Ухвала суду № 64781353, 14.02.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 446/700/14-к Головуючий у 1 інстанції: Бакай І.А.

Провадження № 11-кп/783/115/17 Доповідач: Галин В. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2017 року м. Львів.

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області

під головуванням судді Галина В.П.

суддів Романюка М.Ф., Марітчака Т.М.

секретаря судового засідання Мельниченко І.С., Бориславського Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та заступника прокурора Львівської області Борейко Галини Дмитрівни на вирок Кам»янка-Бузького районного суду Львівської області від 03 листопада 2016 року відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, обвинуваченого по ч. 1 ст. 286 КК України ,

з участю прокурора Подіка Ю.О., Телепка В.В.

захисника ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_1

потерпілого ОСОБА_4

ВСТАНОВИЛА:

обвинувачений ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати обвинувальний вирок Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 03 листопада 2016 року відносно нього, а кримінальне провадження закрити за ст. 284 КПК України в зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

Заступник прокурора Львівської області Борейко Г.Д. також подала апеляційну скаргу на зазначений вище вирок, в якій просить вирок Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 03.11.2016 стосовно ОСОБА_1 змінити у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Вважати ОСОБА_1 засудженим за ч.1 ст.286 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн., без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_1 від цього призначеного покарання, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Вироком Кам»янка-Бузького районного суду Львівської області від 03 листопада 2016 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч.1 ст.286 КК України і призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п'ятсот) гривень без позбавлення права керування транспортними засобами.

Вирішено питання з речовими доказами та судовими витратами.

У своїх доводах на підтвердження апеляційних вимог обвинувачений ОСОБА_1 зазначає, що вирок є незаконним, винесений з порушенням матеріального та кримінально-процесуального законодавства, не відповідає фактичним обставинам справи, неповно вияснені всі обставини події, оскільки залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, не досліджено докази, які спростовували обставини, викладені в повідомленні про підозру досудового слідства, судом не взято до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновок, розгляд проводився однобічно, необ'єктивно, з обвинувальним ухилом, обвинувачення побудовано лише на надуманих та суперечливих показах потерпілого, мені інкриміновано дії, яких я не вчиняв, не враховано і не дано оцінки об'єктивним доказам по справі та показанням свідка ОСОБА_6

Суд обмежився перерахуванням процесуальних документів по справі, не зробивши аналіз, викладених в них обставин, послався на висновок судово-медичної експертизи, судової експертизи технічного стану транспортного засобу та автотехнічної експертизи, в якій експерт не дав повної відповіді на поставлені питання, а посилався на попередні експертизи про неможливість встановити всіх обставин справи.

За наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для об'єктивних висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші; обмежився загальними фразами про винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого мені правопорушення, тобто у порушенні п. 14.6. а) Правил дорожнього руху України, яким заборонено обгін на перехресті.

Вважає, що твердження суду, що обвинувачений, як водій інкасаторського автомобіля „Рогсі Тгапзіі Соппесі", реєстраційний номер НОМЕР_1, маючи багаторічний досвід роботи, нібито знав про наявність другорядної дороги на 65 км. сполученням Рава-Руська-Гайок і повинен був відмовитися від виконання маневру обгону велосипедистів на перехресті, є необ'єктивним, оскільки обвинувачений не мав можливості з кабіни автомобіля побачити прилягання другорядної дороги при приближенні до велосипедистів. Зазначає, що це зафіксовано на фотознімку №1 додатку до протоколу огляду місця події від 03.06.2013 року (т.1 а.с.5-8) в кольоровому вигляді (а.с.81), на якому зображено автодорогу, автомобіль після дорожньо-транспортної пригоди та на асфальтовому покритті, на відстані 3,7 м. від краю асфальтового покриття з лівої сторони дороги початок одинарного дугообразного сліду гальмування довжиною 13,8 м., який закінчується в місці прилягання асфальтового покриття та щебеневого узбіччя, при цьому загальна ширина проїзної частини дороги становить 7,5 м. та відсутність можливості розпізнання прилягання другорядної дороги (т.1 а.с.5-8), отже в момент виникнення перешкоди, різкої зміни траєкторії руху велосипедиста, автомобіль, ширина якого, згідно технічних даних автомобіля (т.2 а.с.69), складає - 1795 мм., знаходився в більшій своїй частині на проїзній правій смузі дороги і в межі зустрічної смуги та перехрестя прилягання другорядної дороги, автомобіль опинився вимушено, внаслідок різкої зміни траєкторії руху велосипедиста ОСОБА_4 Це відображено на фотознімку №1 додатку до протоколу огляду місця події. Ці обставини свідчать по те, що обвинувачений без виїзду на зустрічну смугу дороги, з дотриманням безпечного бокового інтервалу, тобто відстані між правою боковою частиною автомобіля та велосипедистами здійснював їх об'їзд без виїзду на зустрічну смугу, а виїзд на зустрічну смугу дороги ним зроблено вимушено, в зв'язку з різкою зміною траєкторії руху велосипедиста ОСОБА_4 і не для обгону на перехресті доріг, а для запобігання наїзду на велосипедиста.

Ні орган досудового слідства, ні в процесі розгляду в суді не дано аналізу діям велосипедиста ОСОБА_4 і не встановлено ким із учасників дорожнього руху було створено аварійну ситуацію і, чи мав можливість велосипедист ОСОБА_4 уникнути дорожньо-транспортної події та її наслідків.

Зазначає, що з часу дорожньо-транспортної події 03.06.2013 року до винесення вироку 03.11.2016 року пройшло більше трьох років, тому відповідно до ст.49 КК України, настали правові підстави для звільнення його від кримінальної відповідальності, оскільки закінчилися строки давності, однак суд не врахував і цих обставин.

В доводах на підтвердження своїх апеляційних вимог також покликається на нормативну базу законодавства України та судову практику Пленуму ВСУ.

В свою чергу заступник прокурора Львівської області, обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу зазначає, що вказаний вирок суду є незаконним і таким, що підлягає зміні з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.

Зазначає, що з часу вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, і до ухвалення вироку минуло більше 3 років. Обставин, передбачених ч. ч. 2, З ст.49 КК України, які б свідчили про зупинення чи переривання перебігу даності, судом не встановлено.

Таким чином, з урахуванням вимог ч.2 ст. 12, п.2 ч. 1 ст. 49 КК України, ОСОБА_1 підлягає звільненню від покарання, призначеного за ч. 1 ст. 286 КК України, у зв'язку з закінченням строків давності.

Враховуючи наведене, вважає вирок суду першої інстанції незаконним у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Вказує на те, що залишення без реагування явно незаконного судового рішення суперечитиме таким засадам кримінального провадження, як верховенство права та законність.

В доводах на підтвердження своїх апеляційних вимог також покликається на нормативну базу законодавства України та судову практику Пленуму ВСУ.

Захисник ОСОБА_3 подав заперечення на апеляційну скаргу заступника прокурора Львівської області, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1, в якій частково підтримав апеляційну скаргу прокурора та просить вирок скасувати , а провадження у справі закрити у зв»язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення.

Зазначає, що ні у вироку, ні у апеляційній скарзі прокуратури не проаналізовано причин та обставин ДТП, що мало місце 03.06.2013 року, дорожньої обстановки та наявності дорожніх знаків та дорожньої розмітки на дорозі.

При апеляційному розгляді справи обвинувачений і прокурор підтримали вимоги та доводи своїх апеляційних скарг та просять їх задоволити.

Згідно вироку суду, ОСОБА_1 03.06.2013 близько 17 години 30 хвилин, на 65 км.+50 м. автодороги сполучення "м. Рава-Руська - с.Гайок", що поблизу села Руда за Бугом Кам'янка-Бузького району Львівської області, керуючи інкасаторським автомобілем марки "Форд Транзит Конект", реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 у напрямку села Гайок Кам'янка-Бузького району Львівської області, порушив правила безпеки дорожнього руху та здійснив зіткнення із велосипедистом ОСОБА_4, який їхав у попутному з ним напрямку та виконував маневр лівого повороту, внаслідок чого ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у виді саден на обличчі, на лівій кисті, на грудній клітці зліва та справа, на передній поверхні живота, на лівій та правій нозі, синці в лівій навколо орбітальній ділянці, на лівій та правій нозі, крововилив на боковій поверхні язика зліва, струсу головного мозку, перелому акроміального кінця лівої ключиці, перелому четвертого-п'ятого ребер зліва, які відносяться до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою довготривалого розладу здоров'я.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого та захисника, прокурора та потерпілу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляція обвинуваченого підлягає до часткового задоволення, а апеляція прокурора підлягає до задоволення із наступних підстав.

Як вбачається з оскаржуваного вироку, судом першої інстанції в ході судового слідства було повністю та об'єктивно досліджено докази по справі, що свідчать про винність ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 ККУкраїни.

Доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_1, що вирок є незаконним, винесений з порушенням матеріального та кримінально-процесуального законодавства, не відповідає фактичним обставинам справи, неповно вияснені всі обставини події, оскільки залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, не досліджено докази, які спростовували обставини, викладені в повідомленні про підозру досудового слідства, судом не взято до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновок, розгляд проводився однобічно, необ'єктивно, з обвинувальним ухилом, обвинувачення побудовано лише на надуманих та суперечливих показах потерпілого є безпідставні та повністю спростовуються доказами у справі, яким суд першої інстанції дав належну оцінку та вказав у вироку.

Під час досудового та судового розслідування достовірно встановлено, що ДТП мало місце 03.06.2013 року близько 17 год. 30 хв. на 65 км. + 50 м. автодороги м.Рава - Руська - с.Гайок Кам»янка - Буського району Львівської області між автомобілем марки "Форд Транзит Конект", реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням обвинуваченого ОСОБА_1 та велосипедистом ОСОБА_4

Даний факт ніким не оспорюється та підтверджується доказами у справі. Зокрема, поясненнями самого обвинуваченого ОСОБА_1 та поясненнями потерпілого ОСОБА_4, які у суді першої інстанції ствердили факт ДТП, даними протоколу огляду місця події від 03.06.2013 року з відповідними додатками до нього схем-плану ДТП та фотографіями з місця ДТП, де, у відповідності до вимого кримінального процесуального закону, зафіксовано це ДТП.

Обвинувачений у суді першої інстанції а також у апеляції заперечив свою вину у цьому ДТП та вказує, що винуватий ОСОБА_4 При цьому в апеляції покликається на те, що він здійснював об'їзд, а не обгін велосипедиста і в цей момент потерпілий ОСОБА_4 не дотримався Правил дорожнього руху, різко змінив напрям свого руху, внаслідок чого він був вимушений застосувати екстрене гальмування та різко викрутити руль автомобіля вліво. Вважає, що він прийняв всі технічні можливості для уникнення наїзду на велосипедиста.

Проте, такі доводи обвинуваченого ОСОБА_1 в апеляції на думку колегії суддів не ґрунтуються на доказах у справі та є безпідставні.

Зокрема, згідно даних протоколу проведення слідчого експерименту від 11.07.2013 року, слідчий експеримент був проведений за участю ОСОБА_1, при якому він показав та розказав про обставини ДТП, пояснив, що проводив обгін велосипедиста, з його слів зафіксовані вихідні дані щодо швидкості руху автомобіля, місця зіткнення та розташування учасників ДТП після нього. Обвинувачений ОСОБА_1 був ознайомлений із цим протоколом та зауважень не мав.

Враховуючи в тому числі і вихідні дані, які вказав ОСОБА_1, на підставі постанови заст. начальника СВ Кам»янка-Буського РВ ГУ МВСУ у Львівські області від 03.02.2014 року проведена судова автотехнічна експертиза обставин і механізму ДТП №1/116 від 24.02.2014 року.

Згідно даних висновку цієї експертизи, в обстановці ДТП водій автомобіля "Форд Транзит Конект" р.н.з. НОМЕР_1 під час руху в юзовому стані погасив частину дійсної швидкості в 51 км/год.

В даній дорожній ситуації водій автомобіля "Форд Транзит Конект" р.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 повинен був, з технічної точки зору та у відповідності до вимог чинних ПДО України, знаючи, що на момент початку виконання маневру обгону попутнього транспортного засобу (велосипедиста), він здійснює вказаний маневр перед нерегульованим, не позначеним відповідними дорожніми знаками перехрестям доріг, яке він мав об'єктивну можливість виявити завчасно, відмовитися від виконання обгону. Водій ОСОБА_1 повинен був керуватись технічними вимогами п.п. 14.6.а) чинних ПДР України.

В даному випадку технічна можливість уникнути даної ДТП у водія автомобіля "Форд Транзит Конект" р.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 визначалась виконанням ним технічних вимог п. 14.6.а) чинних ПДР України для виконанн якого завад технічного характеру у нього не було.

В даній дорожній ситуації дії водія ОСОБА_1 не відповідали технічним вимогам п.14.6.а), чинних ПДР України і вказаний факт невідповідності дій водія знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням даної пригоди.

З технічної точки зору при заданих слідством вихідних даних причиною настання даної пригоди стали, як не відповідаючі технічним вимогам п.14.6.а). ПДР України дії водія автомобіля "Форд Транзит Конект" р.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1, які виразились в тому, що він в забороненому місці приступив до виконання маневру обгону, так і не відповідаючі технічним вимогам п.10.1. чинних ПДР України дії велосипедиста ОСОБА_4, які виразились в тому, що він перед початком виконання маневру лівого повороту не переконався у безпеці вказаного маневру.

Ця експертиза повністю спростовує доводи ОСОБА_1, які наведені в апеляції про його невинуватість, та на думку колегії суддів підтверджує, що він мав відмовитися від виконання обгону велосипедиста незалежно від того чи велосипедист мав намір повертати ліворуч чи ні. Відтак, порушення велосипедистом ПДР, його різка зміна траєкторії руху в даній ситуації не може бути підставою для висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, про що він вказує у своїй апеляції.

Крім цього, за клопотанням сторони захисту судом першої інстанції було призначено додаткову судову авто технічну експертизу, яка у своєму висновку №1/1139 від 18.12.2015 року підтвердила висновок попередньої експертизи та вказала, що в даній дорожній ситуації водій автомобіля "Форд Транзит Конекит" р.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 повинен був керуватись технічними вимога п.п. 14.6.а), чинних ПДР України". В даному випадку технічна можливість уникнути даної ДТП у водія автомобіля "Форд Транзит Конект" р.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 визначалась виконанням ним технічних вимог п. 14.6.а) чинних ПДР Украй для виконання якого завад технічного характеру у нього не було. В даній дорожній ситуації дії водія ОСОБА_1 не відповідали технічним вимогам п. 14.6.а) чинних ПДР України і вказаний факт невідповідності дій водія знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв'язу з настанням даної пригоди.

У дослідницькій частині цієї експертизи зазначено, що якби водій ОСОБА_1 відмовився від виконання маневру обгону і продовжив рухатися далі по своїй правій смузі руху не змінюючи напряму, то даного зіткнення транспортний засобів не відбулося б.

Суд проаналізував вказані висновки експертиз, дав їм правильну оцінку та вказав у вироку, на відсутність чого також покликається апелянт.

Висновки зазначений експертиз належно аргументовані з наукової точки зору, не суперечать іншим доказам у справі, а тому суд вірно визнав їх доказами.

Той факт, що на автодорозі Рава-Русько - Гайок відсутні дорожні знаки про прилягання другорядної дороги і дорожні розмітки, на що покликається ОСОБА_1 в апеляції, на думку колегії суддів не впливає на доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1 та не зменшує об»єм обвинувачення.

Колегія суддів також вважає покликання апелянта на те, що він як водій оперативного транспортного засобу, виконував своє службове завдання і слідував із включеними фарами та проблисковими маяками синього кольору надуманим та направленим на уникнення відповідальності. В матеріалах справи відсутні дані про включені проблискові маячки в момент руху автомобіля, обвинувачений ОСОБА_1 про таке не вказував відразу після ДТП, а натомість на фотографіях, які були зроблені на місці події, видно, що такі виключені.

Не заслуговують увагу також покликання обвинуваченого в апеляції, що суд першої інстанції не дав оцінку показам свідка ОСОБА_6, оскільки це не відповідає дійсності. Суд вірно оцінив покази цього свідка та вказав у вироку.

На підставі аналізу всіх зібраних у справі доказів, яким дана належна оцінка відповідно до вимог ст.94 КПК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винності ОСОБА_1 в порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому ОСОБА_4 середньої тяжкості тілесне ушкодження і правильно кваліфікував його дії за ч.1 ст.286 КК України

При апеляційному розгляді даної справи не виявлено допущених істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які тягнули б за собою скасування вироку, про що порушується питання в апеляції обвинуваченого.

Разом з цим, заслуговують увагу доводи апеляції обвинуваченого ОСОБА_1 та заступника прокурора Львівської області Г. Борейко про необхідність застосування ст.49 КК України та звільнення ОСОБА_1 від призначеного судом першої інстанції покарання.

Керуючись ст.ст.376, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 задоволити частково.

Апеляційну скаргу заступника прокурора Львівської області Борейко Галини Дмитрівни задоволити.

Вирок Кам»янка-Бузького районного суду Львівської області від 03 листопада 2016 року відносно ОСОБА_1 змінити.

На підставі ст.49, ч.5 ст.74 КК України звільнити ОСОБА_1 від покарання у зв'язку із закінченням строків давності.

В решті частині вирок залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення.

СУДДІ:

Галин В.П. Романюк М.Ф. Марітчак Т.М.