Рішення № 64796970, 15.02.2017, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/7535/16-ц

Провадження № 2/639/372/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2017 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Гаврилюк С.М.

при секретарі судового засідання Макушенко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення та зобовязання вчинити певні дії,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_4 02.11.2016 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, у якому просить виселити ОСОБА_3, якого вселила ОСОБА_5 у приміщення № 5 квартири спільного заселення, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, без надання іншого жилого приміщення; зобовязати ОСОБА_5 узгоджувати із співмешканцями, а саме: ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 вселення квартирантів до квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що згідно технічного паспорта № п-6-15648 від 09 березня 2004 року квартира за адресою: АДРЕСА_1, складається з шести жилих кімнат, загальна площа квартири 99,3 кв.м., у спільному користуванні знаходиться кухня 9,1 кв.м., вбиральня 0,8 кв.м., ванна кімната 1,3 кв.м., коридор площею 15,1 кв.м., вбудована шафа 2,0 кв.м. Позивач, її чоловік ОСОБА_6 та донька ОСОБА_7 (дівоче прізвище ОСОБА_6) є співвласниками цієї комунальної квартири та проживають у приміщеннях № 7, 8. Відповідно до свідоцтва про право власності на приміщення квартири спільного заселення, позивачеві, її чоловікові та донці належить 40/100 частин цієї комунальної квартири. Іншими співвласниками цієї комунальної квартири є відповідачка ОСОБА_2, якій належить на підставі договору дарування від 19.03.2014 року 33/100 частин квартири, та ОСОБА_8, якому належить 16/100 частин квартири. ОСОБА_2 належить три кімнати, а ОСОБА_8 - одна.

Позивач зазначає, що з 19.03.2014 року ОСОБА_2 без згоди сімї позивача та співвласника нерухомого майна ОСОБА_8 вселяла квартирантів, які неодноразово порушували правила сумісного проживання та громадський порядок, тому 10 липня 2016 року виник конфлікт із ОСОБА_2 та квартирантом ОСОБА_3 з приводу того, що вона проводить систематичне заселення квартирантів без дозволу сусідів. До комунальної квартири приїжджав наряд поліції, з приводу цього позивач надала пояснення на імя начальника Жовтневого відділу Київського відділення ГУНП у м. Харкові. Починаючи з літа 2015 року та на теперішній час ОСОБА_3 проживає у кімнаті № 5, а у двох інших кімнатах, які належать ОСОБА_2 , квартиранти постійно змінюються.

Відповаідач ОСОБА_3 постійно порушує правила проживання, висловлюється нецензурною лайкою, на вимоги позивача та її сімї щодо виселення не реагує.

На сьогодні позивач та її родина не можуть знайти спільної мови із ОСОБА_2

На питання позивача щодо наявності документів, які підтверджують законність знаходження квартирантів ОСОБА_2 не надавала жодних доказів, таких як: договір найму житлового приміщення, ордер, реєстрації місця проживання та інше.

Позивач вважає, що ОСОБА_2 зможе здавати в оренду свої кімнати тільки після того, як співмешканцями квартири буде надана згода на користування наймачами спільною сумісною власністю, а саме: кухнею 9,1 кв.м., вбиральнею 0,8 кв.м., ванною кімнатою 1,3 кв.м., коридором площею 15,1 кв.м., вбудованою шафою 2,0 кв.м. Таким чином, для того щоб потрапити наймачам до орендованої кімнати їм необхідно пройти по спільній сумісній власності, на що згоди у відповідача немає.

ОСОБА_1 зазначила, що її сімя , починаючи з 2013 року заперечувала проти вселення квартирантів ОСОБА_9, а надалі ОСОБА_2, та представляла це за можливе лише з їх дозволу. Тому позивач вважає, що ОСОБА_2 порушила вимоги діючого законодавства України, у звязку з чим ОСОБА_1 вимушена звернутись до суду за захистом своїх прав з даним позовом.

Позивачем подано до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Представником позивачаОСОБА_10, який діє на підставі довіреності від 15.07.2016 року, під час розгляду справи по суті подано до суду заяву про залишення вказаного позову без розгляду в частині позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання ОСОБА_5 узгоджувати з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 вселення квартирантів до квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Відповідно довіреності від 15.07.2016 року представник позивача ОСОБА_10 має повноваження на вчинення вказаних процесуальних дій.

Ухвалою суду від 10.02.2017 року, яка набрала законної сили, залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 в частині позовних вимог про зобов'язання ОСОБА_5 узгоджувати з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 вселення квартирантів до квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

В іншій частині позовні вимоги представник позивача підтримав, посилаючись на вказані у позовній заяві обставини . При цьому представник позивача пояснив суду, що відсутні будь-які докази, що підтверджують вселення ОСОБА_2 відповідача ОСОБА_11 в квартиру № 16 , що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Власенка, буд. 12., а також відсутні докази, які б підтверджували проживання ОСОБА_11 у вказаній квартирі.

Згідно довідки адресно-довідкового підрозділу ГУДМС УДМС України в Харківській області відповідачі не значаться зареєстрованими.

Відповідачі , які були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи відповідно до ч.9 ст. 74 ЦПК України шляхом оголошення у пресі про їх виклик до суду , в судове засідання 10.02.2017 року не зявились, про причини неявки всупереч вимог ч.2 ст. 77 ЦПК України суд не повідомили, заяви про розгляд справи за їх відсутності до суду не подавали.

Відповідно до ч. 3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобовязані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обовязки.

Згідно статті 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд зі згодипредставника позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Розглянувши цивільну справу в межах заявлених вимог, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи , оцінивши представлені в суд докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

З матеріалів справи вбачається. що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 06.04.2004 року позивачеві, її чоловікові та донці належить на праві спільної сумісної власності 40/100 частин квартири спільного заселення, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.15) . Іншими співвласниками цієї квартири є відповідачка ОСОБА_2, якій належить на підставі договору дарування від 19.03.2014 року 33/100 частин , та ОСОБА_8, якому належить на підставі договору купівлі-продажу від 01.09.2005 року 16/100 частин (а.с.36-37).

Відповідно до вимог ч. 1ст. 3 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Способи захисту права власності передбачені ст.ст. 16, 386,391 ЦК України.

Відповідно до ст. 391 ЦК України , власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном

Згідно ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Статтею 361 ЦК України передбачено, що співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Згідно ч. 1 ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як передбачено частиною другою ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобовязані подати усі наявні у них докази до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться до початку розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 58 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з вимогами статті 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 60 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і що до яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

В п. 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" розяснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправя сторін та враховуючи обовязок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Таким чином, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обовязок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів за власною ініціативою і зобовязаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).

Ні позивачем, ні її представником суду не надано жодних належних доказів, якіб підтверджували порушення відповідачем ОСОБА_2 прав власності ОСОБА_1О на вказане вище нерухоме майно, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_2, не надано доказів вселення ОСОБА_2 ОСОБА_11 у вказану квартиру та його проживання у зазначеному позивачкою житловому приміщенні. Додані позивачем до позову докази, що містяться в матеріалах справи ( а.с. 20, 21,22) не містять інформації щодо предмета доказування, у зв?язку з чим відповідно до ч.1 ст. 58 ЦПК України не є належними.

Відповідно до ч.3 ст. 58 ЦПК України, суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про наявність підстав щодо відмови у задоволенні позову за його недоведеністю.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, оскільки позивачу відмовлено у задовленні необгрунтованого позову, то судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 5, 6,10, 11, 57, 60,61, 88, 208, 209, 212 -215,224 ЦПК України , ст.ст. 16, 358, 361,386 391 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення та зобовязання вчинити певні дії - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення - шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя С.М.Гаврилюк