Ухвала суду № 64803211, 13.02.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2017р. Справа № 876/184/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Левицької Н.Г.,

судді Обрізка І.М.,

судді Сапіги В.П.,

за участю секретаря судового засідання Гелецького П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові

апеляційну скаргу Франківського відділу державної виконавчої служби Львіського міського управління юстиції

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.11.2016р. по справі № 813/3481/16

за позовом ОСОБА_1

до відповідача: Франківського відділу державної виконавчої служби Львіського міського управління юстиції

про скасування постанов та повернення виконавчого збору,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач: ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до відповідача: Франківського відділу державної виконавчої служби Львіського міського управління юстиції, в якому ОСОБА_1 просить визнати дії державного виконавця Р.Борського неправомірними та незаконними; скасувати постанову державного виконавця Білецького І.М. про стягнення виконавчого збору від 30.06.2016 р.; скасувати постанову державного виконавця Борського Р.М. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 30.06.2016 р.; зобов'язати повернути 94747 грн. 65 коп. виконавчого збору.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що постанова державного виконавця про арешт майна боржника не була винесена в строки, передбачені ст.57 Закону України Про виконавче провадження. Всупереч приписам даного закону, постанова про арешт майна не була надіслана поштовим зв'язком боржнику, не була вручена боржнику при його знаходженні у приміщенні органу державної виконавчої служби 30.06.2016 р. Крім того, на думку позивача, сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання, які в цьому випадку не вчинялись. Крім того, позивач звертає увагу суду на те, що виконавчий напис нотаріуса, на підставі якого здійснювалось виконавче провадження, у судовому порядку визнано таким, що не підлягає виконанню.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24.11.2016 р. позов ОСОБА_1 задоволено повністю; визнано протиправними та скасовано постанови про стягнення виконавчого збору та про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 30.06.2016 р. у виконавчому провадженні №50297698; зобов'язано Франківський відділ державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції (код ЄДРПОУ 35009269), який знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Конотопська, 6/8, повернути ОСОБА_1, яка мешкає за адресою: м.Львів, вул.Коперніка, 5/7в, 94 747,65 грн. сплаченого виконавчого збору.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, його оскаржив апелянт (відповідач у справі): Франківський відділ державної виконавчої служби м.Львова, який у поданій апеляційній скарзі, посилаючись на те, що вважає постанову суду 1-ї інстанції неправомірною, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою постанови від 30.06.2016р. ВП №50297698 залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що на період виконавчого провадження у справі ВП №50297698 позивачем не було надано документів про зупинення чи вчинення інших дій зі сторони державного виконавця у звязку з тим, що у Франківському районному суді м.Львова є провадження у справі за №465/3455/16-ц про визнання виконавчого напису нотаріуса від 13.12.2015р. за реєстровим номером 18066 таким, що не підлягає виконанню.

Крім цього, апелянт звертає увагу на те, що рішенням Франківського районного суду м.Львова від 07.09.2016р. у справі за №465/3455/16-ц виконавчий напис нотаріуса від 13.12.2015р. за реєстровим номером 18066 визнано таким, що не підлягає виконанню, а виконавче провадження ВП №50297698 Франківським ВДВС м.Львова закінчено 01.07.2016р., на підставі п.8 ч.1 ст.49 Закону України Про виконавче провадження, тобто на момент вчинення виконавчих дій з приводу примусового виконання виконавчого напису №18066 від 13.12.2015р., виконавчий напис вважався таким, що набрав чинності та може бути предявлений до відділу ДВС.

У судове засідання Львівського апеляційного адміністративного суду 13.02.2017р. представник апелянта (відповідача у справі) та позивача не зявились, хоча були повідомлені належним чином про час, дату і місце проведення судового засідання, суд вбачає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Фіксування судового засідання технічними засобами, керуючись вимогами ч.1 ст.41 КАС України, не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, встановивши обставини та відповідні їм правовідносини, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегією суддів встановлено наступне:

Постановою державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції від 24.02.2016р. ВП №50297698 відкрито виконавче провадження з виконавчого напису №18066, вчиненого 13.12.2015р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, про звернення стягнення на квартиру №1-А, загальною площею 72,2 м кв., житловою площею 43,9 м кв., яка знаходиться у будинку № 41 по вул..Котляревського,1 у м.Львові.

Боржнику надано строк для добровільного виконання до 02.03.2016р.

ПАТ Альфа-Банк (боржник у виконавчому провадженні) згідно листа від 30.06.2016р. за №54602/150-32 звернувся до нотаріуса з проханням виключити записи про іпотеку та заборону відчуження з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та зняти заборону відчуження з квартири, у зв'язку з повним виконанням зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором та припиненням іпотечного договору.

Представник стягувача звернувся із заявою від 01.07.2016р. за №54878/150-32 до начальника Франківського ВДВС Львівського МУЮ в порядку вимог п.8 ч.1 ст.49 Закону України Про виконавче провадження з проханням закінчити виконавче провадження та скасувати всі заходи примусового виконання рішення у зв'язку з фактичним виконанням виконавчого напису.

Постановою державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції від 30.06.2016р. ВП №50297698 накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення 947476,56 грн. та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику.

Крім того, постановою державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції від 30.06.2016р. ВП №50297698 стягнуто з боржника ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 94747,65 грн.

Даний виконавчий збір було сплачено позивачем, згідно із квитанцією №25 від 01.07.2016р.

Позивач отримав спірні постанови 04.10.2016р.

Задовольнюючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд 1-ї інстанції виходив з того, що рішенням Франківського районного суду м.Львова від 07.09.2016р. у справі за №465/3455/16-ц виконавчий напис нотаріуса від 13.12.2015р. за реєстровим номером 18066 визнано таким, що не підлягає виконанню, а тому, не можуть вважатись правомірними акти індивідуальної дії, які прийняті на його виконання.

Колегія суддів апеляційного адміністративного суду з такими висновками суду першої інстанції погоджується та зазначає наступне:

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із нормами ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Вимогами статті 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до положень ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно із вимогами ч. 2 статті 11 Закону України Про виконавче провадження, державний виконавець зобовязаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 2 статті 17 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Такими виконавчими документами серед іншого можуть бути виконавчі написи нотаріусів.

Як вбачається із матеріалів справи, саме на підставі виконавчого напису №18066, вчиненого 13.12.2015 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 24.02.2016р. державним виконавцем Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження № 50297698.

Згідно із рішенням Франківського районного суду м.Львова від 07.09.2016р. у справі за №465/3455/16-ц, виконавчий напис нотаріуса від 13.12.2015р. за реєстровим номером 18066 визнано таким, що не підлягає виконанню (а.с.46-48).

Відтак, враховуючи те, що виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню, не можуть вважатись правомірними акти індивідуальної дії, які прийнято на його виконання.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів апеляційного адміністративного суду вважає, що суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Приписами ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Керуючись вимогами ст.9 КАС України, суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до приписів ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись вимогами ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Франківського відділу державної виконавчої служби Львіського міського управління юстиції на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.11.2016р. по справі № 813/3481/16 за позовом ОСОБА_1 до Франківського відділу державної виконавчої служби Львіського міського управління юстиції про скасування постанов та повернення виконавчого збору - залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.11.2016р. по справі № 813/3481/16 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а у разі складення ухвали в повному обсязі, відповідно до статті 160 КАС України, з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Н.Г. Левицька

Суддя І.М. Обрізко

Суддя В.П. Сапіга

Повний текст ухвали виготовлено 17.02.2017р.