Постанова № 64801709, 16.02.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2017 року Справа № 904/9207/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Пархоменко Н.В. (доповідач)

суддів: Коваль Л.А., Чередка А.Є.,

при секретарі судового засідання Саланжій Т.Ю.,

за участю представників сторін:

від позивача: Чижова А.О., представник, довіреність №б/н від 15.02.2017 року;

від відповідача: не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином;

від третьої особи: не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2016 року у справі №904/9207/16

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", м. Київ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Дніпро

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Амур-Нижньодніпровський відділ державної виконавчої служби міста Дніпропетровськ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, м. Дніпро

про захист права власності, шляхом звільнення майна з під арешту

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулося до господарського суду із позовом, яким просить:

- зняти арешт з майна Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", який накладено 14.05.2012 року Амур-Нижньодніпровським ВДВС Дніпропетровського МУЮ згідно постанови про накладення арешту та оголошення заборони на відчуження майна боржника, серія та номер:ВП32517448 від 23.03.2012, якою накладено арешт на нерухоме майно, що належало Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2, в тому числі на об'єкт житлової нерухомості, що розташований: АДРЕСА_1 (номер запису про обтяження:14541332; 14541313; 14541306; 14541294; 14541287; 14541270; 14541255; 14541242; 14541231; 14541218; 14541203; 14541197; 14541181; 14541170; 14541159 від 1405.2012);

- зняти арешт з майна Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", який накладено 15.02.2008 року Амур-Нижньодніпровським ВДВС Дніпропетровського МУЮ, згідно постанови про накладення арешту та оголошення заборони на відчуження майна боржника, серія та номер: б/н від 01.02.2008, якою накладено арешт на нерухоме майно, що належало Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2, в тому числі на об'єкт житлової нерухомості, що розташований: АДРЕСА_1 (номер запису про обтяження: 14541109 від 15.02.2008).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2016 року у справі №904/9207/16 (суддя Євстигнеєва Н.М.) в задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що згідно роз'яснень, наданих у постанові Верховного Суду України від 27.08.1976 №6 "Про судову практику в справах про виключення майна з опису" та постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту, відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник. Позивачем у справі заявлено лише про зняття арешту з нерухомого майна. Спору про право на майно зі стягувачами чи боржниками у позивача немає, що унеможливлює його захист у позовному провадженні відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає право на звернення відповідних осіб до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Місцевим господарським судом зазначено, що за наявності правових та фактичних обставин позивач може захистити своє порушене право шляхом оскарження дій/бездіяльності державного виконавця щодо скасування арешту в рамках цивільної справи або дій/бездіяльності державного реєстратора. Зазначене судове провадження відмінне від позовного і визначає інший суб'єктний склад учасників судового процесу.

Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2016 року у справі №904/9207/16 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом не прийнято до уваги порушення прав позивача як іпотекодержателя, а саме в супереч частині 4 статті 54 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем не було повідомлено про накладення арешту на майно, що перебуває в іпотеці ПАТ "Дельта Банк", а про існування арештів позивач дізнався 17.05.2016 року з інформаційної довідки.

Апелянт зазначає, що за наявності у позивача рішення про визнання права власності на нерухоме майно, місцевий господарський суд дійшов до помилкового висновку щодо необхідності звернення з позовом про зняття арешту одночасно з позовом про визнання права власності. Також, апелянт вважає помилковим висновок місцевого господарського суду про необхідність звернення до суду в порядку статті 121 Господарського процесуального кодексу України. Оскільки відповідачем у спорі про зняття арешту з майна є боржник - Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, позивач вважає, що позовні вимоги про зняття арешту з майна підлягають задоволенню.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.12.2016 року апеляційну Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2016 року у справі №904/9207/16 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя: Пархоменко Н.В. (доповідач), судді: Коваль Л.А, Чередко А.Є., розгляд скарги призначений у судове засіданні на 05.01.2017 року.

Розгляд справи був відкладений з 05.01.2017 року на 31.01.2017 року, з 31.01.2017 року на 16.02.2017 року.

У судових засіданнях, які відбулися 05.01.2017 року, 31.01.2017 року та 16.02.2017 року, представник апелянта апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі.

Представники Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби міста Дніпропетровськ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області у судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

У судовому засіданні 16.02.2017 року оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність висновків, повноту їх дослідження місцевим господарським судом вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, згідно умов кредитного договору №11017942000 від 10.07.2006 року, укладеного між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (Банк) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (Позичальник) позичальнику наданий кредит у розмірі 600 000 грн. на строк до 09 липня 2017 року зі сплатою за користування 19,5 % річних. Повернення кредиту позичальником здійснюється у відповідності до графіку погашення кредиту, зазначеного в додатку №1 до кредитного договору. Нарахування процентів здійснюється Банком щомісячно в останній робочий день поточного місяця за період з 1 календарного дня поточного місяця по останній календарний день поточного місяця. Оплата процентів позичальником здійснюється щомісячно протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за тим, за який були нараховані відсотки (пункти 1.3.4 1.3.5 кредитного договору). Відповідно до пункту 1.3.7 кредитного договору, позичальник сплачує комісію за керування кредитом в розмірі 2% від суми початкового ліміту кредитування. Комісія нараховується та сплачується щорічно, починаючи з другого року кредитування, на дату, що відповідає даті підписання кредитного договору.

У випадку несвоєчасного погашення кредиту/відсотків/комісій Позичальник сплачує пеню у розмірі 0,4 % річних від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення (пункт 7.1 кредитного договору). Позичальник зобов'язаний сплатити банку неустойку у розмірі 5 000 грн. за порушення пунктів 4.3-4.5, 4.7 кредитного договору (пункт 7.6 кредитного договору).

08 грудня 2011 року між Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" (продавець) та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу права вимоги за кредитами, відповідно до пункту 2.1 якого продавець погоджується продати (відступити) права вимоги та передати їх покупцеві, а покупець цим погоджується купити права вимоги, прийнявши їх і сплатити загальну купівельну ціну.

Права вимоги переходять від продавця до покупця та обов'язки продавця передати права вимоги вважаються виконаними з моменту підписання продавцем та покупцем акту приймання-передачі прав вимоги за кредитами у дату закриття (пункт 2.3 договору купівлі-продажу).

До складу цих вимог було включене, зокрема, право вимоги виконання Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 зобов'язання за кредитним договором №11017942000 від 10 липня 2006 року, які забезпечені згідно іпотечного договору №11017942000/1 від 10 липня 2006 року.

Так, в якості забезпечення належного виконання умов кредитного договору Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (позичальник), 10.07.2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (іпотекодержатель) та громадянином ОСОБА_2 (іпотекодавець) був укладений іпотечний договір №11017942000/1, за умовами якого в забезпечення виконання зобов'язань позичальника перед банком передано в іпотеку адміністративно-виробничі будівлі за адресою: АДРЕСА_2.

У зв'язку з невиконанням Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором №11017942000 від 10.07.2006 року, Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулося до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №11017942000/1 від 10 липня 2006 року шляхом визнання за позивачем права власності на предмет іпотеки: адміністративно-виробничі будівлі та споруди, які знаходяться на земельній ділянці за кадастровим № НОМЕР_1, площею 0,4749 га згідно договору оренди земельної ділянки від 02 серпня 2001 року, укладеного Дніпропетровською міською радою, за адресою: АДРЕСА_2, та належать ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 31 жовтня 2001 року № 2451, в рахунок часткового погашення заборгованості Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 за кредитним договором № 11017942000 від 10 липня 2006 року в розмірі 2 472 326,05 грн.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 жовтня 2016 року у справі №199/6931/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, позов задоволено повністю.

Судом вирішено для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 щодо погашення заборгованості за кредитним договором № 11017942000 від 10 липня 2006 року станом на 25 серпня 2015 року у загальному розмірі 2 472 326 (два мільйони чотириста сімдесят дві тисячі триста двадцять шість) гривень 05 (п'ять) копійок, яка складається з:

- простроченої заборгованості за кредитом 590908 грн.;

- пені за несвоєчасне повернення кредиту 177124,68 грн.;

- трьох процентів річних від суми простроченого кредиту 9011,35 грн.;

- простроченої заборгованості за процентами 1174735,13 грн.;

- пені за несвоєчасне погашення процентів 336997,18 грн.;

- простроченої заборгованості за комісією 124726,40 грн.;

- пені за несвоєчасне погашення комісії 36689,74 грн.;

- штрафу за порушення умов кредитного договору 5000 грн.

звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 11017942000/1 від 10 липня 2006 року, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кухтіна В.В. за № 5552 - адміністративно-виробничі будівлі та споруди (реєстраційний номер 1974143):

-літ. А-1 офіс загальною площею 35,1 кв.м.;

-літ. Б-1 майстерня загальною площею 86,8 кв.м.;

-літ. В-1, Г-1 ангар і столярний цех загальною площею 718,5 кв.м.;

-літ. Д-2 виробничо-побутовий корпус загальною площею 575 кв.м.;

-літ. Ж склад; -літ. З, Л сушильні камери; -літ. И, К котельні; -літ. Е, Є навіси (тимчасові); -літ. М, П, С навіси (тимчасові); -літ. И вбиральня (тимчасова); -літ. Н, О контейнери (тимчасові); -літ. Р будівля вагончика (тимчасова); -№ 1-9 огорожа споруди; -І мостіння,

які знаходяться на земельній ділянці за кадастровим № НОМЕР_1, площею 0,4749 га згідно договору оренди земельної ділянки від 02 серпня 2001 року, укладеного Дніпропетровською міською радою, за адресою: АДРЕСА_2, і належать фізичній особі підприємцю ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 31 жовтня 2001 року Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради на підставі рішення від 25 жовтня 2001 року № 2451,

та визнати за Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (код ЄДРПОУ 34047020) право власності на зазначені адміністративно-виробничі будівлі та споруди, загальна вартість яких становить 2992963 (два мільйони дев'ятсот дев'яносто дві тисячі дев'ятсот шістдесят три) гривні.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" зареєстровано право приватної власності на об'єкт житлової нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_3 (номер запису про право власності 14540403 від 12.05.2016 року).

Як вбачається з відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, сформованого 17.05.2016 року, на об'єкт житлової нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_3 накладено арешт. У якості підстави обтяження зазначено постанову головного державного виконавця Малюк І.В. від 23.03.2012 року про накладення арешту майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Вказаний арешт внесений до цього реєстру під реєстраційним номером обтяження: 14541332; 14541313; 14541306; 14541294; 14541287; 14541270; 14541255; 14541242; 14541231; 14541218; 14541203; 14541197; 14541181; 14541170; 14541159 від 14.05.2012 року. У якості підстави обтяження, арешт щодо якого внесений до цього реєстру під реєстраційним номером № 14541109 від 15.02.2008 року зазначено постанову про відкриття виконавчого провадження від 01.02.2008 року.

Позивач вважає арешт на належний йому об'єкт нерухомості безпідставним та таким, що перешкоджає йому в повній мірі здійснювати право власності цим майном, унеможливлює роботу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в частині реалізації зазначеного майна з метою подальшого задоволення вимог кредиторів, що і є причиною звернення до суду за захистом свого порушеного права.

Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України, статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Захист права здійснюється у спосіб, встановлений Законом, зокрема, шляхом визнання права або припинення дії, яка порушує право.

Як зазначено місцевим господарським судом, позивач не заявляє вимоги про право власності на майно, яке піддане арешту, а просить лише зняти арешт з нерухомого майна. Ні під час звернення до господарського суду, ані в процесі розгляду справи позивач не надав суду доказів, які б дозволили з'ясувати його причетність до обтяження належного йому майна арештом, а саме: підстави накладення арешту; наявність можливих стягувачів, в інтересах яких арешт накладено; боржників тощо.

З метою всебічного, повного та об'єктивного вирішення спору, апеляційним господарським судом витребувано у Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби міста Дніпропетровська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області копію матеріалів виконавчого провадження ВП 32517448, в межах якого винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 14.05.2012 року, на підставі якої приватним нотаріусом Щадко О.І. внесені записи про обтяження №№: 14541332; 14541313; 14541306; 14541294; 14541287; 14541270; 14541255; 14541242; 14541231; 14541218; 14541203; 14541197; 14541181; 14541170; 14541159 від 14.05.2012 року та копію матеріалів виконавчого провадження, в межах якого винесена постанова про відкриття виконавчого провадження від 01.02.2008 року, на підставі якої приватним нотаріусом Щадко О.І. внесений запис про обтяження №14341109.

Як вбачається з наданої Амур-Нижньодніпровським відділом державної виконавчої служби міста Дніпропетровськ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 23.03.2012 року ВП №32517448 виконавче провадження відкрито на примусове виконання ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська у справі №401/1623/12(2-401/2320/12) від 19.03.2012 року про забезпечення позову ОСОБА_6 до ОСОБА_2 та ПАТ "УкрСиббанк" про визнання недійсним договорів іпотеки та кредитного договору.

23.03.2012 року головним державним виконавцем Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби міста Дніпропетровська Головного територіального управління юстиції при примусовому виконанню ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська у справі №401/1623/12(2-401/2320/12) від 19.03.2012 року про забезпечення позову ОСОБА_6 до ОСОБА_2 та ПАТ "УкрСиббанк" про визнання недійсним договорів іпотеки та кредитного договору винесено постанову ВП №32517448 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Як вбачається з наданої Амур-Нижньодніпровським відділом державної виконавчої служби міста Дніпропетровська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 01.02.2008 року ВП №6119399 виконавче провадження відкрито на примусове виконання виконавчого напису приватного нотаріусу Дніпропетровського міського нотаріального округу Колодій Л.М. №303 від 28.01.2008 року про звернення стягнення на нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 на користь АКІБ "УкрСиббанк".

Згідно пояснень, наданих приватним нотаріусом Щадко О.І., 12.05.2016 року до неї звернувся представник Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" із заявою про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна, а саме: адміністративно-виробничі будівлі та споруди за адресою: АДРЕСА_4. Під час вчинення реєстраційних дій щодо реєстрації права власності на вказаний об'єкт при відкритті розділу нотаріусом було здійснено перенесення інформації про арешти (здійснені технічні дії) відповідно до приписів пунктів 19, 20 Порядку державної реєстрації речових прав на

нерухоме майно та їх обтяжень, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127. Реєстрацію арештів на вказане майно було здійснено Дніпропетровською філією Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України (нині Державне підприємство "Національні інформаційні системи") 14.05.20102 року на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №32517448 від 23.03.2012 року (а.с. 139).

З наведеного вбачається, що:

записи про обтяження №№: 14541332; 14541313; 14541306; 14541294; 14541287; 14541270; 14541255; 14541242; 14541231; 14541218; 14541203; 14541197; 14541181; 14541170; 14541159 від 14.05.2012 року внесені на підставі постанови ВП №32517448 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження під час примусового виконання ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська у справі №401/1623/12(2-401/2320/12) від 19.03.2012 року про забезпечення позову ОСОБА_6 до ОСОБА_2 та ПАТ "УкрСиббанк" про визнання недійсним договорів іпотеки та кредитного договору (у вказаному виконавчому провадженні боржником зазначений ОСОБА_2, стягувачем - ОСОБА_6);

запис про обтяження №14541109 від 15.02.2008 року внесений на підставі постанови ВП №6119399 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріусу Дніпропетровського міського нотаріального округу Колодій Л.М. №303 від 28.01.2008 року про звернення стягнення на нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 (у вказаному виконавчому провадженні боржником зазначений ОСОБА_2, стягувачем - АКІБ "УкрСиббанк").

Згідно відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно (реєстраційний номер майна 1974143) 23.07.2003 року внесений запис про реєстрацію права приватної власності адміністративно-виробничі будівлі та споруди за адресою: АДРЕСА_4 за ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (підстава виникнення: свідоцтво про право власності від 31.10.2001 року).

Як вбачається із рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16.10.2015 року у справі №199/6931/15-ц(2/199/3248/15) позов Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" подано не до божника за кредитним договором - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, а до іпотекодавця - Фізичної особи ОСОБА_2.

Щодо посилань апелянта на порушення державним виконавцем приписів частини 4 статті 54 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону №606-ХІV від 21.04.1999 року) (частина 3 статті 51 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону №1404-VІІІ від 02.06.2016 року) щодо неповідомлення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю (частини 3 статті 54 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону №606-ХІV від 21.04.1999 року - станом на час вчинення виконавчих дій).

Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, у відповідності до вимог частини 4 статті 54 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону №606-ХІV від 21.04.1999 року) державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Як убачається із вказаних норм Закону, на які в обґрунтування своїх вимог посилається позивач, ними унормовано порядок звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання та визначено можливі підстави і умови задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, за рахунок майна, яке знаходиться в заставі.

Поняття "звернення стягнення" визначено частиною 1 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону №606-ХІV від 21.04.1999 року), і полягає в його арешті, вилучені та примусовій реалізації.

Як встановлено апеляційним господарським судом державним виконавцем винесено постанову ВП №32517448 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження на виконання ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська у справі №401/1623/12(2-401/2320/12) від 19.03.2012 року про забезпечення позову ОСОБА_6 до ОСОБА_2 та ПАТ "УкрСиббанк" про визнання недійсним договорів іпотеки та кредитного договору, а не при примусовому виконанні рішення суду про стягнення заборгованості та вчинення дій по реалізації майна боржника з метою задоволення вимог стягувача, який не є заставодержателем.

Підтвердженням тому, що у вказаному виконавчому провадженні (ВП №32517448) звернення стягнення на заставлене майно не відбулось свідчать і відомості із Державного реєстру обтяжень рухомого майна, відповідно до яких звернення стягнення не зареєстровано.

Отже твердження позивача спростовуються матеріалами виконавчого провадження і відповідно посилання на вказані норми Закону України "Про виконавче провадження" є передчасними, оскільки державним виконавцем у вказаному виконавчому провадженні не проводилося звернення стягнення на заставлене майно.

Щодо неповідомлення позивача про винесення постанови ВП №6119399 від 01.02.2008 року про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріусу Дніпропетровського міського нотаріального округу Колодій Л.М. №303 від 28.01.2008 року про звернення стягнення на нерухоме майно, що належить ОСОБА_2, необхідно зазначити, що позивач придбав право вимоги за кредитами, в тому числі й за договором іпотеки №11017942000/1 у Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" 08.12.2011 року, в той час як запис про обтяження №14541109 від 15.02.2008 року.

З огляду на те, що арешт спірного майна проведено на виконання ухвали про вжиття заходів забезпечення позову, винесеної у цивільній справі, вказані заходи відповідно до вимог статті 154 Цивільного процесуального кодексу України можуть бути скасовані судом який розглядає справу. Із заявою про скасування заходів забезпечення позову може звернутися лише особа, щодо якої такі заходи забезпечення вжито, тобто сторона у справі, а саме відповідач (боржник) - ОСОБА_2.

Інша ж особа, яка не є стороною у судовій справі і відповідно стороною у виконавчому провадженні, проте вважає, що майно на яке було накладено арешт у порядку забезпечення позову, належить їй може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону №606-ХІV від 21.04.1999 року) особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту частина 1 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону №1404-VІІІ від 02.06.2016 року).

Тобто, вказана норма визначає, якщо при проведенні виконавчих дій щодо боржника державним виконавцем накладений арешт на майно інших осіб, то ці особи можуть звернутися з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Пленум Верховного Суду України у пункті 4 постанови № 6 від 27.08.1976 року (із змінами і доповненнями) "Про судову практику в справах про виключення майна з опису" роз'яснив, що за правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним.

Відповідачами в справі суд притягує боржника, особу, в інтересах якої накладено арешт на майно, і в необхідних випадках - особу, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.

Відповідно до пункту 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" відповідно до статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту. Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник, а справи підлягають розгляду за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб'єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 1 Господарського процесуального кодексу України.

Позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення (стаття 3 Закону України від 21 квітня 1999 року N 606-XIV "Про виконавче провадження" (у редакції Закону України від 04 листопада 2010 року N 2677-VI).

У разі якщо сторонами у справі є юридичні особи, то незалежно від підстав арешту (опису) майна (конфіскація за відповідним судовим рішенням, стягнення боргу за рішенням господарського суду чи виконавчим написом нотаріуса тощо) та враховуючи характер спору, позови про зняття арешту з майна згідно зі статтею 15 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 1, 12 Господарського процесуального кодексу України підлягають розгляду в порядку господарського судочинства. У такому ж порядку вирішуються питання про юрисдикцію спорів за участю фізичних осіб-підприємців, якщо арешт майна пов'язаний з їх підприємницькою діяльністю (пункти 2, 4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року №5 "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна").

Таким чином, позов до господарського суду про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником чи особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно), за умови, що такі особи є юридичними особами. Відповідачами (іншою стороною спору) у справі мають бути боржник і стягувач, тобто особа, в інтересах якої накладено арешт на майно. При цьому такі особи також мають мати статус юридичної особи.

Враховуючи дійсний характер спірних правовідносин та зміст позовних вимог, апеляційний господарський суд вважає, що особами, які мають обов'язково брати участь у даній справі в якості відповідачів, є боржник - ОСОБА_2, та стягувачі - ОСОБА_8 (виконавче провадження ВП №32517448) та АКІБ "УкрСиббанк" (виконавче провадження ВП №6119399).

Позивач при зверненні з даним позовом до господарського суду відповідачем визначив Фізичну особу - підприємця ОСОБА_2.

Отже, враховуючи суб'єктний склад сторін визначений позивачем при поданні даного позову та характер спору, господарський суд на стадії прийняття цієї позовної заяви до розгляду був позбавлений можливості відмовити позивачу у прийнятті позовної заяви на підставі пункту 1 частини 1 статті 62 Господарського процесуального кодексу України.

З цих же причин у господарського суду відсутні підстави і для припинення провадження у справі у відповідності до вимог пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (спір не підлягає вирішенню в господарських судах України).

В той же час, оскільки предмет спору безпосередньо стосується прав і інтересів зазначених фізичних осіб, а їх залучення господарським судом в якості третіх осіб, не забезпечить їм рівності у процесуальних правах з іншими відповідачами, апеляційний господарський суд вважає, що розгляд справи по суті без залучення фізичних осіб призведе до порушення процесуальних прав фізичної особи ОСОБА_6 (особи в інтересах якої накладено арешт на спірне майно і яка є стороною у виконавчому провадженні) та фізичної особи ОСОБА_2 (який є боржником у виконавчих провадженнях).

Відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України господарський суд не наділений правом залучити фізичну особу до участі у справі в якості відповідача, так як таке залучення суперечить нормам статті 21 Господарського процесуального кодексу України. Водночас розгляд справи без участі особи, в інтересах якої накладено арешт на спірне майно, який позивач просить зняти, в якості відповідача з повним колом повноважень сторони судового процесу порушує права такої особи та позбавляє господарський суд можливості вирішити спір відносно іншого учасника правовідносин, пов'язаних з предметом спору.

З урахуванням вищевикладеного апеляційний господарський суд не вбачає порушень відповідачем у справі (Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2) прав позивача на розпорядження своїм майном та погоджується із висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог.

При цьому апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити, що позивач має право звернутися з позовом про зняття арешту з майна в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" з урахуванням роз'яснень, наданих в постанові пленуму Верховного Суду України від 27.08.1976 року №6 "Про судову практику в справах про виключення майна з опису", постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року №5 "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна", до осіб, які є сторонами у виконавчих провадженнях, на підставі яких внесені записи про обтяження від 15.02.2008 року та 14.05.2012 року.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви покладаються на позивача.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи позивача, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.

Таким чином, апеляційний господарський суд не вбачає підстав, передбачених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, для зміни або скасування рішення суду першої інстанції та, відповідно, підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на позивача (апелянта).

Керуючись статтями 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2016 року у справі №904/9207/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2016 року у справі №904/9207/16 залишити без змін.

Повна постанова складена 17.02.2017 року.

Головуючий суддя Н.В. Пархоменко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя А.Є. Чередко