Ухвала суду № 64781113, 16.02.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/1420/15-ц

Провадження № 22-ц/779/404/2017

Категорія 5

Головуючий у 1 інстанції Мелещенко Л. В.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Горейко М.Д.,

суддів: Ясеновенко Л.В., Проскурніцького П.І.,

секретаря Шемрай Н.Б.

з участю: представника апелянта ОСОБА_2, представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за заявою ОСОБА_5 про забезпечення його позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перко», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_6, про визнання права власності на нерухоме майно, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 23 січня 2017 року, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перко», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_6, про визнання права власності на нерухоме майно і в порядку ст.ст. 151, 152 ЦПК України подав заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 23 січня 2017 року заяву ОСОБА_5 про вжиття заходів забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на квартиру №125 в будинку №2 по вулиці провулок Надії в с. Крихівці Івано-Франківської міської ради, до набрання законної сили рішенням у даній справі.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що ухвала є незаконною та необґрунтованою. Зокрема, апелянт зазначає, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19.07.2016 року він є власником квартири №125 в будинку №2 у провулку Надії в с.Крихівці в м. Івано-Франківськ. Тому накладення арешту порушує його права як власника вказаної квартири. Проте суд ці обставини не дослідив, чим порушено вимоги п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову».

Крім того, апелянт зазначає, що в провадженні Івано-Франківського міського суду знаходиться одночасно дві справи з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, а саме: дана справа №344/1420/15-ц, яка знаходиться у провадженні судді Мелещенко Л.В., та справа №344/13702/15-ц, яка знаходиться у провадженні судді Пастернак І.А., по якій ухвалою від 20.09.2016 року було забезпечено позов та накладено арешт на квартиру №125 в будинку №2 у провулку Надії в с. Крихівці Івано-Франківської міської ради, однак ця ухвала 20.01.2017 року була скасована апеляційним судом. Через три дні ОСОБА_5 подав заяву про забезпечення позову у даній справі. Апелянт вважає, що наявність двох ідентичних справ у провадженні одного і того ж суду є грубим порушенням вимог ЦПК України та свідчить про недобросовісне користування ОСОБА_5 своїми процесуальними правами. За таких обставин суд повинен був відмовити у відкритті провадження у справі або залишити позов без розгляду.

З наведених підстав апелянт просить скасувати ухвалу Івано-Франківського міського суду від 23 січня 2017 року.

В засіданні апеляційного суду представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримала з мотивів, викладених у ній.

Представники відповідача ОСОБА_7 «Перко» заперечили доводи апеляційної скарги, вважали ухвалу суду законною, а доводи апеляційної скарги необґрунтованими.

Позивач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, про час та день розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, причину неявки суду не повідомив.

З урахуванням положень ст. 305 ЦПК України колегія суддів ухвалила про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Задовольняючи заяву ОСОБА_5 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення даного позову може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення у разі, якщо позов буде задоволено, і даний вид забезпечення є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Положеннями ст.ст. 151, 152 ЦПК України встановлено, що суд за заявою осіб, які беруть участь у справі може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. При цьому, позов майнового характеру забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, забороною вчиняти певні дії, передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам тощо. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

За змістом цих норм заходи забезпечення позову застосовуються судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та як гарантія реального виконання рішення суду, у випадку задоволення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Як розяснив Пленум Верховного Суду України в п. 4 постанови від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що у лютому 2015 року ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_7 «Перко» про визнання права власності на квартиру №42, яка знаходиться в будинку №2, провулок Надії, с. Крихівці Івано-Франківської міської ради.

Позовні вимоги ОСОБА_5 обґрунтовував тим, що 10.08.2013 року між ним та ОСОБА_7 «Перко» було укладено попередній договір купівлі-продажу квартири №2013-08-10-42, відповідно до якого відповідач зобовязався в майбутньому, впродовж 1-го кварталу 2014 року, укласти і належним чином оформити договір купівлі-продажу нерухомого майна (двокімнатної квартири під проектним №42), яке буде створене в майбутньому в багатоквартирному будинку по вул. Довженка (навпроти будинку 9б) в м. Івано-Франківську. На виконання умов даного договору ним було сплачено відповідачу 228000,00 грн.

На даний час будівництво вищезазначеного будинку завершено, він введений в експлуатацію, йому присвоєна наступна адреса: с. Крихівці Івано-Франківської міської ради, провулок Надії, 2. Однак відповідач ухиляється від виконання умов договору.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 23 травня 2016 року залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_6.

Посилаючись на те, що згідно копії Реєстру інвесторів від 01.10.2014 року, складеного ОСОБА_7 «Перко» квартирі з проектним номером 42 присвоєно адресний номер 125, позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати право власності на квартиру №125 в будинку №2 по вул. провулок Надії в с. Крихівці Івано-Франківської міської ради.

23 січня 2017 року ОСОБА_5 подав в суд заяву про забезпечення позову та просив накласти арешт на спірну квартиру, мотивуючи тим, що до постановлення рішення суду в даній справі право власності на цю квартиру може перейти до третіх осіб.

Враховуючи предмет позовних вимог та те, що між сторонами дійсно виник спір, суд дійшов правильного висновку про задоволення заяви позивача та накладення арешту на вказану квартиру.

Доводи апелянта про те, що накладенням арешту на квартиру порушується його право власності, не заслуговують на увагу, оскільки накладення арешту обмежує апелянта тільки у розпорядженні квартирою, однак жодним чином це не перешкоджає апелянту, як власнику, користуватися та володіти цим майном. При цьому суд першої інстанції правильно взяв до уваги, що спори щодо цієї квартири і надалі перебувають на розгляді у судах і остаточно не вирішені.

Більше того, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 24 січня 2017 року зупинено виконання рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19.07.2016 року, яким за ОСОБА_6 визнано право власності на спірну квартиру, до закінчення касаційного провадження.

Також колегія суддів відхиляє доводи апелянта про наявність у провадженні Івано-Франківського міського суду двох однакових справ, що, на думку апелянта, є грубим порушенням норм ЦПК України, оскільки це питання не входить до предмету даного апеляційного розгляду.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції прийнята з дотриманням вимог процесуального права, а тому правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 307, 312, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду від 23 січня 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуюча М.Д. Горейко

Судді: Л.В. Ясеновенко

ОСОБА_8