Ухвала суду № 64802557, 15.02.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2017 року Справа № 876/10099/16

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Кушнерика М.П.

суддів Мікули О.І., Курильця А.Р.

з участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2016р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гравіс" до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

29.06.2016р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 01.04.2016 року №0000742205, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем земельний податок в сумі 20754,0 грн. (податкове зобовязання в сумі 16603,0 грн., штрафні (фінансові) санкції в сумі 4151,0 грн.); від 10 червня 2016 року №0001882200, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на прибуток в сумі 135171,0 грн. (податкове зобовязання в сумі 90114,0 грн., штрафні (фінансові) санкції в сумі 45057,0 грн.) та №0001902200, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість 12815,0 грн. (податкове зобовязання в сумі 10252,0 грн., штрафні (фінансові) санкції в сумі 2563,0 грн.)

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не порушив вимоги податкового законодавства, а помилкові висновки відповідача базуються на припущеннях та не підтверджені належними доказами. До перевірки податковому органу надано усі первинні документи, які відповідають критеріям первинного документу, є достовірними та складені за результатами фактичного здійснення господарської діяльності позивача, проте вони не були прийняті до уваги податковим органом.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29.11.2016 року позов задоволено.

Відповідач оскаржив дану постанову з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи та порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що позивачем не надано оборотньо-сальдові відомості по котрих можна прослідкувати формування витрат, а також на які цілі та коли дані операції списувались та чи взагалі дані витрати були віднесені до собівартості продукції щоб можна було встановити реальну собівартість продукції та обсяг витрат підприємством.

Крім того, списання бензину MUSTANG 95, 95 використовувалося на цілі, не повязані з господарською діяльності підприємства, у звязку з чим, встановлено, що ТзОВ «Гравіс» в порушення вимог н.44.1, п.44.3 ст.44, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.189.1 ст.189 Податкового кодексу України завищено витрати на збут на загальну суму 58334 грн. та занижено податкові зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 11667 гривень.

Також, протягом 2014 року ТзОВ «Гравіс» використовувало у фінансово-господарській діяльності земельну ділянку площею 1,5003 га за адресою: м.Червоноград, вул.Львівська, 52, яка належить йому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку. Оскільки на земельному участку наявні обєкти котрі використовуються в комерційних цілях, що іде в супереч цільовому використанню земельного участку, то розмір земельного податку має нараховуватись як із земель комерційного призначення.

Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, який просить залишити без змін рішення суду, представника відповідача, яка просить задоволити апеляційну скаргу, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням ДФС у Львівській області проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Гравіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 р по 31.12.2014 р, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2014 р по 31.12.2014 р., про що складено акт від 18.03.2016 р №40/13-01-14-06/30463088.

На підставі акту перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 01.04.2016 р. №0000712205, №0000722205, №0000742205.

Позивачем подано скаргу до Державної фіскальної служби України на зазначені податкові повідомлення-рішення та за результатами розгляду скарги позивача ОСОБА_1 фіскальною службою України прийнято рішення, яким скасовано податкові повідомлення-рішення від 01.04.2016 року №0000712205, №0000722205 в частині зменшення товариством податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат по взаємовідносинах з ТзОВ "ОСОБА_2 Лімітед" і у відповідній частині штрафні санкції, в решті податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

10 червня 2016 року Головне управління Державної фіскальної служби України на підставі рішення ДФСУ винесено податкові повідомлення-рішення №0001882200, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток на 1351711,00 грн. (за основним платежем - 90114 грн., за штрафними санкціями - 45057 грн.), та податкове повідомлення-рішення №0001902200, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на 12815,00 грн. (за основним платежем - 10252 грн., за штрафними санкціями - 2563 грн.)

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з чим погоджується колегія суддів, виходив з наступного:

Щодо порушень при формуванні собівартості готової продукції кондитерського цеху «Насолода», то:

Витрати - це сума будь-яких витрату платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) пп.14.1.27. п.14.1 ст.14 ПК України.

п.138.1 ст.138 ПК України передбачено витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування та складаються, зокрема, із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

П.п.138.1.1 цієї ж статті встановлює, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

П.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, зокрема: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Колегія суддів приймає до уваги твердження представника позивача про те, що акт перевірки не містить жодних посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача, що підтверджували б наявність зазначених фактів порушень,

В той же час, позивачем підтверджено витрати бухгалтерськими документами: актами наданих послуг по електроенергії, газу, водопостачання, табелями обліку робочого часу, відомостями по нарахуванню заробітної плати.

Посилання податкового органу на невідповідність формування позивачем собівартості витратам, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки таке не доведено апелянтом і не стверджується матеріалами справи.

Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що кондитерський цех «Насолода» працював під замовлення, не було незавершеного будівництва та нереалізованої продукції, що свідчить про відсутність дебетового сальда на рах.26, загальновиробничі активи списувались на виробництво реалізованої продукції в повному обсязі в звітному періоді, і таке не спростовано податковим органом в апеляційній інстанції.

Щодо операції по списанню пального в сумі 58334 грн. за 2014 рік, то колегія суддів зазначає наступне:

Судом першої інстанції встановлено, що автомобіль "Жук АО-6" використовувався в діяльності товариства не для вантажних перевезень, а як легковий автомобіль, оскільки в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу тип автомобіля зазначено фургон малотоннажний-В.

Реальність використання палива у господарській діяльності товариства підтверджується подорожніми листами форми №3. Паливо придбавалось на підставі податкових та видаткових накладних, які досліджувались судом першої та апеляційної інстанції.

Первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Жодних зауважень щодо їх оформлення податковий орган не пред»являв.

Щодо заниження позивачем земельного податку, то судом першої інстанції встановлено, що протягом 2014 року позивач використовув в фінансово-господарській діяльності земельну ділянку площею 1,5003 га за адресою: вул.Львівська,52, м.Червоноград, яка належить товариству на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ №647708 від 23.06.2009 року. Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку цільове призначення (використання) земельної ділянки як обслуговування автотранспортного підприємства.

Згідно договору оренди б/н від 22.05.2013 р. укладеного з ОСОБА_3І, приміщення за адресою: м.Червоноград, вул.Львівська, 52 передано в оренду для торгівлі автозапчастинами.

Загальна площа наданого в оренду приміщення становить 40 м2.

Відповідно до п.276.5 ст.276 ПК України (яка діяла на момент виникнення спірних відносин) - у разі надання в оренду земельних ділянок (в межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, у тому числі зазначеними у пунктах 276.1 та 276.4 цієї статті, іншим суб'єктам, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється відповідно до статті 274 цього Кодексу від нормативної грошової оцінки, визначеної з урахуванням застосування відповідного коефіцієнта функціонального використання цих площ залежно від виду економічної діяльності орендаря, та статті 275 цього Кодексу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутній будь-який підтверджуючий документ щодо зміни цільового використання даної земельної ділянки та зміни її нормативної грошової оцінки. Крім цього, частка ділянки землі, використаної для передачі в оренду становить 0,26% (40 м2/15 003 м2*100), що не дає підстав стверджувати, що саме вся земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням. Земельна ділянка використовується для обслуговування власного автотранспорту позивача (стоянка, ремонт, який здійснюють механік, шліфувальники, які знаходяться в штаті підприємства).

Таким чином, податковим органам не надано право самостійно змінювати коефіцієнт функціонального використання земельної ділянки, в тому числі і в разі використання платником спірної земельної ділянки не за цільовим призначенням.

При цьому, колегія суддів враховує вимоги ч.2 ст.71 КАС України, якою передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то воно не може бути скасоване чи змінене з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2016р. у справі №813/2068/16 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: М.П.Кушнерик

Судді: О.І.Мікула

ОСОБА_4

Повний текст виготовлено 17.02.17р.