Ухвала суду № 64802119, 14.02.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

14 лютого 2017 рокусправа № 808/2588/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Головко О.В.

суддів: Суховарова А.В. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання:Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року в адміністративній справі

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»

до Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району

треті особи Міністерство соціальної політики України, Департамент соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації

про визнання протиправною бездіяльності та стягнення бюджетної компенсації,-

в с т а н о в и в :

ВАТ «Запоріжжяобленерго» у вересні 2016 року звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району у вигляді невиконання своїх владних управлінських функцій щодо компенсації з бюджету нарахованого та виплаченого середнього заробітку працівникам ВАТ «Запоріжжяобленерго», призваним та строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та прийнятим на військову службу за контрактом за період з 11 червня 2015 року по 31 грудня 2015 року у розмірі 168132,58 грн. та стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району на користь ВАТ «Запоріжжяобленерго» компенсацію за нарахований та виплачений середній заробіток працівникам, призваним та строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та прийнятим на військову службу за контрактом за період з 11 червня 2015 року по 31 грудня 2015 року у розмірі 168132,58 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району на користь ВАТ «Запоріжжяобленерго» компенсацію за нарахований та виплачений середній заробіток працівникам, призваним та строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період та прийнятим на військову службу за контрактом за період з 11 червня 2015 року по 31 грудня 2015 року у розмірі 168132,58 грн. У задоволені позову в іншій частині відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити в повному обсязі. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ВАТ «Запоріжжяобленерго» у січні 2016 року до Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району було надано звіт про фактичні витрати на виплату компенсації середнього заробітку працівникам, призваним на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період або прийнятим на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, а також працівникам, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у звязку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у звязку з прийняттям на військову службу за контрактом за грудень 2015 року у розмірі 108080,32 грн.

Також підприємством відповідачеві було надано вказані звіти по працівникам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 за період з 11.06.2015 по 31.12.2015 на загальну суму 60052,26 грн.

Як вбачається з листа Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району від 15.03.2016, бюджетну програму на виплату компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, не встановлено, а тому здійснити компенсацію за 2014-2015 роки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 105 від 04.03.2015 немає можливості.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та правомірності відмови відповідача, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до положень статті 119 Кодексу законів про працю України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За працівниками, які були призвані під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у звязку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у звязку з прийняттям на військову службу за контрактом, але не більше ніж на строк укладеного контракту, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Механізм виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою 2501350 «Компенсація підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період» встановлений Порядком виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 105 від 04.03.2015.

Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінсоцполітики. Розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня є: Міністерство соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій; структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (крім мм. Києва та Севастополя) рад.

Відповідно до п. 3 Порядку бюджетні кошти спрямовуються підприємствам, установам, організаціям на компенсацію витрат на виплату середнього заробітку працівникам, які працювали на таких підприємствах, в установах, організаціях на час призову на військову службу, не більше одного року.

Пунктом 4 передбачено, що для виплати компенсації підприємство, установа або організація подає щомісяця до 15 числа органу соціального захисту населення звіт про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам згідно з додатком 1, погоджений районним (міським) військовим комісаріатом, який здійснював призов працівника на військову службу, в частині підтвердження призову та проходження військової служби, для подання до 19 числа їх копій, а також зведених звітів про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам згідно з додатком 2 структурним підрозділам соціального захисту населення.

Структурні підрозділи соціального захисту населення щомісяця до 23 числа подають відомості про загальний обсяг фактичних витрат на виплату середнього заробітку працівникам згідно з додатком 3 Мінсоцполітики для спрямування їм бюджетних коштів, що спрямовуються органам соціального захисту населення для перерахування підприємствам, установам, організаціям.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ВАТ «Запоріжжяобленерго» у січні 2016 року відповідачеві було направлено звіти про фактичні витрати на виплату компенсації середнього заробітку працівникам, призваним на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період за період з 11 червня 2015 року по 31 грудня 2015 року у розмірі 168132,58 грн., проте вказані витрати не відшкодовані відповідачем, що свідчить про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Доводи апелянта, що згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911-VIII від 24.12.2015, частину 3 та 4 статті 119 Кодексу законів про працю України з 01.01.2016 року викладено у новій редакції, згідно з якою середній заробіток, що зберігається за працівниками відплачується безпосередньо роботодавцем, суд знаходить необґрунтованими, до компенсації заявлені фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам, що були здійсненні у червні - грудні 2015 року, тобто у період чинності норми закону, якою встановлювався обовязок відшкодування вказаних витрат сама за рахунок бюджетних коштів.

Так само необґрунтованими є посилання апелянта, що у Законі України «Про державний бюджет на 2016 рік» відсутня стаття витрат на компенсацію підприємства, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, адже позивачем до відповідача подано звіти саме щодо компенсації середнього заробітку за 2015 рік.

Також суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутність коштів державного бюджету не може бути підставою для позбавлення підприємства, установи, організації встановленого законом права на отримання компенсації у звязку з виплатою середнього заробітку працівникам, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, адже приймаючи відповідний закон, Держава взяла не себе позитивні зобовязання в цій частині, які мають бути виконані.

Враховуючи сукупність викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року в адміністративній справі № 808/2588/16 - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 17 лютого 2017 року.

Головуючий:О.В. Головко

Суддя:А.В. Суховаров

Суддя:Т.І. Ясенова