Постанова № 64801711, 08.02.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2017 р. Справа№ 910/16941/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів: Мартюк А.І.

Кропивної Л.В.

при секретарі судового засідання: Огірко А.О.

за участю представників:

від позивача: Негрич С.Ю. за довіреністю від 01.08.2016;

від відповідача: Подолянко Т.В. за довіреністю від 03.01.2017;

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім"

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2016

у справі № 910/16941/16 (суддя Нечай О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта"

до Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім"

про виплату (страхового) відшкодування в порядку зворотної вимоги (регресу)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.11.2016 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" до Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" про виплату (страхового) відшкодування в порядку зворотної вимоги (регресу) задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" на користь Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" страхове відшкодування в розмірі 8532грн 81коп. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Київський страховий дім", звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2016 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Кропивної Л.В. та Мартюк А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2017 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" прийнято до провадження, розгляд призначено на 08.02.2017.

У судове засідання 08.02.2017 з'явились представники позивача та відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2016 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити рішення Господарського Господарського суду міста Києва від 30.11.2016 без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" про стягнення 28598,44 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.11.2014 було порушено провадження у справі № 910/25101/14.

З матеріалів справи №910/25101/14 вбачається, що 26.04.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше лізинг Україна" (далі - страхувальник) та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" (далі - позивач) було укладено Генеральний договір добровільного страхування наземних транспортних засобів (крім залізничного) №28-2828-0157 (далі - Договір), відповідно до якого позивачем були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля марки "Фіат", державний номерний знак НОМЕР_1.

В ході розгляду справи № 910/25101/14 судом було встановлено, що 10.12.2013 о 12:20 годин в м. Бориспіль на перехресті вул. Лютнева та Головатого, водій ОСОБА_4, керуючи автомобілем Деу, д.н.з. НОМЕР_2, не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечну дистанцію, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки Great Wall, д.н.з. НОМЕР_3"; водій ОСОБА_5 керуючи автомобілем марки Great Wall, д.н.з. НОМЕР_3, не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечної дистанції, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем Фіат д.н.з. НОМЕР_4; водій ОСОБА_6, керуючи автомобілем марки Фіат д.н.з. НОМЕР_4, не врахував дорожню обстановку, не витримав безпечного інтервалу, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки Фіат д.н.з. НОМЕР_1.

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10.01.2014 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10.01.2014 ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10.01.2014 ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.

ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" було складено та підписано страховий акт № ДККА-33153 від 30.01.2014, згідно з яким пошкодження автомобіля марки Фіат, д.н.з. НОМЕР_1, внаслідок вищезазначеної ДТП, визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 29 108,44 грн.

На підставі сформованого страхового акту № ДККА-33153 від 30.01.2014 було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 29 108,44 грн. Особи, які спільно завдали шкоди, тобто завдали неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими (статті 543, 1190 ЦК). У такому самому порядку відповідають особи, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, за шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам. Спір про відшкодування шкоди, завданої при цьому самим джерелам підвищеної небезпеки кожним із їх володільців перед іншим із них, вирішується за правилами статті 1188 ЦК, а саме: шкода, завдана одному з володільців із вини іншого, відшкодовується винним; не відшкодовується шкода, завдана володільцю лише з його вини; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного); у разі відсутності вини володільців у взаємному завданні шкоди жоден із них не має права на відшкодування. При цьому солідарний боржник, який відшкодував спільно завдану шкоду, має право вимагати з кожного з інших завдавачів шкоди частку виплаченого потерпілому відшкодування. Оскільки боржник, який виконав солідарне зобов'язання, має право зворотної вимоги, тобто стає кредитором за регресним зобов'язанням до інших боржників, розподіл відповідальності солідарних боржників один перед одним (визначення часток) за регресним зобов'язанням здійснюється на загальних підставах за правилами статті 1191 ЦК, тобто у розмірі, що відповідає ступеню вини кожного з боржників.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.05.2016 у справі № 910/25101/14 позов задоволено повністю, стягнуто з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" страхове відшкодування в розмірі 28598 грн 44 коп. Вказане рішення набрало законної сили та є чинним.

Позивач зазначає суду про те, що оскільки винними у скоєнні ДТП було визнано трьох водіїв однаковою мірою, водій автомобіля марки "Great Wall", державний номерний знак НОМЕР_3, ОСОБА_5, а відповідно і страхувальник його цивільно-правової відповідальності - відповідач, несе часткову відповідальність в розмірі 1/3 від розміру завданих потерпілому збитків в розмірі 9 532,81 грн.

Відповідач проти задоволення позову заперечує з тих підстав, що для того щоб страховик, в даному випадку, відповідач, відшкодував третю частину вартості завданої шкоди, шкода має бути неподільною, проте у даному випадку шкода є подільною.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з п. 36.3 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.

Як вже було зазначено судом, при розгляді справи № 910/25101/14 було встановлено, що вищезазначена ДТП сталась з вини трьох із чотирьох учасників ДТП, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями постанов Бориспільського міськрайонного суду Київської області, шкода, завдана в результаті вказаної ДТП є неподільною.

Частиною 3 ст. 35 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Факт завдання винними у скоєнні ДТП особами неподільної шкоди встановлений у рішенні господарського суду міста Києва у справі № 910/25101/14.

Отже, доводи відповідача, викладені у відзиві, є безпідставними.

Крім того, безпідставними є посилання відповідача на ту обставину, що згідно з умовами Договору цивільно-правової відповідальності № АС/0853343 (далі - Поліс № АС/0853343) до керування транспортним засобом допускаються особи з водійським стажем більше 3 років, проте стаж водія ОСОБА_5, який здійснював керування транспортним засобом марки "Great Wall", державний номерний знак НОМЕР_3, є меншим трьох років, що на думку відповідача є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Позивач зазначає суду про те, що така позиція відповідача щодо відмови у виплаті страхового відшкодування по страхових випадках, де водійський стаж водія менше трьох років знайшла своє відображення в Акті Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг № 124/13-15/16/6 від 04.03.2015, яким визнано протиправні дії відповідача та зобов'язано усунути дані порушення. На підставі вказаного акту було прийнято розпорядження № 650 від 03.04.2015. ПрАТ "Київський страховий дім" звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про визнання протиправним та скасування розпорядження від 03.04.2015 року № Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.12.2015 в задоволенні позову відмовлено.

ПрАТ "Київський страховий дім" подало апеляційну скаргу про скасування вищевказаної постанови суду першої інстанції та просило постановити нову про задоволення позову в повному обсязі.

В ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду про відмову в задоволенні апеляційної скарги зазначено про те, що виключні випадки, коли шкода не відшкодовується, передбачені ст. 32 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", аналіз змісту якої вказує на те, що жоден з цих випадків не залежить від розміру страхових сум, добросовісності їх сплати, кількості проведених виплат на час настання страхового випадку тощо.

Незалежність страхового відшкодування від подібних обставин випливає з обов'язковості даного виду страхування для власників транспортних засобів.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки "Great Wall", державний номерний знак НОМЕР_3, на момент скоєння вищезазначеної ДТП була застрахована у відповідача, згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/0853343.

Разом з тим, відповідно до п. 38-1.1 ст. 38-1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених пунктом 13.2 статті 13 цього Закону (при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту), то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.

Таким чином, всі доводи відповідача, викладені у відзиві, спростовуються наявними у матеріалах справи документами та приписами чинного законодавства України.

Згідно з ст. 32 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відповідно до цього Закону страховик або МТСБУ не відшкодовує:

32.1. шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону;

32.2. шкоду, заподіяну забезпеченому транспортному засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду;

32.3. шкоду, заподіяну життю та здоров'ю пасажирів, які знаходилися у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, та які є застрахованими відповідно до пункту 6 статті 7 Закону України "Про страхування";

32.4. шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду;

32.5. шкоду, заподіяну при використанні забезпеченого транспортного засобу під час тренувальної поїздки чи для участі в офіційних змаганнях;

32.6. шкоду, яка прямо чи опосередковано викликана чи якій сприяли іонізуюча радіація, викликане довільним ядерним паливом радіоактивне отруєння, радіоактивна, токсична, вибухова чи в іншому відношенні небезпечна властивість довільної вибухової ядерної сполуки чи її ядерного компонента;

32.7. шкоду, пов'язану із втратою товарної вартості транспортного засобу;

32.8. шкоду, заподіяну пошкодженням або знищенням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди антикварних речей, виробів з коштовних металів, коштовного та напівкоштовного каміння, біжутерії, предметів релігійного культу, картин, рукописів, грошових знаків, цінних паперів, різного роду документів, філателістичних, нумізматичних та інших колекцій;

32.9. шкоду, заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди, якщо вона відбулася внаслідок масових заворушень і групових порушень громадського порядку, військових конфліктів, терористичних актів, стихійного лиха, вибуху боєприпасів, пожежі транспортного засобу, не пов'язаної з цією пригодою;

32.10. шкоду, заподіяну життю та здоров'ю водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

Вказаний перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

У відповідності до абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Полісом № АС/0853343 встановлено франшизу в розмірі 1 000,00 грн.

Позивачем не враховано франшизу, встановлену Полісом №АС/0853343, при визначенні розміру позовних вимог.

Заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку зворотної вимоги (регресу) в розмірі 9532,81грн підлягають частковому задоволенню в розмірі 8532,81 грн.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Статтями 32, 33 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2016 у справі №910/16941/16.

Керуючись ст. ст 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2016 у справі №910/16941/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2016 у справі №910/16941/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/16941/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Л.Г. Смірнова

Судді А.І. Мартюк

Л.В. Кропивна