Рішення № 64796764, 15.02.2017, Зіньківський районний суд Полтавської області

Справа № 530/1288/16-ц

2/530/27/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

15.02.2017 року місто Зіньків

Зіньківський районний суд Полтавської області в складі

головуючого судді Дем'янченка С.М.

при секретарі Тараненко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Зіньків цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа Зіньківський районний відділ державної міграційної служба про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням (будинком) у зв'язку із відсутністю у ньому понад шість місяців без поважних причин,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Зіньківського районного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа Зіньківський районний відділ державної міграційної служби про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням (будинком) у зв'язку із відсутністю у ньому понад шість місяців без поважних причин.

З позову вбачається, що позивач ОСОБА_1 є власником будинку по АДРЕСА_1, крім нього у даному будинку залишаються зареєстровані: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - діти позивача. ОСОБА_1 в позові зазначає , що з 2001 року по теперішній час відповідачі у будинку не проживають, їх речі відсутні, вони не несуть витрат на утримання будинку та його обслуговування і місце перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 йому невідоме. В зв'язку з цим позивач ОСОБА_1 звернувся до суду і просив суд ухвалити рішення, яким визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право на користування житловим будинком АДРЕСА_1 та зняти їх з реєстраційного обліку.

Ухвалою суду від 04.11.2016 року залучено по справі в якості третьої особи Опішнянську селищну раду Зіньківського району Полтавської області ( а.с.41).

Ухвалою суду від 05.12.2016 року залучено по справі в якості третьої особи службу у справах дітей Зіньківської районної адміністрації Полтавської області ( а.с.111).

Ухвалою суду від 29.12.2016 року прийнято до провадження уточнену позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа Зіньківський районний відділ державної міграційної служби про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням (будинком) та зняття з реєстрації ( а.с.135).

З уточненої позовної заяви вбачається, що позивач ОСОБА_1 просить суд визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право на користування житловим приміщенням - будинком АДРЕСА_1, зняти їх з реєстраційного обліку та стягнути солідарно судові витрати (а.с.131-133).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Тимохіна Л.С. уточнені позовні вимоги підтримали в повному обсязі, послалися на обставини викладені в уточненій позовній заяві, відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_5 уточнені позовні вимоги не визнали, послалися на заперечення, яке приєднано до матеріалів справи, співідповідач ОСОБА_3.в судове засідання не з'явилась подала до суду заяву про розгляд справи в її відсутність, позов не визнала, просила суд відмовити в задоволенні позову, в зв'язку з тим , що у неї є неповнолітня дитина, яка проживає разом з нею (а.с.53), представник третьої особиЗіньківського районного відділу державної міграційної служби у судове засідання не з'явився, надіслав лист в якому зазначив, що органом реєстрації є виконавчий комітет селищної ради, третя особа: представник Опішнянської селищної ради Зіньківського району Полтавської області Радченко В.І. заперечувала стосовно задоволення уточнюючих позовних вимог позивача, представник третьої особи служби у справах дітей Зіньківської районної адміністрації Полтавської області за довіреністю Рись Н.В. заперечувала проти задоволення уточнюючої позовної заяви.

Суд, заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Тимохіну Л.С., відповідачів ОСОБА_2, та його представника ОСОБА_5, представника третьої особи служби у справах дітей Зіньківської районної адміністрації Полтавської області за довіреністю Рись Н.В., представника третьої особи Опішнянської селищної ради Зіньківського району Полтавської області Радченко В.І., свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, приходить до висновку, що уточнені позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником будинку, який розташований по АДРЕСА_1. В даному будинку зареєстровані: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, що підтверджується копією домової книги (а.с.5-7). З свідоцтва про народження вбачається, що ОСОБА_16 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 і його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_14( а.с.78). З довідки Опішнянської селищної ради Зіньківського району Полтавської області від 13.09.2016 року № 2436 вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований по АДРЕСА_1 та дійсно проживає сам. За даною адресою зареєстровані, але фактично з 2001 року не проживають ОСОБА_2- син, ОСОБА_3- дочка (а.с.8). З акту обстеження житлових умов ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 від 14.09.2016 року вбачається, що за даною адресою зареєстровані ОСОБА_2 та ОСОБА_3, але з 2001 року не проживають (а.с.9). Відповідач ОСОБА_3 має неповнолітню дитину ОСОБА_17 ІНФОРМАЦІЯ_2 ( а.с.54). ОСОБА_17 ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 ( а.с.134).

Статтею 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року, ст. ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Згідно ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється, зокрема, на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про виселення та позбавлення права користування житловим приміщенням.

Статтею 405 ЦК України передбачено, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_1 є батьком відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 В 2001 році померла ОСОБА_18, мати відповідачів та дружина позивача, яка була співвласником будинку по АДРЕСА_1, спадщину після її смерті прийняв ОСОБА_1

Відповідно до ст.3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Положення ч. 2 ст. 64 ЖК УРСР зазначає, що до членів сім'ї належать дружина наймача (власника), їхні діти, батьки та інші особи, якщо вони проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Права члена сім'ї має також і особа, яка перестала бути членом сім'ї наймача, але продовжує проживати в займаному ним житловому приміщенні.

Відповідач ОСОБА_2 проживає та працює у місті Полтава, відповічач ОСОБА_3 проживає в АДРЕСА_2 в будинку який винаймає. В зв'язку з тим, що відповідач ОСОБА_2 працює в м. Полтава, а тому не має змоги постійно перебувати за адресою місця реєстрації, але приїжджає з сім'єю до АДРЕСА_1, що підтверджується актом депутата Опішнянської селищної ради Полтавської області ОСОБА_15 від 31.10.2016 року (а.с.29) та показами свідків ОСОБА_13, ОСОБА_12, ОСОБА_15, ОСОБА_14, які підтвердили у судовому засіданні, що відповідач ОСОБА_2 періодично приїжджає до батька, останній раз перебував у господарстві в серпні місяці 2016 року, допомагав по господарству, обрізав дерева. Що стосується відсутності запису про реєстрацію неповнолітнього ОСОБА_17, в будинковій книзі, то як було встановлено в судовому засіданні позивач сам не надавав відповідачці ОСОБА_3 будинкову книгу та змінив всі замки в господарстві, та позбавляє останню вільно користуватись житловим будинком.

Відповідно до частини 4 Цивільного кодексу, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає. Ця норма є імперативною, тобто дитина, яка не досягла 10 років може бути зареєстрована лише з батьками, або з одним із батьків.

Неповнолітні діти реєструється за місцем проживання батьків, або одного з них незалежно від того, чи мають вони право власності на житло в якому вони зареєстровані. Більш того, згода власника житла та членів сім'ї, які разом проживають з власником, для реєстрації місця проживання неповнолітньої дитини не потрібна. Для реєстрації дитини у разі, якщо батьки зареєстровані за різними адресами, необхідно отримати лише згоду другого з батьків.

Так згідно частини 3 ст.29 Цивільного кодексу місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками.

Частиною 2 статті 29 Цивільного кодексу передбачено право фізичної особи, яка досягла 14 (чотирнадцяти) років вільно обирати собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлені законом. Для реєстрація місця проживання 14-ти річної дитини згоди батьків вже не потрібно, дитина самостійно визначається де і з ким вона хоче проживати (з батьком чи матір'ю, якщо батьки мешкають окремо).

Згідно ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 27.02.1991 року, яка набула чинності в Україні 27.09.1991 року «в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини».

Виходячи з вище викладеного суд вважає, визнання відповідача ОСОБА_3такою, що втратили право на користування житловим приміщенням (будинком) потягне за собою порушення права неповнолітнього ОСОБА_17, оскільки його мати особистого житла не має і ОСОБА_17 в подальшому не матиме змоги зареєструвати своє місце проживання, так як з батьком не проживає.

Суд критично оцінює копії актів обстеження житлових умов заявника ОСОБА_1 від 09.04.2009 року, 08.04.2014 року, 01.112014 року, 06.10.2015 року та 14.10.2016 року (а.с.72-76), а також копії довідок виданих Опішнянською селищною радою Зіньківського району Полтавської області про те, що ОСОБА_1 проживає один (а.с.67-71), оскільки вони не завірені належним чином і як було встановлено в судовому засідання оформлялись ОСОБА_1 для оформлення субсидії. Крім цього суд критично оцінює письмові докази подані представником позивача ОСОБА_1, адвокатом Тимохіною Л.С. на підтвердження позовних вимог, повідомлення відділу освіти молоді та спорту Хорольської районної державної адміністрації Полтавської області від 15.12.2016 року (а.с.160), довідку Опішнянської селищної ради Зіньківського району Полтавської області № 254, від 12.02.2017 року, акт обстеження умов проживання ОСОБА_1 від 27.01.2017 року, повідомлення Опішнянської селищної ради Зіньківського району Полтавської області від 05.01.2017 року № 26, на адвокатський запит, відповідь на запит адвоката Зіньківського ВП Гадяцького відділення поліції ГНУП в Полтавській області, висновок про результати звернення громадянина від 15.12.2016 року та повідомлення Опішнянської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів Зіньківської районної ради Полтавської області від 03.01.2017 року, № 001 (а.с.161-166), оскільки вони подані з порушенням вимог ст.131 ЦПК України і позивачу достовірно було відомо до початку розгляду справи по суті, що в його дочки ОСОБА_3, яка зареєстрована в будинку по АДРЕСА_1, є неповнолітній син ОСОБА_17, який зареєстрований по місцю проживання матері (а.с.134). Покази свідків ОСОБА_19, ОСОБА_10, ОСОБА_8 в частині того, що відповідачі не проживають з 2001 року, суд також оцінює критично так, як вони могли і не бачити коли відповідачі приїжджали до свого батька ОСОБА_1 Твердження представника позивача ОСОБА_2 адвоката Тимохіної Л.С., що покази свідків ОСОБА_13, ОСОБА_12 не повинні бути прийняті судом, так як останні перебувають в неприязних відносинах з позивачем суд не приймає до уваги оскільки вони нічим не підведжуються. Разом з цим, що стосується позовних вимог позивача ОСОБА_1 в частині зняття ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з реєстраційного обліку у Зіньківському районному відділі державної міграційної служби то суд вважає, що вони не підлягають до задоволення, оскільки в зв'язку з делегуванням з 04.04.2016 року органам місцевого самоврядування (виконавчому органу сульської, селещної або міської ради, сільському голові (у випадку, коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) повноваження у сфері реєстрації /зняття з реєстроації місця проживання / перебування, функції з оформлення і видачі довідки про реєстрацію місця проживання/ перебування особи не належить до компетенції тереторіальних органів та підрозділів Державної міграційної служби. Відповідно до абзацу 7 ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» (в редакції Законів №5088-VІ ( №5088-17) від 05.072012 року, № 5492-VІ (№5492-17) від 20.11.2012 року №1637-VІІ (№1673-18) від 02.09.2014 року, №888-VІІІ (№888-19) від 10.12.2016 року органом реєстрації є виконавчий комітет сільської, селищної або міської ради, сільський голова(у разі, якщо відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не створено). Крім цього за змістом частини першої статті 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Аналіз цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Водночас відповідно до статті 7 Закону № 1382-IV зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть. Таким чином, як випливає із указаної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою. З огляду на те, що Закон № 1382-IV є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, положення статті 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання. Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Що стосується посилання представника позивача ОСОБА_1, адвоката Тимохіної Л.С. в судовому засіданні, в частині реагування суду окремою ухвалою на неналежне виконання своїх службових обов'язків представником третьої особи служби в справах дітей Зіньківської районної адміністрації Полтавської області Рись Н.В., то суд не вбачає в цьому підстав.

Разом з цим суд вважає, що позивач не навів переконливих доводів на обґрунтування обставин, які б стали підставою длявизнання осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право на користування житловим приміщенням (будинком) у зв'язку із відсутністю у ньому понад один рік, оскільки в судовому засіданні не встановлено факту їх відсутності за зазначеною адресою понад один рік, а встановлено, що між сторонами по справі виникли неприязні взаємини, після звернення позивача до суду в вересні місяці 2016 року, які самі по собі не можуть бути підставою для визнання осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право на користування житловим приміщенням (будинком).

Враховуючи вищевикладене,суд приходить до висновку про відмову в задоволенні уточнених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа Зіньківський районний відділ державної міграційної служби, Опішнянська селищна рада Зіньківського району Полтавської області, служба у справах дітей Зіньківської районної адміністрації Полтавської області про визнання осіб такими,що втратили право на користування житловим приміщенням (будинком) у зв'язку із відсутністю у ньому понад один рік без поважних причин.

На підставі викладеного та керуючись ст.41 Конституції України, ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст.3 СК України, 65 ЖК України, ст. 16, 29, 316, 317, 319, 321 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

В задоволенні уточнених позовних вимогОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа Зіньківський районний відділ державної міграційної служби, Опішнянська селищна рада Зіньківського району Полтавської області, служба у справах дітей Зіньківської районної адміністрації Полтавської області про визнання ОСОБА_2, 1979 року народження, ОСОБА_3, 1974 року народження такими, що втратили право на користування житловим приміщенням (будинком) АДРЕСА_1 та зняття їх з реєстраційного обліку у Зіньківському районному відділі державної міграційної служби - відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Полтавської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст виготовлено:17.02.2017 року.

Суддя -