок наступної податкової звітності ТОВ "Луганськобленерго" з податку на додану вартість податковим органом винесено такі податкові повідомлення-рішення:

- від 15.09.2015 форми "В4" № 0006231503 про зменшення від'ємного значення ПДВ у розмірі 136679801 грн. та форми "Р" № 0006221503 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 1399745 грн. за основним платежем та у сумі 699872,50 грн. штрафні санкції на підставі акта камеральної перевірки податкової звітності з ПДВ за травень 2015 року від 17.07.2015 № 145/12-14-15-03/25-39104114;

- від 15.09.2015 форми "В4" № 0006251503 про зменшення від'ємного значення ПДВ у розмірі 135649185 грн. та форми "Р" № 0006241503 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 1030616 грн. за основним платежем та у сумі 515308 грн. штрафні санкції на підставі акта камеральної перевірки податкової звітності з ПДВ за червень 2015 року від 19.08.2015 № 159/12-14-15-03/25-39104114;

- від 07.10.2015 форми "В4" № 0006771501 про зменшення від'ємного значення ПДВ у розмірі 134232 627грн. та форми "Р" № 0006781501 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 1416558 грн. основного платежу та у сумі 708279 грн. штрафної санкції на підставі акта камеральної перевірки податкової звітності з ПДВ за липень 2015 року від 18.09.2015 № 405/12-14-15-03/25-39104114;

- від 06.11.2015 форми "В4" № 0007491501 про зменшення від'ємного значення ПДВ у розмірі 132783430 грн. та форми "Р" № 0007481501 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 1449197 грн. основного платежу та у сумі 724598,50 грн. штрафної санкції на підставі акта камеральної перевірки податкової звітності з ПДВ за серпень 2015 року від 20.10.2015 № 741/12-14-15-01/25-39104114;

- від 07.12.2015 форми "В4" № 0008381501 про зменшення від'ємного значення ПДВ у розмірі 131399303 грн. та форми "Р" № 0008371501 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 1384127 грн. основного платежу та у сумі 692063,50 грн. штрафної санкції на підставі акта камеральної перевірки податкової звітності з ПДВ за вересень 2015 року від 20.11.2015 № 1052/12-14-15-01/25-39104114.

Прийняті податкові повідомлення-рішення позивач вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню, з наступних підстав.

Згідно висновків акта перевірки податкової звітності з ПДВ за грудень 2014 року, на яких ґрунтуються висновки усіх подальших актів перевірок, позивачем порушено п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме завищено суму податкового кредиту та від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на 14673407,00 грн.

Вказані висновки ґрунтуються на тому, що ТОВ "Луганськобленерго" включено до декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року дані про операцію внесення до статутного капіталу ТОВ "Луганськобленерго" майна ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" (надалі - ТОВ "ЛЕО") на загальну суму 14673407,00 грн без наявності первинних документів про отримання майна, як внеску до статутного капіталу ТОВ "Луганськобленерго".

В актах камеральних перевірок наступних спірних періодів висновки про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються виключно на тому, що платником податку не відображено у податковій звітності з податку на додану вартість результати попередньої камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість за грудень 2014 року, що призвело до порушення ТОВ "Луганськобленерго" вимог пунктів 200.1 та 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 23.09.2014 № 966 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 23.01.2015 № 13) (далі - Порядок), що призвело, до завищення сум непогашеного від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів та заниження сум податку на додану вартість, які підлягають нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду.

Позивач вважає такі висновки ДПІ безпідставними, а винесені на їх підставі податкові повідомлення-рішення неправомірними незаконними з огляду на те, що ДПІ не мала права проводити камеральні перевірки податкової звітності з податку на додану вартість у 2015 році, оскільки пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014р. №71-VIII (надалі - Закон №71) встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Закон №71 набрав чинності 01.01.2015р. У зв'язку із тим, що за попередній 2014 календарний рік доход Товариства склав 1 304 874 грн., ДПІ не мало повноважень на проведення всіх видів перевірок Товариства протягом 2015 року.

Крім того, в актах перевірок за січень - вересень 2015 року відповідач безпідставно посилається на висновки акта перевірки за грудень 2014 року, яким встановлено відсутність права у ТОВ "Луганськобленерго" на включення до складу податкового кредиту операції з отриманню ТОВ "Луганськобленерго" у грудні 2014 року необоротних активів як внеску до статутного капіталу від ТОВ "ЛЕО", оскільки положення п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, пп. б) п. 198.1 ст. 198, п. 198.2 ст. 198, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 статті 198, абзацом тринадцятим пункту 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) не забороняють платнику податку включати до податкового кредиту суми податку за наслідками господарських операцій, дійсність та достовірність яких має підтверджуватися податковими накладними або іншими документами, що посвідчують право на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Відповідно до рішення учасників ТОВ "Луганськобленерго", оформленого протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Луганськобленерго" від 18.12.2014, в якості внеску до статутного фонду Товариства ТОВ "ЛЕО" передало майно відповідно до Акту приймання-передачі майна в статутний капітал ТОВ "Луганськобленерго" від 26.12.2014.

Передавши майно до статутного капіталу позивача, ТОВ "ЛЕО" не надало ТОВ "Луганськобленерго" податкову накладну та не зареєструвало її у Реєстрі податкових накладних, посилаючись на форс-мажорні обставини, настання яких підтверджується відповідними сертифікатами, які надані ТОВ "ЛЕО" Торгово-промисловою палатою України.

У зв'язку з цим ТОВ "Луганськобленерго" включено до декларації з ПДВ за грудень 2014 року до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 146996319,00 грн. по операції з придбання у ТОВ "ЛЕО" активів (майна) як внеску до статутного фонду ТОВ "Луганськобленерго" та подано до ДПІ заяву про відмову постачальника (ТОВ "ЛЕО") надати податкову накладну (Додаток 8 до декларації за грудень 2014 року). Разом із додатком 8 ТОВ "Луганськобленерго" листом від 16.01.2015 № 01-01/16-01-15 податковому органу направлено копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання активів (майна) як внесок до статутного капіталу, а саме: копія акта приймання-передачі майна в статутний капітал ТОВ "Луганськобленерго" від 26.12.2014 з 5-ма додатками. Тобто, позивачем надано копії первинних документів, визначених абзацом 13 пункту 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

На думку позивача вказаних документів достатньо для підтвердження правомірності включення до складу податкового кредиту сум ПДВ за операцією з отримання майна чк внесок до статутного капіталу ТОВ "Луганськобленерго".

Позивач вважає помилковим висновок про те, що відсутність державної реєстрації прав на нерухоме майно, яке передано ТОВ "ЛЕО" як внесок до статутного капіталу Товариства, позбавляє ТОВ "Луганськобленерго" права на податковий кредит.

Оскільки податкові повідомлення-рішення № 0001061503 та № 0001081503 від 08.04.2015, винесені на підставі акта перевірки звітності за грудень 2014 року, а також податкові повідомлення-рішення, винесені на підставі подальших камеральних перевірок позивача, оскаржувались ним в адміністративному порядку та не набули статусу узгоджених, позивач вважає свої дії з не відображення ТОВ "Луганськобленерго" у податковій звітності з податку на додану вартість за січень - вересень 2015 року результатів попередньої перевірки податкової звітності з податку на додану вартість за грудень 2014 року правомірними.

У зв'язку з викладеним позивач просив визнати протиправними дії відповідача з проведення камеральних перевірок податкової звітності з податку на додану вартість за грудень 2014 року, січень-вересень 2015 року відносно ТОВ "Луганськобленерго" та скасувати податкові повідомлення-рішення, винесені на підставі вказаних актів перевірок.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача проти позову заперечував, надав до суду письмові заперечення (Т. 16 а.с. 34-39), у яких зазначив, що на підтвердження правомірності формування податкового кредиту з ПДВ позивачем надано лише копію акта приймання-передачі майна в статутний капітал від 26.12.2014 з 5 додатками на 801 аркуші, копію заяви про відмову постачальника (ТОВ "ЛЕО") надати податкову накладну, відповідь ТОВ "ЛЕО" на скаргу, копії сертифікатів про форс-мажорні обставини. При цьому не надано доказів проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та рухоме майно за ТОВ "Луганськобленерго", не надано доказів здійснення бухгалтерського обліку прийнятого до статутного капіталу майна на загальну суму 883455410,40 грн. Крім того, все майно, зазначене в акті приймання-передачі майна в статутний капітал від 26.12.2014 в цей же день, 26.12.2014, передано в оренду ТОВ "ЛЕО". Відповідач вважає, що проведення вказаних двох операцій в один день неможливо. Позивач не надав жодних правовстановлюючих документів на отримане майно, а тому відповідач вважає, що зазначена операція з отримання майна в статутний капітал є нереальною. Не зареєструвавши за собою право власності на майно, передане до статутного капіталу актом від 26.12.2014, ТОВ "Луганськобленерго" не мало права також укладати угоду про передачу зазначеного майна в оренду ТОВ "ЛЕО". З урахуванням зазначеного відповідач вважає, що позивач не оформивши належним чином право власності на майно, отримане за актом приймання-передачі майна в статутний капітал від 26.12.2014, не мав права на включення даних про таку операцію до податкової звітності з податку на додану вартість за грудень 2014 року та формування податкового кредиту на суму 146738407,00 грн. На підставі викладеного, представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до такого.

Відповідно до Статуту ТОВ "Луганськобленерго", затвердженого протоколом загальних зборів учасників товариства від 18.12.2014, єдиним його учасником є ТОВ "ЛЕО", яке знаходиться в м. Луганську. Статтею 6 Статуту визначено, що для забезпечення діяльності Товариства за рахунок вкладів Учасників створюється статутний капітал (фонд) Товариства у розмірі 883489934 грн. Вкладом учасника - ТОВ "ЛЕО" є грошові кошти у розмірі 4000 дол. США, що становить 34523,60 грн., та майно, зазначене у додатку до протоколу Загальних зборів учасників ТОВ "Луганськобленерго" від 18.12.2014, загальною вартістю 883455410,40 грн. з ПДВ (Т. 1 а.с.40-61).

Актом приймання-передачі майна в статутний капітал ТОВ "Луганськобленерго" від 26.12.2014 ТОВ "ЛЕО" передало, а Товариство прийняло майно відповідно до Додатків до цього Акту, а саме: згідно Додатку № 1 "Основні засоби"; Додатку № 2 "Об'єкти незавершеного будівництва"; Додатку № 3 "Малоцінні необоротні матеріальні активи"; Додатку № 4 "Обладнання"; Додатку № 5 "Запаси".

Загальна вартість майна, яке передається згідно цього Акту до статутного капіталу ТОВ "Луганськобленерго", складається за підсумком Додатків 1+2+3+4+5

- основні засоби на загальну суму 632116064,00 грн.;

- об'єкти незавершеного будівництва на загальну суму 28916544,00 грн.;

- малоцінні необоротні матеріальні активи на загальну суму 50790961,00 грн.;

- обладнання на загальну суму 9189086,00 грн.;

- запаси на загальну суму 15200187,00 грн. (Т. 1 а.с.62-63).

ТОВ "Луганськобленерго" подано до ДПІ у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області податкову декларацію з податку на додану вартість разом із заявою про відмову постачальника надати податкову накладну (додаток № 8 до податкової декларації з ПДВ). (Т. 1 а.с. 16-31)

До заяви про відмову постачальника (ТОВ "ЛЕО") надати податкову накладну додано копію заяви зі скаргою (вимогою) про надання податкової накладної № 12-01/26-12 від 26.12.2014, копію акту приймання-передачі майна в статутний капітал з додатками на 805 аркушах, копію відповіді на заяву зі скаргою (вимогу) від 29.12.2014 № 01-34/2/3757, копію сертифікату Торгово-промислової палати України № 691 (висновок) про форс-мажорні обставини (обставини не переборної сили) та копію сертифікату Торгово-промислової палати України № 692 (висновок) про форс-мажорні обставини (обставини не переборної сили).

Додатки до акта приймання-передачі майна в статутний капітал від 26.12.2014 № 1 "Основні засоби", № 2 "Об'єкти незавершеного будівництва", № 3 "Малоцінні необоротні матеріальні активи", № 4 "Обладнання", № 5 "Запаси" містять найменування підрозділу, рахунок обліку, інвентарний номер, найменування, адресу, дату введення в експлуатацію, вартість (Т. 1 а.с. 64-292, Т. 2, Т. 3 а.с. 1-269).

Після отримання від ТОВ "Луганськобленерго" податкової декларації з ПДВ за грудень 2014 року відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за грудень 2014 року, за результатами якої складено акт від 18.02.2015 № 143/12-14-15-03/39104114.

Згідно висновків вказаного акта ТОВ "Луганськобленерго" порушено п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме завищено суму податкового кредиту та від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на 146738407,00 грн.

Вказані висновки ґрунтуються на тому, що до заяви про відмову ТОВ "ЛЕО" надати ТОВ "Луганськобленерго" податкову накладну за операцією із внесення до статутного капіталу ТОВ "Луганськобленерго" майна ТОВ "ЛЕО" (Додаток 8 до Декларації з ПДВ за грудень 2014 року), не додано копій розрахункових документів або первинних документів про отримання товарів, а саме: внеску майна в статутний капітал Товариства (Т. 4 а.с. 1-5).

На підставі акта перевірки від 18.02.2015 № 143/12-14-15-03/39104114 відповідачем 13.03.2015 винесено податкове повідомлення-рішення форми "В4" № 0000351503 про зменшення від'ємного значення ПДВ у розмірі 146738407,00 грн. (Т. 4 а.с.12) та 02.06.2015 податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0002461503 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 386868,00 грн., з яких основний платіж - 257912,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 128956,00 грн. (Т. 4 а.с.25).

Наступні акти камеральних перевірок за січень-вересень 2015 року (Т. 4 а.с.80-83, 85-88, 90-95, 97-99; Т. 12 а.с. 140-142, 153-155, 170-172, 179-181, 188-190) ґрунтуються на висновках акта камеральної перевірки декларації з ПДВ за грудень 2014 року з врахуванням висновку про завищення позивачем суми податкового кредиту та від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на 146738407,00 грн., внаслідок чого прийняті решта оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Вирішуючи питання про наявність у податкового органу права на проведення камеральних перевірок суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 3 розділу II Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VІІІ перевірки у 2015 та 2016 роках підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

При цьому, вказана норма містить виключення, а саме заборона на проведення перевірок не поширюється з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість.

Пунктом 5.2 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Згідно п. 75.1 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно п. 75.1.1 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

Пунктом 76.1 ст. 76 Податкового кодексу України визначено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Відповідно до п. 14 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 № 966, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 жовтня 2014 року за № 1267/26044, додатком до декларації є: 8) заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (Д8).

Згідно вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на дату складання декларації з ПДВ за грудень 2014 року) у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець має право додати до податкової декларації за звітний період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону N 996-XIV, що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Таким чином, камеральні перевірки ТОВ "Луганськобленерго" з питання своєчасності сплати податкових зобов'язань проведені податковим органом виключно за даними податкової звітності (з додатками та документами, які є невід'ємною частиною таких додатків), наданої до ДПІ у м. Сєвєродонецьку та бази даних системи обліку платежів ДФС України.

Тобто, камеральні перевірки податкової звітності з податку на додану вартість не є перевірками підприємств, установ та організацій, на які пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" накладено мораторій на їх проведення.

Щодо правомірності висновків податкового органу про порушення ТОВ "Луганськобленерго" п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та завищення суми податкового кредиту та від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у декларації з ПДВ за грудень 2014 року на 146738407,00 грн суд виходить з такого.

Системний аналіз ст. 144 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), ч. 1 ст. 13, ч. 1 та 2 ст. 16 Закону України від 19 вересня 1991 року N 1576-XII "Про господарські товариства" (далі - Закон N 1576-XII), п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, пп. б) п. 198.1 ст. 198, п. 198.2 ст. 198, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 статті 198, абзацом тринадцятим пункту 201.10 ст. 201 ПК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави для висновку, що платник податку має право на включення до податкового кредиту сум податку за наслідками господарських операцій, дійсність та достовірність яких має підтверджуватися податковими накладними або іншими документами, що посвідчують право на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Відповідно до рішення учасників ТОВ "Луганськобленерго", оформлене протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Луганськобленерго" від 18.12.2014, в якості свого внеску в статутний фонд Товариства ТОВ "ЛЕО" передало майно відповідно до акту приймання-передачі майна в статутний капітал ТОВ "Луганськобленерго" від 26.12.2014.

Однак, передавши майно до статутного капіталу ТОВ "Луганськобленерго", ТОВ "ЛЕО" не надало позивачу відповідну податкову накладну та не зареєструвало її у Реєстрі податкових накладних, посилаючись на форс-мажорні обставини, настання яких підтверджується відповідними сертифікатами, які надані ТОВ "ЛЕО" Торгово-промисловою палатою України.

На підставі абзацу 13 пункту 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, ТОВ "Луганськобленерго" в декларації з ПДВ за грудень 2014 року включило до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 146996319,00 грн. по операції з придбання у ТОВ "ЛЕО" активів (майна) як внеску до статутного фонду ТОВ "Луганськобленерго" та разом з цією декларацією подано до ДПІ у м. Сєвєродонецьку заяву про відмову постачальника (ТОВ "ЛЕО") надати податкову накладну, що є Додатком 8 до декларації ТОВ "Луганськобленерго" з ПДВ за грудень 2014 року.

До вказаної заяви про відмову надати податкову накладну додані копії первинних документів, складених відповідно до Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996), що підтверджують факт отримання активів (майна) як внесок до статутного капіталу, а саме: копія акта приймання-передачі майна в статутний капітал ТОВ "Луганськобленерго" від 26.12.2014 з 5-ма додатками.

Тобто, ТОВ "Луганськобленерго" до податкового органу копії первинних документів, що визначені абзацом тринадцятим пункту 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Посилання ДПІ у м. Сєвєродонецьку на типові форми документів, які затверджені наказом Міністерства статистики України від 29.12.1995 № 352 "Про затвердження типових форм первинного обліку" є безпідставним, оскільки вказаний наказ не містить виключний перелік типових форм первинних документів, які складаються суб'єктами підприємницької діяльності в процесі здійснення господарських операцій.

Відтак, висновки податкового органу про те, що ТОВ "Луганськобленерго" не було додано до Додатку 8 жодного первинного документу бухгалтерського обліку, є помилковими.

Пунктом 1 частини першої статті 12 Закону № 1576-XII встановлено, що товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Згідно ст. 1 Закону № 996, бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Відповідно до ст. 2 Закону № 996, даний Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Пунктом 2 ст. 8 Закону № 996 встановлено, що питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до положень п. 5 ст. 8 Закону № 996 підприємство самостійно:

обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних;

розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів;

затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку;

може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства;

визначає доцільність застосування міжнародних стандартів (крім випадків, коли обов'язковість застосування міжнародних стандартів визначена законодавством).

Частиною 1 ст. 9 Закону № 996 передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (надалі - Положення № 88), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Положенням № 88 у п. 1.2 визначено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктом 2.4 вказаного Положення № 88 визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.7 Положення № 88, первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватися із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Міністерством доходів і зборів України у листі № 4132/5/99-99-19-03-02-16 від 26.02.2014, при аналізі норм Закону № 996 та Положення № 88, зокрема, зроблено висновок, що "ступінь деталізації змісту і обсягу господарської операції Законом № 996 і Положенням № 88 не встановлено, тому її можуть визначати особи, які відповідають за здійснення господарської операції і правильність її оформлення. При цьому така деталізація має забезпечити розкриття змісту господарської операції та ідентифікацію активів, зобов'язань, доходів або витрат, з нею пов'язаних.".

Таким чином, для первинних документів ст. 9 Закону №996 та Положенням №88 встановлено законодавчо встановлений мінімум обов'язкових реквізитів - назва документа (форми), дата і місце складання, назва підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, жодним нормативно-правовим актом (в тому числі, наказ Міністерства статистики України від 29.12.1995 № 352 «Про затвердження типових форм первинного обліку», на який посилається відповідач) не затверджено форми бланку акту приймання-передачі майна до статутного капіталу, крім законодавчо встановленого мінімуму обов'язкових реквізитів, встановлених ст. 9 Закону № 996 для первинних документів.

Таким чином, висновок відповідача про невідповідність змісту акта приймання-передачі майна з додатками як первинного документа положенням Закону № 996 є безпідставним.

До податкової декларації з ПДВ за грудень 2014 року ТОВ "Луганськобленерго" надано до податкового органу не лише акт приймання-передачі майна в статутний капітал від 26.12.2014, а також і додатки до нього на 805 аркушах, про що зазначено в самому акті перевірки від 18.02.2015 № 143/12-14-15-03/39104114.

В додатках зазначені усі види майна, яке передавалося до статутного фонду, при цьому в додатках зазначені усі обов'язкові реквізити, встановлені ст. 9 Закону № 996 та Положенням № 88. Відповідач жодним чином не надав оцінку відомостям, які містилися у додатках на 805 аркушах, передчасно зробивши висновок про їх невідповідність положенням Закону № 996.

В акті від 18.02.2015 № 143/12-14-15-03/39104114 ДПІ у м. Сєвєродонецьку посилається на типові форми документів, які затверджені Наказом № 352, як обов'язкові для застосування.

Однак, наказ № 352 не пройшов державної реєстрації, передбаченої для всіх нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, а також інших органів відповідно до ст. 117 Конституції України, Указу Президента України від 03 жовтня 1992 року № 493/98 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" та Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731, Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2005 року № 34/5.

Відповідно до п. 4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731 (далі - Положення № 731), державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм, що:

а) зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян, проголошені й гарантовані Конституцією та законами України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколами до неї, міжнародними договорами України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації;

б) мають міжвідомчий характер, тобто є обов'язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт.

Пунктом 15 Положення № 731 встановлено, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади направляють для виконання нормативно-правові акти лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування.

У разі порушення зазначених вимог нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані.

Наказ № 352 прийнято Міністерством статистики України на виконання заходів по реалізації Державної програми переходу України на міжнародну систему обліку і статистики, а також ним затверджені форми первинної облікової документації, які повинні використовувати всі без виключення підприємства.

Таким чином, відповідно до норм Положення № 731 Наказ № 352 має міжвідомчий характер, у зв'язку з чим повинен був пройти обов'язкову державну реєстрацію та офіційне опублікування. Оскільки такої процедури виконано не було, посилання відповідача на вказаний Наказ в Акті перевірки за грудень 2014 року є незмістовний та нормативно не обґрунтований.

З урахуванням зазначеного висновки податкового органу про невідповідність акту приймання-передачі майна в статутний капітал від 26.12.2014 є необгрунтованим.

Суд зазначає, що пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум "вхідного" ПДВ до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Вказаною нормою чітко зазначено, що повинна бути визначена дата отримання платником податку товарів/послуг. Як встановлено судом, акт приймання-передачі майна від 26.12.2014 має відповідну дату та інші обов'язкові реквізити, встановлені ст. 9 Закону № 996 для первинних документів, які підтверджують факт отримання ТОВ "Луганськобленерго" зазначеного в акті майна.

Тобто, у розумінні п. 198.2 ст.198 ТОВ "Луганськобленерго" у позивача саме 26.12.2014 виникло право на віднесення сум "вхідного" ПДВ до податкового кредиту.

При цьому, в даних спірних правовідносинах відсутні підстави для застосування аналогії, оскільки в наявності норма податкового законодавства (ст.198 Податкового кодексу України), яка регулює спірні питання і не передбачає обов'язкової процедури державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна для виникнення права на віднесення сум "вхідного" ПДВ до податкового кредиту.

Відповідно до положень частини 2 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-IV речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

При цьому відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про господарські товариства» № 1576-XII товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Оскільки норми Закону № 1952-IV виникнення речового права на нерухоме майно пов'язують з моментом державній реєстрації такого права, а норми Закону № 1576-XII виникнення права власності на нерухоме майно пов'язують з моментом передачі такого майна учасниками як вклад до статутного (складеного) капіталу, в силу приписів підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України відповідач повинен був прийняти рішення про наявність права власності у позивача на майно, яке внесене до статутного капіталу згідно з Актом приймання-передачі майна.

При цьому відсутні підстави для застосування положень статті 5 Податкового кодексу України для вирішення даних спірних правовідносин, оскільки Податковим кодексом України не визначалися поняття виникнення права власності на нерухоме майно. Це питання регулюється нормами Закону № 1952-IV та Закону № 1576-XII.

В даній ситуації є підстави для застосування положень підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України в частині застосування принципу презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Окрім того, згідно акта приймання-передачі майна, до статутного капіталу ТОВ "Луганськобленерго" передано не тільки нерухоме майно, а й рухоме майно: запаси, обладнання, малоцінні необоротні активи, основні засоби, право власності на яке не підлягає державній реєстрації.

ТОВ "Луганськобленерго" надано докази щодо належного відображення в фінансовій звітності приймання в статутний фонд Товариством майна від ТОВ "ЛЕО" згідно акта приймання-передачі майна від 26.12.2014.

Зокрема, ТОВ "Луганськобленерго" 18.02.2015 та 19.02.2015 до Управління статистики в Луганській області та до ДПІ у м. Сєвєродонецьку подано фінансову звітність ТОВ "Луганськобленерго" за 2014 рік, зокрема, баланс (звіт про фінансовий результат) та звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід), результати яких відображають зарахування на баланс Товариства майна, прийнятого від ТОВ "ЛЕО" за актом приймання-передачі майна.

При чому, вищезазначена фінансова звітність подана до податкового органу відразу після подання до відповідача податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік (пунктом 46.2 ст. 46 Податкового кодексу України визначено, - платник податку на прибуток подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність (крім малих підприємств) у порядку, передбаченому для подання податкової декларації).

Під час розгляду справи позивачем надано до суду баланс (звіт про фінансовий стан) на 31.12.2014 та на 31.12.2015 (Т. 16 а.с. 50-51), оборотно-сальдові відомості по рахункам за 2014 - 2015 роки (Т. 16 а.с. 52-53), витяг з головної книги ТОВ "Луганськобленерго" за 2014 та 2015 роки (Т. 17 а.с. 27-84), згідно яких в обліку позивача відображено операції з оприбуткування майна, отриманого за актом приймання-передачі майна в статутний капітал від 26.12.2014.

Тобто, з моменту прийняття ТОВ "Луганськобленерго" майна від ТОВ "ЛЕО" за актом приймання-передачі майна до теперішнього часу це майно відображається позивачем у бухгалтерському обліку і звіти щодо нього здаються ТОВ "Луганськобленерго" до відповідних контролюючих органів.

Позивач також надав докази тому, що відносно отриманого від ТОВ "ЛЕО" нерухомого майна у власність згідно Акта приймання-передачі майна він декларує та сплачує податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, внаслідок чого, судом перевірено реальність факту передачі майна за Актом приймання-передачі майна, ТОВ "Луганськобленерго" надані належні докази щодо фактичного приймання вказаних в додатках рухомого й нерухомого майна.

Згідно пояснень представника позивача після прийняття рішення про передачу майна до статутного фонду ТОВ "Луганськобленерго" 18.12.2014, з цього періоду за домовленістю сторін угоди про передачу майна проведено підготовку до підписання відповідних актів (що було оформлено 26.12.2014), в тому числі, оцінку об'єктів, їх вибірковий огляд, в тому числі на неконтрольованій українською владою території.

Такі дії, на думку суду, не є порушенням діючого законодавства.

До того ж, суд зазначає, що після отримання ТОВ "Луганськобленерго" майна від ТОВ "ЛЕО" як внесок до статутного капіталу за актом приймання-передачі майна в статутний капітал від 26.12.2014, позивачем укладено з ТОВ "ЛЕО" договір оренди № Л-01-14 від 26.12.2014 (Т. 6 а.с. 78-81) та додаткова угода до договору оренди № Л-01-14 від 26.12.2014 (Т. 7 а.с. 191-192), за якими ТОВ "Луганськобленерго" передає, а ТОВ "ЛЕО" приймає у строкове платне користування (оренду) основні засоби на загальну суму 632116064,00 грн, об'єкти незавершеного будівництва на загальну суму 28916544,00 грн, малоцінні необоротні матеріальні активи на загальну суму 50790961,00 грн, обладнання на загальну суму 9189086,00 грн, а всього майна на загальну суму 721012655,00 грн.

Згідно додатків до договору оренди № Л-01-14 від 26.12.2014 в оренду передано майно, отримане ТОВ "Луганськобленерго" за актом приймання-передачі майна в статутний капітал від 26.12.2014 за виключенням запасів на загальну суму 15200187,00 грн. (Т. 6 а.с. 82-291, Т. 7, т. 8 а.с. 1-224)

За умовами договору оренди № Л-01-14 від 26.12.2014 ТОВ "ЛЕО" прийняло на себе зобов'язання зі збереження та підтримання об'єкту оренди в належному стані, а також обов'язок повернути орендоване майно ТОВ "Луганськобленерго" за актом приймання-передачі майна 26.11.2017.

Таким чином, посилання податкового органу на те, що приймаючи майно за актом приймання-передачі майна в статутний капітал від 26.12.2014 ТОВ "Луганськобленерго" не перевірило його наявність суд вважає безпідставним, оскільки зазначене питання може бути вирішено під час прийняття майна після закінчення дії договору оренди № Л-01-14 від 26.12.2014.

Також, суд звертає увагу на те, що умови договору оренди № Л-01-14 від 26.12.2014 в частині оплати орендної плати повністю виконуються ТОВ "ЛЕО", про що свідчать податкові накладні ТОВ "ЛЕО" (Т. 17 а.с. 1-26) та декларації ТОВ "Луганськобленерго" з ПДВ за грудень 2014 року, 2015 2016 роки, відповідно до яких ТОВ "Луганськобленерго" задекларовано податкові зобов'язання з ПДВ на підставі податкових накладних ТОВ "ЛЕО" на оплату послуг з оренди майна (Т. 16 а.с. 105-251)

Щодо законності не відображення ТОВ "Луганськобленерго" у податковій звітності з податку на додану вартість за січень - вересень 2015 року результатів попередньої перевірки податкової звітності з податку на додану вартість за грудень 2014 рік, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ППР "В4" за грудень та ППР "Р" за грудень оскаржувалися позивачем в порядку та строки, визначені ст. 56 Податкового кодексу України, в адміністративному порядку, і тільки 06.08.2015 Державна фіскальна служба України (далі - ДФС України) прийняла остаточне рішення від 06.08.2015 №16507/6/55-55-10-01-04-25, яким залишила зазначені податкові повідомлення-рішення без змін.

Відповідно до положень п.п. 56.10 та 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України позивач продовжив оскарження вказаних ППР у судовому порядку.

Пунктом 56.15 ст. 56 Податкового кодексу України передбачено, що скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Згідно п.56.10 ст. 56 Податкового кодексу України, рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

Пунктом 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Відповідно до абз. 4 п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

На момент складання та подання ТОВ "Луганськобленерго" податкової звітності з податку на додану вартість за січень 2015 року, Порядок діяв в первісній редакції Наказу Мінфіну від 23.09.2014, пп. 8 п. 5 розділу V "Порядок заповнення податкової декларації" якої було встановлено, що рядок 21.3 декларації передбачений для відображення збільшення або зменшення залишку від'ємного значення, який (для декларації 0110 - після бюджетного відшкодування) включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) за результатами камеральної чи документальної перевірки, проведеної контролюючим органом.

Під час складання та подання ТОВ "Луганськобленерго" податкової звітності з податку на додану вартість за лютий, березень та квітень 2015 року, Порядок діяв в редакції наказу Міністерства фінансів України від 23.01.2015 № 13, пп. 9 п. 5 розділу V "Порядок заповнення податкової декларації" якого визначено, що рядок 20.3 декларації передбачений для відображення збільшення або зменшення залишку від'ємного значення, який (для декларації 0110 - після бюджетного відшкодування) включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за результатами камеральної чи документальної перевірки, проведеної контролюючим органом.

Підпунктом 5 пункту 6 того ж розділу V "Порядок заповнення податкової декларації" Порядку в редакції наказу Міністерства фінансів України від 23.01.2015 № 13 встановлено, що у рядку 28 вказується збільшення/зменшення залишку від'ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу. Такий же порядок заповнення податкової звітності з податку на додану вартість коментує у своєму листі № 7796/7/99-99-19-03-02-17 від 06.03.2015 "Про податок на додану вартість" і ДФС України, де в розділі "Щодо особливостей заповнення деяких рядків розділів III та IV декларації" зазначає, що збільшення/зменшення за результатами перевірки контролюючого органу залишку від'ємного значення, сформованого до 01 лютого 2015 року, вказується в графі 10 додатка 2 (Д2) до декларації за звітний період, в якому було винесено та узгоджено рішення за результатами перевірки, та переноситься до рядка 28 розділу IV такої декларації.

Отже, ТОВ "Луганськобленерго" відповідно до ст. 56 ПК України проводиться оскарження ППР "В4" за грудень та ППР "Р" за грудень, винесених ДПІ на підставі від 18.02.2015 № 143/12-14-15-03/39104114, а відтак дані податкові повідомлення-рішення є неузгодженими, а тому і не могли бути вказані Товариством у податковій звітності з податку на додану вартість за січень-вересень 2015 року.

Внаслідок чого, ТОВ "Луганськобленерго" відповідно до норм Податкового кодексу України, Наказу № 1236 та Порядку правильно відповідно до фактичних обставин заповнено податкову звітність з податку на додану вартість за січень-вересень 2015 року, а ДПІ у м. Сєвєродонецьку в актах перевірок за січень-вересень 2015 року дійшло помилкових висновків про порушення ТОВ "Луганськобленерго" вимог Податкового кодексу України та Порядку й прийняло на підставі цих висновків оскаржувані ППР.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку та про відмову у задоволенні позову в частині визнання протиправними дій щодо проведення камеральних перевірок.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду із позовними вимогами майнового та немайнового характеру 28.08.2015.

Пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», в редакції, чинній на час звернення до суду, визначено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою, сплачується судовий збір у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

За позовні вимоги немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 0,06 розміру мінімальної заробітної плати.

Мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2015 становила 1218,00 грн.

.Звертаючись до суду з первісним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 5724,60 грн (платіжне доручення № 195 від 27.08.2015 (Т. 1 а.с. 1а))

При цьому, позивачем крім немайнових вимог оскаржувалось 11 податкових повідомлень-рішень.

Отже, звертаючись з первинним позовом позивачем у повному обсязі сплачено судовий збір за майнові вимоги у сумі 4872,00 грн.

У подальшому позивачем збільшено позовні вимоги як майнового, так і немайнового характеру та знову сплачено судовий збір у сумі 5237,40 грн (платіжне доручення № 295 від 16.12.2015 (Т. 12 а.с. 131), з яких максимальна сума за майнові вимоги становить 4872,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Оскільки позовні вимоги є частково обґрунтованими (в частині вимог майнового характеру), суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку на користь ТОВ "Луганськобленерго" судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 9744,00 грн., що складається з судового збору, сплаченого за майнові вимоги (4872,00 грн + 4872,00 грн).

При попередньому розгляді даної справи постановою суду першої інстанції від 24.12.2015 з відповідача на користь позивача вже було стягнуто 10962 грн в рахунок відшкодування витрат зі сплати судового збору. Виконавчий лист позивачем отримано 14.04.2016.

Однак, відповідачем під час нового розгляду справи не надано доказів виконання судового рішення у цій частині.

Відповідно до ст. 259 КАС України відповідач має право звернутись до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а у випадку виконання судового рішення - із заявою про поворот виконання (ст. 265 КАС України).

Керуючись ст.ст.2, 7-14, 18, 19, 69-72, 86, 87, 94, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськобленерго" задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку:

- № 0000351503 від 13.03.2015 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Луганськобленерго" від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 146738407,00 грн;

- № 0002461503 від 02.06.2015 про збільшення грошового зобов'язання Товариству з обмеженою відповідальністю "Луганськобленерго" з податку на додану вартість у сумі 386868,00 грн;

- № 0001061503 від 08.04.2015 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Луганськобленерго" від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 142394588,00 грн.

- № 0001081503 від 08.04.2015 про збільшення грошового зобов'язання Товариству з обмеженою відповідальністю "Луганськобленерго" з податку на додану вартість у сумі 5430152,50 грн;

- № 0002621503 від 18.06.2015 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Луганськобленерго" грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1085576,50 грн;

- № 0002131503 від 18.05.2015 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Луганськобленерго" від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 140 956 228,00 грн;

- № 0002141503 від 18.05.2015 про збільшення грошового зобов'язання Товариству з обмеженою відповідальністю "Луганськобленерго" з податку на додану вартість у сумі 2157540,00 грн;

- № 0002722201 від 26.06.2015 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Луганськобленерго" від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 139517906,00 грн;

- № 0002712201 від 26.06.2015 про збільшення грошового зобов'язання Товариству з обмеженою відповідальністю "Луганськобленерго" з податку на додану вартість 2157540,00 грн;

- № 0005351503 від 14.08.2015 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Луганськобленерго" від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 138079546,00 грн;

- № 0005341503 від 14.08.2015 про збільшення грошового зобов'язання Товариству з обмеженою відповідальністю "Луганськобленерго" з податку на додану вартість у сумі 2157540,00 грн;

- № 0006231503 від 15.09.2015 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Луганськобленерго" від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 136679801,00 грн;

- № 0006221503 від 15.09.2015 про збільшення грошового зобов'язання Товариству з обмеженою відповідальністю "Луганськобленерго" з податку на додану вартість у сумі 2099617,50 грн;

- № 0006251503 від 15.09.2015 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Луганськобленерго" від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 135649185,00 грн;

- № 0006241503 від 15.09.2015 про збільшення грошового зобов'язання Товариству з обмеженою відповідальністю "Луганськобленерго" з податку на додану вартість у сумі 1545924,00 грн;

- № 0006771501 від 07.10.2015 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Луганськобленерго" від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 134232627,00 грн.

- № 0006781501 від 07.10.2015 про збільшення грошового зобов'язання Товариству з обмеженою відповідальністю "Луганськобленерго" з податку на додану вартість у сумі 2124837,00 грн;

- № 0007491501 від 06.11.2015 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Луганськобленерго" від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 132783430,00 грн.

- № 0007481501 від 06.11.2015 про збільшення грошового зобов'язання Товариству з обмеженою відповідальністю "Луганськобленерго" з податку на додану вартість у сумі 2173795,50 грн;

- № 0008381501 від 07.12.2015 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Луганськобленерго" від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 131399303,00 грн.

- № 0008371501 від 07.12.2015 про збільшення грошового зобов'язання Товариству з обмеженою відповідальністю "Луганськобленерго" з податку на додану вартість у сумі 2076190,50 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськобленерго" судовий збір у розмірі 9744,00 грн. (дев'ять тисяч сімсот сорок чотири грн. 00 коп)

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано судом 17 лютого 2016 року.

Суддя Т.В. Смішлива