Вирок № 64796989, 17.02.2017, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/47/17

Номер провадження 1-кп/623/62/2017

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2017 рокуІзюмський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - судді Гуренко М.О., за участю секретаря - Лисенко О.В., прокурора - Козир М.В., потерпілого ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізюм, Харківської області кримінальне провадження №12016220320001759, стосовно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку м. Ізюм Харківської області, з професійно-технічною освітою, українку, громадянку України, розлучену, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, не працюючу, раніше не судиму, зареєстровану за адресою:АДРЕСА_3, та мешкаючу за адресою:АДРЕСА_1,

ІНПП НОМЕР_1

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

11 жовтня 2016 року об 11 годині 00 хвилин ОСОБА_2, перебуваючи з дозволу власника у АДРЕСА_2, діючи з корисливих мотивів, таємно викрала мобільний телефон ТМ «Nomi» Model:і504, вартістю 1832 грн. 09 коп. та зарядний пристрій до мобільного телефону ТМ «Nravel Charger» Моdel: MDY-05- АА, вартістю 145 грн., які належать ОСОБА_1, спричинивши, згідно з висновком судової товарознавчої експертизи № 5829 від 14.12.2016, матеріальну шкоду на загальну суму 1977 грн. 09 коп.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_2 свою вину у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України визнала повністю, пояснила, що злочин скоїла за вищевикладених обставин. У скоєному щиро розкаялася.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті. Цивільний позов не заявляв.

На підставі ч.3 ст.349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, стосовно доказів, щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачена ОСОБА_2, потерпілий та прокурор правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позицій немає, їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Оцінивши у сукупності досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає доведеною вину ОСОБА_2 в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні, і кваліфікує її дії за ч.1 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Обставинами, які згідно ст. 66 КК України пом'якшують покарання ОСОБА_2 суд визнає щире каяття обвинуваченого.

Обставин, які згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_2 судом не встановлені.

Аналізуючи зібрані по справі докази, які характеризують особу обвинуваченої, суд вбачає наступне: ОСОБА_2 ніде не працює, розлучена, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судима, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_6, про що свідчать: довідки лікарів, характеристика з місця проживання, копія свідоцтв про народження, вимога щодо судимості та копія паспорту.

Злочин, у вчиненні якого обвинувачений визнав себе винним, відповідно до ст.12 КК України, віднесений до злочину середньої тяжкості.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної, обставини, визнані судом такими, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Судом при призначенні покарання враховуються вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженої, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченій покарання в межах санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.

Враховуючи щире каяття обвинуваченої ОСОБА_2, наявність у неї трьох неповнолітніх дітей, враховуючи відсутність обтяжуючих обставин, з урахуванням наведених вище обставин справи, суд дійшов висновку, що її перевиховання та виправлення можливо без ізоляції її від суспільства, а тому вважає за можливе призначити покарання в межах санкції ч.1 ст.185 КК України із застосуванням до не неї стягнення у вигляді громадських робіт.

Витрати у кримінальному провадженні підлягають стягненню з обвинуваченої.

Цивільний позов заявлений не був.

Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 50,63, 65-67, 75, 76, ч.1 ст.185 КК України, ст. ст. 2, 94, 351 368-371, 373-376, 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати винною ОСОБА_2 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України та призначити їй покарання у вигляді 180 годин громадських робіт.

Запобіжний захід засудженій до набрання вироком законної сили не обирати.

Цивільний позов не заявлений.

Стягнути з ОСОБА_2 витрати на проведення товарознавчої експертизи на суму 263 грн. 88 коп. на користь держави, код 24060300, р/р 31419544700005, код банка 37999680, МФО 851011, УДКС в Комінтернівському районі м.Харкова.

Речовий доказ: мобільний телефон ТМ «Nomi» Model:і504, та зарядний пристрій до мобільного телефону ТМ «Nravel Charger» Моdel: MDY-05-АА повернені потерпілому під розписку - вважати повернутими.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченій та прокурору.

Головуючий суддя: М.О. Гуренко