Ухвала суду № 64802380, 14.02.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/9072/16 Головуючий у 1-й інстанції: Мазур А.С. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

14 лютого 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мельничука В.П.,

Лічевецького І.О.,

при секретарі: Вітковській К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Страдіваріус Україна» про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Страдіваріус Україна» та просило стягнути з відповідача адміністративно - господарські санкції за незайняті робочі місця інвалідами у 2015 році в розмірі 297 345 грн. та пеню у розмірі 10 882,44 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 серпня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що підприємства, установи та організації, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у відповідності до ст.19 Закону України «Про зайнятість населення», а тому посилання відповідача на те, що причиною невиконання ним вищевказаної норми стало ненаправлення інвалідів на підприємство центром зайнятості, необґрунтоване. Крім того, вказав, що саме подання відповідачем некоректно заповненої звітності позбавило центр зайнятості можливості направити на підприємство для роботи людей з обмеженими можливостями.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання,вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Страдіваріус Україна» є юридичною особою - працедавцем, який відповідно до статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» зобов'язаний виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів.

24 Лютого 2016 року відповідачем було подано до Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік за формою та в порядку, встановленими наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року №316.

Згідно вказаного звіту відповідач у 2015 році мав працевлаштувати 4 інваліда, оскільки середньооблікова кількість штатних працівників у 2015 році складала 104 особи, проте відповідачем не було працевлаштовано жодної особи. Відповідно до звіту, розмір середньої річної заробітної плати Товариства з обмеженою відповідальністю «Страдіваріус Україна» становить 74 336,25 грн.

В зв'язку з тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Страдіваріус Україна» не було забезпечено працевлаштування жодного інваліда, позивачем було нараховано відповідачу суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 297 345 грн. та пеню за прострочення сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 10 882,44 грн.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем здійснені всі передбачені законодавством дії щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів. У зв'язку з тим, що у діях відповідача відсутній склад правопорушення, на нього не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування чи за відсутності у населеному пункті за місцем знаходження товариства інвалідів, які бажають працевлаштуватись.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Частиною 1 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно частини 3 вказаної статті підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю «Страдіваріус Україна» подавалися щомісяця звіти за формою 3-ПН з переліком вакансій, призначених для працевлаштування інвалідів до Шевченківського районного центру зайнятості про наявність вакантних посад для працевлаштування інвалідів.

Тобто, у відповідності до норм чинного законодавства відповідач створив робочі місця для інвалідів та надавав інформацію до місцевих центрів зайнятості.

Доказів тому, що відповідач відмовив у працевлаштуванні хоча б одній особі з обмеженими можливостями (інваліду), яка до нього звернулася, або що уповноваженими органами держави направлялися відповідні особи-інваліди, але не були працевлаштовані з його вини, - позивачем суду не надано.

Відповідно до частин першої та другої статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Отже, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб'єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

Стосовно посилань апелянта на некоректність заповнення відповідачем звітів за формою 3-ПН за період січень - червень 2015 року, а саме: не заповнення графи 3, колегія суддів зауважує наступне.

По-перше, визначення розміру та застосування адміністративно-господарських санкцій належить виключно до компетенції контролюючого органу та не може бути вирішено судом. Суд, в свою чергу, надає лише правову оцінку правомірності такого застосування. Однак, на вимогу колегії суддів щодо виокремлення санкцій та нарахованої пені за періодами, позивач відмовився надати такий розрахунок, що позбавляє суд апеляційної інстанції визначити їх розмір за відповідний період.

По-друге, вирішуючи дану справу, колегія суддів враховує правову позицію Вищого адміністративного суду, викладену в ухвалі від 27.11.2014 по справі №К/800/43341/13, відповідно до якої порушення порядку заповнення форми звітності форми №3-ПН в частині помилкового зазначення можливості працевлаштування інвалідів в іншій графі, ніж визначено Інструкцією щодо заповнення такої форми звітності, не є таким, що свідчить про невжиття товариством заходів щодо інформування центра зайнятості про вакантні робочі місця, у тому числі для працевлаштування інвалідів, оскільки, з огляду на характер відомостей, зазначених у інших рядках звіту, центр зайнятості мав об'єктиву можливість дійти висновку, що заявлені відповідачем місця призначені саме для працевлаштування інвалідів.

Таким чином, оскільки доказів, які б свідчили про те, що відповідач відмовив у працевлаштуванні інвалідам, які безпосередньо зверталися до нього або які були направлені центром зайнятості та не взяті на роботу, суду не надано, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем було створено належні умови для забезпечення працевлаштування інвалідів та у його діях відсутнє порушення норм чинного законодавства.

Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи колегією суддів не виявлено, суд повно і правильно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини, що склалися між сторонами, і дав їм належну правову оцінку, - з огляду на що підстави до скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.41,160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 серпня 2016 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 17 лютого 2017 року.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Лічевецький І.О.

Мельничук В.П.