Ухвала суду № 64795090, 08.02.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/359/17 Справа № 202/3132/16 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Лаченкова О.В.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Лаченкової О.В.

суддів - Варенко О.П., Городничої В.С.

при секретарі - Порубай М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 серпня 2016 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання розписки попередньою угодою щодо відчуження гаража та зобовязання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2016 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання розписки попередньою угодою щодо відчуження гаража та зобовязання вчинити певні дії.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 серпня 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які зявилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 24 грудня 1998 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрованого в реєстрі за номером 1-2941, ОСОБА_6 на праві власності належав гараж № 79, що знаходиться в гаражному кооперативі Північний по вул. Осінній у м. Дніпропетровську.

Як вбачається з матеріалів справи, 6 січня 2008 року ОСОБА_6 була складена розписка, відповідно до якої він отримав від ОСОБА_2 попередню оплату в розмірі 1500 грн. у рахунок продажу належного йому гаража № 79, що знаходиться в гаражному кооперативі Північний по вул. Осінній у м. Дніпропетровську.

25 серпня 2009 року ОСОБА_6 помер.

Після його смерті спадщину у вигляді вказаного гаража прийняли в рівних частках мати ОСОБА_3 та дружина ОСОБА_4

Заявляючи позовні вимоги про визнання розписки ОСОБА_6 попередньою угодою щодо відчуження гаража на підставі частини 2 статті 220 ЦК України, а також зобовязання відповідачів передати йому у власність гараж та прийняти залишок коштів, позивач посилався на те, що між ним і ОСОБА_6 було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору купівлі-продажу гаража № 79, що знаходиться в гаражному кооперативі Північний по вул. Осінній у м. Дніпропетровську, передано частину оплати, а тому, на його думку, до відповідачів, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_6, перейшли права і обовязки за таким договором, зокрема, передати йому у власність гараж та прийняти залишок коштів.

Частиною 1 статті 635 ЦК України визначено, що попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору.

Відповідно до статті 657 ЦК України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Крім того, згідно з частиною 4 статті 635 ЦК України договір про наміри, якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається попереднім договором.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту свого порушеного права, тому що сплата ОСОБА_2 частини коштів за спірний гараж і розписка ОСОБА_6 не є підствою для визнання самої розписки від 06.01.2008 року попереднім договором купівлі-продажу гаража, тому у позивача відсутнє право вимагати передати йому спірне майно у власність.

Приведені в апеляційній скарзі доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно дост. 212 ЦПК Українивиключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ч. 1 ст. 218, ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 серпня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя О.В.Лаченкова

Судді О.П.Варенко

ОСОБА_7