Рішення № 64787896, 07.02.2017, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/239/2017 Справа № 641/8456/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2017 року Комінтернівський районний суд м. Харковав у складі:

головуючого судді Богдан М.В.

при секретарі - Дрокіній С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ПАТ «Футбольний клуб «Металіст» про стягнення заборгованості по заробітній платі та стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Публічного акціонерного товариства «Футбольний клуб «Металіст», в якому просив: зобов*язати відповідача провести повний розрахунок по заробітній платі у відповідності до контракту та договору про порядок та умови сплати винагороди у розмірі 800000 грн. та 195686 дол. США, що мають бути виплачені у гривні по офіційному курсу НБУ на день фактичного розрахунку; зобов*язати відповідача сплатити на його користь середній заробіток за весь час затримки проведення повного розрахунку при звільненні у розмірі 503000 доларів США, що має бути сплачений у гривневому еквіваленті, відповідно до офіційного курсу НБУ на дату здійснення розрахунку.

В обґрунтування свого позову ОСОБА_1 посилався на те, що 29.08.2014 року між ним та ПАТ "ФК "Металіст" укладено строковий трудовий договір (контракт) строком дії до 31.05.2015 року.

У відповідності до п.1.1 розд.1 вказаного договору, ОСОБА_1 було прийнято в якості футболіста професіональної футбольної команди клубу на період дії контракту.

Згідно до п. 5.1. ст. 5 контракту, за виконання своїх обов*язків, футболісту щомісячно сплачується заробітна плата у розмірі 100 000,00 грн..Сторони також можуть укласти окремий договір про умови та порядок виплати винагороди.

Таким чином, в день підписання контракту між позивачем та відповідачем був також підписаний договір про умови та порядок сплати винагороди строком дії з 29.08.2014р. до 31.05.2015р..

Статтею 1 договору про умови та порядок сплати винагороди регламентовано, що протягом строку дії договору футболіст бере на себе зобов'язання виконувати обов'язки футболіста - професіонала футбольної команди клубу, а клуб бере на себе зобов'язання сплачувати футболісту щомісячно винагороду з 30.08.2014 року до 31.05.2015року - 30 000 (тридцять тисяч) доларів США нетто, та моє бути сплачена двома частинами: перша частина складає суму у розмірі 100000 грн. і сплачується у відповідності до контракту, а друга частина складає різницю між загальною сумою щомісячної винагороди та виплатою відповідно до трудового контракту.

Починаючи з жовтня 2014 року по травень 2015 року включно відповідач перестав виплачувати йому заробітну плату у звязку з чим сума заборгованості по виплаті заробітної плати за контрактом та договором на думку позивача складає 800000 грн. та 195686 дол. США.

31.05.2015р. ОСОБА_1 було звільнено у зв*язку з закінченням строку дії контракту.

Позивач не отримав від клубу належних йому сум при звільненні, тому звернувся до суду із вказаним позовом.

В судове засідання позивач та його представник не з*явились, надали письмову заяву про розгляд справи без їх присутності, позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. До канцелярії суду надав заперечення в яких визнав заборгованість з виплати заробітної плати в частині у розмірі 243720 грн. 70 коп. в решті задоволення позову заперечував у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України суд, у разі неявки в судове засідання всіх осіб,які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 29.08.2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ "ФК "Металіст" укладено строковий трудовий договір (контракт) строком дії до 31.05.2015 року.

У відповідності до п.1.1 розд.1 вказаного договору, ОСОБА_1 було прийнято в якості футболіста професіональної футбольної команди клубу на період дії контракту.

Згідно до п. 5.1. ст. 5 контракту, за виконання своїх обов*язків, футболісту щомісячно сплачується заробітна плата у розмірі 100 000,00 грн..Сторони також можуть укласти окремий договір про умови та порядок виплати винагороди.

Таким чином, в день підписання контракту між позивачем та відповідачем був також підписаний договір про умови та порядок сплати винагороди строком дії з 29.08.2014р. до 31.05.2015р..

Статтею 1 договору про умови та порядок сплати винагороди регламентовано, що протягом строку дії договору футболіст бере на себе зобов'язання виконувати обов'язки футболіста - професіонала футбольної команди клубу, а клуб бере на себе зобов'язання сплачувати футболісту щомісячно винагороду з 30.08.2014 року до 31.05.2015року - 30 000 (тридцять тисяч) доларів США нетто, та моє бути сплачена двома частинами: перша частина складає суму у розмірі 100000 грн. і сплачується у відповідності до контракту, а друга частина складає різницю між загальною сумою щомісячної винагороди та виплатою відповідно до трудового контракту.

ОСОБА_1 працював футболістом професіональної футбольної команди у період дії контракту та був звільнений 31.05.2015 року у зв*язку із закінченням строку дії контракту.

Згідно ч. 1 ст. 115 Кодексу законів про працю України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Враховуючи, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства, не провів остаточного розрахунку із позивачем під час його звільнення та не виплатив ОСОБА_1 нараховану заробітну плату, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати передбаченої умовами контракту.

Що стосується розміру заборгованості не виплаченої ОСОБА_1 заробітної плати, суд зазначає наступне.

З наданого до суду контракту вбачається, що заробітна плата футболісту щомісяця виплачується в розмірі 100000 грн..

Таким чином, заборгованість з нарахованої, але не виплаченої ОСОБА_1 відповідачем заробітної плати, складає 800000 грн..

Суд не приймає доводи відповідача щодо встановлення скороченого робочого часу, оскільки відповідно абзацу 3 ст. 32 КЗпП України у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Згідно абзацу 4 ст. 32 КЗпП України, якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом б статті З6 КЗпП України.

Надані суду відповідачем накази ПАТ «ФК «Металіст» про встановлення скороченого робочого часу не відповідають абзацу 3 ст. 32 КЗпП України, так як вони не містять підпису позивача ОСОБА_2 про ознайомлення з ними, та відповідно - погодження із змінами істотних умов праці на ПАТ «ФК «Металіст».

Таким чином, надані в якості доказів по справі накази ПАТ «ФК «Металіст» про встановлення режиму неповного робочого часу не відповідають нормам трудового законодавства, а тому не є допустимими та належними доказами, що мають свідчити про встановлення режиму неповного робочого часу для позивача та його ознайомлення з ними.

Позовні вимоги щодо стягнення 195686 дол. США, що мають бути виплачені у гривні по офіційному курсу НБУ на день фактичного розрахунку задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Згідно з п.п. 37 п. 13.7 розд. 13 Статуту Публічного акціонерного товариства «ФК «Металіст» до виключної компетенції наглядової ради товариства належить погодження до їх укладення господарських угод, вартість яких перевищує 1000 000 гривень.

Відповідно до п. 13.19 розд. 13 Статуту відповідача протокол засідання наглядової ради підписує голова наглядової ради або головуючий на засіданні наглядової ради та секретар наглядової ради

П.п. 18 п. 14.7 розд. 14 Статуту відповідача передбачає, що генеральний директор товариства має, зокрема, повноваження без попереднього погодження з наглядовою радою товариства укладати господарські угоди, вартість яких не перевищує 1000000 гривень.

Згідно угоди про умови та порядок сплати винагороди від 29.08.2014р., правовідносини сторін за цим договором регулюються цивільним правом України, Регламентом ФІФА стосовно статусу та трансферу футболістів та іншою нормативною базою ФІФА.

Таким чином, генеральний директор ПАТ «ФК «Металіст» мав повноваження підписати даний договір за умови обов*язкового попереднього погодження з наглядовою радою товариства.

Питання про укладення договору про умови та порядок виплати винагород від 29.08.2014р. між позивачем та відповідачем наглядовою радою ПАТ «ФК «Металіст» не розглядалось.

Крім того, відповідно до п. 6.4. розд. 6 трудового контракту від 29.08.2014р. між позивачем та відповідачем передбачено, що зміни та доповнення до контракту, складені у письмовій формі, підписані сторонами та зареєстровані в Обєднанні професіональних футбольних клубів «Премєр - ліга» є невідємною частиною даного контракту.

Трудовий контракт між позивачем та відповідачем від 29.08.2014р. зареєстрований в ОПФКУ «Премєр - ліга» 01.09.2014р., про що свідчить штамп ОПФКУ «Премєр - ліга» на першій сторінці контракту. При цьому на кожній наступній сторінці контракту також проставлено штамп ОПФКУ «Премєр - ліга», що підтверджує відповідну реєстрацію контракту.

Договір про умови та порядок сплати винагород від 29.08.2014р. в ОПФКУ «Премєр - ліга» зареєстровано не було.

Враховуючи той факт, що договір про умови та порядок сплати винагород від 29.08.2014р. не був попередньо погоджений наглядовою радою відповідача, а також не був схвалений наглядовою радою після його укладення, був підписаний генеральним директором ПАТ «ФК «Металіст» з порушенням положень Статуту відповідача, а також враховуючи, що цей договір не є невідємною частиною трудового контракту (оскільки регулюється нормами цивільного законодавства і не зареєстрований в ОПФКУ «Премєр - ліга»), положення цього договору не створюють цивільні обов*язки відповідача, не можуть мати юридичної сили і бути підставою для стягнення з відповідача будь - яких виплат.

Згідно приписів ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій стат ті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок - виплатити всі суми, що належать йому; у разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність.

Згідно ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України,прийнятезанаслідками розгляду заяви про перегляд судового рішеннязмотивів неоднаковогозастосуваннясудом(судами)касаційноїінстанції одних і тих самих норм матеріальногоправауподібних правовідносинах,єобов'язковимдлявсіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують усвоїйдіяльності нормативно-правовий акт,що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Верховний Суд України у постанові від 21.11.2011 року зазначив, що, установивши під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутністькоштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Враховуючи доведеність в межах даної справи невиплату позивачеві у день звільнення всіх сум, що належать йому від ПАТ «ФК «Металіст», суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахункупри звільненні.

Щодо розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд зазначає наступне.

У відповідності до п. 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року (далі - Порядок № 100), зазначений Порядок застосовуєтьсяувипадках,колизгіднозчиннимзаконодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

З урахуванням аналізу положень п. 2Порядку № 100, суд зазначає, щосередньомісячназаробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні2календарнімісяціроботи, що передують події, з якою пов'язанавідповіднавиплата.

Пунктом 8 Порядку № 100 передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи,провадяться шляхом множеннясередньоденного(годинного)заробітку на число робочих днів/годин,а увипадках,передбаченихчиннимзаконодавством, календарних днів,які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна(годинна)заробітнаплатавизначаєтьсяділенням заробітноїплатиза фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі(календарні)дніначисловідпрацьованихробочих днів (годин),аувипадках, передбачених чинним законодавством, - на числокалендарнихднів за цей період.

Відповідач не здійснив виплату суми заробітної плати з 31.05.2015р. по 15.10.2016р., що складає 503 робочих днів.

Таким чином, середній заробіток за час затримки ОСОБА_1 виплати заробітної плати складає 2515000 грн. (5000 грн. Х 503 робочих днів).

Виходячи з викладеного вище, стягненню з відповідачана користь позивача підлягає середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку в розмірі 2515000 грн..

У відповідності до роз'яснень, викладених у абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»,сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу визначена судом без утримання прибуткового податку та інших обов'язкових платежів, оскільки справляння й сплата прибуткового податку, інших обов'язкових платежів з громадян, є обов'язком роботодавця та працівника.

Питання про стягнення судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 197,209, 212, 214-215, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 116,117 КЗпП України, суд-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ПАТ «Футбольний клуб «Металіст», м. Харків, вул. Плеханівська, 65, код ЄДРПОУ 24341697, на користь ОСОБА_1 3315000 (три мільйони триста п*ятнадцять тисяч) грн.

Стягнути з ПАТ «Футбольний клуб «Металіст», м. Харків, вул. Плеханівська, 65, код ЄДРПОУ 24341697 на користь держави судовий збір в розмірі 1588,23 (одна тис. п*ятсот вісімдесят вісім грн.. 23 коп.).

В задоволення інших позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення суду в частині стягнення в межах виплат за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Комінтернівський районний суд м. Харкова шляхом подачі в 10-денний строк, з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: ОСОБА_3