Постанова № 64798854, 14.02.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2017 р. Справа №805/4586/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд

у складі судді Кірієнко В.О.,

при секретарі Шерстюк Н.А.,

за участю представників сторін

представника позивача не зявився,

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Волноваської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 червня 2016року за №0000084000,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 заявлено позов до Волноваської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними дій по проведенню фактичної перевірки та складання акту перевірки, дій щодо складання податкового повідомлення рішення та притягнення до штрафних санкцій, скасування податкового повідомлення-рішення від 13 червня 2016року за №0000084000.

Позивач зазначає про незаконність та необґрунтованість прийнятого податкового повідомлення-рішення, оскільки згідно ст.3 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначено, що органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, у період та на території проведення антитерористичної операції тимчасово забороняється проведення планових та позапланових перевірок субєктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції, крім позапланових перевірок субєктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до субєктів господарювання з високим ступенем ризику. Позивач зазначив, що відповідач не мав права проводити фактичну перевірку ОСОБА_2, як субєкта господарювання. Окрім іншого, позивач зауважив на невідповідність норм права, за якими до нього застосовані штрафні санкції, фактичним обставинам встановленим під час перевірки.

Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, 14.02.2017року надав заяву про розгляд справи без її участі.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував в повному обсязі, зазначив, що прийняте податкове повідомлення-рішення відповідає вимогам чинного законодавства та не підлягає скасуванню, посилаючись на необґрунтованість доводів позивача, які викладені в адміністративному позові. Також зазначив на законність дій податкового органу по проведенню фактичної перевірки та складання акту перевірки, та дій щодо складання спірного податкового повідомлення рішення.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

ОСОБА_2 була зареєстрована як фізична особа-підприємець, включена до ЄДРПОУ за реєстраційним номером облікової картки платника податків НОМЕР_1, проте до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 29.06.2016року було внесено запис №22390060004001185 про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2.

Судом встановлено, що на підставі наказу Волноваської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області №107 від 08.06.2016 року «Про проведення фактичної перевірки». Даним наказом на підставі вимог п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України у звязку з виконанням функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, було призначено проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_2 Н,Д. (РНОКПП НОМЕР_1) за адресою: Донецька область, Волноваський район, смт. Благодатне, вул. Ювілейна, буд 12-а.

Згідно наказу Волноваської ОДПІ №107 від 08.06.2016 року «Про проведення фактичної перевірки» ОДПІ були виписані направлення на перевірку №94, №95, №96 від 08.06.2016 року, яка проводилась з 08.06.2016 року тривалістю 10 діб.

Мета перевірки дотримання платником податків порядку здійснення обігу підакцизних товарів.

Копія наказу та направлень на перевірку були вручені під розписку ФОП ОСОБА_2.

В ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року №481/95-ВР (далі - ОСОБА_3 України №481/95-ВР), а саме встановлено роздрібну торгівлю алкогольними напоями: пивом «Жигулівське» 0,5 л за ціною 11,50 грн. за пляшку. Міцність пива складає 4,2%, про що зазначено у відомості про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків товарно матеріальних цінностей, яка була складена під час проведення перевірки та підписана сторонами по справі.

За результатами перевірки було складено акт від 11.06.2016року за №621/05-33-40/28017641.

Відповідно до ст. 86 Податкового кодексу України акт про результати фактичної перевірки був складений у двох примірниках, підписаний посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, та ФОП ОСОБА_2. Один примірник акту було вручено позивачу.

За висновками перевірки на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України і абз.5 ч.2 ст.17 Закону України №481/95 відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення від 13 червня 2016 року № НОМЕР_2 про застосування штрафних (фінансових ) санкцій у сумі 17000,00 грн.

Відповідно до пункту 80.1 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до пункту 80.2. статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки.

Згідно з пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити субєкта (прізвище, імя, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса обєкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється. При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Відповідно до пункту 81.2. статті 81 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Стосовно посилання позивача не неправомірність складання податкового повідомлення рішення, в порушення вимог Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України №481/95-ВР затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.20103 року №790, суд зазначає наступне.

Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі від 28.03.2014 р. N 375/11/14-14 зазначив, що відповідно до пункту 10 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України (Перехідні положення) нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, Державної податкової адміністрації України та інших центральних органів виконавчої влади, прийняті до набрання чинності цим Кодексом на виконання законів з питань оподаткування, та нормативно-правові акти, які використовуються при застосуванні норм законів про оподаткування (в тому числі акти законодавства СРСР), застосовуються в частині, що не суперечить цьому Кодексу, до прийняття відповідних актів згідно з вимогами цього Кодексу.

Зважаючи на викладене, будь-які норми, що прийняті до набрання чинності Податковим кодексом України або одночасно з ним, можуть застосовуватися лише в частині, що не суперечить нормам цього Кодексу.

Зазначене стосується також і норм, які регулюють повноваження контролюючих органів у розумінні Податкового кодексу України.

У свою чергу згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Наведена норма в імперативному порядку зобов'язує контролюючий орган визначити суму грошових зобов'язань за штрафними санкціями платникові податку в тому разі, якщо таким платником порушено норми законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на відповідний орган.

Визначений аналізованою законодавчою нормою обов'язок контролюючого органу є безумовним і виникає в тому разі, коли контролюючим органом виявлено відповідні порушення, що тягнуть за собою застосування до платника податків штрафних санкцій.

Водночас статтею 113 Податкового кодексу України передбачено, що штрафні (фінансові) санкції застосовуються також і за порушення вимог іншого, крім податкового, законодавства, якщо контроль за дотриманням відповідних норм покладено на контролюючі органи.

Таким чином, обов'язком контролюючих органів у розумінні Податкового кодексу України є визначення суми грошових зобов'язань у вигляді штрафних санкцій за порушення норм іншого, крім податкового, законодавства, якщо контроль за дотриманням відповідних норм покладений на контролюючі органи.

Зазначене поширюється також і на санкції за порушення норм законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, оскільки контроль за дотриманням відповідних норм покладено на органи доходів і зборів України.

При цьому відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

З наведеного визначення випливає, що поняття грошового зобов'язання охоплює всі суми коштів, які підлягають сплаті як штрафні санкції за порушення вимог законодавства, дотримання якого контролюють контролюючі органи. Не є винятком і штрафні санкції за порушення законодавства, яке регулює обіг спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України у разі, коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі, коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Зазначена норма чітко встановлює, що в разі, коли контролюючий орган діє на підставі статті 54 цього Кодексу (тобто коли він зобов'язаний визначити, зокрема, суму штрафу за порушення вимог законодавства, дотримання якого ним контролюється), такий орган приймає податкове повідомлення-рішення.

При цьому в пункті 58.1 статті 58 Податкового кодексу України безпосередньо зазначено, що податкове повідомлення-рішення приймається в разі визначення суми грошового зобов'язання, у тому числі за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на відповідні органи.

Зазначене стосується податкових органів, які контролюють дотримання вимог законодавства щодо обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Варто зауважити, що розглядувана законодавча норма є імперативною.

З огляду на аналіз викладених законодавчих приписів контролюючий орган у разі виявлення порушення вимог законодавства, яке регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, якщо таке порушення тягне за собою визначення грошових зобов'язань у вигляді адміністративно-господарських санкцій, зобов'язаний прийняти податкове повідомлення-рішення.

Тому прийняття будь-яких інших рішень контролюючим органом у розумінні Податкового кодексу України в разі виявлення порушення вимог законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, суперечитиме Податковому кодексу України.

Приписи статті 17 Закону України №481/95 у зазначеному контексті можуть застосовуватися лише в частині, що не суперечить нормам Податкового кодексу України. Отже, форма та порядок направлення відповідних рішень визначаються нормами Податкового кодексу України.

Тому з 1 січня 2011 року (набрання чинності Податковим кодексом України) у контролюючих органів в розумінні Податкового кодексу України відсутні повноваження щодо прийняття інших рішень, крім податкових повідомлень-рішень, якими можуть бути визначені грошові зобов'язання.

Вищевказані обставини та докази, які суд оцінює у їх сукупності відповідно до статті 86 КАС України, спростовують посилання позивача на неправомірність дій контролюючого органу стосовно складання податкового повідомлення рішення.

Стосовно неправомірності проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_2 з підстав визначених ст.3 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року N 1669-VII (далі по тексту - ОСОБА_3 №1669-VII ), суд зазначає наступне.

Статтею 3 Закону №1669-VII визначено, що органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, у період та на території проведення антитерористичної операції тимчасово забороняється проведення планових та позапланових перевірок субєктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції, крім позапланових перевірок субєктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до субєктів господарювання з високим ступенем ризику. З наведеної статті вбачається, що мораторій встановлено саме на проведення перевірок органами і посадовими особами, уповноваженими законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності.

Правовідносини які виникають при здійснені державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності врегульовані законом України від 05 квітня 2014 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». ОСОБА_3 визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Відповідно до статті 1 даного Закону заходи державного нагляду (контролю) планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій. Предметом державного нагляду (контролю) є види господарської діяльності, які встановлюються виключно законами. ( ст. 4 даного Закону).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковий кодекс України. Саме цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу.

Відповідно до п. 61.1 ст. 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п. 62.1.3 ст.62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється, зокрема, шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин

Враховуючи вищевикладене податковий контроль проводяться податковими органами відповідно до положень встановлених Податковим кодексом України.

Отже, дії контролюючого органу по проведенню фактичної перевірки позивача в повній мірі відповідають приписам діючого законодавства та ґрунтуються на приписах Податкового кодексу України.

Вирішуючи питання правомірності застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 17000грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу 5 частини 2 статті 17 Закону України №481/95-ВР до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом) - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.

Згідно з частиною 1 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Відповідно до частини 3 статті 86 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд зазначає, що в матеріалах справи містяться пояснення позивача, яка власноруч проводила розрахункові операції, про те, що у магазині за адресою: Донецька область, Волноваський район, смт. Благодатне, вул. Ювілейна, буд 12-а здійснюється реалізація спиртних напоїв, а саме, пива без наявності відповідної ліцензії. Окрім іншого, позивач погодилась з порушеннями, викладеними в акті перевірки, про що свідчить її підпис на поясненнях.

Отже, даний факт спростовує доводи позивача щодо відсутності належних доказів щодо реалізації вищенаведених товарів в магазині, де вона здійснює господарську діяльність.

Суд також зазначає, що штрафні санкції за виявлені порушення застосовуються лише до субєктів господарювання, незалежно від наявності або відсутності у нього оформлених (неоформлених) працівників.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, щодо відмови у задоволенні позовних позивача. Судові витрати залишаються за позивачем.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Волноваської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 червня 2016року за №0000084000 - відмовити.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її встуну та резолютивну частину у судовому засіданні 14 лютого 2017 року.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 17 лютого 2017 року.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надісланням апеляційної скарги особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Кірієнко В.О.