Рішення № 64783214, 16.02.2017, Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

Справа № 387/1085/16-ц

Номер провадження по справі 2/387/15/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2017 року смт. Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області, в складі :

головуючого судді Майстера І. П.

при секретарі судового засідання Сташевській В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТ БАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по договору фінансового лізингу,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості по договору фінансового лізингу, в якому зазначив, що відповідно до умов договору фінансового лізингу №KGMDAX0000326997 від 23.02.2012 року, укладеного між банком та ОСОБА_2, перший надав останній у платне користування автомобіль марки Geely, модель CK-2 Comfort, 2011 року випуску, тип автомобіля седан, № кузова/шасі L6T7524S4CN003936, реєстраційний номер НОМЕР_1. Відповідач зобов'язався сплачувати щомісячні платежі пов'язані із виконанням договору лізингу, у строк та в розмірах, встановлених у Додатку 2 Графік лізингових платежів, з переходом права власності на предмет лізингу по закінченню строку виконання договору. У порушення зазначених норм закону та умов договору зобов'язання належним чином не виконані, в результаті чого 30.10.2012 року відповідно до акту прийому-передачі відповідач повернув предмет лізингу автомобіль позивачу. Відповідно до умов договору станом на 18.11.2016 року заборгованість відповідача перед ПАТ КБ " ПРИВАТ БАНК" за фактичний строк користування предметом лізингу складає 49186,93 грн., яку відповідач в добровільному порядку сплатити не бажає, що спонукало ПАТ КБ "ПРИВАТ БАНК" звернутися до суду з відповідним позовом. Крім того в судове засідання від позивача надійшло пояснення, згідно якого нарахування винагороди за користування предметом лізингу було зупинено у зв'язку із тим, що ОСОБА_2 передала предмет лізингу до Банку, тобто припинила користування предметом лізингу. Також графік лізингових платежів підписано 07.03.2012 до 07.03.2017, а тому строк позовної давності спливає 07.03.2017 + 3 роки = 07.03.2020 року, а позивач звернувся 25.11.2016 в межах строку позовної давності.

Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 11.01.2017 року первісного відповідача по справі ОСОБА_2 замінено належним відповідачем ОСОБА_1.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений вчасно, належним чином. Надав до суду письмове клопотання про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти проведення заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не зявилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена вчасно, належним чином, надала суду письмову заяву про розгляд справи без її участі та просила застосувати визначений Цивільним кодексом України строк загальної позовної давності до позовних вимог, у звязку з чим відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 2816,42 грн. заборгованості за винагородою за користування предметом лізингу, 1282,01 грн. частини заборгованості за винагородою за проведення моніторингу за період з 16.02.2013 року по 21.11.2013 року. Також просила зменшити розмір пені, яку до стягнення вимагає позивач, стягнувши з відповідача 2193 (дві тисячі сто дев'яносто три грн.). Крім того просила стягнути частину заборгованості за винагородою за проведення моніторингу в розмірі 2192,29 грн., розраховану за період з 18.11.2013 по 18.11.2016 року.

Дослідивши письмові докази, суд вважає встановленими наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини :

Відповідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 207 ЦК України встановлює, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Стаття 638 ЦК України передбачає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Судом з'ясовано, що відповідно до укладеного договору фінансового лізингу №KGMDAX0000326997 від 23.02.2012 року ПАТ КБ "Приватбанк" надав ОСОБА_2 у платне користування автомобіль марки Geely, модель CK-2 Comfort, 2011 року випуску, тип автомобіля седан, № кузова/шасі L6T7524S4CN003936, реєстраційний номер НОМЕР_1, а відповідач зобов'язався сплачувати щомісячні платежі, пов'язанні з виконанням договору лізингу, у строк та у розмірах встановленим цим договором, з переходом права власності на предмет лізингу по закінченню строку виконання договору.

Відповідно до ст. 806 ЦК України, а також ч.2 ст.1 ЗУ «Про фінансовий лізинг», за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до п. 2.9.4.8.2.1. умов та правил надання банківських послуг, у разі настання події Дефолту, лізингодавець надає лізингоодержувачу письмове повідомлення про настання події дефолту та повернення предмета лізингу. У повідомленні про дефолт, окрім зазначеної інформації, лізингодавець ставить вимогу про повернення заборгованості за фактичний строк користування предметом лізингу та виконання в повному обсязі усіх інших грошових зобов'язань за цим договором. Повернення предмета лізингу здійснюється за адресою вказаною у повідомленні про дефолт.

У зв'язку з чим, згідно акту повернення предмета лізингу від 30.10.2012 року, відповідач повернув предмет лізингу - автомобіль позивачу.

Станом на 18.11.2016 у зв'язку з невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної сплати сум за договором фінансового лізингу, утворилася заборгованість, яка становила: заборгованість за винагородою за користування предметом лізингу - 2816,42 грн., заборгованість за проведення моніторингу предмету лізингу 3474,30 грн., заборгованість з пені 42896,21 гривень.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.9.4.8.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, передбачено, що якщо протягом 10 календарних днів з моменту отримання повідомлення про дефолт, лізингоодержувач не усунув подію дефолту, лізингоодержувач зобов'язаний негайно повернути в повному обсязі заборгованість за цим договором, яка відповідно розділу 2.9.4.1 "Визначення термінів та тлумачення" означає, залежно від контексту, грошові зобов'язання лізингоодержувача перед лізингодавцем, строк сплати за якими настав або (і) суму коштів за такими грошовими зобов'язаннями.

Згідно ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Водночас відповідач, не погоджуючись з вимогами позову, надав заяву про застосування строку позовної давності та зменшення розміру пені.

Суд зазначає, що за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).

Перебіг позовної давності за вимогами лізингодавця, які випливають з порушення лізингоодержувачем умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові № 6-116цс13 від 06 листопада 2013 року відповідно до ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов. Позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Відповідач в порушення умов кредитного договору та наведених норм ЦК України, свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала та не надавала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за договором фінансового лізингу, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню в межах строку позовної давності.

За умовами п.1.1.4 договору фінансового лізингу передбачаються щомісячні платежі та порядок їх сплати щомісячно згідно графіку.

Тобто, у даному конкретному випадку умовами договору погашення заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями згідно графіку.

Крім того п. 2.8.4.8.2.5. зазначеного договору передбачено, що протягом 10 календарних днів з моменту повернення предмету лізингу Лізингодавцю, в порядку передбаченому п.п. 2.8.4.8.2.2 і 2.8.4.8.2.3 цього Договору, Лізингоодержувач зобов'язаний негайно повернути в повному обсязі заборгованість за цим договором. Судом з'ясовано, що згідно акту повернення предмета лізингу від 30.10.2012 року, відповідач повернув предмет лізингу - автомобіль позивачу.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору, а також встановили окремий порядок дострокового виконання зобов'язань у разі настання певної події.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України).

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів, отже доводи позивача, що строк позовної давності згідно графіку лізингових платежів та умов договору спливає 07.03.2020, суд не приймає до уваги.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України викладеними у постанові від 06.11.2013 року у цивільній справі № 6-116цс13 та у постанові від 03.06.2015 року у цивільній справі № 6-31цс13, які в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для всіх судів України.

Оскільки кошти за договором лізингу не повернуто, отже заборгованість за проведення моніторингу предмету лізингу та пеня підлягає стягненню у межах строку позовної давності.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови у задоволенні позову (ч. 4 ст. 267 ЦК України) .

Згідно матеріалів справи та наданих позивачем розрахунків заборгованості встановлено, що відповідач порушила умови договору та прострочила щомісячні зобов'язання з погашення боргу. Отже, право на звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за вказаним вище договором у Банка виникло після несплати позичальником чергового платежу. Судом також з'ясовано, що останні погашення заборгованості по договору (стовпчик таблиці 10, 13, 16), востаннє проводилися 11.02.2013 року.

Позов про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу поданий до суду (направлений поштою) 25 листопада 2016 року, що підтверджується відтиском печатки поштового відділення на конверті. Три роки, що передували зверненню до суду, тривали з 25 листопада 2013 року по 25 листопада 2016 року. Отже суд приходить до висновку, що до стягнення підлягає заборгованість за винагородою в межах строку позовної давності у 3 роки, яка становить 2192,29 гривень. Також враховуючи вимоги ст.258 ЦК України, суд розрахував розмір пені в межах позовної давності 1 рік, яка становить 12668,06 гривень. Враховуючи, що предмет лізингу повернутий 30.10.2012, тому відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України суд вважає за необхідне зменшити розмір неустойки до розміру збитків, яка значно її перевищує та визначити розмір пені в сумі 2193 гривні. Постановою Верховного Суду України від 03 вересня 2014 року роз'яснено, що частина 3 статті 551 ЦК України, з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини 3 статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 10, 15, 60, 88, 169, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 207, 253, 256, 257, 258, 259, 261, 526, 549, 610, 611, 612, 627, 634, 806 ЦК України, Законом України «Про фінансовий лізинг», суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та жительки АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приват Банк" ( 49094, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги 50, р/р 29092829003111, МФО 305299 код ЄДРПОУ 14360570 ) в рахунок оплати боргу по кредитному договору кошти в сумі 4385,29 ( чотири тисячі триста вісімдесят п'ять) гривень 29 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приват Банк" судові витрати в сумі 416 гривень 31 копійку ( чотириста шістнадцять гривень 31 копійку ).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області на протязі 10 діб з моменту отримання його копії, шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції.

Суддя Добровеличківського районного суду

Кіровоградської області ОСОБА_3sp; П.