Рішення № 64801327, 01.02.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2017р. Справа № 914/2262/15

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго», м. Львів

до відповідача: Комунального підприємства «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області, м. Дрогобич

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області, м. Львів, Департаменту фінансів Львівської обласної державної адміністрації, м. Львів, Державного підприємства «Енергоринок», м. Київ

про стягнення 696 429 грн. 04 коп.

Головуючий суддя Мазовіта А.Б.

Суддя Щигельська О.І.

Суддя Кидисюк Р.А.

Секретар Зусько І.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, представник (довіреність № 119-4533/2 від 12.12.2016 р.);

від відповідача: ОСОБА_2, представник (довіреність №6785 від 28.12.2016 р.);

від третіх осіб: не зявилися

Публічне акціонерне товариство «Львівобленерго», м. Львів звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Комунального підприємства «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області, м. Дрогобич про стягнення 696 429 грн. 04 коп.

Ухвалою суду від 10.07.2015 р. (суддя Цікало А.І.) порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 03.09.2015 р.

Ухвалою від 17.09.2015 р. суд залучив до участі у справі Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області як третю особу-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, залучив до участі у справі Департамент фінансів Львівської обласної державної адміністрації як третю особу-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, залучив до участі у справі Державне підприємство «Енергоринок» як третю особу-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 24.11.2015 р. у справі №914/2262/15 позов Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» задоволено повністю, стягнуто з Комунального підприємства «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області на користь Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» 192 772 грн. 35 коп. пені, 28 037 грн. 07 коп. 3% річних, 475 619 грн. 62 коп. інфляційних та 13 928 грн. 58 коп. судового збору.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.02.2016 р. рішення Господарського суду Львівської області від 24.11.2015 р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.08.2016 р. у справі №914/2262/15 скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.02.2016 р. та рішення Господарського суду Львівської області від 24.11.2015 р. у справі №914/2262/15, справу №914/2262/15 передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Ухвалою суду від 02.09.2016 р. судове засідання призначено на 26.09.2016 р. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду. За клопотанням представника строк вирішення спору було продовжено на 15 днів.

Ухвалою суду від 16.11.2016 р. призначено колегіальний розгляд вказаної справи. Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію у складі суддів Щигельської О.І. та Кидисюка Р.А., головуючий суддя Мазовіта А.Б. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду. За клопотанням представника строк вирішення спору було продовжено на 15 днів до 01.02.2017 р.

Треті особи явку представників в судове засідання не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представникам розяснено права та обовязки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір про постачання електроенергії, на виконання умов якого відповідачу було реалізовано електроенергію. Однак, відповідач свої зобовязання щодо оплати за отриману електроенергію виконав з порушенням строків, у звязку чим відповідачу нараховано пеню сумі 192 772 грн. 35 коп., 3% річних в сумі 28 037 грн. 07 коп., інфляційні в сумі 475 619 грн. 62 коп. Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає до стягнення з відповідача, становить 696 429 грн. 04 коп.

В судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїх запереченнях зазначив, що за розрахунками відповідача розмір пені повинен становити 143 199 грн. 97 коп., 3% річних 19 301 грн. 68 коп., інфляційних - 133 009 грн. 61 коп. Відповідачем на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 24.11.2015 р. у справі №914/2262/15 було сплачено позивачу 300 000 грн. 00 коп. Оскільки рішення від 24.11.2015 р. у справі №914/2262/15 в подальшому було скасовано, сплачені відповідачем кошти в розмірі 300 000 грн. 00 коп. підлягають зарахуванню в рахунок сплати 143 199 грн. 97 коп. пені, 19 301 грн. 68 коп. 3% річних та 133 009 грн. 61 коп. інфляційних. В іншій частині позивач просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що розрахунок відповідачем за поставлену електричну енергію відбувся у порядку та строки, передбачені у спільних протокольних рішеннях та договорах про організацію взаєморозрахунків, які підписані позивачем відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 р. №20 та згідно з Порядком проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженим наказом Міністерства палива та енергетики, НАК «Нафтогаз України» №55/57/43 від 03.02.2009 р.

Також представником відповідача було заявлено клопотання про припинення провадження у справі на виконання вимог Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії».

Треті особи явку представників в судове засідання не забезпечили, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

28 лютого 2007 р. між Відкритим акціонерним товариством «Львівобленерго», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Львівобленерго» (постачальник) та Комунальним підприємством «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області (споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії №90132 та додатки до нього.

За цим договором постачальник (позивач) продає електричну енергію споживачу (відповідач) для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною в додатку № 9 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії», а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (п. 1 договору).

На виконання умов вищевказаного договору, позивач протягом 2014 року, січня-квітня 2015 р. постачав відповідачу електроенергію, що підтверджується рахунками за електроенергію. Факт отримання відповідачем електроенергії у відповідних обсягах та її вартість сторонами не оспорюється.

Згідно 2.3.3. договору споживач зобовязується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №2 «Порядок розрахунків» та №9 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії».

Відповідно до п. 1 Порядку розрахунків, який є додатком до договору, розрахунок споживача з постачальником електричної енергії за регульованим тарифом здійснюється за чинними тарифами, які встановлюються відповідно до положень нормативно-правових документів НКРЕ, згідно з договором про постачання електричної енергії.

Згідно п. 2 Порядку розрахунків (з урахуванням додаткової угоди від 01.03.2010 р.), розрахунковим періодом вважається період з 01 числа поточного місяця до 30 (31) (останній день місяця) числа поточного місяця (включно) та прирівнюється до календарного.

Пунктом 5 Порядку розрахунків передбачено, що остаточний розрахунок споживача за електричну енергію спожиту протягом розрахункового періоду здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених ПКЕЕ.

Згідно абз. 2 п. 7 Порядку розрахунків, тривалість періоду для оплати отриманих рахунків має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку. Дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.

Відповідачем у 2014-2015 рр. було здійснено оплату вартості електричної енергії, отриманої у вищевказаному періоді, з порушенням строків, встановлених договором.

Відповідно до п. 4.2.1. договору, за внесення платежів, передбачених цим договором, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач (відповідач) сплачує постачальнику (позивачу) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Пунктом 8 додатку №2 до договору встановлено, що у разі несвоєчасної оплати платежів, обумовлених даним договором, постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування пені, суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх обовязків щодо своєчасної оплати вартості електроенергії, позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 192 772 грн. 35 коп. пені, 28 037 грн. 07 коп. 3% річних, 475 619 грн. 62 коп. інфляційних нарахувань.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобовязань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ч. ст. 275 ГК України).

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

В силу ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобовязання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до пункту 4.2.1. договору про постачання електричної енергії, за внесення платежів, передбачених цим договором, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач (відповідач) сплачує постачальнику (позивачу) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень, позивачем заявлено до стягнення 192 772 грн. 35 коп. пені за прострочення сплати вартості електроенергії за період часу з 01.12.2014 р. по 30.04.2015 р., 28 037 грн. 07 коп. 3% річних за прострочення сплати вартості електроенергії за період часу з 08.04.2014 р. по 30.04.2015 р., 475 619 грн. 62 коп. інфляційних нарахувань за прострочення сплати вартості електроенергії за період часу з 01.12.2014 р. по 30.04.2015 р.

Відповідно до п. 1.1. Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженим наказом Міністерства палива та енергетики України, НАК «Нафтогаз України» та Державного казначейства України №55/57/43 від 03.02.2009 р. (який був чинним до 15.09.2015 р.) цей Порядок визначає взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України, департаментами фінансів обласних державних адміністрацій, Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідні департаменти фінансів), Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», ДП «Енергоринок» та іншими учасниками розрахунків за природний газ, теплопостачання та електроенергію, що проводяться відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005 р.

Розрахунки, передбачені в п. 1.1 цього Порядку, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню (далі - акти звіряння) або договорів, що визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) (далі - договори) та спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, форма якого наведена у додатку 1, спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, форма якого наведена у додатку 2 (п. 1.2. Порядку).

Згідно з п.п. 2.1, 2.2, 2.3, 2.4 цього Порядку постачальники та транспортувальники ресурсів (надавачі товарів, послуг), які виявили бажання здійснити розрахунки відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 р. №20, складають щомісяця до 10-го числа з розпорядниками коштів акти звіряння.

Зведені реєстри актів звіряння або договорів підписуються керівниками місцевих фінансових органів і постачальників та транспортувальників ресурсів (надавачів товарів, послуг) та надаються Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, відповідним головним фінансовим управлінням.

Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, відповідні фінансові управління узагальнюють отримані дані та подають їх щомісяця до 20-го числа у формі узгоджених з постачальниками та транспортувальниками ресурсів (надавачами товарів, послуг) спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків разом з відповідними реєстрами актів звіряння або договорами за підписами керівників Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим, відповідних головних фінансових управлінь та постачальників і транспортувальників ресурсів (надавачів товарів, послуг) Державній казначейській службі України та відповідним головним управлінням Державної казначейської служби Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - головні управління Державної казначейської служби України). Такі документи подаються окремо щодо кожного постачальника та транспортувальника ресурсів (надавача товарів, послуг), який братиме участь у розрахунках.

Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків підписуються усіма учасниками розрахунків: відповідним головним фінансовим управлінням, відповідним головним управлінням Державної казначейської служби України, постачальниками та транспортувальниками ресурсів (надавачами товарів, послуг), Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», ДП «Енергоринок». Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію додатково погоджуються з Міністерством енергетики та вугільної промисловості України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року №20 та згідно з Порядком проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Львівській області (сторона №1), Департаментом фінансів Львівської обласної державної адміністрації (сторона №2), Енергопостачальною компанією ПАТ «Львівобленерго» (сторона №3) та ДП «Енергоринок» (сторона остання) було підписано 15.04.2014 р., 15.05.2014 р., 16.06.2014 р., 15.07.2014 р., 14.08.2014 р., 16.09.2014 р., 14.10.2014 р., 14.11.2014 р., 15.12.2014 р., 19.01.2015 р., 17.02.2015 р., 18.03.2015 р., 17.04.2015 р., 19.05.2015 р. спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду державного бюджету з одночасним погашенням заборгованості за спожиту електроенергію перед ПАТ «Львівобленерго».

На виконання вказаних спільних протокольних рішень Державна казначейська служба України перерахувала Головному управлінню ДКС України в Львівській області кошти, останній перерахував їх Департаменту фінансів Львівської обласної державної адміністрації, який в свою чергу ці кошти перерахував підприємствам постачальникам енергоносіїв (надавачі товарів послуг), відповідно до зведених реєстрів актів звіряння за відповідні спірні місяці, а ПАТ «Львівобленерго» в свою чергу перерахувало кошти за електроенергію ДП «Енергоринок».

В пунктах 4, 5 вказаних спільних протокольних рішень сторони передбачили схеми, порядок та строки проведення розрахунків по спільних протокольних рішеннях, зокрема визначили, що усі учасники розрахунків не пізніше наступного дня після зарахування коштів на їх рахунок перераховують кошти наступному учаснику розрахунків.

У пунктах п.п. 6, 8 спільних протокольних рішень вказано, що сторони несуть відповідальність за недотримання вимог постанови КМУ від 11.01.2005 р. №20 та Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію і невиконання своїх зобовязань за цими спільними протокольними рішеннями відповідно до чинного законодавства. Усі спірні питання, повязані із виконанням спільних протокольних рішень, вирішуються шляхом переговорів між сторонами.

Також, 28.05.2014 р. за №30Е/112 та 08.12.2014 р. за №30Е/278 між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Львівській області (сторона 1), Департаментом фінансів Львівської обласної держадміністрації (сторона 2), Фінансовими управлінням Дрогобицької міської ради (сторона 3), КП «Дрогобичводоканал» (сторона 4), ПАТ «Львівобленерго» (сторона 5), ДП «Енергоринок» (сторона 6), ПАТ «Центренерго» (остання сторона) було укладено договори про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови КМУ №30 від 29.01.2014 р., предметом яких є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до п. 24 ст. 14 Закону України «Про Державний бюджет на 2014 рік» і Порядку та умов надання у 2014 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла в звязку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 30 від 29.01.2014 року.

З метою виконання договору сторони зобовязувалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору (ч. 2 п. 12 договору)

Відповідно до п. 17 договору сторони засвідчують, що після виконання договору вони не мають одна до одної претензії стосовно предмету договору.

Відтак, підписавши спільні протокольні рішення та уклавши договори про організацію взаєморозрахунків, позивач у такий спосіб вияв своє бажання здійснити розрахунки відповідно до Порядку і тим самим погодився із зміною порядку та строків проведення розрахунків за спожиту електричну енергію.

Після підписання позивачем цих рішень проведення розрахунків за електроенергію здійснюється згідно з п. 2.9 цього Порядку.

Отже, для застосування санкцій, зокрема пені, передбаченої пп. 4.2.1. п. 4.2. договору про постачання електричної енергії, та наслідків порушення грошового зобовязання, встановлених ч. 2 ст. 625 ЦК України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених спільними протокольними рішеннями та договорами про організацію взаєморозрахунків.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, що відображено у постанові від 27.04.2016 р. у справі №914/2055/15, постанові від 21.06.2016 р. у справі №914/2139/15, постанові від 13.07.2016 р. у справі №914/2261/15, постанові від 13.07.2016 р. у справі №914/2140/15, а також Верховний Суд України, що відображено, зокрема, у постанові від 01.07.2015 р. у справі №924/1230/14 (№3-322гс15 у ВСУ), у постанові від 11.11.2015 р. у справі №927/1733/14 (№3-968гс15 у ВСУ).

З огляду на вищевказане, а також факт часткової сплати відповідачем вартості електроенергії власними коштами, судом здійснено перерахунок сум пені, 3% річних та інфляційних - після проведеного судом перерахунку розмір пені повинен становити 143 199 грн. 97 коп. пені, 19 301 грн. 68 коп. 3% річних, 133 009 грн. 61 коп. інфляційних.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем 25.12.2015 р., 29.12.2015 р. та 30.12.2015 р. було сплачено позивачу 300 000 грн. 00 коп. в рахунок сплати пені, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень №4982 від 25.12.2015 р., №4985 від 29.12.2015 р., №5023 від 30.12.2015 р.

Листом за вих. №1422-1 від 16.03.2016 р. відповідач просив позивача зарахувати сплачені згідно платіжних доручень №4982 від 25.12.2015 р., №4985 від 29.12.2015 р., №5023 від 30.12.2015 р. кошти в розмірі 300 000 грн. 00 коп. в рахунок погашення боргу, стягнутого рішенням Господарського суду Львівської області від 24.11.2015 р. у справі №914/2262/15 (наказу суду від 14.12.2015 р.).

Відповідно до ч. 1 ст. 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобовязання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, повязані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

З огляду на те, що рішення Господарського суду Львівської області від 24.11.2015 р. у справі №914/2262/15 скасовано, листом відповідач повідомив позивача про порядок зарахування сплачених ним коштів, у договорі про постачання електричної енергії №90132 від 28.02.2007 р. відсутня умова про черговість зарахування здійсненого платежу, сплаченими відповідачем коштами в розмірі 300 000 грн. 00 коп. погашаються вимоги позивача про сплату пені в 143 199 грн. 97 коп. пені, 3% річних в розмірі 19 301 грн. 68 коп., інфляційних в розмірі 133 009 грн. 61 коп.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд припиняє провадження у справі у звязку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у звязку з цим не залишилося неврегульованих питань.

За таких обставин, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення 143 199 грн. 97 коп. пені, 19 301 грн. 68 коп. 3% річних, 133 009 грн. 61 коп. інфляційних у звязку з відсутністю предмету спору в цій частині відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Щодо заявленого представником відповідача клопотання про припинення провадження у даній справі, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», на заборгованість підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті для виробництва послуг централізованого водопостачання та водовідведення, послуг централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) електричну енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення станом на 1 липня 2016 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають врегулюванню, за умови розрахунків за поточне споживання електричної енергії протягом останніх трьох місяців поспіль в обсязі не менше 95 відсотків, у такий спосіб:

-неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на зазначену в абзаці першому цієї частини заборгованість, погашення якої здійснено відповідно до статті 4 цього Закону, підлягають списанню;

-неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на зазначену в абзаці першому цієї частини заборгованість, щодо якої відповідно до цього Закону укладено договір про реструктуризацію, підлягають списанню, за умови повного виконання підприємствами централізованого водопостачання та водовідведення договору про реструктуризацію заборгованості.

Таким чином, відповідно до ст. 4 Закону, взаєморозрахунки проводяться щодо врегулювання заборгованості з різниці в тарифах для погашення кредиторської заборгованості підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту для виробництва послуг централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) електричну енергію (без урахування розміру зобовязань із сплати неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за електричну енергію), не погашеної на початок місяця, в якому укладається договір про організацію взаєморозрахунків.

Як вбачається із норм Закону, підлягає списанню неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованості з різниці в тарифах, за умов визначених Законом.

Відповідно до ч. 6 п. 1. ст. 1 «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», заборгованість з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, установам і організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, що постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) населенню, а також організаціям та установам, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, яка виникла у звязку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, та залишилася не погашеною станом на 1 січня 2016 року.

Таким чином, мета цього Закону - це врегулювання заборгованості, а саме: за спожиту електроенергію станом на 1 липня 2016 р., яка не погашена станом на 31.12.2016 р. та заборгованості з різниці в тарифах, яка не погашена станом на 01.01.2016р. Крім того, врегулювання (у т.ч. списання) такої заборгованості має відбуватись у порядку, встановленому Законом. Відтак, вищевказаний Закон не поширюється на правовідносини, які мають місце у даному спорі.

Таким чином, підстави для припинення провадження на виконання вимог Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» у даній справі відсутні.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд вважає, що провадження у справі в частині стягнення 143 199 грн. 97 коп. пені, 19 301 грн. 68 коп. 3% річних, 133 009 грн. 61 коп. інфляційних підлягає припиненню. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Згідно статті 84 ГПК України в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням того, що відповідачем було сплачено кошти у розмірі 295 511 грн. 26 коп. після порушення провадження у даній справі, судові витрати, сплачені пропорційно розміру позовних вимог в цій частині, необхідно покласти на відповідача.

В п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» зазначено, що у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, Комунальним підприємством «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області за подання апеляційної скарги було сплачено 15 321 грн. 44 коп. судового збору, за подання касаційної скарги 17 646 грн. 78 коп. Оскільки вимоги позивача під час нового розгляду в розмірі 400 917 грн. 78 коп. не підтверджені матеріалами справи, витрати відповідача на сплату судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг підлягають покладенню пропорційно розміру позовних вимог в цій частині на позивача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 612, 625, 626 ЦК України, ст. 193, 230, 231 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.В частині стягнення 143 199 грн. 97 коп. пені, 19 301 грн. 68 коп. 3% річних та 133 009 грн. 61 коп. інфляційних провадження припинити.

2.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3.Стягнути з Комунального підприємства «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області, м. Дрогобич, вул. Федьковича, 11, Львівська область (ідентифікаційний код 03348910) на користь Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго», м. Львів, вул. Козельницька, 3 (ідентифікаційний код 00131587) 5 909 грн. 90 коп. судового збору.

4.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго», м. Львів, вул. Козельницька, 3 (ідентифікаційний код 00131587) на користь Комунального підприємства «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області, м. Дрогобич, вул. Федьковича, 11, Львівська область (ідентифікаційний код 03348910) 8 054 грн. 48 коп. судового збору за подання апеляційної скарги та 9 276 грн. 91 коп. судового збору за подання касаційної скарги.

В судовому засіданні 01.02.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 06.02.2017 р.

Головуючий cуддяМазовіта А.Б.

CуддяЩигельська О.І.

СуддяКидисюк Р.А.