Постанова № 64801827, 02.02.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2017 р. Справа№ 910/16366/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Власова Ю.Л.

Корсакової Г.В.

За участю представників:

Від позивача: Артамонов А.А. - представник за довіреністю

Від відповідача (апелянта): Безсрочна А.М. - представник за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2016 у справі № 910/16366/16 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії - Газопромислового управління "Полтавагазвидобування"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз"

про стягнення 5 058,20 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.10.2016 по справі № 910/16366/16, повний текст якого складено 08.11.2016, позов Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії - Газопромислового управління "Полтавагазвидобування" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" про стягнення 5 058,20 грн. - задоволено повністю, а саме: присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії - Газопромислового управління "Полтавагазвидобування" пеню в розмірі 4 693, 18 грн., 3 % річних в розмірі 365, 02 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 378, 00 грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що, у зв'язку з несвоєчасною оплатою відповідачем послуг по видобутку, збору, підготовці та транспортуванню вуглеводневої сировини за березень 2016 року за договором № 6/15 від 09.01.2015 на загальну суму 277 841,08 грн. позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 3 152,76 грн. за видобуток, збору, підготовки та транспортування природного газу у березні 2016 року, пеня в сумі 283,25 грн. за видобуток, збору, підготовки та транспортування конденсату у березні 2016 року, пеня в сумі 257,17 грн. за подачу метанолу у березні 2016 року та 3 % річних в розмірі 365,02 грн. (з яких 3% річних в сумі 245,21 грн. за видобуток, збір, підготовку та транспортування природного газу у березні 2016 року, 3% в сумі 22,03 грн. за видобуток, збір, підготовку та транспортування конденсату у березні 2016 року та 3% в сумі 97,78 грн. за подачу метанолу у березні 2016 року) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 17.10.2016 по справі №910/16366/16, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2016 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи. Так, апелянт зазначає, що місцевим господарським судом не було взято до уваги те, що договір № 6/15 від 09.01.2015, укладений на виконання іншого договору, а саме договору про спільну інвестиційну та виробничу діяльність № 493 від 24.03.2004. Таким чином, на думку скаржника, виконання договору № 6/15 від 09.01.2015 прямо залежить від виконання договору № 493 від 24.03.2004. Крім того, апелянт зазначив, що 31.08.2016 постановою Київського апеляційного господарського суду у справі № 910/2708/16 було розірвано договір № 493 від 24.03.2004, а тому, на думку апелянта, станом на день порушення провадження у справі № 910/16366/16 відповідач втратив право на ведення спільних справ та поточне керівництво спільною діяльністю, у зв'язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" не є боржником у зобов'язанні. Серед іншого, апелянт зазначає, що у період з 21.03.2016 по 10.05.2016 відповідач по незалежним від нього причинам не міг розпоряджатися грошовим коштами, у зв'язку із накладенням арешту на такі. Також, апелянт зазначив про те, що судом першої інстанції не було враховано приписи ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та положення п.п. 3.17.4 п.п. 3.17 п. 3 постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Відповідно до автоматизованого розподілу судової справи №910/16366/16 між суддями, справу розподілено судді - доповідачу Станіку С.Р. у складі колегії суддів: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Корсакова Г.В., Власов. Ю.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2016 апеляційну скаргу по справі №910/16366/16 прийнято до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Корсакова Г.В, Власов. Ю.Л. та призначено до розгляду на 20.12.2016.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2016 строк розгляду спору у справі № 910/16366/16 продовжено на 15 днів. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2016 у справі № 910/16366/16 відкладено до на 31.01.2017.

В судовому засіданні 31.01.2017 було оголошено перерву до 02.02.2017.

В судовому засіданні 02.02.2017 представник апелянта підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, а також додаткових пояснення до апеляційної скарги № 493/27/01-2 від 27.01.2017, просив рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2016 у справі № 910/16366/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Представник позивача в судовому засіданні 02.02.2017 проти доводів апеляційної скарги заперечував, з урахуванням поданого через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду відзиву № юр-12756 від 15.12.2016 на апеляційну скаргу, та зазначив, що рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування - відсутні.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, 09.01.2015 між Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" (виконавець) та уповноваженою особою за договором про спільну діяльність від 24.03.2004 № 493 Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" (замовник) в особі філії - Газопромислового управління "Полтавагазвидобування" укладено договір № 6/15 про надання послуг по видобутку, збору, підготовці та транспортуванню вуглеводневої сировини (далі - договір).

Відповідно до п.1.1 договору виконавець надає замовнику по свердловинах № № 52, 111 Степового ГКР, № № 31, 106, 109, 117, 119, 130, 133 Березівського ГКР (надалі - Свердловини), які є об'єктами спільної діяльності за договором № 493 від 24.03.2004, послуги по:

1.1.1 Видобутку, збору, підготовці та транспортуванню внутрішньопромисловими трубопроводами товарного природного газу замовника в систему магістральних газопроводів ПАТ "Укртрансгаз" (пункт передачі для природного газу).

1.1.2 Видобутку, збору, підготовці та транспортуванню внутрішньопромисловими трубопроводами газового конденсату замовника до ТЦСК-Базилівщина для подачі на переробку в філію виконавця - Управління з переробки газу та газового конденсату (пункт передачі для газового конденсату).

1.1.3 Подачі метанолу виконавця або замовника на гирло свердловин та установку низькотемпературної сепарації (надалі - установка НТС), де проходить підготовка природного газу замовника для забезпечення безгідратного режиму роботи та підготовки природного газу згідно з вимогами нормативних документів.

01.11.2015 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору № 6/15 від 09.01.2015, відповідно до умов якої сторонами внесено зміни до договору, а саме: підпункт 1.1.1 пункту 1.1 договору викладено в наступній редакції: " 1.1.1. Видобутку, збору, підготовці та транспортуванню внутрішньопромисловими трубопроводами товарного природного газу замовника в систему магістральних газопроводів ПАТ "Укртрансгаз":

1.1.1.1 Для свердловин без компримування - № № 52,111 Степового ГКР, №№117,133 Березівського ГКР.

1.1.1.2. Для свердловин з компримуванням на компресорних установках виконавця - № № 31, 106, 109, 119, 130, Березівського ГКР."

Відповідно до п.1.2 договору, фактичний обсяг природного газу та газового конденсату замовника із свердловин, видобутих і зібраних для підготовки виконавцем, визначається як сумарна кількість товарного природного газу та газового конденсату (природний газ та газовий конденсат, подані у пункти передачі) і кількості природного газу та газового конденсату на виробничо-технологічні витрати і втрати. Кількість товарного природного газу та газового конденсату визначається згідно з контрольними замірами дебіту свердловини (через дослідні лінії установок, до яких підключені свердловини, зазначені у п.1.1 цього договору) проведених або кожну сьому добу згідно з графіком, що додається та є невід'ємною частиною цього договору (додаток №1) або по взаємно узгоджених графіках, та (або) при зміні технологічного режиму роботи свердловини, враховуючи загальний обсяг природного газу та газового конденсату, визначені вимірювально-обчислювальними комплексами обліку природного газу та газового конденсату виконавця, які встановлені на відповідних установках. Після введення в експлуатацію окремих комерційних вузлів обліку вуглеводнів замовника на території відповідних установок, кількість товарного природного газу та газового конденсату визначається згідно з показниками комерційних вузлів обліку для вуглеводневої сировини, які є власністю замовника і встановлені на відповідних установках, за виключенням обсягу природного газу, що використовується як робочий агент для газліфтного способу експлуатації (в разі газліфтного способу експлуатації) і обліковується на вузлі обліку замовника.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що вартість послуг по видобутку, збору, підготовці та транспортуванню вуглеводнів, в тому числі обслуговування необхідного для цього обладнання, визначається згідно з додатками (Калькуляціями) №5, 6,7, що є невід'ємними частинами даного договору і складає:

3.1.1 за 1000 м. куб. природного газу - 250,00 грн., в тому числі ПДВ 41,67 грн. згідно з калькуляцією (додаток №5).

3.1.2 за одну тонну газового конденсату - 500,00 гри., в тому числі ПДВ 83,33 грн. згідно з калькуляцією (додаток №6).

3.1.3 вартість послуг по подачі метанолу складається:

- з вартості послуг по подачі метанолу за 1 тонну 250,00 грн., в тому числі ПДВ 41,67 грн. згідно з калькуляцією (додаток №7)

- з вартості метанолу за ціною, визначеною виконавцем, згідно з кількістю, що відображена в "Акті про кількість метанолу при підготовці газу" (форма акту додається, додаток №4).

У випадку використання метанолу замовника, вартість послуг по подачі метанолу складається тільки з вартості послуг по подачі метанолу за 1 тонну.

Вартість послуг, визначених в п. 3.1 даного договору, може бути переглянута з ініціативи однієї з сторін у випадку зміни цін на ТМЦ, оплату праці, змін тарифів на електроенергію, змін в оподаткуванні господарської діяльності або в інших випадках, що безпосередньо впливають на ціноутворення, про що складається додаткова угода до даного договору.

Додатковою угодою №1 до договору № 6/15 від 09.01.2015 сторонами пункт 3.1 договору викладено в наступній редакції: "Вартість послуг по видобутку, збору, підготовці та транспортуванню вуглеводнів, в тому числі обслуговування необхідного для цього обладнання, визначається Протоколом узгодження договірної ціни на надані послуги (додаток №5), який додається та є невід'ємною частиною даного договору і складає:

3.1.1 за 1000 м. куб. природного газу:

- без компримування - 531,42 грн., в тому числі ПДВ 88,57 грн.

- з компримуванням на компресорних установках виконавця - 793,5 грн., в тому числі ПДВ 132,25 грн.

3.1.2 за одну тонну газового конденсату - 1062,78 грн., в тому числі ПДВ 177,13 грн.

3.1.3 вартість послуг по подачі метанолу складається:

- з вартості послуг по подачі метанолу за 1 тонну 388,98 грн., в тому числі ПДВ 64,83 грн.;

- з вартості метанолу за ціною, визначеною виконавцем, згідно з кількістю, що відооражена в "Акті про кількість метанолу при підготовці газу".

При наданні послуг по подачі метанолу з використанням метанолу замовника, вартість таких послуг становить 388,98 грн., в тому числі ПДВ 64,83 грн. за 1 тонну подачі метанолу."

Відповідно до п.5.1 договору даний договір набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін за умови погодження ПАТ "Укргазвидобування" і виконання п.2.1. даного договору та діє в частині видобутку, збору, підготовки та транспортуванню вуглеводневої сировини до 31.12.2015 р., а в частині розрахунків до повного їх виконання. Відповідно до ч.3 статті 631 Цивільного кодексу України умови цього договору застосовуються до відносин між виконавцем та замовником, що виникли з 01.01.2015 р.

Додатковою угодою № 2 від 31.12.2015 сторони виклали пункт 5.1 договору в новій редакції: даний договір набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін за умови погодження ПАТ "Укргазвидобування" і виконання п.2.1. даного договору та діє в частині видобутку, збору, підготовки та транспортуванню вуглеводневої сировини до 31.12.2016 року, а в частині розрахунків до повного їх виконання.

Замовник зобов'язується оплатити вартість наданих послуг виконавця згідно з п. 3.1. даного договору (п.1.4 договору).

Відповідно до п.1.5 договору, виконавець здійснює передачу вуглеводневої сировини (природного газу, газового конденсату) замовнику з моменту підписання акту прийому-передачі права користування свердловиною (перелік в п. 1.1) замовнику, як оператору спільної діяльності за договором №493 від 24.03.2004 року.

Згідно з п.4.2 договору, на основі актів прийому-передачі природного газу і газового конденсату виконавець складає та разом з замовником підписують акти наданих послуг по видобутку, збору, підготовці та транспортуванню виконавцем природного газу і газового конденсату замовника протягом звітного місяця.

На основі "акту про кількість метанолу при підготовці газу" виконавець складає та разом із замовником підписують акт наданих послуг по подачі виконавцем метанолу.

Замовник зобов'язується щомісячно, до 15 числа звітного місяця, провести попередню оплату на підставі рахунку-фактури наданого виконавцем в розмірі 25 відсотків від вартості фактично наданих послуг за попередній місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до 15 числа місяця наступного за звітним на підставі акту наданих послуг підписаних виконавцем та рахунку-фактури наданого виконавцем по факсу замовнику з урахуванням перерахованої попередньої оплати. Замовник зобов'язується щомісячно до 25 числа місяця, наступного за звітним, провести звірку оплати за надані послуги виконавцем (п.4.3 договору).

На виконання умов договору між сторонами підписано та скріплено їх печатками акти наданих послуг, а саме:

- за березень 2016 року від 31.03.2016 року (видобуток, збір, підготовка та транспортування природного газу із свердловини) на суму 185 942,28 грн.;

- за березень 2016 року від 31.03.2016 року (видобуток, збір, підготовка та транспортування газового конденсату із свердловин) на суму 16 518,79 грн.;

- за березень 2016 року від 31.03.2016 (послуги по подачі метанолу при підготовці газу видобутого із свердловин) на суму 75 380,01 грн.

Тобто, позивачем надано послуги на загальну суму 277 841,08 грн.

Рахунки-фактури позивача від 31.03.2016 № 2487-03, № 2500-03, № 2535-03, про сплату зазначеної суми заборгованості за договором були отримані відповідачем 19.04.2016, що підтверджується фіскальним чеком від 12.04.2016, описом вкладення у цінний лист з повідомленням, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 3600804759822.

Пунктом 4.4 договору передбачено, що оплата послуг, передбачених даним договором, здійснюється грошовими коштами, шляхом перерахування на поточний рахунок виконавця.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, оплату за послуги по видобутку, збору, підготовці та транспортуванню вуглеводневої сировини за березень 2016 року на загальну суму 277 841,08 грн. відповідач здійснив частинами: 15.03.2016 відповідачем сплачено на користь позивача 65 778,77 грн. у вигляді авансу, а 11.05.2016 відповідач сплатив залишок у розмірі 212 062,31 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками, чим допустив прострочення оплати.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2016 у справі № 910/2708/16 договір про спільну інвестиційну та виробничу діяльність № 493 від 24.03.2004 року, укладений між Дочірньою компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування", Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми "Техпроект" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" разом з додатковими угодами №1 від 01.02.2011, № 2 від 16.05.2011, № 3 від 03.06.2011 № 4 від 16.06.2011, № 5 від 28.09.2011, №6 від 29.04.2013 року, № 7 від 01.10.2013, № 8 від 20.02.2014 та № 9 від 17.04.2014 - розірвано.

Враховуючи вищенаведене, у зв'язку з простроченням оплати за договором, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" за період з 20.04.2016 по 10.05.2016 в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, пеню в сумі 3 152,76 грн. за видобуток, збору, підготовки та транспортування природного газу у березні 2016 року, пеню в сумі 283,25 грн. за видобуток, збору, підготовки та транспортування конденсату у березні 2016 року та пеню в сумі 257,17 грн. за подачу метанолу у березні 2016 року, а також 3% річних в розмірі 365,02 грн. (з яких 3% річних в сумі 245,21 грн. за видобуток, збір, підготовку та транспортування природного газу у березні 2016 року, 3% в сумі 22,03 грн. за видобуток, збір, підготовку та транспортування конденсату у березні 2016 року та 3% в сумі 97,78 грн. за подачу метанолу у березні 2016 року).

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 905 Цивільного кодексу України передбачено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, у зв'язку з несвоєчасною оплатою відповідачем за послуги по видобутку, збору, підготовці та транспортуванню вуглеводневої сировини за березень 2016 року на загальну суму 277 841,08 грн. позивач на підставі п. 6.2. договору просить стягнути з відповідача за період з 20.04.2016 по 10.05.2016 в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, пеню в сумі 3 152,76 грн. за видобуток, збору, підготовки та транспортування природного газу у березні 2016 року, пеню в сумі 283,25 грн. за видобуток, збору, підготовки та транспортування конденсату у березні 2016 року та пеню в сумі 257,17 грн. за подачу метанолу у березні 2016 року.

Згідно з ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6.2 договору за порушення строків оплати замовник сплачує на користь виконавця пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування сум пені, враховуючи прострочення відповідачем зобов'язання за договором, погоджується з судом першої інстанції, що позовні вимоги позивача про стягнення пені в сумі 4 693,18 грн., з яких: пеня в сумі 3 152,76 грн. за видобуток, збору, підготовки та транспортування природного газу у березні 2016 року, пеня в сумі 283,25 грн. за видобуток, збору, підготовки та транспортування конденсату у березні 2016 року та пеня в сумі 257,17 грн. за подачу метанолу у березні 2016 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 20.04.2016 по 10.05.2016 в розмірі 365,02 грн. (з яких 3% річних в сумі 245,21 грн. за видобуток, збір, підготовку та транспортування природного газу у березні 2016 року, 3% в сумі 22,03 грн. за видобуток, збір, підготовку та транспортування конденсату у березні 2016 року та 3% в сумі 97,78 грн. за подачу метанолу у березні 2016 року).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування сум 3 % річних, враховуючи прострочення відповідачем виконання зобов'язання за договором, погоджується з судом першої інстанції, що позовні вимоги позивача про стягнення 3 % річних в розмірі 365,02 грн. (з яких 3% річних в сумі 245,21 грн. за видобуток, збір, підготовку та транспортування природного газу у березні 2016 року, 3% в сумі 22,03 грн. за видобуток, збір, підготовку та транспортування конденсату у березні 2016 року та 3% в сумі 97,78 грн. за подачу метанолу у березні 2016 року) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо доводів апелянта в обґрунтування підстав скасування судового рішення про те, що місцевим господарським судом не було взято до уваги те, що договір № 6/15 від 09.01.2015, укладений на виконання іншого договору, а саме договору про спільну інвестиційну та виробничу діяльність № 493 від 24.03.2004, а також те, що виконання договору № 6/15 від 09.01.2015 прямо залежить від виконання договору № 493 від 24.03.2004, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

24.03.2004 між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми "Техпроект" та Дочірньою компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" було укладено договір про спільну інвестиційну та виробничу діяльність № 493.

20.02.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми "Техпроект", Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" було укладено додаткову угоду № 8 до договору № 493 від 23.04.2004.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди № 8 до договору № 493 від 23.04.2004 сторона-1 та сторона-2 вирішили залучити до спільної діяльності, що здійснюється на підставі договору, та включити до кладу сторін договору сторону - 3 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз".

Отже, проаналізувавши зміст вказаного договору, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що правова природа договору № 493 від 23.04.2004 регулюється Главою 77 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1130 Цивільного кодексу України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Як вбачається з положень п. 6.2. договору № 493 від 23.04.2004 (з урахуванням додаткової угоди № 8), прибуток розподіляється між сторонами у такому співвідношенні: сторона-1 - 40%, сторона-2 - 50% та сторона-3 - 10%.

Згідно ст. 1132 Цивільного кодексу України, за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Відповідно до ч. 2 ст. 1138 Цивільного кодексу України, якщо договір простого товариства пов'язаний із здійсненням його учасниками підприємницької діяльності, учасники відповідають солідарно за всіма спільними зобов'язаннями незалежно від підстав їх виникнення.

Згідно ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що позивач вправі вимагати від відповідача виконання обов'язку в повному обсязі, а отже вправі вимагати і стягнення з відповідача пені та 3 % річних за його несвоєчасне виконання.

Серед іншого, дослідивши зміст договору № 6/15 від 09.01.2015, судом апеляційної інстанції встановлено, що вказаний договір не містить жодних вказівок на те, що виконання зобов'язання за ним прямо пов'язано із виконання зобов'язань за договором № 493 від 23.04.2004.

З урахування наведеного, суд апеляційної інстанції відхиляє вищевказані доводи апелянта як безпідставні та необґрунтовані.

Доводи апелянта в обґрунтування підстав скасування судового рішення про те, що 31.08.2016 постановою Київського апеляційного господарського суду у справі № 910/2708/16 було розірвано договір № 493 від 24.03.2004, а тому станом на день порушення провадження у справі № 910/16366/16 відповідач втратив право на ведення спільних справ та поточне керівництво спільною діяльністю, у зв'язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" не є боржником у зобов'язанні, відхиляються колегією суддів апеляційної інстанції як безпідставні та необґрунтовані, з урахуванням того, що в даній судовій справі заявлені вимоги про стягнення пені та 3 % річних за період з 20.04.2016 по 10.05.2016, станом на який договір № 493 від 23.04.2004 був чинний, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" було зобов'язане виконувати умови вказаного договору належним чином.

Щодо доводів апелянта в обґрунтування підстав скасування судового рішення про те, що у період з 21.03.2016 по 10.05.2016 відповідач по незалежним від нього причинам не міг розпоряджатися грошовим коштами, у зв'язку із накладенням арешту на такі, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що фінансове становище боржника ніяким чином не повинно відображатися на виконанні зобов'язання перед кредитором, відповідач зобов'язаний був вжити усіх заходів для не допущення прострочення виконання зобов'язання за договором № 6/15 від 09.01.2015.

З урахування наведеного, суд апеляційної інстанції відхиляє вищевказані доводи апелянта як безпідставні та необґрунтовані.

Щодо доводів апелянта в обґрунтування підстав скасування судового рішення про те, що судом першої інстанції не було враховано приписи ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та положення п.п. 3.14.4 п.п. 3.14 п. 3 постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. надають право суду у випадку, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, зменшити розмір цих санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3.17.4 3.17.4. постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.

Разом з тим, як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідачем не подано до суду першої інстанції жодних мотивованих документів, які б підтверджували, що випадок Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" є винятковим, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції відхиляє вищевказані доводи апелянта як безпідставні та необґрунтовані.

Доводи апелянта в обґрунтування підстав скасування судового рішення про те, що рахунки-фактури від 31.03.2016 № 2487-03, № 2500-03, № 2535-03 для здійснення остаточного розрахунку за надані послуги в березні 2016 року були отримані відповідачем лише 30.05.2016, що на думку скаржника, підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, спростовується наступним.

Як вбачається з матеріалів справи № 910/16366/16, вищезгадані рахунки-фактури були направлені та отримані відповідачем 12.04.2016 (фіскальний чек від 12.04.2016) та 19.04.2016 (повідомленням про вручення поштового відправлення № 0405331147117 , яке датоване 12.04.2016) відповідно.

В той же час, повідомленням про вручення поштового відправлення № 0405331800961 на яке апелянт посилається, як на доказ, що підтверджує отримання ним рахунків-фактури від 31.03.2016 № 2487-03, № 2500-03, № 2535-03 лише 30.05.2016, подане позивачем разом з фіскальним чеком від 24.05.2016 на підтвердження направлення ним на адресу скаржника вимоги про виконання зобов'язання № 22-4508 від 23.05.2016

З урахування наведеного, суд апеляційної інстанції відхиляє вищевказані доводи апелянта як безпідставні та необґрунтовані, і якій судом апеляційної інстанції відхиляються як такі, що не були доведені ним належним та допустимими доказами в розумінін приписів ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Підсумовуючи вищенаведене, приймаючи до уваги, що за приписами ст. ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись чинним законодавством України, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про задоволення позовних вимог позивача, а саме: 4 693, грн. пені та 3% річних в сумі 365, 02 грн. за період з 20.04.2016 по 10.05.2016.

З урахуванням наведеного вище, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2016 у справі № 910/16366/16 - у суду апеляційної інстанції відсутні.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на апелянта.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2016 у справі № 910/16366/16 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2016 у справі № 910/16366/16 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/16366/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Ю.Л. Власов

Г.В. Корсакова