Постанова № 64793674, 14.02.2017, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 33/793/117/17 Справа № 706/1328/16-п Головуючий по 1 інстанції ОСОБА_1 Категорія:ст. 173 КУпАП Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2017 р. м. Черкаси

Суддя Апеляційного суду Черкаської області Іваненко І. В., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_3, секретаря Єгорової С. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_3 на постанову Христинівського районного суду Черкаської області від 16 грудня 2016 року, якою

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсіонера, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП; закрито провадження в справі про адміністративне правопорушення, у зв'язку із спливом строку накладення адміністративного стягнення; стягнуто судовий збір у розмірі 275 грн. 60 коп. на користь держави,

в с т а н о в и в :

Постановою Христинівського районного суду Черкаської області від 16 грудня 2016 року ОСОБА_3 визнаний винним за ст. 173 КУпАП, а саме у тому, що він 29.09.2016 року близько 13 год. 50 хв. по вул. Галети біля домоволодіння 73, с. Сичівка Христинівського району Черкаської області, вчинив сварку з гр. ОСОБА_4, в ході якої голосно кричав та виражався на адресу ОСОБА_4 нецензурними словами.

Не погодившись з указаною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Христинівського районного суду Черкаської області від 16 грудня 2016 року, скасувати її та закрити провадження у справі, у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.

Указує, що не був присутнім під час проголошення постанови суду першої інстанції й отримав її копію в суді 04.01.2017 року.

Зазначає, що постанова місцевого суду не відповідає вимогам ст. 245 КУпАП, оскільки завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точний відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у суді додержання законів, зміцнення законності.

Вказує, що свою вину в інкримінованому йому правопорушенні не визнає, оскільки жодних протиправних дій щодо потерпілої не вчиняв. За проханням ОСОБА_4 дерево (клен) різав ОСОБА_5 Підійшовши, він запропонував припинити вирізку дерев, розпорядником яких є Сичівська сільська рада, оскільки йому було відомо, що ці дерева будуть роздані для вирізки учасникам АТО. Однак ОСОБА_4 стала до нього кричати, що він не має ніякого відношення до дерев, оскільки вони ростуть в лісосмузі.

Указує, що місцевим судом в оскаржуваній постанові не вказано чи є лісосмуга громадським місцем. Тому, враховуючи, що подія відбувалася в лісосмузі, в його діях відсутній склад правопорушення.

У судовому засіданні ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав з мотивів, які в ній наведені. Просив скасувати постанову Христинівського районного суду Черкаської області від 16 грудня 2016 року та закрити провадження у справі, у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Обвинувачений показав, що конфлікт між ним і ОСОБА_4 дійсно був, але він на адресу потерпілої нецензурно не висловлювався. Указав, що потерпіла та свідки зводять наклеп на нього, оскільки йому в селі люди заздрять.

Заслухавши пояснення апелянта, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги про поновлення строку на апеляційне оскарження, вважаю, що клопотання ОСОБА_3 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді місцевого суду від 16.12.2016 року у справі підлягає задоволенню з огляду на поважність причин його пропуску, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 289 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня її винесення. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою може бути поновлено.

Як вбачається з постанови районного суду, ОСОБА_3 був присутнім під час розгляду справи відносно нього, однак, як вказує апелянт в апеляційній скарзі, він не був присутнім під час проголошення судового рішення в цій справі. Також в матеріалах справи відсутні дані про вручення ОСОБА_3 копії постанови місцевого суду. Зі слів апелянта, він отримав копію постанови 04.01.2017 року. Ураховуючи, що апеляційна скарга подана ним 12.01.2017 року, вважаю справедливим визнати названі скаржником причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови судді поважними, а також вбачаю необхідним його поновити.

Щодо суті апеляційних вимог суд апеляційної інстанції вбачає наступне.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або не обґрунтоване відхилення їх місцевим судом.

Відповідно до ст. 252, 280 КУпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 33 КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до диспозиції ст. 173 КУпАП, у якості дрібного хуліганства визнається нецензурна лайка у громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Вбачаю, що рішення суду про винуватість ОСОБА_3 ґрунтується на доказах, які були належно досліджені і оцінені судом першої інстанції, який безпосередньо в судовому засіданні допитав потерпілу і двох свідків, які підтвердили, що обвинувачений виражався на адресу потерпілої нецензурною лайкою. Доводи апелянта про те, що покази цих осіб є наклепом, нічим не підтверджені.

Крім цього, суд не може визнати обґрунтованими доводи апелянта про те, що події інциденту відбувалися у лісосмузі, яка не є громадським місцем. Це твердження не відповідає матеріалам справи, оскільки у протоколі про адміністративне правопорушення вказується, що місцем його вчинення є місцевість біля домоволодіння № 73 по вул. Галети у с. Сичівка Христинівського району Черкаської області.

Однак, суддя апеляційного суду вбачає, що апеляційна скарга має бути задоволена частково, оскільки суд першої інстанції не вірно застосував вимоги закону про стягнення судового збору з апелянта.

Відповідно до вимог ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Оскільки суд першої інстанції жодного стягнення на ОСОБА_3 не наклав, то й стягнення судового збору не можна вважати обґрунтованим.

Крім цього, апеляційний суд звертає увагу на те, що судом першої інстанції допущена помилка в обрахунку строку притягнення особи до адміністративної відповідальності. Суд вірно послався на положення ч. 2 ст. 38 КУпАП, де вказано, що по справам про адміністративні правопорушення, які підвідомчі суду, стягнення може бути накладено не пізніше як через три місяці з дня вчинення правопорушення.

Однак, правопорушення, в вчиненні його суду визнав винним апелянта, мало місце 29 вересня 2016 року. Тобто граничним строком, коли на винного могло бути накладене стягнення, було 28 грудня 2016 року. Оскаржувана постанова суду першої інстанції була ухвалена 16 грудня 2016 року. Тому не зрозуміло, з яких мотивів суд першої інстанції застосував положення ч. 2 ст. 38 КУпАП й на цій підставі не застосував жодного стягнення.

Втім, усунути цей недолік апеляційний суд не має змоги, оскільки, по-перше, про це немає належних апеляційних вимог, а, по-друге, на час розгляду справи апеляційним судом указаний строк вже дійсно сплив.

Тому, керуючись ст. 294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в :

Поновити ОСОБА_3 строк на апеляційне оскарження постанови Христинівського районного суду Черкаської області від 16 грудня 2016 року щодо притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Христинівського районного суду Черкаської області від 16 грудня 2016 року щодо ОСОБА_3 скасувати в частині стягнення з ОСОБА_3 судового збору в сумі 275 грн. 60 коп.

В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

Суддя І. В. Іваненко