Ухвала суду № 64802816, 14.02.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/1662/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Слободонюк М.В.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

14 лютого 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Матохнюка Д.Б. Сушка О.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулась Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування постанови

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року позовну заяву залишено без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 155 КАС України.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, а справу направити до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, що, на її думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Статтею 197 КАС України, зокрема п.1 ч. 1, встановлено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у матеріалах справи письмовими доказами, надавши їм оцінку, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін виходячи з наступного.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 01.09.2016 дана справа прийнята до провадження судом після повернення її на новий судовий розгляд та призначена до розгляду на 09.09.2016.

09.09.2016 у зв'язку з неприбуттям у судове засідання позивача чи його представника, суд відклав розгляд справи на підставі п. 1 ч. 1 ст. 128 КАС України на 19.09.2016.

19.09.2016 у судове засідання ні позивач ОСОБА_2 ні її представник ОСОБА_3 не з'явилися, хоча про дату та час судового розгляду були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення ОСОБА_2 судової повістки та поштовим конвертом з вмістом поштового відправлення, адресованого ОСОБА_3 та неврученого засобами поштового зв'язку з причин "за закінченням терміну зберігання".

Наведені обставини слугували підставою для відкладення розгляду справу згідно п. 2 ч. 1 ст. 128 КАС України на 29.09.2016.

29.09.2016 ні позивач ні представник позивача повторно до суду не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи ОСОБА_2 була повідомлена належним чином, про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (судової повістки на 29.09.16). А доказом, який свідчить про повідомлення представника позивача - ОСОБА_3 про судовий розгляд справи є знову ж таки поштовий конверт із судовою повісткою, який повернутий засобами поштового зв'язку у зв'язку з неврученням адресату з незалежних від суду причин (ч. 11 ст. 35 КАС України). Окрім того доказом, який підтверджує обізнаність представника позивача про призначення судового засідання у справі на 29.09.2016 є його заява про відвід, подана суду 28.09.2016.

29.09.2016 за наслідками вирішення заяви представника позивача про відвід та постановлення ухвали про відмову у її задоволенні, суд не мав змоги далі продовжувати розгляд справи у зв'язку з відсутністю позивача чи його представника та відсутністю у матеріалах справи заяв про розгляд справи у їх відсутність, а тому визнав за необхідне в черговий раз відкласти розгляд справи згідно п. 2 ч. 1 ст. 128 КАС України на 11.10.2016.

11.10.2016 ситуація з явкою позивача та його представника повторилася. Останні до суду вкотре не з'явилися, хоча про дату та час судового розгляду справи були повідомлені завчасно та належним чином. Доказом повідомлення позивача ОСОБА_2 є наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення судової повістки 30.09.2016., а доказом повідомлення представника позивача слугує повернутий до суду поштовий конверт з судовою повісткою, адресованою ОСОБА_3, з зазначенням причин повернення "за закінчення терміну зберігання".

З метою забезпечення права позивача на доступ до суду, враховуючи висновки Європейського Суду з прав людини у справі Bellet v. Frаnсе, згідно яких рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві, суд першої інстанції, сприяючи позивачу у реалізації його процесуальних прав, в черговий раз вирішив відкласти розгляд справи на іншу дату - 25.10.2016, та надати можливість позивачу та його представнику бути присутнім у судовому засіданні чи заявити клопотання про розгляд справи у його відсутність, що надавало б можливість суду здійснювати розгляд справи за наявними у ній матеріалами без позивача.

25.10.2016 справа була знята з розгляду у зв'язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному та перепризначена на іншу дату, а саме на 10.11.2016.

Доказом повідомлення позивача ОСОБА_2 про розгляд справи на 10.11.2016 є поштовий конверт з судовою повісткою, який повернувся до суду відділенням поштового зв'язку з зазначенням причин повернення "за незапитом". А про належне повідомлення представника позивача - ОСОБА_3 свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (судової повістки на 10.11.16), яке міститься в матеріалах справи.

Проте, 10.11.2016 ні позивач ні її представник до суду повторно не з'явилися, жодних поважних причин неявки в судове засідання не вказали, як і клопотань про розгляд справи у їх відсутність не заявляли. При цьому обставини, на які посилався представник позивача у заявлених заявах про відвід від 28.09.2016р. та від 09.11.2016 року щодо розгляду заяв у його відсутність, стосуються саме розгляду питань про відвід, а не справи в цілому, що випливає зі змісту поданих звернень, в яких заявник звертає увагу на недовіру усім суддям Вінницького окружного адміністративного суду, небажанням прибувати на розгляд даної справи та необхідність її передачі на розгляд до іншого суду.

Аналізуючи наведені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що неявка позивача та її представника в судове засідання 19.09.2016 , 29.09.2016, 11.10.2016 та 10.11.2016 без поважних причин є підставою для залишення позовної заяви без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 155 КАС України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Так, згідно статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Тобто судовий захист порушених прав фізичних чи юридичних осіб реалізовується в адміністративному судочинстві шляхом розгляду адміністративної справи з урахування основних принципів, визначених статтею 7 КАС України, таких як верховенство права, законність, змагальність сторін, рівність перед законом і судом, офіційне з'ясування всіх обставин справи тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Як ініціатор судового розгляду справи позивач в першу чергу має активно, не зловживаючи, використовувати власні процесуальні права, тобто здійснювати їх з метою, з якою такі права були надані. При цьому процесуальними обов'язками позивача є в тому числі і забезпечення представництва власних інтересів при розгляді адміністративної справи, повідомлення суд про неможливість прибуття в судове засідання, дотримання процесуальних строків.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України, судовий розгляд адміністративної справи здійснюється в судовому засіданні з викликом осіб, які беруть участь у справі, а відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 128 КАС України неприбуття в судове засідання позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності є підставою для відкладення розгляду справу. А вже повторне неприбуття позивача за таких же підстав є наслідком залишення позовної заяви без розгляду (ч. 3 ст. 128 КАС України).

Аналогічні за змістом положення відображенні у пункті 4 частини 1 статті 155 КАС України, у якому визначено, що суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позивач повторно не прибув у судове засідання без поважних причин, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

Встановлені судом першої інстанції обставини, які підтверджуються належними та допустимими доказами, наявними у матеріалах справи свідчать про те, що позивач та її представник зловживаючи своїм правами, систематично не являлись в судове засідання. Доказів, які б підтверджували дійсні поважні причини неприбуття до суду останніми надано не було,

Таким чином, суд позбавлений можливості здійснювати розгляд справи і, відповідно, виконати ті завдання адміністративного судочинства, які визначені у статті 2 КАС України, саме через неявку позивача (її представника).

При цьому, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" де зазначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.

Крім того, зазначаючи про гарантоване ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право позивача на доступ до суду, суд не може оминути поза увагою і іншу складову такого права, як розумний строк розгляду справи, який пов'язаний не лише із правовою та фактичною складністю справи, але й поведінкою заявника.

Відповідно до рішень Європейського Суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України", суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Виходячи з вищевикладеного, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку стосовно того, що неявка позивача та його представника у чотири підряд судові засідання, неповідомлення суд про поважність причин їх неприбуття, невжиття будь-яких інших активних дій пов'язаних із належним використанням власних процесуальних прав, в контексті норм національного законодавства позбавляють суд можливості здійснювати розгляд справи в тому числі і виконати обов'язкові для суду першої інстанції вказівки Вищого адміністративного суду України, викладені в ухвалі від 17.08.2016, та призводять до порушення розумних строків вирішення цієї справи.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а відтак, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Курко О. П. Судді Матохнюк Д.Б. ОСОБА_4