Постанова № 64801961, 14.02.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2017 р. Справа № 903/618/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Гулова А.Г.

суддя Олексюк Г.Є. ,

суддя Філіпова Т.Л.

при секретарі Ільчук Н.О.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Західмолоко"

на рішення господарського суду Волинської області від "18" жовтня 2016 р.

у справі № 903/618/16 (суддя Слободян О.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОБРА-СХІД", Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західмолоко", м. Луцьк

про стягнення 88 754, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 18 жовтня 2016 року у справі №903/618/16 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КОБРА-СХІД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західмолоко" про стягнення 88754грн. задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Західмолоко" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОБРА-СХІД" 30587 грн. 60коп. (з них: 2581,18грн. - 3% річних та 28006,42грн. інфляційних втрат). Провадження у справі в частині стягнення 48312грн. основного боргу припинено. В позові в частині стягнення 9855грн. 18коп. пені відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, ТОВ "Західмолоко" звернулося із апеляційною скаргою, вважає, що в частині стягнення 30 587,60 грн. воно підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

01.07.2014 року позивачем та відповідачем було укладено договір №117 про охорону обєкта, відповідно до якого відповідач доручає, а позивач бере під охорону будівлі, споруди, приміщення, майно та територію підприємства відповідача.

Згідно із п.7.2 договору оплата за надані охоронні послуги в поточному місяці здійснюються Замовником у наступному місяці протягом 5-ти робочих днів з моменту підписання акта здачі-прийняття робіт та отримання від виконавця відповідного оригіналу рахунку на оплату.

Скаржник зазначає, що в результаті наданих послуг у вересні, жовтні, листопаді 2014 року у ТОВ «Західмолоко» виникла заборгованість перед ТОВ «Кобра-Схід» в розмірі 48 312 грн..

Частиною 1 статті 5 ГПК України передбачено, що сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою.

Згідно з п.8.1 договору суперечки, не вирішені шляхом переговорів між сторонами, вирішуються згідно з чинним законодавством України.

Тобто, чинним законодавством та умовами договору передбачено врегулювання спорів шляхом застосування заходів досудового врегулювання спорів. Проте, жодних листів, вимог чи претензій про сплату боргу від ТОВ «Кобра-Схід» на адресу ТОВ «Західмолоко» не надходило. Позивач, порушивши законодавство та умови договору, оминув досудове врегулювання спору подавши позовну заяву про стягнення заборгованості відразу до суду.

З посиланням на ст.ст. 530, 625 ЦК України вказує, що сплата інфляційних та 3% річних здійснюється протягом 7-ми днів з моменту предявлення вимоги кредитором, так, як вимоги не надходило, то і момент виконання зобовязання щодо сплати інфляційних та 3% річних не настав.

Звертає увагу, що згідно з п.7.4 договору у випадку несвоєчасної сплати замовник платить пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої платні, за кожен день прострочення.

Відповідач зазначає, що договором не передбачено відповідальність у вигляді стягнення інфляційних та 3% річних.

Просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 18 жовтня 2016 року в частині стягнення з ТОВ "Західмолоко" 30587грн. 60коп. та припинити провадження у справі №903/618/16.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "КОБРА-СХІД" наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Серед іншого вказує, що 10 листопада 2014 року голова правління ПАТ «Дубномолоко» ОСОБА_1 звернувся з листом до виконавця, в якому ініціював за дорученням керівників підприємств припинити договори з охороною на 4-х обєктах, в тому числі й з ТзОВ «Західмолоко». В листі надавалася гарантія на проведення розрахунків за послуги охорони в повному обсязі.

Крім того, позивач звертає увагу, що 01 грудня 2014 року позивачем та відповідачем була підписана додаткова угода №1 до договору №117 від 01.07.2014р. про охорону обєкта, в якій у п.2 зазначено: «З моменту розірвання договору, обовязки охорони припиняються, а замовник зобов'язаний провести остаточні розрахунки за отримання послуги, які надані під час дії договору». Представниками позивача та відповідача 01 грудня 2014 року підписаний акт приймання матеріальних цінностей ТОВ «Західмолоко» - відділу охорони ТОВ «Кобра-схід», але зобовязання щодо здійснення взаєморозрахунків, строки яких були обумовлені, неодноразово порушувалися так і до виконання не приймалися.

Зазначає, що всі охоронювані підприємства ПАТ «Дубномолоко» тобто ПАТ «Бродівський ЗСЗМ», ТОВ «Концерн Молокопродукт», ДП «Новоград - Волинський сиркомбінат» провели розрахунки з моменту приймання матеріальних цінностей.

Підприємство, яке розташоване у м. Вінниці по вул. Іванова, 55 у 2013 році було зареєстроване в ІНФОРМАЦІЯ_1 як ТзОВ «Марлін», але в 2014 році під час зміни керівника підприємству надано назву ТОВ «Західмолоко".

За період проведених господарських змін відповідач не надавав позивачу будь яких актів інвентаризації майна чи їх опису. Охоронні послуги ТзОВ «Марлін» попереднім керівником були сплачені в повному обсязі.

З посиланням на ст. 625ЦК України вважає правомірною суму 3% річних у розмірі 2 581, 16 грн. та інфляційних втрат у розмірі 28 006, 42 грн.

Просить рішення господарського суду Волинської області від 18.10.2016 року у справі №903/618/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Крім того, на адресу суду позивачем було надіслано пояснення щодо апеляційної скарги, у якому вказує таке.

За результатами тендеру ПАТ «Дубномолоко» та згідно договору інспектори ТОВ «Кобра-схід» з вересня 2013 року забезпечували заходи щодо організації перепускного режиму та прийняття під охорону матеріальних цінностей (згідно акту та інструкції про порядок приймання (здавання) обєкту та окремих опечатаних приміщень під охорону) дочірнього підприємства ТОВ «Марлін», а в подальшому й реорганізованого цього ж підприємства в ТОВ «Західмолоко», яке розташоване в м. Вінниці по вул. Іванова, 55.

За наказом керівництва Виконавчої дирекції Сирного бізнесу під охорону були прийняті також ПАТ «Бродівський ЗСЗМ», ТОВ «Концерн Молокопродукт», ДП «Новоград-Волинський сиркомбінат», які вчасно проводили розрахунки за надані послуги охорони згідно умов договорів.

Разом з тим, зауважує позивач, ТОВ «Західмолоко» після реорганізації та зміни директора постійно порушувався п 7.2. договору про охорону обєкта від 01 липня 2014 року №117... «Оплата за надані охоронні послуги в поточному місяці здійснюється замовником у наступному місяці протягом 5-й робочих днів з моменту підписання акта здачі-прийняття робіт та отримання від виконавця відповідного оригіналу рахунку на оплату». Також відповідач не виконував п.7.3 договору... «замовник протягом 3 (трьох) робочих днів після закінчення надання послуг за відповідний місяць, але не пізніше 5-го числа місяця наступного за звітним, зобовязаний підписати акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), або надати вмотивовану письмову відмову від приймання послуг. Якщо замовник протягом 5-ти календарних днів після закінчення надання послуг за відповідний місяць, не підписує акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) та не виставляє вмотивованих письмових претензій до виконавця, то вважається, що послуги надані виконавцем у повному обсязі, а акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) - підписаний та підлягає виконанню з боку замовника.» Рахунки на сплату послуг та акти здачі-прийняття робіт надавалися всьому обєднанню Сирного бізнесу - підприємствам переробки молока, в тому числі й ТОВ «Західмолоко», в останній день місяця.

Позивач зазначає, що відповідач при отриманні рахунку та акта на сплату послуг 31.07 14р. оплату провів лише 28.08.14р., за надані послуги в серпні згідно наданого рахунку та акта 31.08.14р. - оплату провів лише 10.09.14р., за надані послуги в вересні згідно наданого рахунку та акта 30.09.14р. - оплату провів лише 19.09.16р., за надані послуги в жовтні згідно наданого рахунку та акта 31.10.14р. - оплату провів лише 19.09.16р., за надані послуги в листопаді згідно наданого рахунку та акта 30.11.14р. - оплату провів лише 19.09.16р..

Відповідно до наданих рахунків та актів у вересні за № ОУ-0000228 від 30.09.2014р., у жовтні - за №ОУ-0000247 від 31.10.2014р., у листопаді - за № ОУ- 0000265 відповідачу були передані податкові накладні. Відповідно до договору суми за кожний місяць згідно індивідуального податкового номера відповідача (ІПН 303496317100) були включені в декларацію з податку на додану вартість. Зокрема, за період жовтня 2014 року податкову декларацію з податку на додану вартість доставлено до районного рівня 2658 ДПІ у Соломянському р-ні Міндоходів у м. Києві 18.11.2014р. в 16:35:52, за період листопада 2014 року декларацію доставлено 19.12.2014р. в 11:23:28.

Звертає увагу, що прострочена заборгованість за договором про охорону обєкта була визнана відповідачем та оплачена згідно вищенаведених актів здачі - прийняття робіт за вересень-жовтень 2014 року в повному обсязі.

Відповідно до виписки ПАТ- «Укрсоцбанк» по особовому рахунку № 26005000015655 ТОВ «Кобра-схід» проведено операцію перерахування грошових коштів ТОВ «Західмолоко» щодо заборгованості 2014 року з наступного розрахунку: 16 104 грн. (за вересень) +16 104 грн. (за жовтень) +16 104 грн. (за листопад) = 48 342 грн.

Крім того, 01 грудня 2014 року позивачем та відповідачем була підписана додаткова угода №1 до договору №117 від 01.07.2014 про охорону обєкта, в якій у п. 2 зазначено: «З моменту розірвання договору, обовязки охорони припиняються, а замовник зобовязаний провести остаточні розрахунки за отримання послуги, які надані під час дії договору».

З посиланням на ст.ст. 525, 526, 530, 612, 625, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України було правомірно нараховано 2 581,16 грн. - 3% річних та 28 006,42 грн. інфляційних втрат.

Просить рішення господарського суду Волинської області від 18.10.2016р. у справі №903/618/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

14.02.2017р. на електронну адресу суду надійшло клопотання ТОВ "Західмолоко" про зупинення провадження у справі до вирішення справи господарським судом м. Києва за позовною заявою ТОВ "Західмолоко" до ТОВ "Кобра-Схід" про визнання договору №117 про охорону об'єкта недійсним.

Колегія суддів відхиляє заявлене клопотання, оскільки відсутні підстави для зупинення провадження, передбачені ст. 79 ГПК України.

Сторони не скористалися правом участі під час апеляційного перегляду справи та не забезпечили явку своїх представників у судове засідання апеляційного господарського суду, хоча про час та місце апеляційного перегляду справи повідомлялись заздалегідь та належним чином.

Віл позивача надійшло клопотання, у якому просить розглядати скаргу за відсутності їхнього представника.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки сторони належним чином повідомлялись про час та місце апеляційного перегляду справи, явка сторін обов'язковою не визнавалась, судова колегія не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників сторін за наявними у матеріалах справи доказами, у відповідності до вимог ст. 101 ГПК України.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи, 01.07.2014 року ТОВ Західмолоко (замовник) та ТОВ Кобра-Схід (виконавець) укладено договір №117 про охорону обєкта.

Згідно із п.1.1 договору замовник доручає, а виконавець бере під охорону будівлі, споруди, приміщення, майно та територію підприємства замовника, що розташоване за адресою: м. Вінниця, вул. Іванова, 55 на умовах та в порядку, визначених цим договором.

Відповідно до п. 7.1. договору, сума договору становить 16 104 грн., в тому числі ПДВ щомісяця.

Пунктом 7.2 договору встановлено, що оплата за надані охоронні послуги в поточному місяці здійснюються замовником у наступному місяці протягом 5-ти робочих днів з моменту підписання акту здачі-прийняття робіт та отримання від виконавця відповідного оригіналу рахунку на оплату.

Замовник протягом 3 робочих днів, після закінчення надання послуг за відповідний місяць, але не пізніше 5-го числа місяця наступного за звітним, зобовязаний підписати акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), або надати вмотивовану письмову відмову від приймання послуг. Якщо замовник протягом 5-ти календарних днів після закінчення надання послуг за відповідний місяць, не підписує акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) та не виставляє вмотивованих письмових претензій до виконавця, то вважається, що послуги надані виконавцем у повному обсязі, а акт здачі-приймання робіт (надання послуг) підписаний та підлягає виконанню з боку замовника (п.7.3 договору).

У п. 7.4 договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної сплати замовник платить пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої платні, за кожен день прострочення.

Відповідно до п.п. 8.1 - 8.2 договору суперечки, не вирішені шляхом переговорів між сторонами, вирішуються згідно з чинним законодавством України. Дія договору може бути припинена достроково, причому, сторона - ініціатор припинення дії договору інформує про це іншу сторону у письмовій формі (рекомендованим листом) не менш, ніж за 15 календарних днів.

Даний договір набирає чинність з 01.07.2014р. і діє до 31.12.2014р. (п. 9.1. договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

Додатковою угодою №1 від 01.12.2014р. до договору №117 від 01.07.2014р. про охорону об'єкта у п.1 сторони погодили припинення дії договору про охорону об'єкта, у зв'язку із чим 30 листопада 2014 року вважається останнім днем надання послуг за даним договором. П.2 додаткової угоди визначено, що з моменту розірвання договору, обов'язки охорони припиняються, а замовник зобов'язаний провести остаточні розрахунки за отримані послуги, які надані під час дії договору.

Додаткова угода підписана сторонами та скріплена їх печатками.

Надані послуги по охороні обєкту по серпень 2014р. відповідач повністю оплатив. За вересень листопад 2014р. оплати здійснено не було.

У матеріалах справи міститься підписаний сторонами акт №ОУ-0000228 здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 30.09.2014р. за охоронні послуги за вересень 2014 року, за яким загальна вартість робіт з ПДВ - 16 104 грн.

Відповідач не спростовує факту отримання послуг за договором №117 від 01.07.2014р. до 01.12.2014р., проте свої зобов'язання щодо оплати за надані послуги у вересні, жовтні, листопаді 2014 року належним чином не виконав, а тому у нього виникла заборгованість перед ТОВ Кобра-Схід у розмірі 48 312 грн., у зв'язку із чим позивач, керуючись ст.ст. 509, 526, 611,625,978 ЦК України звернувся із позовом до ТОВ Західмолоко про стягнення 88754грн., з яких 48312грн. основного боргу, 9855грн. 18 коп. пені, 2581грн. 18коп. - 3% річних, 28006 грн. 42коп. інфляційних втрат.

З матеріалів справи убачається, що 19.09.2016р. відповідач сплатив основний борг у сумі 48312,00 грн.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду Волинської області від 18 жовтня 2016 року у справі №903/618/16 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КОБРА-СХІД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західмолоко" про стягнення 88754грн. задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Західмолоко" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОБРА-СХІД" 30587 грн. 60коп. (з них: 2581,18грн. - 3% річних та 28006,42грн. інфляційних втрат). Провадження у справі в частині стягнення 48312грн. основного боргу припинено. В позові в частині стягнення 9855грн. 18коп. пені відмовлено.

Колегія суддів частково погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Нормами ч.1 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як убачається із матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного ними договору про охорону об'єкта №117 від 01.07.2014 р.

Аналізом обставин справи встановлено, що договір укладений сторонами є договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, відповідач в порушення умов договору (п. 7.2) вчасно та в повному обсязі не сплатив за отримані послуги, станом на 22.08.2016р. (день звернення з позовом) борг складав 48 312,00 грн..

З матеріалів справи, а саме з виписки по рахунку ТОВ "Кобра-Схід" у ПАТ "Укрсоцбанк" убачається, що відповідачем 19.09.2016р. (після подання позову до суду) було погашено основний борг у сумі 48 312,00 грн., що не заперечується позивачем.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що перерахування зазначених коштів відбулось після звернення до суду з позовом та під час розгляду справи в суді.

Згідно із п. 1-1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У пункті 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 (із змінами і доповненнями) роз'яснено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

У зв'язку з наведеним, провадження у справі в частині стягнення 48 312,00грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, Рівненський апеляційний господарський суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 48312,00грн..

Крім того, позивач нарахував 9855 грн. 18 коп. пені, 2581 грн. 18 коп. 3% річних та 28006 грн. 42 коп. інфляційних втрат.

Відповідно до част. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання (Постанова Верховного суду України від 12.12.11р. в справі №07/238-10).

Судова колегія, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, який здійснений місцевим господарським судом, зазначає наступне.

Так, у п. 7.2 договору встановлено, що оплата за надані охоронні послуги в поточному місяці здійснюються замовником у наступному місяці протягом 5-ти робочих днів з моменту підписання акту здачі-прийняття робіт та отримання від виконавця відповідного оригіналу рахунку на оплату.

Разом з тим, у матеріалах справи міститься лише акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000228 від 30.09.2014р. за охоронні послуги за вересень, актів за жовтень та листопад матеріали справи не містять та на вимогу суду позивачем не подані.

01.12.2014р. сторонами підписано додаткову угоду №1, відповідно до якої дія договору припиняється з 01.12.2014р., у п.2 сторони визначили, що замовник зобов'язаний провести остаточні розрахунки за отримані послуги, а отже судова колегія розцінює дану додаткову угоду, як вимогу у порядку ст. 530 ЦК України, оскільки п. 7.2 договору позивачем виконано не було, акти не надіслано (докази відсутні). Строк проведення остаточних розрахунків договір не передбачає.

З огляду на наведене, судова колегія зазначає, що правильним буде нарахування 3% річних за наступні періоди та суми.

за вересень 2014 року за період з 08.10.2014р. по 19.08.2016р. на суму 16104,00грн. за 682 дня = 902,71грн.

за жовтень - листопад 2014 року за період з 09.12.2014р. по 19.08.2016р. на суму 32208,00грн. за 620 днів = 1641,28 грн.

Разом - 2543,99грн.

З огляду на наведене, судова колегія приходить до висновку, що 3% річних підлягають до стягнення у сумі 2543,99грн., а у стягненні 37,19 грн. слід відмовити.

Щодо інфляційних втрат, судова колегія зазначає, що правильним буде нарахування за наступні періоди та суми.

за вересень 2014 року за період з 01.10.2014р. по 31.07.2016р. на суму 16104,00грн. на сукупний індекс інфляції 1,615 = 9901,97 грн. (інфляційне збільшення суми боргу)

за жовтень - листопад 2014 року за період з 01.12.2014р. по 31.07.2016р. на суму 32208,00грн. на сукупний індекс інфляції 1,548 = 17637,83 грн. (інфляційне збільшення суми боргу).

Разом - 27 539,80грн.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що інфляційні втрати у сумі 27 539,80грн. підлягають до стягнення, а у стягненні 466,62 грн. слід відмовити.

А тому, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Крім того, відповідно до ч.1ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком .

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (част.1, 3 ст.549 ЦК України).

У п. 7.4 договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної сплати замовник платить пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої платні, за кожен день прострочення.

У звязку з порушенням відповідачем термінів оплати, відповідачу нараховано 9855,18грн. пені за період з 08.10.2014р. по 07.06.2015р..

Разом з тим, відповідач у відзиві на позов просить застосувати позовну давність до вимоги про стягнення 9855,18грн. пені.

Відповідно до п. 3 ст. 267 ЦКУ позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення.

Позовна давність - це встановлений законом строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК України).

Частина 5 статті 261 ЦК України передбачає, що за зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ст. 257, ч.1 ст.258 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Частиною 2 ст. 258 ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок за надані послуги за вересень 2014 року мав здійснитися відповідачем по 07.10.2014 року; за жовтень 2014 року - листопад 2014 року - по 08.12.2014 року.

Позовна заява, згідно штемпеля Укрпошти на конверті, подана до суду першої інстанції 22.08.2016р.

Таким чином, з урахуванням, передбачених ч.6 ст. 232 ГК України меж нарахування пені, строк позовної давності щодо стягнення пені за надані послуги, нарахованої за останній день 6-місячного періоду, за вересень 2014р. закінчився 08.04.2016р., за жовтень 2014р.- листопад 2014р. - 09.12.2016р.

Тобто позивачем пропущений строк позовної давності щодо стягнення пені, а тому вважає правильним висновок суду першої інстанції про відмову в позові в частині стягнення 9855,18грн. пені.

Крім того, судова колегія погоджується із місцевим господарським судом, що доводи відповідача щодо безпідставності нарахування річних та інфляційних втрат, в звязку з тим, що такі нарахування не передбачені умовами договору, не приймаються судом до уваги, оскільки інфляційні та річні підлягають стягненню на підставі ст.625 ЦК України.

У пунктах 4.1, 4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань зазначено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення господарського суду Волинської області від 18.10.2016р. у справі №903/618/16 слід змінити.

Відповідно до п.п. 1,3 ч.1 ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Разом з тим, судова колегія вважає безпідставними доводи відповідача про невжиття позивачем заходів досудового врегулювання спору, з огляду на таке.

Відповідно до ст.5 ГПК України сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою. Порядок досудового врегулювання спорів визначається цим Кодексом, якщо інший порядок не встановлено діючим на території України законодавством, яке регулює конкретний вид господарських відносин. Порядок досудового врегулювання господарських спорів не поширюється на спори про визнання договорів недійсними, спори про визнання недійсними актів державних та інших органів, підприємств та організацій, які не відповідають законодавству і порушують права та охоронювані законом інтереси підприємств та організацій (далі - акти), спори про стягнення заборгованості за опротестованими векселями, спори про стягнення штрафів Національним банком України з банків та інших фінансово-кредитних установ, а також на спори про звернення стягнення на заставлене майно.

Слід зазначити, укладеним сторонами договором не передбачено досудового врегулювання спору.

Крім того, керуючись ст.ст. 8, 13, 55, 64, 124 Конституції України суд зазначає, що положення Конституції України, не містить застереження щодо допустимості судового захисту тільки після досудового врегулювання спору та неприпустимості здійснення правосуддя без його застосування. Тобто можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору. Обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом.

Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист (До аналогічного висновку прийшов і Конституційний Суд України у своєму рішенні у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) від 9 липня 2002 р. N 15-рп/2002).

З банківської виписки від 19.09.2016р. убачається, що відповідач повністю оплатив позивачу судовий збір у розмірі 1378грн..

Згідно зі ст.49 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Західмолоко" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 18 жовтня 2016 року у справі №903/618/16 в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат змінити.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Західмолоко (43005, Волинська область, м.Луцьк, вул. Дубнівська, 23, код ЄДРПОУ 30349632) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Кобра-схід (03110, м.Київ, вул. Соломянська, 18-А, оф.18, код ЄДРПОУ 33234323) 2543 грн. 99 коп. 3% річних та 27539 грн. 80 коп. інфляційних втрат.

У стягненні 37 грн. 19 коп. 3% річних та 466 грн. 62 коп. інфляційних втрат відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Кобра-схід (03110, м.Київ, вул. Соломянська, 18-А, оф.18, код ЄДРПОУ 33234323) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Західмолоко (43005, Волинська область, м.Луцьк, вул. Дубнівська, 23, код ЄДРПОУ 30349632) 8 грн. 32 коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Гулова А.Г.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Філіпова Т.Л.