Рішення № 64801317, 07.02.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2017р. Справа№ 914/2978/16

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашко М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Комунального підприємства Дрогобичводоканал Дрогобицької міської ради Львівської області, м.Дрогобич Львівської області

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Універсальна бурова техніка, м.Дрогобич Львівської області

про стягнення 44 631,77 грн.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_2 представник (довіреність № 144 від 16.01.2017р.);

від відповідача не зявився.

Права та обовязки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України розяснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Комунальним підприємством Дрогобичводоканал Дрогобицької міської ради Львівської області до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Універсальна бурова техніка про стягнення 147 688,23 грн., з яких 119 433,33 грн. основний борг, 6 268,60 грн. пеня, 19 310,53 грн. інфляційні втрати та 2 675,77 грн. 3% річних. Відповідно до заяви (вх.№185/17 від 17.01.2017р.) про зменшення розміру позовних вимог КП Дрогобичводоканал Дрогобицької міської ради Львівської області просить стягнути з ТзОВ Універсальна бурова техніка 44 631,77 грн., з яких 13 029,36 грн. основний борг, 3 540,41 грн. пеня, 24 977,62 грн. інфляційні втрати та 3 084,38 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 25.11.2016р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 13.12.2016р. Ухвалою суду від 13.12.2016р. розгляд справи відкладено на 17.01.2017р. Ухвалою суду від 17.01.2017р. продовжено строк розгляду спору та відкладено розгляд справи на 07.02.2017р.

В судове засідання 07.02.2017р. зявився представник позивача, позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю з підстав зазначених у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог, поданій 17.01.2017р. (вх.№ 185/17).

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання повторно не забезпечив, причин неявки представника не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Даний спір розглядається судом з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої КП Дрогобичводоканал Дрогобицької міської ради Львівської області просить стягнути з ТзОВ Універсальна бурова техніка 44 631,77 грн., з яких 13 029,36 грн. основний борг, 3 540,41 грн. пеня, 24 977,62 грн. інфляційні втрати та 3 084,38 грн. 3% річних.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника позивача, суд, -

встановив:

25.01.2011р. та 25.09.2015р. між Комунальним підприємством Дрогобичводоканал Дрогобицької міської ради Львівської області (надалі виконавець) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Універсальна бурова техніка (надалі споживач) укладено договори про надання послуг з постачання холодної води і водовідведення (далі договір).

Відповідно до п.1.1. цих договорів виконавець зобовязався надавати споживачу послуги з водопостачання та водовідведення, а споживач зобовязався своєчасно оплачувати наданні послуги за встановленими тарифами у строки, і на умовах передбачених договором.

Матеріалами справи, зокрема, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунками-фактурами підтверджується факт виконання умов договору позивачем протягом січня 2014р. грудень 2016р.

Пунктом 4.1. договору сторони погодили, що розрахунковим періодом є з 25 числа попереднього місяця по 25 число поточного місяця.

Як зазначає позивач, оплата наданих послуг відповідачем здійснювалась не своєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого його заборгованість перед позивачем в розмірі 13 029,36 грн.

Відповідно до п.4.6. договору від 25.09.2015р. за несвоєчасне внесення плати із споживача стягується пеня, за кожен день прострочення оплати, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідно до п.8.1.2. договору від 25.01.2011р. споживач несе відповідальність згідно із законодавством і цим договором за несвоєчасне внесення платежів за послуги шляхом сплати пені.

Враховуючи наведене, позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 3 540,41 грн.

Також, позивачем на підставі ч.2 ст.625 ЦК України нараховано відповідачу 24 977,62 грн. інфляційних втрат та 3 084,38 грн. 3% річних.

Таким чином загальний розмір заборгованості, яку позивач просить стягнути на його користь з відповідача становить 44 631,77 грн., з яких 13 029,36 грн. основний борг, 3 540,41 грн. пеня, 24 977,62 грн. інфляційні втрати та 3 084,38 грн. 3% річних.

Відповідач проти позову не заперечив, відзив на позов не подав.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи представника позивача, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити повністю з наступних підстав.

Як передбачено ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

25.01.2011р. та 25.09.2015р. між Комунальним підприємством Дрогобичводоканал Дрогобицької міської ради Львівської області (надалі виконавець) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Універсальна бурова техніка (надалі споживач) укладено договори про надання послуг з постачання холодної води і водовідведення (далі договір).

Матеріалами справи, зокрема, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунками-фактурами підтверджується факт виконання умов договору позивачем протягом січня 2014р. грудень 2016р.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Проте відповідач порушив свої зобов'язання по договорах від 25.01.2011р. та 25.09.2015р, оплату в строки визначені сторонами не здійснив. Докази сплати заборгованості в повному обсязі в матеріалах справи відсутні, а відтак у відповідача існує борг в сумі 13 029,36 грн.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 13 029,36 грн. основного боргу є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до п.4.6. договору за несвоєчасне внесення плати із споживача стягується пеня, за кожен день прострочення оплати, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Здійснивши перерахунок розміру пені, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 3 540,41 грн. пені підлягає задоволенню.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок розміру інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 24 977,62 грн. інфляційних втрат та 3 084,38 грн. 3% річних підлягають задоволенню.

Отже, дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позов обгрунтованим, який слід задоволити повністю.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищенаведені норми процесуального закону та як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань.

Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №786 від 05.12.2016р. на суму 2 215,23 грн.

Відповідно до пп. 1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», у редакції чинній на день подання позову, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставки судового збору встановлюються у таких розмірах - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Оскільки позов слід задоволити повністю, враховуючи те, що розмір позовних вимог було зменшено, керуючись нормами ст.49 ГПК України, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 1 378,00 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 87, 115, 116 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Універсальна бурова техніка (82100, Львівська область, м.Дрогобич, вул.Тураша, буд. 20, код ЄДРПОУ 37349178) на користь Комунального підприємства Дрогобичводоканал Дрогобицької міської ради Львівської області (82100, Львівська область, м.Дрогобич, вул.Федьковича, буд. 11, код ЄДРПОУ 03348910) 13 029,36 грн. основного боргу, 3 540,41 грн. пені, 24 977,62 грн. інфляційних втрат, 3 084,38 грн. 3% річних та 1 378,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 13.02.2017р.

Суддя Петрашко М.М.