Ухвала суду № 64793818, 01.02.2017, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/21284/15-ц

Провадження № 4-с/761/20/2017

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2017 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді: Осаулова А.А.

при секретарі: Вольда М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві скаргу ОСОБА_1, заінтересована особа: Публічне акціонерне товариство "Укрнафта» на постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстицї в м. Києві Петрусенко Ганни Олександрівни про визнання неправомірною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, -

в с т а н о в и в :

В серпні 2016 року в провадження судді Осаулова А.А. після скасування Апеляційним судом м.Києва попередньої ухвали суду першої інстанції надійшла скарга ОСОБА_1, заінтересована особа: ПАТ "Укрнафта» на постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстицї в м. Києві Петрусенко Ганни Олександрівни про визнання неправомірною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 10.07.2015 року у виконавчому провадженні №48088841.

Скарга мотивована тим, що рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 09.07.2008 року було стягнуто з заявниці на користь ВАТ «Укрнафта» грошові кошти. В подальшому державним виконавцем було винесено оскаржувану постанову, яка на думку ОСОБА_1 є незаконною, оскільки її було винесено на підставі завідомо підробленого виконавчого листа, у якому було виправлено її прізвище з «ОСОБА_1» на «ОСОБА_1». У виконавчому листі було вказано про строк пред»явлення його до виконання як до 20.07.2011 року, а тому державний виконавець не мав права відкривати виконавче провадження за виконавчим листом, строк пред»явлення до виконання якого пройшов на час винесення оскаржуваної постанови. З наведених підстав у державного виконавця були відсутні підстави для відкриття виконавчого провадження, що є наслідком відмови у відкритті, тому зазначила про неправомірність його дій та необхідність скасування оскаржуваної постанови.

В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 подану скаргу підтримала в повному обсязі та просила її задовольнити з викладених у ній підстав.

Представник відділу ДВС Шевченківського РУ ГТУЮ в м.Києві та представник стягувача ПАТ «Укрнафта» в судовому засіданні заперечували проти задоволення скарги в повному обсязі, оскільки наявні помилки у виконавчому листі було виправлено ухвалами суду та в подальшому вказаний виконавчий лист було повернуто стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження». Після чого, вказаний виконавчий лист протягом строків пред»явлення його до виконання згідно ст..22 ЗУ «Про виконавче провадження» повторно було пред»явлено до виконання, а тому державним виконавцем було винесено в законний спосіб постанову про відкриття виконавчого провадження від 10.07.2015 року.

Дослідивши подані документи та оглянувши копії матеріалів виконавчого провадження №48088841, суд приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Так, судом встановлено, що заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 09 липня 2008 року було задоволено позов ВАТ «Укрнафта» до ОСОБА_1 про стягнення з неї на користь ВАТ «Укрнафта» кошти в сумі 30694,30 грн., а також судовий збір в сумі 307 грн. та кошти за сплату інформаційно-технічного забезпечення в сумі 30 грн. (а.с.13)

22 квітня 2011 року Шевченківським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист про стягнення з «ОСОБА_1» на користь ВАТ «Укрнафта» коштів в сумі 30694,30 грн. із визначеним у ньому строком пред»явлення до виконання - 20.07.2011 року (а.с.8).

За умовами п.п.7,10 Прикінцевих та перехідних Положень Закону України «По виконавче провадження» від 02.06.2016 року за №1404, виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону. Скарги на рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, подані в установленому законом порядку до набрання чинності цим Законом, розглядаються у строки та порядку, що діяли до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року, чинного на час пред»явлення виконавчого листа до виконання та вчинення інших виконавчих дій, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

29.04.2011 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №26159976 про стягнення з «ОСОБА_1» суми боргу в розмірі 30694,30 грн. (а.с. 9).

У листопаді 2011 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві із заявою про відкриття виконавчого провадження до неналежної особи.

26 грудня 2011 року Шевченківським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про виправлення описки в заочному рішенні Шевченківського районного суду м. Києва від 09 липня 2008 року, зазначивши вірно прізвище відповідача - ОСОБА_1 (а.с. 14)

За умовами ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; дата прийняття і номер рішення, за яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувана і боржника, їх «знаходження (/для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування фізичних осіб), а також індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника для фізичних осіб, тощо.

У зв»язку з необхідністю виправлення помилки поряд з рішенням суду і в виконавчих листах стягувач звернувся до суду із відповідною заявою та 25 квітня 2012 року Шевченківським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про вправлення помилки у виконавчих листах, виданих Шевченківським районним судом м. Києва 22 квітня 2011 року на підставі заочного рішення цього суду від 09 липня 2008 року, зазначивши вірно прізвище боржника ОСОБА_1 (а.с.15).

Відтак, виконавчий лист у цій справі з цього часу містить вірні ідентифікуючі ознаки боржника у вигляді зазначення прізвища як «ОСОБА_1» замість невірного «ОСОБА_1», а тому державний виконавець був вправі проводити дії з примусового виконання вказаного листа.

Також, судом встановлено, що постановою державного виконавця від 11 листопада 2014 року (ВП № 26159976) було повернуто виконавчий документ у цій справі стягувачеві на підставі п.2. ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», про що у відповідності до вимог п.3.18.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженого наказом МЮУ від 02.04.2012 року за №512/5, на виконавчому листі було зроблено відмітку.

В подальшому на підставі звернення до державного виконавця стягувача - ПАТ «Укрнафта» 10 липня 2015 року постановою державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Петрусенко Г.О. було повторно відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-6291/08, виданого Шевченківським районним судом м.Києва від 22 квітня 2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрнафта» заборгованості у розмірі 30694, 30 та 337 грн. судових витрат.

Посилаючись на пропущення строку пред»явлення виконавчого листа до виконання, що визначений як до 20.07.2011 року, боржник ОСОБА_1 вважає, що вказана постанова державного виконавця є протиправною, оскільки у цьому разі він повинен був би відмовити у відкритті виконавчого провадження у зв»язку з пропуском строку пред»явлення його до виконання.

Між тим, вказане твердження скаржника є помилковим та такі вимоги задоволенню не підлягають, оскільки у відповідності до вимог п.2 ч.1 ст.22 вказаного Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року, чинного на час пред»явлення виконавчого листа до виконання та вчинення інших виконавчих дій, виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

У відповідності до вимог ч.ч.1,2 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Як вже зазначено вище, то виконавчий лист у цій справі було видано 22.04.2011 року із визначеним у ньому строком пред»явлення його до виконання до 20.07.2011 року та його було подано до державної виконавчої служби вперше в межах вказаного строку - 27.04.2011 року та відкрито виконавче провадження 29.04.2011 року.

Постановою державного виконавця від 11 листопада 2014 року (ВП № 26159976) його було повернуто стягувача та в липні 2015 року подано до виконавчої служби повторно, наслідком чого було винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови від 10.07.2015 року.

Згідно ч.5 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

З аналізу вказаних обставин вбачається, що визначений у виконавчому листі строк пред»явлення його до виконання не остаточним, оскільки час перебування виконавчого листа на виконанні в відділі ДВС не враховується у загальновизначений у ст..22 вказаного Закону строк (1 рік).

Такий строк переривається, оскільки за умовами п.1 ч.1 ст..23 Закону України «Про виконавче провадження», чинного на час винесення оскаржуваної постанови, строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред'явленням виконавчого документа до виконання, а за визначенням в ч.2 вказаної статті - після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Згідно ч.3 цієї ж статті у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

Відтак, за умови знаходження виконавчого листа в відділі ДВС з 2011 року до часу його повернення стягувачу, визначений у ст..22 Закону річний строк пред»явлення виконавчого листа до виконання слід обраховувати заново з часу його повернення, а саме з 11.11. 2014 року, а відтак у державного виконавця не було жодних правових підстав для відмови у відкритті провадження за таких виконавчим листом у зв»язку з пропущенням строку на пред»явлення його до виконання, а відтак скаржником не було доведено протиправності в діях державного виконавця при винесенні оскаржуваної постанови від 10.07.2015 року про відкриття виконавчого провадження.

Згідно вимог ч. 2, 3 ст. 60 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.

Крім того, відповідно до ч.5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України №5-рп/2013 від 26.06.2013 року по справі №1-7/2013, є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.

За вимогами ч. 3 ст. 387 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права і свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що дії державного виконавця відділудержавної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстицї в м. Києві Петрусенко Г.О. з примусового виконання нею виконавчого листа №2-6291/08 від 22.04.2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрнафта» заборгованості в розмірі - 30694,30 грн., а саме винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 10.07.2015 року, вчинені відповідно до закону, в межах наданих йому повноважень як державному виконавцю.

Враховуючи викладене, та не доведення заявником обов»язковості скасування оскаржуваної постанови саме з викладених ним обставин, суд дійшов висновку, що скарга є необґрунтованою і є такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 209, 210, 293, 294, 386, 387 ЦПК України, ст. 11, 17,19, 22, 23 Закону України "Про виконавче провадження"; суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_1, заінтересована особа: Публічне акціонерне товариство "Укрнафта» про визнання неправомірної та скасування постанови державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстицї в м. Києві Петрусенко Ганни Олександрівни від 10.07.2015 року про відкриття виконавчого провадження за №48088841 з виконання виконавчого листа №2-6291/08 від 22.04.2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрнафта» заборгованості в розмірі - 30694,30 грн.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається Апеляційному суду м.Києва через Шевченківський районний суд м.Києва протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: