Рішення № 64797231, 15.02.2017, Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/244/17

Провадження № 2/132/287/17

РІШЕННЯ

Іменем України

15.02.2017 Калинівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого Павленко І.В.

за участю секретаря Жовтої С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Калинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Іванівський спеціалізований карєр» про стягнення невиплаченої проіндексованої заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

Позивач в позові зазначає, що він працював в ПАТ «Іванівський спеціалізований карєр" на посаді водія з 16.07.2013 року по 20.04.2016 року. При звільненні з роботи адміністрацією підприємства йому не було виплачено заборгованість по заробітній платі за період з 01.03.2015 року по 21.04.2016 року в сумі 6526,69 грн. Однак, враховуючи, що заборговані кошти знецінились внаслідок інфляції, тому вважає, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі в сумі 6526,69 грн. та індексація в сумі 999,59 грн. За вказаних обставин звертається в суд з даним позовом.

Представник позивача на підставі довіреності ОСОБА_2 в судове засідання не зявилася, однак в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Представник відповідача до судового засідання не зявився без поважних причин, хоча про час та день розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, наявне в матеріалах справи.

Згідно ч.1 ст.224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази по справі, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Так, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 працював в ПАТ «Іванівський спеціалізований карєр" на посаді водія з 16.07.2013 року по 20.04.2016 року. При звільненні з роботи позивачу адміністрацією підприємства не було виплачено заборгованість по заробітній платі за період з 01.03.2015 року по 21.04.2016 року в сумі 6526,69 грн.

Частиною 1 статті 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно довідки №121/9 від 23.01.2017 року, виданої ПАТ «Іванівський спеціалізований карєр» сума заборгованості заробітної плати ОСОБА_1 з 16.07.2013 року по 20.04.2016 року склала 6526,99 грн.

Крім цього, вимогами ст.34 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням строків її виплати, проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

У випадках порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникові надається право на компенсацію відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати», за яким компенсація громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами в цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата та інші.

Відповідно до Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1427 (зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року № 692), компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи, починаючи з 1 січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги за цей період зріс більш як на один відсоток.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати за відповідний місяць (після утримання податків і платежів) на коефіцієнт приросту споживчих цін.

Коефіцієнт приросту споживчих цін визначається як різниця між часткою відділення індексу споживчих цін в останній місяць перед виплатою суми заборгованості на індекс споживчих цін у тому місяці, за який виплачується заробітна плата, та коефіцієнтом 1.

За наявності зазначених умов у тому самому порядку компенсації підлягає заробітна плата, якщо ці умови настали у звязку з несвоєчасною виплатою заробітної плати.

Зазначена правова позиція наведена у Постанові Верховного суду України по справі №6-43цс14 від 21 травня 2014 року

На підставі вище викладеного, враховуючи, що відповідачем не виплачено суму заборгованості по заробітній платі у розмірі 6526,69 грн. за період з 16.07.2013 року по 20.04.2016 року суд вважає, що зазначена сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача з урахуванням індексу інфляції, розрахунок якої представлено позивачем та перевіреного судом, який складає 999,59 грн.

Суд вважає, що обставини щодо заборгованості по заробітній платі та невчасного розрахунку при звільненні знайшли підтвердження у судовому засіданні, тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

Крім того, у відповідності до вимог ч.3 ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача 640 грн. судового збору в дохід держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 116, 117 КЗпП України, ст.ст.10, 60, 88, 158, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити .

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Іванівський спеціалізований карєр" ( код за ЄДРПОУ 05471750), що знаходиться в с.Іванів по вул.Заводській,1 Калинівського району Вінницької області на користь ОСОБА_1 заборгованість по невиплаченій заробітній платі з урахуванням індексу інфляції в розмірі 7526 (сім тисяч пятсот двадцять шість) грн. 28 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Іванівський спеціалізований карєр" 640 грн. судового збору в дохід держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою згодою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії.

Суддя: