Ухвала суду № 64803154, 15.02.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2017 року м. Київ К/800/67880/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бухтіярової І.О.,

суддів Веденяпіна О.А.,

Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14.07.2014

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014

у справі № 821/2046/14

за позовом Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - позивач, Цюрупинська ОДПІ)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Вінодел» (далі - відповідач, ТОВ «Вінодел»)

про накладення арешту на банківські рахунки, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2014 року Цюрупинська ОДПІ звернулась до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності ТОВ «Вінодел», що знаходяться на розрахункових рахунках в установах банків, обґрунтовуючи його наявністю у відповідача податкового боргу в сумі 1 054 122,54 грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 14.07.2014, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014, у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Відповідач заперечень на касаційну скаргу позивача до суду не подав, що не перешкоджає розгляду справи.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами з підтвердженням матеріалів справи, на підставі податкових повідомлень-рішень від 08.08.2013 № 0000582200 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі основного платежу 423 500 грн. та штрафних санкцій 105 875 грн. та за № 0000592200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 378 700 грн. та за штрафними санкціями 94 675 грн., у відповідача наявна заборгованість з ПДВ у сумі 545 010,54 грн. та по податку на прибуток у сумі 509 112 грн. Податкові повідомлення-рішення є чинними та підлягають виконанню.

З метою виконання зазначених вище рішень, податковий орган провів опис майна ТОВ «Вінодел» у податкову заставу, згідно якого загальна вартість описаного майна складає 57 750 грн., що є меншою ніж податковий борг платника податків.

З метою погашення податкового боргу на адресу відповідача податковий орган направив податкову вимогу № 1159-25 від 16.05.2014, яка була вручена відповідачу 27.05.2014. Між тим, відповідачем сума податкового боргу у добровільному порядку сплачена на була.

Однак, як досліджено судами попередніх інстанцій, згідно балансової довідки ТОВ «Вінодел», звіту про обсяги виробництва та реалізації алкогольних напоїв, фінансового звіту, відповідач має у власності майно, балансова вартість якого значно більша суми податкового боргу та може бути джерелом погашення боргу.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не вжито достатніх заходів, необхідних для встановлення наявності майна боржника.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (в редакції на момент звернення позивача з позовом) контролюючі органи мають право: звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Тобто, вказана норма закону визначає як підставу для накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, сукупність таких обставин, як наявність у платника податкового боргу та відсутність (недостатність) у платника майна, достатнього для погашення такого боргу.

Як встановлено в судовому порядку з підтвердженням матеріалів справи, позивачем не надано достатніх та переконливих доказів на підтвердження відсутності у ТОВ «Вінодел» майна для погашення вищезазначеної суми боргу.

Також, у відповідності до п. 95.2 ст. 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Матеріалами справи встановлено, що 60-денний строк з моменту (27.05.2014) отримання відповідачем податкової вимоги № 1159-25 від 16.05.2014 не сплинув на момент звернення позивача з даним позовом до суду - 16.06.2014.

Крім того, як встановлено в судовому порядку, податковий орган, приймаючи рішення про необхідність накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться на розрахункових рахунках в установах банків, керувався виключно актом опису, з якого вбачається, що він складався податковим керуючим одноособово, представник відповідача при складанні акту був відсутній. Більш того, податковим органом не запитувалось безпосередньо у товариства наявність майна, за рахунок якого можливе погашення податкового боргу.

Оскільки в судовому порядку позивачем не доведено правомірності свого наміру щодо арешту коштів платника податків - ТОВ «Вінодел», а відповідачем надані докази, які спростовують висновки податкового органу щодо відсутності майна для погашення податкового боргу, тому судами попередніх інстанцій вірно зроблено висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог податкового органу.

Відповідно до ч. 3 ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області - відхилити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14.07.2014 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий І.О. Бухтіярова Судді О.А. Веденяпін Ю.І. Цвіркун