Ухвала суду № 64794403, 14.02.2017, Апеляційний суд Хмельницької області

Копія

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 683/590/16-ц

Провадження № 22-ц/792/313/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2017 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого судді Костенка А.М.,

суддів: Грох Л.М., Спірідонової Т.В.,

секретар Гриньова А.М.

з участю : сторін, їх представників

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу №683/590/16-ц за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Старокостянтинівського районного суду від 14 квітня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, їх представників, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з апеляційною скаргою, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_2 звертаючись до суду з позовом вказував, що 25 грудня 2013 року між сторонами було укладено договір позики відповідно до умов якого позивач позичив відповідачу кошти в сумі 20000 дол. США, що еквівалентно 544677,16 грн. та які відповідач зобовязовувався повернути до 25 грудня 2015 року. Проте, в обумовлений строк кошти відповідач так і не повернув. На прохання про добровільне повернення коштів не реагує, кошти повертати відмовляється, що суперечить вимогам ст. 1049 ЦК України, відповідно до якої позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку встановленому договором. Тому, просив стягнути із ОСОБА_3 на його користь позичені кошти в сумі 20000 дол. США, що еквівалентно 544677,16 грн..

Рішенням Старокостянтинівського районного суду від 14 квітня 2016 року позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 борг в сумі 20000 дол. США, що еквівалентно 544677,16 грн.. Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 з рішенням суду не погоджується просить його скасувати та закрити провадження у справі. Зазначала, що про оскаржуване рішення дізналася 23 грудня 2016 року, коли у виконавчій службі постало питання про продаж належного їй та відповідачу, як подружжю, житлового будинку по вул. Сосюри, 13 м. Старокостянтинів, який було ними придбано за спільні кошти в 2007 році, право власності на який було оформлено на чоловіка ОСОБА_3. Апелянта до участі в розгляді справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 залучено не було, хоча по борговій розписці вона виступала в якості поручителя та підписувала боргову розписку. Крім того, оскаржуваним рішенням _______________

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_4 Провадження № 22-ц/792/313/17

Доповідач Костенко А.М. Категорія № 27

суду встановлено не всі обставини, які мають значення для справи, що призвело до порушення законних прав та інтересів апелянта, як особи, що приймала участь в поверненні коштів, оскільки кошти було позичено в період перебування в шлюбі із ОСОБА_3. Крім

того позичені кошти були повністю повернуто ОСОБА_2.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши сторін, їх представників, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так судом встановлено, що 25 грудня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в письмовій форму було укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_3 прийняв в позику 20000 доларів США зі строком повернення 25 грудня 2015 року за умовами договору. Після повернення боргу позикодавцем має бути видано позичальнику заяву про повний розрахунок. Без цієї заяви борг вважається таким, що не повернутий.

Даний договір укладено за згодою дружини позичальника - ОСОБА_1, про що вона розписалась в даному договорі позики.

У вказані строки борг за даним договором в сумі 20000 доларів США позики ОСОБА_3 позичальнику не повернув.

Ці обставини підтверджуються письмовим договором позики, не заперечують вказані обставини і сторони.

Крім того, в суді першої інстанції відповідач ОСОБА_3А подав заяву, в якій позовні вимоги ОСОБА_2 визнав повністю.

У відповідності до ст.ст. 1046-1049 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або за рахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Задовольняючи позов ОСОБА_2, суд першої інстанції правильно встановив та виходив з того, що 25 грудня 2013 року між позивачем і відповідачем у простій письмовій формі було укладено договір позики, за цим договором ОСОБА_2 передав ОСОБА_3 20000 доларів США, які у встановлений строк не були повернуті позикодавцю. При подачі позову позивач визначив суму позичених коштів в доларах США в еквіваленті національній валюті України станом на день подання позову.

В судовому засіданні апеляційного суду відповідач ОСОБА_3 визнав факт укладення ним договору позики з ОСОБА_2 та отримання від останнього 20000 доларів США за даним договором.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1, що вона була залучена до участі в договорі позики як поручитель слід відхилити.

В матеріалах справи відсутній договір поруки між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 як поручителем за договором позики від 25 грудня 2013 року.

В договорі позики від 25 грудня 2013 року ОСОБА_1 лише розписалась як дружина позичальника, що дає згоду на укладення даного договору своїм чоловіком ОСОБА_3

Також не заслуговують на увагу доводи апелянта, що борг за договором позики від 25 грудня 2013 року повернуто позикодавцю станом на жовтень 2015 року в сумі 14700 доларів США та 66000 грн.

У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до умов договору позики після повернення боргу позикодавцем має видати позичальнику заяву про повний розрахунок, без цієї заяви борг вважається таким, що не повернутий.

Як відповідач ОСОБА_3, так і апелянт ОСОБА_1 не надали суду жодних доказів погашення позичальником заборгованості за договором позики в сумі 20000 доларів США на день постановлення оспорюваного рішення суду, заява позикодавця про повний розрахунок позичальника до винесення рішення суду в останнього відсутня, а позивач проти даних тверджень апелянта щодо повернення боргу категорично заперечив.

Не приймає до уваги суд також доводи апелянта про повернення позивачу боргу за договором позики в сумі 5100 доларів США та судового збору після оскаржуваного рішення, оскільки апеляційний суд перевіряє законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції на час його ухвалення, а повернення коштів після рішення суду має зараховуватись як його виконання та не впливає на законність і обгрунтованість цього рішення.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегіясуддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Старокостянтинівського районного суду від 14 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий А.М. Костенко

Судді Л.М. Грох

ОСОБА_5

Згідно з оригіналом ОСОБА_6