Ухвала суду № 64802723, 13.02.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2017 р.Справа № 820/990/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бегунца А.О.

Суддів: Рєзнікової С.С. , Старостіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західно-Донбаської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2016р. по справі № 820/990/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дагомея"

до Західно-Донбаської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Дагомея, звернувся до суду з позовом до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви та заяви про відкликання частини позовних вимог від 15.11.2016р., просив скасувати податкове повідомлення-рішення № 000692201 від 15.07.2015р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2016 року вказаний адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Представники сторін в судове засідання апеляційної інстанції не зявилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Згідно ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що в червні 2015 року Західно-Донбаською ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Дагомея з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства щодо реальності здійснення операцій при взаємовідносинах з ТОВ Капітал Х (код ЄДРПОУ 37365100) за період з 01.03.2015р. по 31.03.2015р.

За наслідками перевірки складено акт від 24.06.2015р. № 5/04-10-22-01-37233121, за висновками якого встановлено порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено розмір податкового кредиту на загальну суму 2 205 824, 99 грн. у березні 2015 року.

На підставі розгляду висновків зазначеного акту перевірки, відповідачем прийнято оскаржуване в даній справі податкове повідомлення рішення від 15.07.2015р. № 000692201, згідно якого позивачу зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 294 801 грн.

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем податковий кредит в даній справі сформований на підставі сплачених сум ПДВ від господарських операцій, які підтверджені документально та є належним чином виконані.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - Кодекс, ПК України), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг;

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Між тим колегія суддів зазначає, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як свідчать письмові докази, фактичною підставою для прийняття контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, стало те, що до податкової перевірки позивачем не було надано накладних, виписаних від продавця ТОВ Капітал Х до позивача, актів приймання отриманих послуг щодо транспортування придбаних нафтопродуктів, банківських виписок. Тобто, відповідач вказував на те, що позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту суми ПДВ за відсутніми господарськими операціями з ТОВ Капітал Х за березень 2015 року, з огляду на відсутність здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та ТОВ Капітал Х з придбання нафтопродуктів.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем доведено реальність спірних господарських операцій за якими був сформований податковий кредит, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у перевіреному періоді позивач мав взаємовідносини з ТОВ Капітал Х на підставі договорів постачання нафтопродуктів № КХ-0019 від 01.03.2015р., № КХ 0057 від 05.03.2015р., № КХ-0088 від 10.03.2015р., № КХ- 0123 від 13.03.2015р., № КХ-0153 від 20.03.2015р., № КХ-0196 від 25.03.2015р., згідно яких придбавались нафтопродукти (а.с. 108-134, том 2).

Згідно вказаних договорів, які є ідентичними, позивач (покупець) придбавав у ТОВ Капітал Х (постачальник) нафтопродукти, асортимент яких визначено сторонами у додаткових угодах до зазначених вище договорів.

Згідно пункту 4.2. всіх перелічених договорів товар поставляється покупцю партіями, протягом поточного місяця, в кількості та за ціною, визначеними у кожній додатковій угоді до договору, на умовах EXW (франко-завод) резервуари нафтобаз ПАТ Дніпронафтопродукт і інших нафтобаз, що належать ПАТ Дніпронафтопродукт на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів.

Фактичне виконання вказаних договорів підтверджується актами приймання-передачі нафтопродуктів видатковими накладними, товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів.

Зокрема, на виконання умов договору № КХ-0019 від 01.03.2015 р. сторонами було укладено додаткову угоду № 150331000000019 від 01.03.2015 р., згідно якої постачальник зобов'язується поставити на умовах ЕХW (резервуари нафтобаз ПАТ Дніпронафтопродукт і інших нафтобаз, що належать ПАТ Дніпронафтопродукт на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів, а покупець прийняти до 31.03.2015 р. зазначені в додатковій угоді види товарів.

Перехід права власності від постачальника до покупця підтверджується актом приймання-передачі нафтопродуктів № 150331000000019 від 31.03.2015 р., відповідно до якого кількість ТМЦ становить 60,795 тонн, а загальна вартість з ПДВ складає 2020163,47 грн.

На виконання умов договору № КХ-0057 від 05.03.2015 р. сторонами було укладено додаткову угоду № 150331000000057 від 05.03.2015 р., згідно якої постачальник зобов'язується поставити на умовах ЕХW (резервуари нафтобаз ПАТ Дніпронафтопродукт і інших нафтобаз, що належать ПАТ Дніпронафтопродукт на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів), а покупець прийняти до 31.03.2015 р. зазначені в додатковій угоді види товарів.

Перехід права власності від постачальника до покупця підтверджується актом приймання-передачі нафтопродуктів № 150331000000057 від 31.03.2015 р., відповідно до якого кількість ТМЦ становить 69, 459 тонн, а загальна вартість з ПДВ складає 2074484,10 грн.

На виконання умов договору № КХ-0088 від 10.03.2015 р. сторонами було укладено додаткову угоду № 150331000000088 від 10.03.2015 р., згідно якої постачальник зобов'язується поставити на умовах ЕХW (резервуари нафтобаз ПАТ Дніпронафтопродукт і інших нафтобаз, що належать ПАТ Дніпронафтопродукт на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів), а покупець прийняти до 31.03.2015 року зазначені в додатковій угоді види товарів.

Перехід права власності від постачальника до покупця підтверджується актом приймання-передачі нафтопродуктів № 150331000000088 від 31.03.2015 р., відповідно до якого кількість ТМЦ становить 39, 732 тонн, а загальна вартість з ПДВ складає 107626,32 грн.

На виконання умов договору № КХ-0123 від 13.03.2015 р. сторонами було укладено додаткову угоду № 150331000000123 від 13.03.2015 р., згідно якої постачальник зобов'язується поставити на умовах ЕХW (резервуари нафтобаз ПАТ Дніпронафтопродукт і інших нафтобаз, що належать ПАТ Дніпронафтопродукт на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів), а покупець прийняти до 31.03.2015 р. зазначені в додатковій угоді види товарів.

Перехід права власності від постачальника до покупця підтверджується актом приймання-передачі нафтопродуктів № 150331000000123 від 31.03.2015 р., відповідно до якого кількість ТМЦ становить 98, 724 тонн, а загальна вартість з ПДВ складає 2486869,25грн.

На виконання умов договору № КХ-0153 від 20.03.2015 р. сторонами було укладено додаткову угоду № 150331000000153 від 20.03.2015 р., згідно якої постачальник зобов'язується поставити на умовах ЕХW (резервуари нафтобаз ПАТ Дніпронафтопродукт і інших нафтобаз, що належать ПАТ Дніпронафтопродукт на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів), а покупець прийняти до 31.03.2015 р. зазначені в додатковій угоді види товарів.

Перехід права власності від постачальника до покупця підтверджується актом приймання-передачі нафтопродуктів № 150331000000153 від 31.03.2015 р., відповідно до якого кількість ТМЦ становить 162.145 тонн, а загальна вартість з ПДВ складає 4556830,94 грн.

На виконання умов договору № КХ-0196 від 25.03.2015 року сторонами було укладено додаткову угоду № 150331000000196 від 25.03.2015 року, згідно якої постачальник зобов'язується поставити на умовах ЕХW (резервуари нафтобаз ПАТ Дніпронафтопродукт і інших нафтобаз, що належать ПАТ Дніпронафтопродукт на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів), а покупець прийняти до 31.03.2015 р. у зазначені в додатковій угоді види товарів.

Перехід права власності від постачальника до покупця підтверджується актом приймання-передачі нафтопродуктів № 150331000000196 від 31.03.2015 р., відповідно до якого кількість ТМЦ становить 41, 854 тонн, а загальна вартість з ПДВ складає 102177383,00 грн.

У звязку з виконанням укладених між позивачем та ТОВ Капітал Х договорів, останнім на адресу позивача було виписано податкові накладні (а.с. 140 147, том 2), наявність та належне документальне оформлення яких сторонами у справі не заперечується.

Якість переданих позивачу нафтопродуктів підтверджена паспортами якості, виданими відповідними випробувальними лабораторіями та сертифікатом відповідності.

Оплата за придбані нафтопродукти здійснена позивачем у повному обсязі грошовими коштами. Кредиторська заборгованість позивача перед ТОВ Каптіал Х в розмірі 13234949,90 грн. погашена, що відображено в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 63 та підтверджується платіжними дорученнями про сплату за товар, копії яких долучено до матеріалів справи.

Щодо транспортування та зберігання придбаних позивачем нафтопродуктів судом встановлено, що таке зберігання здійснювалось відповідно до договору зберігання № 4499, укладеного 05.01.2015 р. між позивачем та ПАТ "Дніпронафтопродукт" (а.с. 14-15, том 3).

Згідно пояснень позивача на момент укладання договорів з придбання нафтопродуктів та додаткових угод до них, у контрагента були в наявності нафтопродукти, які вже перебували на зберіганні в ПАТ Дніпронафтопродукт, в звязку з чим була відсутня необхідність їх транспортування.

Таким чином, право власності на нафтопродукти від контрагента до позивача переходило на підставі договорів поставки, додаткових угод, актів приймання-передачі. Крім того, ПАТ Дніпронафтопродукт листами від контрагента був повідомлений про перехід права власності на нафтопродукт.

Транспортування здійснювалось лише з місць зберігання нафтопродуктів до місць їх реалізації (АЗС) згідно договорів про перевезення вантажів автомобільним транспортом, що укладались позивачем з окремими перевізниками (а.с. 17-25, том 3).

Реальність переміщення нафтопродуктів підтверджується наданими позивачем товарно-транспортними накладними, актами здачі-прийомки виконаних робіт, на підставі яких паливо оприбутковувалось відповідальними особами позивача відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та звязку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008р. № 281/171/578/155, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.09.2008р. за № 805/15496.

В подальшому, як встановлено судом, придбані у ТОВ Капітал Х нафтопродукти реалізовувались позивачем іншому субєкту господарювання ТОВ ВТФ Авіас, про що свідчить договір поставки № П15-24 від 05.01.2015р. (а.с. 27-29, том 3) та складені на його виконання первинні документи.

Таким чином, придбані у ТОВ Капітал Х нафтопродукти використані позивачем в подальшому у власній господарській діяльності шляхом їх реалізації.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про те, що вони не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази.

Враховуючи викладене, колегія суддів висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом - ТОВ Капітал Х, мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

Доводи апелянта про відсутність документів, які підтверджують транспортування придбаних нафтопродуктів від ТОВ Капітал Х до позивача, а також про зазначення згідно товарно-транспортних документів пунктів навантаження нафтопродуктів за адресами, які є відмінними від юридичної адреси постачальника колегія суддів відхиляє, з огляду на відсутність необхідності транспортування нафтопродуктів від ТОВ Капітал Х безпосередньо до позивача за умови їх фактичної наявності на складі зберігача, а також можливість за умовами укладених договорів між покупцем та постачальником відпуску нафтопродуктів у місцях, які є відмінними від місця розташування продавця ТОВ Капітал Х.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при проведенні перевірки та при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятого податкового повідомлення-рішення, яке є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2016 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Колегія суддів також зазначає, що відповідачем при поданні апеляційної скарги не було сплачено судовий збір.

01 лютого 2017 року ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду відповідачу відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2016 року по справі №820/990/16 до ухвалення рішення по справі (а.с.208, т.4).

Оскільки на час постановлення даної ухвали відповідачем не було сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги, наявні підстави для стягнення з Західно-Донбаської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області судового збору в розмірі 1515 (тисяча п'ятсот п'ятнадцять) гривень 80 копійок на реквізити: отримувач - УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк: ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок - 31210206781011, код класифікації доходів бюджету - 22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 34331173.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Західно-Донбаської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2016р. по справі №820/990/16 залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Західно-Донбаської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області судовий збір у розмірі 1515 (тисяча пятсот пятнадцять) гривень 80 копійок на реквізити: отримувач - УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк: ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок - 31210206781011, код класифікації доходів бюджету - 22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 34331173.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_1Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_2 ОСОБА_3

Повний текст ухвали виготовлений 17.02.2017 р.