Постанова № 64801705, 08.02.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2017 р. Справа№ 910/7663/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів: Мартюк А.І.

Буравльова С.І.

при секретарі судового засідання: Огірко А.О.

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: не з'явився;

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТ-ХІМ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2016

у справі № 910/7663/16 (суддя Турчин С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТ-ХІМ"

до 1) Державної казначейської служби України

2) Запорізька митниця ДФС

про стягнення 9 467,98 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.11.2016 в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТ-ХІМ" до Державної казначейської служби України та Запорізької митниці ДФС про 9467,98грн відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТ-ХІМ", звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2016 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТ-ХІМ" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Мартюк А.І. та Буравльов С.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2017 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТ-ХІМ" прийнято до провадження, розгляд призначено на 08.02.2017.

Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача 2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2016 без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

У судове засідання 08.06.2016 представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте представники позивача та відповідач 1,2 не скористалися своїми правами, передбаченими ст. 22 Господарського Процесуального Кодексу України (далі - ГПК України), та виходячи з того, що явка учасників апеляційного провадження судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалася, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників позивача та відповідач 1,2.

Відповідно до статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

28.05.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТ-ХІМ" звернулося до Запорізької митниці з митною декларацією №112050000/2015/008268 для митного оформлення імпортованого товару: Моноетаноламін 85% - 5000кг. Саs.№ 141-43-5. Інформація згідно сертифікату аналізу: партія № YY00F4К452; моноетаноламін- 84-86%; вода - 14-16%. Синоніми: monoet hanolamine, ethanolamine, 2-aminoethanol, MEA. Безкольорова в'язка гігроскопічна рідина зі специфічним амінним запахом, добре розчинний у етанолі, бензолі, хлороформі. Використовується як сировина для отримання емульгаторів, диспергаторів, стабілізаторів піни, миючих та чистячих речовин. Країна виробництва US.

За вказаною митною декларацією №112050000/2015/008268 підлягали сплаті наступні платежі: мито (020) - 0 грн.; додатковий імпортний збір (022) - 7214,29 грн.; ПДВ (028) - 30 300,01 грн.

28.05.2015 Запорізькою митницею надіслано позивачу повідомлення №168742 про надання додаткових документі.

28.05.2015 позивач надіслав відповідачу 2 електронне повідомлення, в якому декларант відмовився від надання запитуваних митницею документів. :

У повідомленні № 168824 Запорізька митниця повідомила позивача, що враховуючи ч. 2 ст. 64 МК України, використана наявна в митниці Міндоходів інформація щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей за основним та другорядними методами з розрахунку товар №1 - 1.61 дол. США за 1 кг. (МД №110070000/2015/303869 від 12.05.2015).

Отримавши зазначене повідомлення, позивач подав нову митну декларацію №112050000/2015/008341.

Випуск товарів здійснено у вільний обіг за відповідною митною декларацією №112050000/2015/008341, за якою сплачено такі платежі: мито (020) - 0 грн.; додатковий імпортний збір (022) - 8469,12 грн., ПДВ (028)- 35570,29 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок прийняття службовцями Запорізької митниці протиправного рішення, Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТ-ХІМ" за додатковою декларацією № 112050000/2015/008341 надмірно сплачено 9467,98 грн., а саме: додаткового імпортного збору (022) - 1554,84 грн.; ПДВ (028) - 7913,14 грн. Надмірно сплачена сума за доводами позивача є завданими йому збитками.

В підтвердження заявлених вимог, позивачем зазначено, що постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2015 №808/9713/14 встановлено, що Запорізька митниця протиправно використовує інформацію щодо раніше визначених митних вартостей за митними деклараціями, в яких вартість була відкоригована митним органом або декларантом.

Як вбачається із матеріалів справи, Запорізькою митницею у повідомленні № 168824 зазначено про використання інформації щодо раніше визначених митних вартостей за митною декларацією №110070000/2015/303869 від 12.05.2015.

Нормами ч. 1, ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Із аналізу наведеної норми вбачається, що однією з підстав виникнення зобов'язання є заподіяння шкоди іншій особі. На відміну від зобов'язань, які виникають із правомірних актів, цей вид зобов'язань виникає із неправомірних актів, яким є правопорушення, тобто протиправне, винне заподіяння шкоди деліктоздатною особою (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.03.2015 у справі № 3-18гс15).

Відповідно до ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

В підтвердження доводів щодо протиправності рішення Запорізької митниці в частині використання інформації щодо раніше визначених митних вартостей за митною декларацією, позивач посилається на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2015 у справі №808/9713/14.

Проте, судом встановлено, що постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2015 у справі №808/9713/14 було визнано протиправним та скасовано картки відмови Запорізької митниці Міндоходів №112050000/2014/00413 від 24.06.2014, №112050000/2014/00545 від 26.08.2014, рішення про коригування митної вартості товарів № 112040000/2014/000238/2 від 24.06.2014 та №112050000/2014/000318/2 від 26.08.2014.

Жодних обставин щодо митних декларацій №112050000/2015/008268, №110070000/2015/303869, №112050000/2015/008341 у зазначеній постанові Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду не вказано. Висновків з приводу протиправності дій Запорізької митниці щодо митних декларацій №112050000/2015/008268, №112050000/2015/008341 постанова від 20.10.2015 у справі №808/9713/14 не містить.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 50 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу (ч. 1 ст. 51 Митного кодексу України).

Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Однак, як встановлено судом, Запорізькою митницею не приймалось рішень щодо коригування митної вартості товарів за митною декларацією №112050000/2015/008268. Натомість позивачем самостійно оформлено та подано митну декларацію №112050000/2015/008341 та сплачено необхідні платежі.

З огляду на встановлені судом обставини, оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами, у відповідності до ст. ст. 33, 34 ГПК України, не доведено протиправної поведінки відповідача 2, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіянням шкоди, а також наявності самих збитків.

Судом не встановлено вини відповідача 2 у понесенні позивачем витрат, пов'язаних із оформленням митної декларації №112050000/2015/008341.

За таких обставин, позивачем не доведено суду наявності підстав для притягнення відповідача 2 до відповідальності у вигляді збитків.

Також відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

За змістом ст. 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

Відповідно до ч. 2 ст. 45 Бюджетного кодексу України казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Процедура повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, у тому числі у випадках, зазначених у статті 264, частині четвертій статті 284 Митного кодексу України та в міжнародних договорах України визначена Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618.

Для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою (п. 1 розділу ІІІ Порядку).

Однак, позивач із відповідною заявою, що передбачена Порядком, до Запорізької митниці не звертався.

Відповідно до ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2016 у справі №910/7663/16.

Керуючись ст. ст 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТ-ХІМ" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2016 у справі №910/7663/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2016 у справі №910/7663/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/7663/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Л.Г. Смірнова

Судді А.І. Мартюк

С.І. Буравльов