Ухвала суду № 64781768, 09.02.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 356/793/16-ц Головуючий у І інстанції Капшученко І. О.Провадження № 22-ц/780/354/17 Доповідач у 2 інстанції Білоконь О. В.Категорія 26 09.02.2017

УХВАЛА

Іменем України

09 лютого 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі :

головуючого судді - Білоконь О.В.,

суддів: Верланова С.М., Савченка С.І.,

при секретарі Воробей В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Березанського районного суду Київської області від 18 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та моральної шкоди ,-

встановила:

У березні 2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовною заявою про стягнення боргу та моральної шкоди, посилаючись на те, що 12 жовтня 2015 надала в борг ОСОБА_2 суму коштів в розмірі 10000 грн., про що відповідач написав розписку. В розписці ОСОБА_2 зобов'язувався віддати борг до 01 січня 2016 року. Підписання зазначеної розписки та передача коштів були здійснені в присутності двох свідків: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Позивач неодноразово зверталась до відповідача з вимогами про повернення коштів, проте заборгованість погашена не була.

За таких обставин, позивач просила суд стягнути на свою користь з ОСОБА_2 заборгованість за договором позики у розмірі 10000 грн. та моральну шкоду в розмірі 2000 грн.

Рішенням Березанського районного суду Київської області від 18 жовтня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 борг у сумі 10000 гривень. У решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішення суду, відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права, за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Вказаним вимогам рішення суду відповідає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 отримав у борг від ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 10000 грн., кошти зобов'язувався повернути до 01.01.2016 року, відповідно до розписки від 12.10.2015, складеної за підписом ОСОБА_2 в присутності свідків: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с.5).

У строк, вказаний в розписці, гроші повернуті не були. Про невиконання своїх зобов'язань відповідачем перед позивачем на момент звернення до суду свідчив наявний у позивача оригінал зазначеної розписки.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить зобов'язання повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова відповідача від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускаються.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, дослідивши боргову розписку, виходив із того, що вона підтверджує факт укладення договору позики між позивачем та відповідачем та дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу в порядку ст. 1049 ЦК України.

Колегія суддів із вказаними висновками погоджується, оскільки вони є обґрунтованими і відповідають вимогам закону.

Відповідно до ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Доводи апелянта про порушення судом норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, на думку апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження при розгляді справи, оскільки повністю спростовуються зазначеними належними та допустимими доказами по справі.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про помилкове встановлення судом факту існування між сторонами боргових правовідносин та написання відповідачем розписки, оскільки вони не відповідають вказаним вище вимогам закону та матеріалам справи.

Наданий до суду апеляційної інстанції висновок спеціаліста № 138 від 4 листопада 2016 року про те, що підпис від імені ОСОБА_6, який послужив оригіналом для копіювання розписки від 12 січня 2015 року, виконаний ймовірно не ОСОБА_2, а іншою особою, колегія суддів не вважає переконливим доказом про те, що відповідач не підписував боргову розписку. При цьому суд бере до уваги, що дослідження виконано спеціалістом, який не попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку, почеркознавче дослідження відбувалось на підставі копії, а не оригіналу досліджуваного документу, що видно з тексту висновку. Крім того, враховує той факт, що відповідач не скористався своїм правом подання клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, яке йому було роз'яснено судом першої інстанції.

Інших доводів в обґрунтування апеляційної скарги не апелянт не зазначив.

Отже, оскільки відповідач не довів належними і допустимими доказами факту непідписання розписки про позику коштів та тих обставин, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця, суд ухвалив законне і обґрунтоване рішення про стягнення з відповідача на користь позивача суми позики.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Березанського районного суду Київської області від 18 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.

Головуючий

Судді :