Ухвала суду № 64781798, 09.02.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/2800/16-ц Головуючий у І інстанції Голуб А. В.Провадження № 22-ц/780/321/17 Доповідач у 2 інстанції Верланов С. М.Категорія 45 09.02.2017

УХВАЛА

Іменем України

09 лютого 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді - Верланова С.М.,

суддів - Савченка С.І., Білоконь О.В.,

за участю секретаря - Воробей В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2016 року позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 звернулися до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що їм на праві приватної спільної власності в рівних долях належить житловий будинок по АДРЕСА_1. У квітні 2002 року у вказаному будинку був зареєстрований відповідач ОСОБА_2 Зазначали, що у листопаді 2003 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб, який 10 січня 2013 року було розірвано. Позивачі вказували, що відповідач після реєстрації у спірному будинку ніколи не проживав і не проживає, витрати на його утримання не несе, будь-яких усних чи письмових домовленостей між ними та відповідачем щодо збереження за останнім права на користування житловим будинком не укладалось. З урахуванням наведеного, позивачі просили визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням будинку по АДРЕСА_1

Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 травня 2016 року позов задоволено.

Визнано ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням будинку по АДРЕСА_1

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач ОСОБА_2 не проживає у житловому будинку без поважних причин понад один рік, а відтак на підставі ч.2 ст.405 ЦК України втратив право на користування указаним житлом.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

Відповідно до ч.1 ст.383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

Згідно з положеннями ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Частиною 1 ст. 165 ЖК України передбачено, що члени сім'ї власника будинку, які проживають разом з ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Згідно із ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю сторін між ним і власником житла або законом.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивачам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на праві приватної спільної власності у рівних частинах належить житловий будинок по АДРЕСА_1, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло від 24 листопада 1999 року., яке зареєстроване в Білоцерківському бюро технічної інвентаризації за № 1 р-р 306.

28 листопада 2003 року між позивачкою ОСОБА_6 та відповідачем ОСОБА_2 був укладений шлюб, який було розірвано на підставі рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 08 липня 2013 року.

До укладення шлюбу, 16 квітня 2002 року відповідач ОСОБА_2 був зареєстрований у вказаному будинку по АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою виданою виконкомом Сорокотязької сільської ради Білоцерківського району Київської області №48 від 17 лютого 2016 року та відомостями адресно-довідкового підрозділу територіального органу ДМС України УДМС України в Київській області від 15 березня 2016 року.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач фактично з часу реєстрації у вказаному житловому будинку не проживає, перешкоди у цьому йому не чинилися, його майно у будинку відсутнє. Наведені обставини підтверджуються показами свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 (а.с.51-53), а також даними довідки виконавчого комітету Сорокотязької сільської ради Білоцерківського району Київської області від 17 лютого 2016 року № 48 (а.с.23), яким судом дана належна правова оцінка.

Також судом першої інстанції встановлено, що відповідач витрати на утримання будинку не несе, комунальні послуги не сплачує.

Відповідачем вказані обставини належними доказами не спростовано.

Установивши, що ОСОБА_2 не проживає у житловому будинку по АДРЕСА_1 без поважних причин понад один рік і його не утримує, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житлом відповідно до ч.2 ст.405 ЦК України.

Таким чином, заочне рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції помилково взяв до уваги покази свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13, а також дані довідки виконавчого комітету Сорокотязької сільської ради Білоцерківського району Київської області від 17 лютого 2016 року № 48, є необґрунтованими з таких підстав.

Згідно зі ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Частиною 1 ст.58 ЦПК встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач фактично з часу реєстрації у вказаному житловому будинку не проживає, перешкоди у цьому йому не чинилися, його майно у будинку відсутнє, що підтверджується показами свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13, а також даними довідки виконавчого комітету Сорокотязької сільської ради Білоцерківського району Київської області від 17 лютого 2016 року № 48, яким судом дана належна правова оцінка.

У матеріалах справи відсутні дані про те, що допитані в суді першої інстанції свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13, які були попереджені про кримінальну відповідальність, давали неправдиві показання. Також матеріали справи не містять даних про те, що викладена у довідці виконавчого комітету Сорокотязької сільської ради Білоцерківського району Київської області від 17 лютого 2016 року № 48 інформація у встановленому законом порядку визнана недостовірною.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідач проводив ремонтні роботи у житловому будинку та на подвір`ї будинку, про що, на його думку, свідчать додані до апеляційної скарги товарні чеки та документи, не заслуговують на увагу.

Колегія суддів вважає, що рахунок фактура, товарні чеки та накладні (а.с.132-138), на які посилається відповідач, є неналежними доказами, оскільки вони не містять даних по ремонт житлового будинку по АДРЕСА_1 та його прибудинкової території, а також проведення його саме відповідачем. Що стосується посилання відповідача на квитанції ПАТ «Київобленерго» за червень 2016 року та серпень 2016 року (а.с.139), то з їх змісту вбачається, що вони видані на ім`я ОСОБА_3 /р НОМЕР_1), та не свідчать про сплату платежів саме відповідачем.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду про наявність підстав для задоволення позову та не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Матеріали справи та зміст оскаржуваного заочного рішення суду не дають підстав для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, які передбачені ЦПК України як підстави для скасування рішення.

Ураховуючи наведене та положення ст.308 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу і залишити заочне рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді